Постанова

від 17.04.2012 по справі 13/33

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2012 № 13/33

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Чорногуза М.Г

Агрикової О.В.

при секретарі: Марвано А.Т.

розглянувши апеляційні скарги Менського санаторію «Остреч» та Асоціації «Украгромайно Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств»

на рішення господарського суду Чернігівської області від 08.02.2012р.

у справі № 13/33 (головуючий суддя Фетисова І.А., судді: Лавриненко Л.М., Романенко А.В.)

за позовом Асоціації «Украгромайно Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств»

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача

Менський санаторій «Остреч»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача

Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації

про визнання недійсним наказу, акту та рішення комісії

за участі прокурора

ВСТАНОВИВ:

Асоціація «Украгромайно Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств» (далі - позивач) звернулась до господарського суду Чернігівської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (далі - відповідач) про визнання недійсними актів відповідача, а саме:

- визнання недійсним наказу Регіонального відділення ФДМУ по Чернігівській області від 02.11.2009 р. № 518 "Про затвердження акту комісії з визначення державної частки в майні санаторію "Остреч";

- визнання недійсним Акту комісії з визначення частки держави в майні Підприємства, створеного за участю недержавних суб'єктів господарювання Менський санаторій "Остреч" від 18.09.2009 р.;

- визнання недійсним рішення про визначення державної частки в майні Менського санаторію "Остреч" в розмірі 98,67 %, що оформлене протоколом № 1/2-2009 від 18.09.2009 р. засідання комісії з визначення державної частки в майні Менського санаторію "Остреч".

14.02.2011р. прокуратурою Чернігівської області подано заяву про вступ у справу (т.1, а.с.26).

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 08.02.2012р. у справі № 13/33 в позові в частині визнання недійсним наказу Регіонального відділення ФДМУ по Чернігівській області від 02.11.2009 р. № 518 "Про затвердження акту комісії з визначення державної частки в майні санаторію "Остреч" відмовлено. В решті заявлених позовних вимог провадження у справі припинено. В частині відмови в задоволенні позову про визнання наказу недійсним, рішення суду вмотивовано тим, що наказ відповідача від 02.11.2009 року № 518 виданий раніше, ніж позивач набув прав учасника санаторію, а тому суд дійшов висновку, що наказ відповідача не впливає та не порушує права позивача, які підлягають захисту в судовому порядку. Стосовно позовних вимог про визнання недійсним Акту та рішення комісії, суд першої інстанції, на підставі ст. 80 ГПК України припинив провадження, дійшовши висновку, що вказані Акт та рішення, яке оформлене протоколом комісії, не мають статусу актів державного чи іншого органу в розумінні статті 12 ГПК України, та які можуть бути оскаржені до господарського суду, а тому спір про визнання їх недійсними не підлягає розгляду в господарському суді.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Асоціація «Украгромайно Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств» та Менський санаторій «Остреч» подали апеляційні скарги, фактично аналогічні за своїм змістом та вимогами, згідно з якими, позивач та третя особа просять рішення господарського суду Чернігівської області від 08.02.2012р. у справі № 13/33 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування доводів апеляційних скарг позивач та третя особа на стороні позивача посилаються на те, що між позивачем та відповідачем існує спір про право, що виник під час приватизації майна щодо корпоративних прав в Менському санаторії «Остреч», а тому підлягає розгляду в господарському суді. Скаржники посилаються на те, що судом першої інстанції не взято до уваги висновок судово-економічної експертизи, а також, що створення та діяльність комісії при визначенні державної частки відбувалось з порушенням Порядку встановлення наявності та розміру корпоративних прав держави в майні господарських організацій, заснованій на змішаній формі власності, відсутність доказів капіталовкладень держави, зокрема державних внесків та їх розміру. Додатково позивач зазначає, що Акт комісії та рішення комісії, на його думку, породжують відповідні правові наслідки та можуть вважатись індивідуально-правовими актами, що можуть бути визнані господарським судом недійсними. Також, третя особа у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що право власності є непорушним, власником Менського санаторію є сам санаторій, а тому відповідач своїми діями порушив право власності на це майно.

