Постанова

від 09.04.2012 по справі 2а-17241/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

09 квітня 2012 року 09:43 № 2а-17241/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Мороз Ю.М. , за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явився, належним чином повідомлений

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, проскасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2011 №801/17-01,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2011 №801/17-01.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва протиправно, на підставі помилкових висновків акту перевірки від 09.08.2011 №7/17-01/НОМЕР_1 щодо відсутності документального підтвердження правомірності не включення позивачем до суми оподаткованого доходу суми доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, безпосередньо отриманої ОСОБА_2 у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства, прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2011 №801/17-01, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 19575,00 грн.

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва проти позову заперечила з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 09.08.2011 №7/17-01/НОМЕР_1 та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення від 22.08.2011 №801/17-01, у зв'язку з тим, що позивачем документально не підтверджено наявність пільги, яка передбачена підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме не надано свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат).

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням сімнадцятої сесії п'ятого скликання Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 10.08.2009 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га в селі Дмитрівка гр. ОСОБА_2; вилучено із земель запасу Дмитрівської сільської ради земельну ділянку площею 1,00 га, розташовану в АДРЕСА_1; передано безоплатно у приватну власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,00 га в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, віднесено її до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Між ОСОБА_2 та малим приватним підприємством «Фірма «Промснаб»10.11.2010 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,00 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер 3222484400:10:004:0279, наданої для ведення особистого селянського господарства; договір посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3

Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,00 га, кадастровий номер -3222484400:10:004:0279, на момент укладення договору купівлі-продажу від 10.11.2010 підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №435499, виданим Дмитрівською сільською радою 18.11.2009.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено камеральну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб громадянки ОСОБА_2, за результатами якої складено акт перевірки від 09.08.2011 №7/17-01/НОМЕР_1.

Під час проведення перевірки у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 документально не підтверджено наявність пільги, яка передбачена підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме не надано свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), податковим органом зроблено висновок про необхідність включення суми доходу, отриманої від відчуження земельної ділянки на підставі договору від 10.11.2010, до суми оподаткованого доходу за відповідний звітній період.

На підставі акту перевірки від 09.08.2011 №7/17-01/НОМЕР_1 державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2011 №801/17-01, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 19575,00 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації у місті Києві від 02.11.2011 №10629/ш/25-214 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення від 22.08.2011 №801/17-01 залишено без змін, скаргу ОСОБА_2 -без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 1.6 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, загальний оподатковуваний дохід -це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року.

Згідно з підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України, яка визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Згідно з частиною сьомою названої статті районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з пунктом «б»частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Факт отримання позивачем земельної ділянки безоплатно у власність у межах норм безоплатної приватизації підтверджено рішенням сімнадцятої сесії п'ятого скликання Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 10.08.2009, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,000 га в селі Дмитрівка гр. ОСОБА_2; вилучено із земель запасу Дмитрівської сільської ради земельну ділянку площею 1,000 га, розташовану в АДРЕСА_1; передано безоплатно у приватну власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,00 га в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною першою статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, у тому числі, для ведення особистого селянського господарства.

Право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222484400:10:004:0279, передану ОСОБА_2 на підставі рішення Дмитрівської сільської ради від 10.08.2009 та цільове призначення земельної ділянки -для ведення особистого селянського господарства, підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ №435499, виданим Дмитрівською сільською радою 18.11.2009 та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010994703161.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2009 відчужено земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (категорія земель -землі сільськогосподарського призначення), яка попередньо була отримана ним у власність внаслідок безоплатної передачі земель в межах населеного пункту із земель запасу за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування в межах норм безоплатної приватизації.

Аналізуючи доводи державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва щодо непідтвердженності позивачем наявності обставин, з якими підпункт 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»пов'язує наявність підстав для не включення доходу, отриманого від відчуження земельної ділянки, до складу загального оподаткованого доходу, у зв'язку з ненаданням платником податку свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), суд вказує на їх необґрунтованість, оскільки за змістом статті 118 Земельного кодексу України передбачено три способи безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами -приватизація земельної ділянки, що перебуває у користуванні громадянина; виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); та передача земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Наявність свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) є достатньою, але в силу положень статті 118 Земельного кодексу України, не виключною умовою для висновку про наявність у платника податку підстав для не включення суми доходу, отриманого ним від відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення безпосередньо отриманої у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства, до суми загального оподаткованого доходу.

З урахуванням викладеного, зважаючи на доведеність з боку позивача наявність обставин, з якими підпункт 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»пов'язує наявність підстав для не включення до загального оподаткованого доходу суми доходу, отриманого внаслідок відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення безпосередньо отриманої платником податку у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки від 09.08.2011 №7/17-01/НОМЕР_1.

Одночасно з викладеним, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору.

Відповідно до підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язку погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Як випливає зі змісту наведеної норми, установлена нею відповідальність настає в разі невчинення податковим агентом будь-якої з визначених йому дій, зокрема в разі неналежного нарахування суми податку у встановлених Законом випадках.

Здійснення нотаріального посвідчення договору про відчуження нерухомості за відсутності документа, що підтверджує сплату сторонами договору визначеної нотаріусом суми податку, є неналежним виконанням нотаріусом покладених на нього функцій податкового агента в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб. Інше застосування зазначених законодавчих норм суперечитиме змісту поняття податкового агента, а також припису підпункту 11.3 статті 11 Закону, яким прямо передбачено покладення на нотаріуса функцій податкового агента.

Таким чином, якщо нотаріус посвідчив договір з відчуження об'єктів нерухомого майна без сплати податку стороною договору, обов'язок щодо сплати відповідних податкових зобов'язань повинен виконати нотаріус - податковий агент.

З урахуванням викладеного, зважаючи на доведеність з боку позивача наявності обставин, з якими підпункт 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»пов'язує наявність підстав для не включення до загального оподаткованого доходу суми доходу, отриманого внаслідок відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення безпосередньо отриманої платником податку у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства, а також виходячи з того, що обов'язок щодо сплати відповідних податкових зобов'язань, у разі встановлення факту їх виникнення та несплати, при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, покладається на нотаріуса як податкового агента, суд дійшов висновку про необґрунтованість та, відповідно, протиправність податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 22.08.2011 №801/17-01 як такого, що прийнято на підставі непідтверджених висновків акту перевірки від 09.08.2011 №7/17-01/НОМЕР_1.

За таких обставин, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 22.08.2011 №801/17-01. Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Літвінова

Повний текст постанови складено 12.04.2012