Постанова

від 19.04.2012 по справі 9/255

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2012 р. Справа № 9/255

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаріцької А.О., суддів:Поліщука В.Ю. (доповідач), Міщенка П.К., за участю представників: від позивача:Білоусов І.В. -ліквідатор; від відповідача:не з'явились; розглянувшикасаційну скаргу Херсонського ремонтно-виробничого комбінату в особі ліквідатора Бєлоусова І.В., на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 6 лютого 2012 року, та рішенняГосподарського суду міста Києва від 29 листопада 2011 року, у справі № 9/255, за позовомХерсонського ремонтно-виробничого комбінату в особі ліквідатора Бєлоусова І.В. (м. Херсон), до Херсонської обласної ради (м. Херсон), про визнання права господарського відання, - в с т а н о в и в :

У серпні 2011 року Херсонський ремонтно-виробничого комбінат, в особі ліквідатора Бєлоусова І.В. (далі за текстом -Херсонський РВК) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Херсонської обласної ради про визнання за Херсонським РВК права господарського відання на будівлі і споруди в цілому, розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Червонофлотська, 42.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2011 року у справі № 9/255 (суддя -Бондаренко Г.П.) в задоволенні позову відмовлено. Зазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано ст. 136 ГК України та ст. ст. 5, 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 року у справі № 9/255 (головуючий суддя -Рєпіна Л.О., судді: Корсакова Г.В., Зайцева А.І.) апеляційну скаргу Херсонського РВК залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2011 року -без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 року та рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2011 року, Херсонський РВК звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати вищезазначені судові рішення та прийняти нове судове рішення, визнавши за Херсонським РВК право господарського відання. При цьому, скаржник посилається на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 4 2 , 43 ГПК України, ст. ст. 55, 78, 133, 136 ГК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.04.2012 року, згідно зі ст. 111 4 ГПК України, касаційну скаргу Херсонського ремонтно-виробничого комбінату в особі ліквідатора Бєлоусова І.В. прийнято до провадження.

За Розпорядженням Секретаря судової палати від 18.04.2012 року, розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя -Заріцька А.О., судді: Поліщук В.Ю., Міщенко П.К. (за вказаних у Розпорядженні підстав).

В судовому засіданні касаційної інстанції представник позивача касаційну скаргу підтримав за наведених у ній підстав, просив її задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 року та рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2011 року скасувати, прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання касаційної інстанції не направив, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги був повідомлений належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноваженого представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосуванням господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Під час розгляду справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини.

05.01.1994 року Херсонським бюро технічної інвентаризації, на підставі Розпорядження Виконавчого комітету Херсонської обласної ради депутатів трудящих від 26.05.1976 року № 326-р, та у відповідності з п. 13 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP (затвердженої Міністерством комунального господарства Української PCP 31.01.1966 року (чинної на час реєстрації права)), було видано реєстраційне посвідчення, яким за Херсонським обласним госпрозрахунковим ремонтно - виробничим комбінатом посвідчено право на домоволодіння в цілому, розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Червонофлотська, 42.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" № 311 від 05.11.1991 року, Херсонською обласною радою було прийнято рішення "Про розмежування комунального майна, переданого у власність області, між обласною власністю і власністю міст обласного підпорядкування та районів області" № 32 від 20.03.1992 року. У Додатку до названого Рішення зазначено цілісний майновий комплекс Херсонського обласного ремонтно-виробничого комбінату, розташований за адресою: м. Херсон, вул. Червонофлотська, 42, що є об'єктом спільної власності територіальних громад Херсонської області.

Звертаючись до господарського суду з позовом про визнання права господарського відання, позивач вказує, що він (Херсонський РВК) є комерційним підприємством і спірне нерухоме майно закріплене за ним на праві господарського відання. Оскільки, постановою Господарського суду Херсонської області від 14.06.2007 року у справі № 12/97-Б-07 Херсонський РВК визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, під час якої було встановлено, що Херсонською обласною радою (яка в силу чинного законодавства є представником власника - територіальної громади області) право господарського відання позивача на будівлі та споруди, не визнається, чим порушуються його права та права його кредиторів.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що рішенням Господарського суду Херсонської області у справі № 12/2-ПН-09 від 05.05.2009 року встановлено, що майно цілісного майнового комплексу об'єкта спільної власності територіальних громад області Херсонського госпрозрахункового обласного ремонтно-виробничого комбінату, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Червонофлотська, 42, за Рішенням Херсонської обласної ради перебувало в оренді та не знаходилось у повному господарському віданні позивача, а перебувало у нього лише на балансі на підставі Розпорядження виконавчого комітету Херсонської обласної ради від 26.05.1976 року № 326. Доказів протилежного господарським судам під час розгляду цієї справи не надано.

По переконанню колегії суддів касаційної інстанції, перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі суб'єкта господарювання ще не є безумовною ознакою його права власності. Баланс такого суб'єкта господарювання є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) суб'єкта господарювання. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі суб'єкта господарювання є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача суб'єкту господарювання у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи суб'єктом, що володіє майном на праві повного господарського відання (Інформаційний лист Вищого арбітражного суду "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" № 01-8/98 від 31.01.2001 року).

За визначенням ч. 1 ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 ГК України, власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно, зокрема, на праві господарського відання.

Частиною 1 ст. 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

За наведених підстав, враховуючи встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини у цій справі, зокрема встановлення передачі спірного майна лише на баланс (а не у повне господарське відання) позивача та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про відмову у задоволенні позову.

Що стосується тверджень касаційної скарги на помилковість посилань господарських судів першої та апеляційної інстанцій на встановлені рішенням Господарського суду Херсонської області від 05.05.2009 року у справі № 12/2-ПН-09 обставини, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони (ст. 35 ГПК України), в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року).

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що позивач у касаційній скарзі стверджує не тільки про порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також порушує питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, в силу приписів ст. 43 ГПК України, здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З урахуванням встановлених ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Херсонського ремонтно-виробничого комбінату в особі ліквідатора Бєлоусова І.В. залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 6 лютого 2012 року та рішення Господарського суду міста Києва від 29 листопада 2011 року у справі № 9/255 залишити без змін.

Головуючий суддяА.О. Заріцька судді:В.Ю. Поліщук П.К. Міщенко