Відзиву на апеляційні скарги суду не подано.

Згідно з Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2012р. № 02-15/146 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 13/33 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (доповідача) Ропій Л.М. на лікарняному.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 р. справу № 13/33 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Сухового В.Г. (доповідач), суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г. та призначено розгляд справи на 17.04.2012р.

12.04.2012р. до суду надійшло клопотання Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (третя особа відповідача) про розгляд справи без участі його представника.

У судове засідання 17.04.2012р. представник третьої особи на стороні відповідача не з'явився.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, з урахуванням клопотання представника третьої особи на стороні відповідача та положень ГПК України, вважає, що апеляційний перегляд справи можливо здійснювати за відсутності вказаного представника.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, законність та обґрунтованість прийнятого рішення, вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи на стороні позивача та представників прокуратури Чернігівської області та м. Києва, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

26.12.1990 р. зборами уповноважених представників міжгосподарського санаторію «Остреч» затверджено Статут міжколгоспного санаторію "Остреч", Менського району Чернігівської області.

03.03.2000р. Установчими зборами засновників затверджено Установчий договір про створення та діяльність Менського санаторію «Остреч», відповідно до статті 1 якого, засновники (Колективні сільськогосподарські підприємства Менського району Чернігівської області) підписали цей Договір шляхом об'єднання внесків, які мали в міжколгоспному санаторії «Остреч». Також зборами засновників було затверджено Статут Менського санаторію «Остреч» в новій редакції. Відповідно до п.1.1 якого, Менський санаторій «Остреч» створений шляхом об'єднання Засновників на підставі Установчого договору про створення. Статутний фонд відповідно до 5.1 Статуту становить 10009,7 тис.грн.

30.11.2001р. Чернігівським обласним об'єднанням міжколгоспних здравниць «Чернігівколгоспздравниця» надіслано відповідачу лист № 32-116 з проханням включити до складу комісії по визначенню частки держави в майні міжгосподарських санаторіїв, в тому числі «Остреч», Гальчинського В.Ю., Бушеву О.К. та Шкрибу Н.Л.

15.01.2002р. Чернігівським обласним об'єднанням міжколгоспних здравниць «Чернігівколгоспздравниця» також надіслано відповідачу лист № 32-05 з пропозицією включити до складу комісії по реформуванню міжгосподарських санаторіїв спеціалістів об'єднання Гальчинського В.Ю., Бушеву О.К. та Шкрибу Н.Л.

03.11.2005р. Фондом державного майна України видано наказ № 2921 «Про затвердження плану-графіка проведення передприватизаційної підготовки міжгосподарських підприємств та об'єднань АПК». Відповідно до Плану-графіка проведення передприватизаційної підготовки міжгосподарських підприємств та об'єднань АПК під номером 433 заплановано щодо Менського санаторію «Остреч» на 2 квартал 2007р.

31.10.2006р. відповідачем видано наказ № 430 «Про передприватизаційну підготовку міжгосподарських підприємств», відповідно до п.1.2 якого доручено створити комісії з визначення державної частки в майні міжгосподарських підприємств.

21.11.2006р. відповідачем видано наказ №455 «Про комісії з визначення державної частки в майні міжгосподарських підприємств Менського та Чернігівського районів», відповідно до п. 1 якого, вирішено створити відповідні комісії та затверджено склад цих комісій.

12.03.2008р. відповідачем видано наказ № 39 «Про внесення змін до складу комісії з визначення частки держави у майні санаторію «Остреч» та підготовки його до приватизації», яким внесено зміни до п.1.2 наказу №455 від 21.11.2006р., шляхом введення до складу комісії заступника голови Менської РДА Олійника А.А.

