Постанова

від 24.04.2012 по справі 5008/840/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 5008/840/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Плюшка І.А., суддівКочерової Н.О., Іванова Л.Б, розглянувши касаційну скаргу Прокуратури Закарпатської області на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року у справі№ 5008/840/2011 господарського суду Закарпатської області за позовомЗакарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Буштинської селищної ради та Державної екологічної інспекції в Закарпатській області доБуштинського виробничого госпрозрахункового житлово-комунального підприємства простягнення 162 177, 08 грн. у відшкодування шкоди за участю представників сторін:

від позивачів: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

від прокуратури: Ступак Д.В.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року Закарпатський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Буштинської селищної ради та Державної екологічної інспекції в Закарпатській області звернувся до господарського суду з позовом до Буштинського виробничого госпрозрахункового житлово-комунального підприємства про стягнення 162 177, 08 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення відповідачем вимог водного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що відповідач, як водокористувач, в порушення вимог ст. 19 Кодексу про надра та ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України, протягом періоду з 20.04.2008 року по 11.01.2011 року здійснив видобування, використання та реалізацію 52 395 куб.м. підземних прісних вод, які є корисними копалинами загальнодержавного значення, без спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами та дозволу на спеціальне водокористування. Внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів відповідач заподіяв державі збитки в розмірі 162 177, 08 грн., які відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»мають бути ним відшкодовані.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 15.09.2011 року (суддя: О.С. Йосипчук) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Буштинського виробничого госпрозрахункового житлово-комунального підприємства в дохід місцевого бюджету Буштинської селищної ради суму 162 177, 08 грн. завданих збитків та в дохід державного бюджету України судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване доведеністю позивачем наявними в матеріалах справи доказами факту самовільного видобування, використання та реалізації водних ресурсів відповідачем. Крім того, суд взяв до уваги те, що факт виявленого правопорушення відповідачем не заперечується.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року (судді: Мурська Х.В. - головуючий, Гриців В.М., Давид Л.Л.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутність у відповідача дозволу на спеціальне водокористування зумовлена відсутністю на території смт. Буштино системи очищення комунальних стічних вод, а застосування Держаною екологічною інспекцією в Закарпатській області Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації", затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 року № 290, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 18.01.2002 року за № 44/6332 при проведенні розрахунку розміру збитків, заподіяних відповідачем при самовільному водокористуванні за період з 24.08.2009 року по 31.12.2010 року є неправомірним.

Крім того, суд послався на відсутність доказів вчинення з боку позивачів протягом 2008-2010 років будь-яких дій в частині контролю відповідача за дотриманням ним законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів та прийняття щодо нього відповідних заходів про обмеження, тимчасову заборону діяльності підприємства в разі виявлення порушень вимог водного законодавства.

В касаційній скарзі Прокуратура Закарпатської області просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, проведеною Закарпатською міжрайонною природоохоронною прокуратурою спільно з фахівцями Державної екологічної інспекції в Закарпатській області перевіркою дотримання Буштинським виробничим госпрозрахунковим житлово-комунальним підприємством вимог природоохоронного законодавства України встановлено факт самовільного видобування, використання та реалізації відповідачем у період з 20.04.2008 року по 11.01.2011 року водних ресурсів, що є порушенням вимог п. ст. 44 Водного кодексу України та ст. 19 Кодексу України про надра

Згідно з проведеними Державною екологічної інспекцією в Закарпатській області розрахунками, сума збитків, заподіяних відповідачем при самовільному водокористуванні, склала 162 177, 08 грн. та є предметом позову у даній справі.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

- протиправної поведінки;

- шкоди, її розмір;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

- вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Так, зокрема, водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства (ч. 2 ст.2 Водного кодексу України).

Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Згідно зі ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України)

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем протягом періоду з 20.04.2008 року по 11.01.2011 року здійснювалось видобування підземних вод без відповідного на те дозволу. Крім того, факт відсутності дозволу на спеціальне водокористування не заперечується і відповідачем, а відтак наявність протиправної поведінки в діях відповідача, яка полягає у порушенні правової норми (п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України) та в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином є встановленою судами попередніх інстанцій.

