Постанова

від 03.04.2012 по справі 42/287

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2012 № 42/287

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Борисенко І.В.

суддів: Мартюк А.І.

Шипка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Псьол лтд»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 08.11.2011

у справі № 42/287 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Псьол лтд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергія»

про відшкодування збитків, ціна позову 47 502,50 грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_2 - дов. № 120104/6 від 04.01.2012

відповідача не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Псьол лтд» (надалі - позивач, апелянт) у вересні 2011р. звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергія» (надалі - відповідач) про стягнення з відповідача збитків у розмірі 47 502,50 грн. у зв'язку з неналежним виконанням умов договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2011 у справі № 42/287 у позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 47 502,50 грн. у зв'язку з неналежним виконанням умов договору задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено факту поставки йому товару відповідачем саме на підставі договору поставки № ЕН-00037 від 30.03.2011, так як місцевим судом встановлено, що на момент фактичного виконання спірної поставки сторонами не було погоджено всіх істотних умов цього договору, а, відтак, - вказана поставка відбулась на умовах іншого договору, укладеного сторонами у спрощений спосіб.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Псьол лтд», не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 120105/3 від 05.01.2012, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2011 у справі № 42/287 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду прийнято з порушенням норм матеріального права та за неправильного встановлення обставин справи. Апелянта стверджує, що місцевим судом безпідставно не прийнято до уваги того факту, що проект договору поставки № ЕН-00037 від 30.03.2011 був отриманий позивачем 15.04.2011 та в межах 20-ти денного строку позивачем 19.04.2011 був направлений відповідачу підписаний договір з застереженням про протокол розбіжностей (з двома підписаними екземплярами протоколу розбіжностей), які були отримані відповідачем 22.04.2011, однак, у строк, передбачений ст.181 ГК України, відповідачем не було надано позивачу ані протоколу розбіжностей, ані узгодження розбіжностей, проте, було здійснено поставку нафтопродуктів на адресу відповідача, що у відповідності до ч.2 ст.642 ЦК України свідчить про фактичне виконання позивачем умов договору № ЕН-00037 від 30.03.2011.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.03.2012 проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

У судовому засіданні 20.03.2012 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України була оголошена перерва до 03.04.2012.

Згідно розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/4 від 02.04.2012 були внесені зміни до складу колегії суддів, у зв'язку з чим ухвалою від 02.04.2012 справа була прийнята в провадження колегією суддів у названому складі, розгляд справи призначений на 03.04.2012 та розпочатий спочатку.

Представник апелянта (позивача) в судовому засіданні 03.04.2012 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 03.04.2012 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (розписка представника наявна в матеріалах справи). Будь-яких клопотань до суду від відповідача не надходило.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачем шляхом направлення позивачу двох підписаних примірників проекту відповідного договору було запропоновано позивачу укласти договір поставки № ЕН-00037 від 30.03.2011.

Позивач, в свою чергу, заперечуючи щодо умов, викладених відповідачем у пунктах 2.2, 3.2, 6.1, 6.4.1, 6.6-6.9, 7.5, 8.2, 8.4.1, 8.4.3, 8.4.4, 8.5, 8.8, 9.2, 10.3, 11.3, 11.8 вказаного договору, склав протокол розбіжностей (про що зробив застереження у договорі), та 19.04.2011 (у визначений законом 20-тиденний строк) надіслав відповідачу два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідно до статті 646 ЦК України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Статтею 181 ГК України встановлені загальні правила укладання господарських договорів:

- господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1);

- проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч.2);

- сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч.3);

- за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч.4);

- сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч.5);

- у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо) (ч.6);

- якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими (ч.7);

- у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч.8).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до рахунку № 60 від 22.04.2011 (виставленого відповідачем на підставі договору поставки № ЕН-00037 від 30.03.2011) позивач 26 та 27 квітня 2011 року сплатив на користь відповідача 2 848 826,30 грн. за поставку 233 т бензину Аи-92-50. Копії платіжних доручень позивача № 2617 від 26.04.2011, № 2618 від 26.04.2011, № 2663 від 27.04.2011, № 2664 від 27.04.2011, № 2665 від 27.04.2011 на суму 2 848 826,30 грн. наявні в матеріалах справи (а.с.а.с.25-29).

Як стверджує позивач, після надходження 28.04.2011 на його адресу групи вагонів-цистерн згідно залізничної накладної № 32874232 під час прийняття товару було виявлено нестачу у вагон-цистернах №№ 74723339 та 74754508 загалом 3 830 кг бензину вартістю 46 768,10 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує про укладення між сторонами спірного договору без протоколу розбіжностей, та про непідвідомчість господарському суду даного спору, оскільки у п.9.2 договору поставки № ЕН-00037 від 30.03.2011 міститься третейське застереження.