31.03.2009р. відповідачем видано наказ № 39 «Про внесення змін до складу комісії з визначення частки держави у майні санаторію «Остреч» та підготовки його до приватизації», яким внесено зміни до п.1.2 наказу №455 від 21.11.2006р., шляхом виведення зі складу комісії голову комісії ОСОБА_6 та члена комісії ОСОБА_7 у зв'язку з їх звільненням. Цим же наказом призначено головою комісії ОСОБА_8, та введено до складу заступника начальника відділу податкового контролю ДПІ у Менському районі Кривицьку Н.І.

04.06.2009р. відповідачем видано наказ № 252 «Про внесення змін до наказу регіонального відділення від 21.11.2006р. № 455 «Про комісії з визначення державної частки у майні міжгосподарських підприємств Менського та Чернігівського районів», яким внесено зміни у п.1.2 наказу №455, шляхом виведення зі складу комісії голови комісії ОСОБА_8 та призначення іншого голови комісії - Лобачова Ю.О.

Листами від 16.09.2009р. відповідач повідомив в.о. голови Менської РДА, головного лікаря санаторію «Остреч», Менське районне фінансове управління Менської РДА, Державну податкову інспекцію в Менському районі, Головне управління агропромислового розвитку Чернігівської ОДА, та голову обласного об'єднання «Чернігівсільгоспздравниця» про призначення засідання комісії на 18.09.2009р. з визначення державної частки у майні міжгосподарського санаторію «Остреч».

17.09.2009р. відповідачем видано наказ № 435 «Про внесення змін до складу комісії з визначення частки держави у майні Менського санаторію «Остреч», яким внесено зміни до п.1.2 наказу, шляхом виведення зі складу комісії ОСОБА_9 та введення до складу комісії Хижняка В.А.

18.09.2009р. комісією з визначення частки держави в майні підприємства Менський санаторій «Остреч» у складі голови комісії Лобачова Ю.О., членів комісії Олійник А.А., Карпенко О.П., Кривицької Н.І., Хижняка В.А. підписано протокол засідання комісії, згідно з яким комісія вирішила визначити частку держави у розмірі 98,67 %, частку недержавних засновників - 1,33%. Від підпису на вказаному протоколі відмовився член комісії Гальчинський В.Ю. Зі змісту вказаного протоколу засідання комісії також вбачається, що у 2002 році вже проводилась процедура визначення державної частки у майні санаторію, проте хоча ця частка і була визначена, її не затвердили у зв'язку з незгодою більшості членів комісії з порядком розрахунку державної частки.

18.09.2009р. складено оспорюваний Акт комісії з визначення частки держави в майні підприємства Менський санаторій «Остреч», згідно з яким та на підставі протокольного рішення комісії від 18.09.2009р. №1/2-2009 підтверджено, що державна частка на момент здійснення розрахунків є наявною і складає 98,67 % майна підприємства Менський санаторій «Остреч».

02.11.2009р. відповідачем видано оспорюваний наказ № 518 "Про затвердження акту комісії з визначення державної частки в майні санаторію "Остреч", відповідно до п.1 якого було затверджено акт комісії з визначення державної частки в майні Менського санаторію «Остреч», створеного за участю недержавних суб'єктів господарювання від 18.09.2009р. та встановлено, що державна частка в майні Менського санаторію «Остреч» є наявною і складає 98,67 %.

17.08.2010р. загальними зборами засновників (учасників) затверджено Статут Менського санаторію «Остреч» в новій редакції. Згідно з п.5 Статуту розмір статутного капіталу санаторію складає 4 808 926 грн., який розподіляється між засновниками, зокрема частка у розмірі 85,939 % належить Аграрному союзу України, частка у розмірі 14,061% належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільгоспздравниця».

09.12.2010р. загальними зборами засновників (учасників) затверджено Статут Менського санаторію «Остреч» в новій редакції. Згідно з п.5 Статуту розмір статутного капіталу санаторію складає 4 808 926 грн., який розподіляється між засновниками, зокрема частка у розмірі 85,939% належить Асоціації «Украгромайно Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств», частка у розмірі 14,061% належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільгоспздравниця».

