Рішення

від 29.09.2008 по справі 22/34

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/34

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  22/34

29.09.08

За позовом   Дочірнього підприємства «Райське джерело»

до                   товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Еталон»

про                 стягнення 575 грн.

                                                                                                             Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:       Демченко В.М. (довіреність № 01-07 від 02.07.2008р.);

від відповідача:   не з'явились

В судовому засіданні 29.09.2008р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Райське Джерело»(надалі ДП «Райське Джерело», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Еталон" (надалі ТОВ "Майстер Еталон", відповідач) 575 грн. боргу.  

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір на поставку питної води та оренду устаткування № 9810 від 25.06.2004р. на виконання якого позивачем передано відповідачу в оренду устаткування. Поставка питної води та оренда обладнання відповідно до виставлених позивачем рахунків-фактур відповідачем у повному обсязі не сплачена. На претензію позивача відповідач відповіді не надав, заборгованості не погасив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Відповідач вимог суду, викладених в ухвалах суду у справі № 22/34 не виконав, поважних причин такого невиконання суду не навів, в судове засідання представник підприємства не з'являвся. Ухвали суду, якими повідомлялось про розгляд справи, направлялись відповідачу за всіма відомими адресами, в тому числі на юридичну адресу підприємства (довідка про знаходження ТОВ "Майстер Еталон" в ЄДРПОУ станом на 11.09.2008р. наявна у матеріалах справи).

Ухвалою суду від 03.09.2008р. відповідача попереджено, що при ухиленні від виконання вимог суду та участі в судовому засіданні справа буде розглянута у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2004р. між ТОВ "Майстер Еталон»та ДП «Тівей Україна» (правонаступником якого є позивач) укладено договір № 9810 за умовами якого останнє зобов'язалось постачати і передавати у власність споживачеві (відповідач у справі) на умовах договору воду «Eden», а споживач зобов'язується приймати продукцію у власність та своєчасно здійснювати оплату на умовах договору. Відповідно до п. 1.2 Договору на замовлення споживача, постачальник (позивач у справі) надає йому в тимчасове користування кулер та/або підставку (устаткування). Тимчасове користування устаткуванням здійснюється згідно з інструкцією по експлуатації, яка надається разом з устаткуванням.

Додатком № 1 від 02.07.2004р. до Договору № 9810 визначено, що устаткування постачальника отримано споживачем за адресою вул. Новоконстантинівська, 12 кв. 1.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна продукції та плата за тимчасове користування устаткуванням визначаються згідно прайс-листів постачальника, що є невід'ємними частинами Договору, або за домовленістю споживача з постачальником. Загальна ціна окремої партії продукції, що постачається, та/або розмір плати за тимчасове користування устаткуванням визначаються в рахунках-фактурах або накладних.

На виконання вказаних умов договору позивачем були виставлені наступні рахунки-фактури про сплату продукції та внесення оренди, що підтверджується накладною № 9553 від 20.04.2005р. на суму 50 грн., рахунками-фактурами № 001288_008092 від 01.04.2005р. на суму 225 грн., № 001842_008092 від 01.07.2005р. на суму 225 грн., № 001197_008092 від 01.10.2005р. на суму 225 грн.. Орендні платежі за тимчасове користування обладнанням відповідачем не сплачувались, згідно довідки по партнеру складеної станом на 01.01.2006р. відповідачем не внесено 575 грн.. Згідно рахунку-фактури № 001197_008092 від 01.10.2005р. до сплати визначено розмір оренди в сумі 225 грн. за період з 02.10.2005р. по 02.01.2006р., однак зважаючи, що 09.11.2005р. припинено користування устаткуванням (акт на зняття устаткування у клієнта від 09.11.2005р.), плата за період оренди з 10.11.2005р. по 02.01.2006р. не нараховувалась, до сплати на підставі вказаного рахунку-фактури належить 75 грн. за період оренди з 02.10.2005р. по 09.11.2005р..

Відповідно до п.5.5 Договору сторони домовились, що внесення плати за тимчасове користування устаткуванням здійснюється не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення постачальником рахунку споживачеві за тимчасове користування устаткуванням.

Відповідач  взяті на себе зобов'язання по оплаті рахунків за тимчасове користування устаткуванням та поставленої продукції не виконав, заборгованість, станом на дату подання позовної заяви до суду складала 575 грн., доказів зворотнього суду не представлено. Заборгованість у вказаній сумі визнана відповідачем, що також підтверджується актом на зняття обладнання від 09.11.2005р., який засвідчений підписами обох сторін та печатками підприємств (належним чином засвідчена копія мітиться в матеріалах справи).

У зв'язку з наявною заборгованістю з причини несплати відповідачем рахунків-фактур щодо внесення плати за тимчасове користування устаткуванням з метою її погашення позивач звернувся до відповідача з претензією № 50-09 від 11.09.2006р. (докази направлення відповідачу за фактичною адресою наявні у матеріалах справи –реєстр на відправлення рекомендованої кореспонденції від 30.09.2006р.) у якій вимагав негайного погашення заборгованості у розмірі 575 грн..

Вимоги позивача відповідач не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

В силу ч. 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір укладений між сторонами містить в собі елементи як договору поставки, так і договору найму. При вирішенні спору щодо внесення плати за тимчасове користування устаткуванням, повернення вартості переданого устаткування застосуванню підлягають положення глави 58 Цивільного кодексу України, що регулюють загальні положення про найм (оренду). Відносини сторін що виникають по договору з приводу поставки продукції регулюються положеннями параграфу 3 глави 54 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

          За умовами договору укладеного між сторонами, зокрема у додатку № 1 від 02.07.2004р. сторонами погоджено внесення плати за тимчасове користування устаткуванням позивача періодичністю оплати один раз у місяць.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень п. 5.5 договору оплата вартості продукції здійснюється не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки продукції, а  визначена у рахунках-фактурах сума плати за тимчасове користування устаткуванням мала бути оплачена не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення постачальником рахунку споживачеві за тимчасове користування устаткуванням.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Оскільки докази внесення плати за тимчасове користування устаткуванням позивача та оплати поставленої продукції згідно виставлених рахунків-фактур № 001288_008092 від 01.04.2005р., № 001842_008092 від 01.07.2005р., № 001197_008092 від 01.10.2005р. та накладної № 9553 від 20.04.2005р. в сумі 575 грн. (вартість продукції та орендні платежі) станом на час вирішення спору відсутні, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 575 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В зв'язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118, 00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України господарський суд, -  

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Еталон" (юрид. адреса: 03127, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 120, р/р 26005001001044 в ВАТ «Український кредитно-торговий Банк», код ЄДРПОУ 31986084, МФО 321723 або з будь-якого іншого рахунку виявленого під час виконання судового рішення) на користь Дочірнього підприємства «Райське Джерело»(юрид. адреса: 03050, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, код ЄДРПОУ 30858101, р/р 26003300028855 в АКБ «Форум», МФО 322948) 575,00 грн. (п'ятсот сімдесят п'ять гривень) боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Еталон" (юрид. адреса: 03127, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 120, р/р 26005001001044 в ВАТ «Український кредитно-торговий Банк», код ЄДРПОУ 31986084, МФО 321723, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення) на користь Дочірнього підприємства «Райське Джерело»(юрид. адреса: 03050, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, код ЄДРПОУ 30858101, р/р 26003300028855 в АКБ «Форум», МФО 322948) 102 грн. (сто дві гривні) державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                      Р.І. Самсін

                                                                                 дата підписання рішення 30.09.2008р.