Постанова

від 23.03.2012 по справі 2а-1610/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 березня 2012 року 10:19 № 2а-1610/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ОІЛ-ЛАЙН» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва провизнання нечинним податкового повідомлення -рішення від 01.10.2010р. №0007512302/0 та визнання дій протиправними, за участю:

позивача -Перевозник П.М.

відповідач -Турчин Д.О.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИСПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ОІЛ-ЛАЙН»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва з урахуванням уточнених позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0007512302/0 від 01.10.2010р., першої податкової вимоги №1/11012 від 01.11.2010р. та другої №2/12959 від 22.12.2010р.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням порядку, встановленого законодавством, по-друге, висновки в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно та з врахування всіх обставин.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва (далі -відповідач) проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ОІЛ-ЛАЙН» (далі -позивач) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Маскат-Центр», ТОВ «Наріта», ТОВ «Тефія-СК»за період з 01.03.2010 по 31.05.2010.

За результатами перевірки складено акт №727/23-2/36387046 від 20.09.2010 (далі -акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97-ВР), що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 2195108,00 грн., в тому числі: за березень 2010 року на суму 659360,00 грн., за квітень 2010 року на суму 539606,000 грн., за травень 2010 року на суму 996142,00 грн.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: за результатами аналізу даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено відхилення за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року між виявленим задекларованим податковим кредитом позивачем, сформованим за рахунок ТОВ «Маскат-Центр», ТОВ «Наріта», ТОВ «Тефія-СК»та задекларованими ними податковими зобов'язаннями. Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку №5 до декларацій з ПДВ обсяг поставки становить:

- ТОВ «Маскат-Центр»: за березень 2010 року - 0 грн. у зв'язку з тим, що декларація визнана недійсною; за квітень, травень 2010 року - 0 грн., у зв'язку з тим, що згідно розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до декларацій з ПДВ взаємовідносини ТОВ «Маскат-Центр»з ТОВ «Торговий дім «Оіл-Лайн»відсутні.

- ТОВ «Наріта»: за квітень, травень 2010 року - 0 грн., у зв'язку з тим, що згідно розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до декларацій з ПДВ взаємовідносини ТОВ «Наріта» з ТОВ «Торговий дім «Оіл-Лайн»відсутні.

- ТОВ «Тефія-СК»: за травень 2010 року - 0 грн., у зв'язку з тим, що згідно розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до декларацій з ПДВ взаємовідносини ТОВ «Тефія-СК»з ТОВ «Торговий дім «Оіл-Лайн»відсутні.

У зв'язку з цим відповідач дійшов висновку, що у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту у березні 2010 року, квітні 2010 року, травні 2010 року, оскільки контрагентами не було включено до складу податкового зобов'язання суми ПДВ, які ним були відображені в деклараціях по цих періодах.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0007512302/0 від 01.10.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2195108,00 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1097554,00 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Судом встановлено, що зобов'язання за договорами між позивачем та ТОВ «Маскат-Центр», ТОВ «Наріта», ТОВ «Тефія-СК»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, актами прийому-передачі товару та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи, а також свідченнями директора ТОВ «Тефія-СК».

Так, згідно наявних в матеріалах справи доказів між позивачем та ТОВ «Тефія-СК»укладено генеральний договір постачання нафтопродуктів № 21/05-01 від 21.05.2010, згідно з яким ТОВ «Тефія-СК»зобов'язалось здійснювати поставку нафтопродуктів позивачу та на виконання якого 21.05.2010 були укладені додаткові угоди №1 на поставку палива пічного побутового (вид III) в кількості 55,45 тон на суму 375063,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 62510,63 грн.); №2 на поставку палива пічного побутового (вид III) в кількості 58,30 тон на суму 392184,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 65364,02 грн.).

Поставка вказаних нафтопродуктів позивачу підтверджується залізничними накладними №№ 33850627, 33850628 від 22.05.2010 та актами прийому-передачі товару від 22.05.2010. На суму поставленого товару ТОВ «Тефія-СК»виписало податкову накладну №174 від 22.05.2010.

Між позивачем та ТОВ «Маскат-Центр»укладено договір купівлі-продажу №0110-01 від 01.10.2009, згідно з яким ТОВ «Маскат-Центр» зобов'язалось здійснювати поставку нафтопродуктів позивачу.

Поставка вказаних нафтопродуктів позивачу підтверджується накладними №040303 від 04.03.2010 на суму 1192493,54 грн., №150303 від 15.03.2010 на суму 1218836,41 грн., №250304 від 25.03.2010 на суму 989304,48 грн.,№290302 від 29.03.2010 на суму 555522,61 грн., №9401 від 09.04.2010 на суму 850198,08 грн., №15404 від 15.04.2010 на суму 217872,00 грн., №22401 від 22.04.2010 на суму 343118,02 грн., №5510 від 05.05.2010 на суму 551625,20 грн., №11504 від 11.05.2010 р. на суму 946899,38 грн., №17503 від 17.05.2010 на суму 612441,56 грн., № 28502 від 28.05.2010 на суму 536520,29 грн.