Заявлений позов обґрунтовано тим, що позивач згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є учасником Менського санаторію «Остреч» та вважає, що визначення частки держави у майні Менського санаторію «Остреч» відбулось з порушенням Порядку визначення частки, зокрема пунктів 3.1, 4.7 Порядку, за відсутності будь-яких документів, які б підтверджували наявність державних внесків та їх розміру, як це встановлено у пунктах 4.1 та 4.5 Порядку.

Суд першої інстанції, як на підставу для відмови у позові послався на те, що наказ відповідача №518 не впливає та не порушує права позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим з огляду на таке.

Позивач у даній справі є власником частки в статутному капіталі Менського санаторію «Остреч» у розмірі 85,939 %, що підтверджується наявними у матеріалах справи Статутом Менського санаторію «Остреч» та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з ч. 1 статті 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Таким чином, позивач, у власності якого наявна частка у статутному капіталі Менського санаторію «Остреч», має корпоративні права, які надають йому відповідні правомочності, встановлені законом та Статутом.

Оспорюваний у даній справі наказ відповідача № 518 від 02.11.2009р., виданий останнім під час реалізації ним своїх повноважень щодо встановлення наявності та визначення розміру корпоративних прав держави в майні Менського санаторію «Остреч».

Водночас, колегія суддів враховує те, що хоча оспорюваний наказ виданий відповідачем раніше, ніж позивачем було набуто зазначену частку в статутному капіталі санаторію за договором уступки, проте цей наказ відповідача впливає на корпоративні права позивача щодо Менського санаторію «Остреч», а саме на обсяг цих корпоративних прав стосовно санаторію, зокрема, управління господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) тощо, оскільки, як вже зазначалось, частка позивача як учасника санаторію складає 85,939 %, а оспорюваним наказом відповідача визначено наявність та розмір державної частки в майні санаторію у розмірі 98,67 %, що, в свою чергу, має наслідком зміну обсягу корпоративних прав учасників названого підприємства, у тому числі позивача, незалежно від часу прийняття спірного наказу.

Також, колегія суддів погоджується з твердженням позивача, що у даній справі є наявним спір про право між державою в особі відповідача, який видав оспорюваний наказ, та позивачем, як власником корпоративних прав учасників у розмірі, який не є тотожним визначеному відповідачем розміру частки корпоративних прав (згідно з рішенням комісії від 18.09.2009р. частка недержавних засновників у майні Менського санаторію «Остреч» складає 1,33%).

За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п.3.2. Постанови Пленуму ВГС України №10 від 24.10.2011 року "Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судом" господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.

Таким чином, позивач має право звернутися до господарського суду з даним позовом для захисту своїх корпоративних прав та законних інтересів.

Стосовно ж правомірності видання відповідачем оспорюваного наказу № 518, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо участі держави у створенні Менського санаторію «Остреч» саме на момент його заснування, як підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, Статуту міжгосподарського санаторію «Остреч» 90-го року, Установчого договору від 03.03.2000 р. та Статуту Менського санаторію «Остреч», серед засновників (учасників) санаторію відсутні державні органи та державні підприємства (організації).

Відповідно до п.1.1 Статуту від 26.12.1990 р. санаторій створений колгоспами/господарствами шляхом добровільного об'єднання частини своїх фінансових та матеріально-технічних ресурсів і за рахунок централізованого союзного фонду соціального страхування колгоспів, який не є державним фондом. Згідно з п. 3.1 Статуту кошти санаторію створюються з пайових внесків господарств, що входять до складу його учасників в будівництві, відрахувань з прибутку, одержаного від свої діяльності, амортизаційних відрахувань та інших джерел. При цьому, у даному Статуті відсутнє визначення розміру статутного фонду (капіталу) санаторію.