Наступними елементами складу цивільного правопорушення є шкода та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою.

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

З огляду на викладене, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною дією та шкідливим результатом (збитками), виражений у несанкціонованій витраті води з артезіанської свердловини, що спричинило неодержання державою сум збору за спеціальне водокористування та могло спричинити негативні наслідки для навколишнього природного середовища.

При цьому, як вбачається з матеріалів справі, заявлена позивачем до стягнення сума збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування відповідачем, розрахована державним інспектором з ОНПС Державної екологічної інспекції в Закарпатській області за наступними Методиками:

- за період з 20.04.2008 року по 31.12.2008 року розрахунок збитків, завданих державі внаслідок самовільного водокористування, виконано у відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 року № 37 (надалі -Методика № 37) та становить 652, 69 грн.

- за період з 01.01.2009 року по 23.08.2009 року розрахунок збитків виконаний у відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 року № 290 (надалі -Методика № 290) та становить 804, 14 грн.

- за періоди з 24.08.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року по 11.01.2011 року розрахунок збитків, завданих державі внаслідок самовільного водокористування, виконано у відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища т ядерної безпеки України від 20.07.2009 року № 389 (надалі -Методика № 389) у зв'язку з набранням чинності вказаної Методики та становить 160 720, 25 грн.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку та відмовляючи у задоволенні позовних вимог за результатами такого перегляду, суд апеляційної інстанцій послався, зокрема, на недоведеність правомірності застосування позивачем Методики № 290 в якості правового обґрунтування розрахунку розміру збитків, заявлених до стягнення за період 2009 року, оскільки сферою застосування такої Методики є збитки, які розраховуються органами Держводгоспу в тому випадку, якщо вони завдані суб'єктами господарювання, які використовують водні ресурси або виконують господарську діяльність на землях водного фонду.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком апеляційного господарського суду, оскільки як, вбачається з матеріалів справи, розрахунок розміру збитків за період з 01.01.2009 року по 23.08.2009 року, виконано з посиланням на Методику № 290, однак, фактично розрахунок розміру збитків за зазначений період виконано за формулою :

Зс.в. = W х Тар, тобто за формулою (1) Методики № 37 , із застосуванням при цьому, відповідно до Закону України № 309-V від 03.06.2008 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" коефіцієнту 0,3 до нормативу збору для підприємства житлово-комунального господарства.

З огляду на викладене, розрахунок розміру збитків, завданих відповідачем державі внаслідок самовільного водокористування, зроблений державним інспектором з ОНПС Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, є вірним, та таким, що узгоджується з вимогами Методики № 37 та Методики № 389.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно зі статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушень. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

А відтак, відповідач, на виконання вимог чинного законодавства має бути притягнутий до цивільно-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд послався на відсутність коштів у відповідача на отримання відповідного дозволу на спеціальне водокористування. Однак, такий висновок суду апеляційної інстанцій колегія суддів касаційної інстанцій до уваги не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Водного кодексу України порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 7 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 13.03.2002 року (надалі -Порядок), видача дозволів та погодження клопотань здійснюються безоплатно.

Відповідно до п.3 Порядку видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. За відсутності погоджень компетентний орган не вправі видати дозвіл. Клопотання водокористувачів розглядаються у місячний термін.

Однак, дотримання відповідачем зазначеного порядку та своєчасне подання погоджених клопотань матеріалами справи не підтверджується.

За таких обставин справи колегія суддів вважає, що прийнята у справі постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а рішення суду першої інстанції -залишенню без змін, як таке, що є обґрунтованим, правомірним та прийнятим із належним застосуванням норм чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Прокуратури Закарпатської області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року скасувати, а рішення господарського суду Закарпатської області від 15.09.2011 року у справі № 5008/840/2011 залишити без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

Л. Іванова