На суму поставленого товару ТОВ «Маскат-Центр»виписало позивачу податкові накладні №040303 від 04.03.2010, №150303 від 15.03.2010, №250303 від 25.03.2010, №290303 від 29.03.2010, №9401 від 09.04.2010, №15404 від 15.04.2010, №22401 від 22.04.2010, №5510 від 05.05.2010, №11504 від 11.05.2010, №17503 від 17.05.2010, №28502 від 28.05.2010.

Між позивачем та ТОВ «Наріта»укладено договір купівлі-продажу №09/01 від 18.09.2009, згідно з яким ТОВ «Наріта»зобов'язалось здійснювати поставку нафтопродуктів позивачу.

Поставка вказаних нафтопродуктів позивачу підтверджується накладними №020305 від 02.03.2010 на суму 452255,69 грн., №110305 віл 11.03.2010 на суму 1150515,74 грн., № 220301 від 22.03.2010 на суму 627400,24 грн., №160401 від 16.04.2010 на суму 479942,34 грн., №190402 від 19.04.2010 на суму 591339,80 грн., №270401 від 27.04.2010 на суму 755165,76 грн., №100502 від 10.05.2010 на суму 797671,20 грн., №150502 від 15.05.2010 на суму 890931,90 грн., №210502 від 21.05.2010 на суму 873512,29 грн.

На суму поставленого товару ТОВ «Наріта»виписало позивачу податкові накладні №020305 від 02.03.2010, №110305 від 11.03.2010, №220301 від 22.03.2010, №160401 від 16.04.2010, №190402 від 19.04.2010, №270401 від 27.04.2010, №100502 від 10.05.2010, №150502 від 15.05.2010, №210502 від 21.05.2010.

При цьому, матеріалами справи підтверджується зберігання нафтопродуктів позивачем у резервуарах нафтобази ТОВ «Термінал»за договорами оренди та подальший їх продаж.

Позивачем суми ПДВ за вищенаведеними накладними були віднесені до складу податкового кредиту за березень, квітень, липень 2010 року.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 2195108,00 грн., в тому числі: за березень 2010 року на суму 659360,00 грн., за квітень 2010 року на суму 539606,000 грн., за травень 2010 року на суму 996142,00 грн., віднесена позивачем до податкового кредиту підтверджується податковими накладними, які за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037 (далі -Порядок №165), зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону №168/97-ВР реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку №165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних та ТОВ «Маскат-Центр», ТОВ «Наріта», ТОВ «Тефія-СК»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Зокрема, слід відзначити, що як матеріалами справи, так і поясненнями представника відповідача підтверджується, що не включення контрагентами до складу податкового зобов'язання сум ПДВ було наслідком неприйняття та невизнання податковим органом їх декларацій, які в подальшому були прийняті, що призвело до зменшення суми податкового зобов'язання позивача з ПДВ.

Окрім того, згідно Довідки №68/23-1011/36853643 від 19.03.2012 про результати зустрічної звірки ТОВ «Тефія-СК»щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Торговий дім «ОІЛ-ЛАЙН»їх реальності та повноти відображення за період з 01.05.2010 по 30.06.2010, звіркою було встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з ТОВ «Торговий дім «ОІЛ-ЛАЙН».

На додаток, щодо посилань позивача на проведення відповідачем перевірки з численними порушеннями як на підставу для скасування оскаржуваного рішення варто зауважити, що при дослідженні правомірності винесення рішення значення має тільки наявність чи відсутність фактів порушення платником податків вимог законодавства, зазначених в акті перевірки, а порушення податковою інспекцією під час проведення перевірки мають формальний характер і не можуть бути підставою для його скасування.

Окрім того, судом врахована поважність причин не отримання позивачем оскаржуваного рішення, однак також враховується і відсутність вимоги до податкового органу перевіряти повноваження осіб, що вчиняють підписи в повідомленнях про вручення поштового відправлення при отриманні кореспонденції.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0007512302/0 від 01.10.2010 безпідставним та неправомірним.

За таких умов, підлягає задоволенню і позовні вимоги про скасування першої податкової вимоги №1/11012 від 01.11.2010 та другої податкової вимоги №2/12959 від 22.12.2010р. як такі, що винесені на підставі вищевказаного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесеного ним спірного податкового повідомлення-рішення та першої і другої податкових вимог.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0007512302/0 від 01.10.2010, першої податкової вимоги №1/11012 від 01.11.2010 та другої податкової вимоги №2/12959 від 22.12.2010р. прийнятих ДПІ у Печерському районі міста Києва.

За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ОІЛ-ЛАЙН»задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.12.2010р. №0007512302/0.

Визнати протиправними та скасувати першу податкову вимогу №1/11012 від 01.11.2010р. та другу податкову вимогу №2/12959 від 22.12.2010р.

Судові витрати в сумі 17,00грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ОІЛ-ЛАЙН»за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 29.03.2012р.

Суддя В.В. Амельохін