Постанова

від 24.04.2012 по справі 5023/8922/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 5023/8922/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І.А., суддів:Кочерової Н.О., Іванової Л.Б., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року у справі№ 5023/8922/11 господарського суду Харківської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Артнис" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" простягнення 81 188,08 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: ОСОБА_4 дов. від 18.04.2011

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Артнис" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" про стягнення заборгованості за поставлений товар за накладною № 14 від 04.12.2008 року в розмірі 80 512,00 грн., 595,57 грн. -3% річних, 80,51 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.2012 року (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" заборгованість за поставлений товар за накладною № 14 від 04.12.2008 року у розмірі 55 512 грн., 3% річних у розмірі 410,64 грн., інфляційні втрати у розмірі 55,51 грн. та судові витрати.

В решті позову відмовлено.

При цьому, господарський суд визнав доведеними обставини, якими позивач обгрунтовував позовні вимоги, а також врахував часткове погашення заборгованості відповідачем.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від14.02.2012 року (судді: С.В.Барбашова -головуючий, Л.М.Бабакова, А.М.Білецька) рішення місцевого господарського суду залишено без змін, з тих же підстав.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування господарськими судами норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як було встановлено господарськими судами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 04.12.2008 року на підставі накладної № 14 товариство з обмеженою відповідальністю "Артнис" (позивач) поставило товариству з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" (відповідач) сталь оцинковану в рулонах на загальну суму 162 512,00 грн. та виставило відповідачу для сплати рахунок № 00000486 від 14.11.2008 року на дану суму.

Однак, як встановлено судами, відповідач поставлений товар оплатив лише частково, сплативши 17.11.2008 року 82 000 грн., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 80 512 грн.

Згідно з ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Також судами було з'ясовано, що позивач 06.07.2011 року направляв на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за поставлений товар відповідно до накладної № 14 від 04.12.2008 року у розмірі 80 512 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суди дійшли висновку, що вказана вимога відповідачем була отримана 08.07.2011 року, однак відповідач ніяких дій, направлених на погашення заборгованості, не здійснив.

06.12.2011 року позивач повторно направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за поставлений товар. Листом від 22.12.2011 року відповідач підтвердив отримання вимоги про оплату, визнав заборгованість перед позивачем в сумі 55 512,00 грн., оскільки 13.07.2009 року відповідач сплатив позивачу суму в розмірі 25 000 грн., яка була зарахована позивачем в рахунок наявної заборгованості.

На підтвердження даних обставин між сторонами були підписані акти звірки розрахунків від 23.12.2011року за період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року та за період з 01.04.2011 року по 12.12.2011року, відповідно до яких заборгованість відповідача перед позивачем склала 55 512,00 грн.

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений позивачем товар у повному обсязі, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, з висновком якого погодився і апеляційний, обґрунтовано стягнули з нього суму боргу.

Разом з тим, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, стягнення у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних є цілком обґрунтованим.

Доводи скаржника про те, що наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення 08.07.2011 року (а.с.31) не є оригіналом і не може слугувати належним доказом про отримання відповідачем вимоги про сплату боргу не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками господарських судів попередніх інстанцій.

Інші твердження скаржника досліджувались апеляційним господарським судом і їм дана належна юридична оцінка.

З огляду на викладене, підстав для зміни чи скасування прийнятої апеляційним господарським судом постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року у справі № 5023/8922/11 без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

Л. Іванова