Відповідно до статті 1 Установчого договору та п.п.1.1, 5.1 Статуту Менського санаторію «Остреч» від 03.03.2000р. засновниками визначено Колективні сільськогосподарські підприємства Менського району Чернігівської області, а також колективне підприємство Чернігівська обласна шляхово проектно-будівельна фірма агропромислового будівництва «Агрошляхбуд» та Рада колективних сільгосппідприємств Чернігівської області зі статутним фондом у розмірі 10009,7 тис.грн., серед засновників відсутні державні органи або державні установи, підприємства та організації.

Під час прийняття оспорюваних актів відповідач керувався Порядком встановлення наявності та розміру корпоративних прав держави в майні господарських організацій, заснованих на змішаній формі власності, та підготовки їх до приватизації, затвердженим наказом ФДМ України №1229 від 24.07.2007 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2007 року за № 926/14193.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що для застосування вказаного Порядку, суттєвим є встановлення обставин участі держави, державних підприємств, установ та організацій у створенні підприємства - Менський санаторій «Остреч».

Підтвердженням такої позиції є безпосередньо положення самого Порядку.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку відповідно до пункту 20 Закону України "Про Державну програму приватизації" та цього Порядку підготовці до приватизації підлягають господарські організації, засновані на змішаній формі власності (далі - Підприємства).

Згідно з п. 4.1 Порядку частка держави в статутному (пайовому) капіталі Підприємства (далі - частка держави) визначається виходячи з розміру державних внесків, які були здійснені при створенні Підприємства (далі - первинні внески) та подальшій його діяльності (далі - додаткові внески):

- центральними та місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів Державного, Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів;

- державними підприємствами й установами за рахунок власних коштів;

- внаслідок злиття за рішенням органів виконавчої влади цілісних майнових комплексів державних підприємств та підприємств інших форм власності або окремих структурних підрозділів таких підприємств;

- шляхом безоплатної передачі на баланс недержавних підприємств державного майна тощо.

Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що визначення частки держави та недержавних засновників здійснюється в декілька етапів шляхом проведення:

- початкового розрахунку часток держави та недержавних засновників відповідно до їх первинних внесків при створенні Підприємства;

- перерахування початково визначених часток держави та недержавних засновників (учасників) відповідно до їх додаткових внесків до статутного (пайового) капіталу Підприємства.

Відповідно до п. 4.8 Порядку початковий розрахунок часток держави та недержавних засновників (учасників) здійснюється пропорційно до розміру їх первинних внесків до статутного (пайового) капіталу Підприємства при його створенні.

Таким чином, визначення частки держави у майні підприємства відповідно до наведених положень має відбуватись з обов'язковим використанням розрахунків, здійснених на підставі первинних внесків держави, однак доказів первинних внесків держави чи передачі державного майна на час створення санаторію «Остреч» матеріали справи не містять і таких доказів суду не надано.

Відповідно до пп. г) п.3 ч.1 ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" до повноважень Фонду державного майна України віднесено встановлення наявності та визначення розміру корпоративних прав держави в майні господарських організацій, а також у майні громадських організацій колишнього СРСР, розташованих на території України.

У частині 1 статті 167 Господарського кодексу України наведено визначення корпоративних прав, якими є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже, наявність корпоративних прав держави виникає лише з частки держави чи державної установи, підприємства, організації у статутному фонді (майні) господарської організації на момент її створення за участю держави та з урахуванням додаткових внесків.

З положень ст. 63 ГК України вбачається, що підприємство, засноване на змішаній формі власності, - це підприємство, яке утворено на базі об'єднання майна різних форм власності.