За висновками суду першої інстанції позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 46 768,10 грн. збитків задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено факту поставки товару відповідачу саме на підставі договору поставки № ЕН-00037 від 30.03.2011 (разом з протоколом розбіжностей), так як на момент фактичного виконання договору сторонами не було погоджено всіх його істотних умов, а, відтак, вказана поставка відбулась на умовах іншого договору, укладеного у спрощений спосіб.

Однак, судова колегія з даним висновком місцевого суду не погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергія» (відповідачем по справі) на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Псьол лтд» (позивача по справі) було запропоновано укласти договір поставки, для чого направлено два примірника договору № ЕН-00037 від 30.03.2011 (підписаних з боку відповідача).

Позивач, в свою чергу, акцептував пропозицію відповідача не у повному обсязі, у зв'язку з чим 19.04.2011 (в межах 20-ти денного строку) направив на адресу відповідача примірник договору № ЕН-00037 від 30.03.2011 (підписаний з боку позивача із застереженням про протокол розбіжностей) та два примірники протоколу розбіжностей від 31.03.2011.

Вказана обставина підтверджується наявним у справі реєстром вихідної кореспонденції ТОВ «Псьол лтд» від 18.04.2011 (оригінал - а.с.152) та фіскальним чеком «Укрпошти» від 19.04.2011 про направлення поштового відправлення (оригінал - а.с.150).

Відповідач, в свою чергу, 22.04.2011 виставив позивачу рахунок-фактуру № 60 (а.с.24) для оплати 233,300 т бензину АИ-92-50 загальною вартістю 2 848 826,30 грн. (в якому в якості підстави поставки, зокрема, вказав договір № ЕН-00037 від 30.03.2011) та 23.04.2011 на підставі залізничної накладної № 32874232 відвантажив на адресу позивача названий товар.

Доводи відповідача про те, що станом на час виставлення вказаного рахунку-фактури, а також на час відвантаження позивачу указаного товару відповідачу не було відомо підписання позивачем договору поставки № ЕН-00037 з протоколом розбіжностей, судовою колегією до уваги не приймаються, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на звернення ТОВ «Псьол лтд» щодо надання інформації про вручення поштового відправлення адресату (ТОВ «Торговий дім «Енергія») Північний поштамт міста Києва листом № 33-5-П-997 від 25.11.2011 повідомив, що рекомендований лист № 3961001092023 від 19.04.2011 із м. Кременчук на адресу ТОВ «Торговий дім «Енергія» (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, кв.1) надійшов у відділення поштового зв'язку Київ-71 22.04.2011 та в цей же день був вручений уповноваженій на отримання пошти особі Духновій (оригінал листа - а.с.157).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем другий примірник договору № ЕН-00037 від 30.03.2011 (із застереженням про протокол розбіжностей), а також два екземпляри протоколу розбіжностей були отримані саме 22.04.2011.

Згідно ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, на момент здійснення поставки товару на адресу позивача (23.04.2011) відповідачем був отриманий примірник договору № ЕН-00037 від 30.03.2011, підписаний позивачем із застереженням про протокол розбіжностей, а також був отриманий протокол розбіжностей.

Оскільки відповідачем не було вчинено жодних дій щодо узгодження розбіжностей, а, навпаки, було вчинено поставку товару, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що поставка відповідачем нафтопродуктів відбулась на умовах договору поставки № ЕН-00037 від 30.03.2011 (з урахуванням протоколу розбіжностей, складеного ТОВ «Псьол лтд»).

Таким чином, висновок місцевого суду про необґрунтованість посилань позивача на прийняття відповідачем його пропозиції про укладення договору поставки в редакції протоколу розбіжностей (оскільки суду не надано доказів одержання відповідачем протоколу розбіжностей до часу виставлення рахунку-фактури) є помилковим та спростовується матеріалами справи.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовується відповідачем, що 28.04.2011 на адресу позивача надійшла група вагонів №№ 73068751, 74723339, 74754508, 74944307, які були відправлені відповідачем за залізничною накладною № 32874232 від 23.04.2011 (а.с.30).

Відповідно до п.6.1 договору № ЕН-00037 від 30.03.2011 покупець проводить приймання товару по кількості і якості у відповідності до «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» № 281.

Після розкриття вагон-цистерн та здійснення замірів об'ємно-масовим методом комісією (яка була створена позивачем на підставі наказу № 89 від 31.12.2010 - а.с.33) було виявлено нестачу нафтопродуктів у вагон-цистерні № 73068751 - 368 кг, у вагон-цистерні № 74723339 - 984 кг, у вагон-цистерні № 74754508 - 3847 кг, у вагон-цистерні № 74944307 - 436 кг.