За приписами ст. 66 ГК України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

У п.п. 1.1, 3.1 Статуту від 26.12.1990р. встановлено, що санаторій створений колгоспами/господарствами шляхом добровільного об'єднання частини своїх фінансових та матеріально-технічних ресурсів і за рахунок централізованого союзного фонду соціального страхування колгоспів. Кошти санаторію створюються з пайових внесків господарств, що входять до складу його учасників в будівництві, відрахувань з прибутку, одержаного від свої діяльності, амортизаційних відрахувань та інших джерел.

Отже, статутний фонд підприємства, який створюється за рахунок внесків засновників (учасників) цього підприємства, є лише однією із складових частин майна підприємства та не є тотожним поняттю "майно підприємства". При цьому, формування майна Санаторію здійснювалося в тому числі і за рахунок недержавних коштів Централізованого фонду соціального страхування колгоспників, і внески, здійснені за рахунок коштів цього фонду, можна вважати внесками у майно санаторію на час його створення.

Пунктом 2 Положення про Централізований фонд соціального страхування колгоспників Української РСР, затвердженого постановою Ради колгоспів УРСР від 27.03.1991 року, постановою Президії ЦК профспілки працівників агропромислового комплексу від 27.03.1991 року № 2/5, визначено, що Централізований фонд соціального страхування колгоспників Української РСР є джерелом для здійснення соціального страхування колгоспників і знаходиться в розпорядженні ЦК профспілки працівників агропромислового комплексу України, Ради колгоспів УРСР. Одним із головних завдань централізованого фонду соціального страхування колгоспників є, в тому числі, фінансування будівництва і реконструкції міжколгоспних оздоровчих і спортивних закладів.

Відповідно до Положення про Раду колгоспів Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 13.01.1972 року № 15 (в редакції постанови Ради Міністрів УРСР від 06.02.1985 року № 54) Рада колгоспів Української РСР є республіканським виборним громадським органом колгоспів, до компетенції якої було віднесено, зокрема, вирішення разом з Українським республіканським комітетом профспілки працівників сільського господарства питань, пов'язаних з використанням коштів, виділених з Централізованого союзного фонду соціального страхування колгоспників.

Наведені вище обставини свідчать, що централізований фонд соціального страхування колгоспників УРСР, який утворений за рахунок частини коштів від внесків на державне соціальне страхування колгоспників, знаходився у розпорядженні Центрального комітету профспілки працівників агропромислового комплексу України, за участю якого здійснюється розпорядження коштами цього Фонду, та не містив державних коштів у своєму складі.

Також колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до протоколу №1 засідання комісії з визначення державної частки в майні Менського санаторію «Остреч» від 01.07.2008р. (т.1, а.с. 43), за участі членів комісії, які в подальшому відповідно до наказів відповідача були виведені зі складу комісії з різних підстав, прийнято рішення про припинення роботи комісії з урахуванням відсутності документів, що підтверджували б внески держави у майно санаторію. Водночас, в подальшому у 2009 році комісія у зміненому складі прийняла рішення про наявність державної частки у майні санаторію.

Згідно з п. 3.1 Порядку орган приватизації для перевірки наявності державної частки у статутному капіталі Підприємства створює комісію з визначення частки держави у майні Підприємства та підготовки його до приватизації (далі - Комісія) за участю на принципах рівного представництва представників органу приватизації, Підприємства, недержавного органу управління, відповідного міністерства (державного органу управління), територіальних підрозділів фінансового органу та податкової адміністрації за місцезнаходженням Підприємства, місцевих органів виконавчої влади (за їх згодою).

Відповідно до приписів частин 1-3 ст. 65 ГК України Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Згідно зі Статутом Менського санаторію «Остреч» від 03.03.2000р. (т.1, а.с.217), що діяла на момент винесення оспорюваного наказу відповідача №518 від 02.11.2009р. управління Менським санаторієм «Остреч» здійснюють Збори Засновників та директор, вищим органом Менського санаторію «Остреч» є Збори засновників (розділ 7 Статуту).

Отже, слід дійти висновку, що відповідач при створенні комісії з визначення частки держави у майні Підприємства (Менського санаторію «Остреч), та у подальшій роботі комісії, в тому числі прийняття нею відповідних рішень, відповідно до п.1.3 Порядку зобов'язаний був включити до складу комісії уповноважених представників підприємства (директора або уповноважену ним за довіреністю особу), а також недержавного органу управління (згідно з рішенням зборів засновників).

Проте, як вбачається з матеріалів справи органом приватизації не було вирішено питання залучення представника недержавного органу управління.

Слід також врахувати, що лист від 16.09.2009р. про призначення засідання комісії на 18.09.2009р., направлений відповідачем головному лікарю санаторію «Остреч», було вручено 18.09.2009р. о 10-00 год., тобто вже під час роботи комісії, а отже не своєчасно.

В результаті представник підприємства (санаторію) не приймав участі у роботі комісії та прийнятті нею оспорюваного рішення від 18.09.2009р. у зв'язку з неналежним повідомленням.

Таким чином, слід дійти висновку, що відповідачем не дотримано вимог розділу 3 Порядку щодо створення та діяльності комісії з визначення частки держави у майні Менського санаторію «Остреч», а також розділу 4 порядку стосовно визначення в установчих документах санаторію (підприємства) наявності та розміру державної частки (паю).

Стосовно посилань прокурора та відповідача про необхідність врахування того, що санаторій у 1992-1999рр. фінансувався за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, в тому числі здійснення державних капіталовкладень в будівництво об'єктів, передбачених Чорнобильською програмою, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з Постановою Верховної Ради України від 20.12.1991 р. № 2006-ХІІ «Про прогноз Республіканського бюджету України на І квартал 1992 року» (із змінами і доповненнями), у складі Республіканського бюджету на 1992 рік утворено фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Спільним наказом Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Міністерства фінансів України від 02.12.1994 р. № 184/12 затверджено «Положення про порядок надходження і використання коштів фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення». Згідно з цим положенням кошти фонду мають цільовий характер, планування або використання коштів Фонду не за цільовим призначенням не допускається. Аналогічні положення містяться і в Законі України «Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення».

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 р. № 995 «Про Порядок затвердження титулів будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств державної власності» встановлено, що фінансування капітальних вкладень із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств державної власності здійснюється лише за наявності погоджених та затверджених в установленому порядку титулів будов (об'єктів).

Порядком кредитування будівництва об'єктів, що здійснюється підприємствами, установами і організаціями недержавної форми власності, за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.1998 р. № 461, встановлено, що кредитування підприємств, установ і організацій недержавної форми власності провадиться за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, передбачених на цю мету в Державному бюджеті України, і є прямим, цільовим, поворотним та строковим. Кредитування підприємств оформляється шляхом укладення ними договорів з МНС. У договорі підприємства і МНС зокрема визначаються умови та розміри надання кредиту і порядок його повернення. Кредитування провадиться шляхом перерахування коштів Фонду або їх частини підприємству на його бюджетний рахунок, відкритий у територіальному органі Державного казначейства, в термін, визначений договором з Міністерством з надзвичайних ситуацій.

Згідно з Тимчасовим положенням про порядок передачі у державну власність частки (паїв, акцій) статутного фонду суб'єктів недержавної форми власності у разі отримання ними відповідних обсягів бюджетних капітальних вкладень, затвердженим спільним наказом Міністерства економіки, Міністерства фінансів, Фонду державного майна, Державного комітету з питань розвитку підприємництва від 02.04.1999 р. № 49/104/596/12, бюджетні капітальні вкладення надаються за умови укладання між державними органами та суб'єктами недержавної форми власності відповідних договорів про передачу в державну власність суб'єктом недержавної форми власності часток (паїв, акцій) свого статутного фонду при отриманні ним бюджетних капітальних вкладень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 р. № 1323 «Про розподіл державних централізованих капітальних вкладень і державних капітальних вкладень на реалізацію Чорнобильської будівельної програми, газифікацію сільських населених пунктів та переліки об'єктів, що фінансуються за їх рахунок у 2000 році, і пільгового довгострокового державного кредиту молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам», а також постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2001 р. № 312 «Про розподіл державних централізованих і державних капітальних вкладень на реалізацію Чорнобильської будівельної програми та переліки об'єктів, що фінансуються за їх рахунок у 2001 році» встановлено, що виділення коштів на фінансування державних капітальних вкладень підприємствам, установам і організаціям недержавної форми власності, що здійснюють будівництво (реконструкцію) будов (об'єктів) виробничого призначення, провадиться шляхом укладення ними в установленому законодавством порядку кредитного договору або договору про передачу ними у державну власність еквівалентних передбаченим коштам акцій (часток, паїв) у їх статутному фонді.