Оскільки після вирахування природних втрат нафтопродуктів під час транспортування нестача у вагон-цистернах № 74723339 та № 74754508 перевищувала граничнодопустиме відхилення між результатами вимірювання маси нафтопродуктів вантажовідправником і вантажоодержувачем, приймання нафтопродуктів комісією було призупинено та, у відповідності до п.5.2.8 Інструкції № 281, про виявлену нестачу нафтопродуктів повідомлено відповідача телеграмою від 28.04.2011, яка була вручена 28.04.2011 уповноваженій особі відповідача на прийом кореспонденції секретарю Духновій (а.с.31). Вказана телеграма була залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Нестача нафтопродуктів у вагон-цистернах №№ 74723339, 74754508 підтверджується Актом № 1 від 28.04.2011 комісійного приймання нафтопродуктів за кількістю (а.с.32).

Вказана нестача нафтопродуктів також підтверджується актами експертиз, складеними Кременчуцьким відділенням Полтавської торгово-промислової палати № И-22/1 та № И-22/2 (а.с.42-43). Витрати позивача на проведення вказаних експертиз товару становлять 734,40 грн., що підтверджується наявним у справі рахунком № 000871 від 28.04.2011 та платіжним дорученням № 2698 від 28.04.2011 (а.с. 44-45).

За таких обставин, позивач при прийманні поставленого відповідачем товару повністю виконав свої зобов'язання, передбачені договором № ЕН-00037 від 30.03.2011, з дотриманням вимог Інструкції № 281, створив всі передумови для об'єктивного з'ясування причини виникнення нестачі та встановлення її фактичної кількості.

Відповідно до п.6.7 договору № ЕН-00037 від 30.03.2011 (в редакції протоколу розбіжностей) покупець має право виставити постачальнику претензію щодо невідповідності фактично отриманої кількості товару і кількості товару, зазначеної в транспортних документах, не пізніше 15 календарних днів з дати поставки товару, за умови дотримання покупцем вимог, визначених даним договором і положеннями інструкції.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем була направлена відповідачу претензія від 06.05.2011 № 110506/1 на суму 47 502,50 грн. (а.с.46), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У відповідності до ст.ст. 23, 24 Статуту залізниць України зобов'язання по заповненню залізничної накладної, відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній покладаються на вантажовідправника.

Отже, приймаючи до уваги, що технічний та комерційний стан вагонів-цистерн №№ 74723339, 74754508 був справний, та згідно залізничної накладної № 32874232 (а.с.30) завантаження дизпалива у відповідності до ст.30 Статуту залізниць України здійснювалось засобами вантажовідправника (відповідача), судова колегія дійшла висновку, що відшкодування вартості встановленої нестачі товару у розмірі 46 768,10 грн. має бути покладено на відповідача (як постачальника та вантажовідправника цього товару).

Згідно з ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.2 ст.614 ЦК України).

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 47 502,50 грн. (з яких: 46 768,10 грн. - вартість нестачі товару та 734,40 грн. - вартість проведеної експертизи) є підставними, обґрунтованим, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях по справі, усього вищенаведеного не спростовують.

Крім того, судовою колегією не приймаються до уваги доводи відповідача про необхідність застосування третейського застереження, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, договір поставки № ЕН-00037 від 30.03.2011 (з протоколом розбіжностей) своєчасно був отриманий відповідачем та, в подальшому, ним була здійснена поставка нафтопродуктів, що свідчить про прийняття ним пропозицій позивача, у тому числі, і щодо того, що всі спірні питання будуть розглядатись у господарському суді (п.9.2 договору в редакції протоколу розбіжностей).

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Псьол лтд» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2011 у справі № 42/287 - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також його витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, п.п.1, 3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Псьол лтд» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2011 у справі № 42/287 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2011 у справі № 42/287 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Псьол лтд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергія» скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергія» (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, кв. 1, код ЄДРПОУ 31628650, р/р 26004011542401 в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві, МФО 300346; або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Псьол лтд» (39610, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 4, код ЄДРПОУ 31913519, р/р 26007310501 в ПАТ «ПФБ» м. Кременчук, МФО 331768) 47 502 (сорок сім тисяч п'ятсот дві) грн. 50 коп. збитків, 475 (чотириста сімдесят п'ять) грн. 02 коп. державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи в суді першої інстанції, 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 42/287 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Борисенко І.В.

Судді Мартюк А.І.

Шипко В.В.