Порядком державного фінансування капітального будівництва, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1764, встановлено, що підприємствам, установам та організаціям державної і комунальної форми власності державні капітальні вкладення надаються на безповоротній основі, а підприємствам, установам та організаціям іншої форми власності - на умовах кредиту.

Таким чином, законодавством чітко врегульовано порядок отримання державних капітальних вкладень (в тому числі і за рахунок коштів Чорнобильського фонду). Обов'язковою передумовою отримання таких коштів є укладання відповідних кредитних договорів або договорів про зобов'язання передати державі частку у статутному капіталі підприємства.

Відповідачем не надано документів, які б підтверджували надання державних капітальних вкладень у відповідності із зазначеними вище нормативними актами. Доказів укладення відповідних кредитних договорів матеріали справи не містять, і прокурором та відповідачем суду не надано. Крім того, як вже зазначалось, відсутні докази того, що держава в особі органу приватизації вживала заходів щодо входження до складу учасників санаторію «Остреч».

Відповідно до п. 9 Указу Президента України від 28.02.1997 року "Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни", Постанови КМУ від 07.04.1998 року № 461 "Про затвердження порядку кредитування, будівництва об'єктів, що здійснюється підприємствами, установами і організаціями недержавної форми власності, за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення", Наказу Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України, Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 02.04.1999 року № 49/104/596/12 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок передачі в державну власність частки (паїв, акцій) статутного фонду суб'єктів недержавної форми власності в разі отримання ними відповідних обсягів бюджетних капітальних вкладень", починаючи з 1997 року заборонялося фінансування капітальних вкладень, передбачених в бюджетах всіх рівнів для підприємств, установ та організацій недержавної форми власності без оформлення відповідних кредитних договорів або домовленостей щодо передачі у державну чи комунальну власність еквівалентної одержаним коштам частки (паю, акцій) у статутному фонді отримувача коштів.

Саме з урахуванням приписів вказаних нормативно-правових актів в Програмі приватизації на 2000-2002 роки передбачено визначення часток (паїв), що належать державі у статутних фондах підприємств недержавної форми власності, яке має здійснюватися за наслідками укладених відповідних кредитних договорів або договорів щодо передачі у державну чи комунальну власність еквівалентної одержаним коштам частки (паю, акцій) у статутному фонді отримувача бюджетних коштів.

За таких обставин слід дійти висновку, що фінансування санаторію, на яке посилається відповідач, якщо й здійснювалося, то без наміру держави в майбутньому стати учасником цього суб'єкту недержавної форми власності.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.5 Статуту санаторію в редакції від 26.12.1990 року, санаторій створений колгоспами/господарствами, зокрема, за рахунок централізованого союзного фонду соціального страхування колгоспів. Нові господарства по пайовій участі в будівництві, укріпленню матеріально-технічної бази санаторію приймаються по їх проханню і з пропозиції головного лікаря санаторію зборами представників господарств-учасників або радою об'єднання міжколгоспних здравниць.

Отже, питання про прийняття нових учасників санаторію відповідно до положень вказаного Статуту мало вирішуватися на зборах представників господарств-учасників за заявою осіб, що мали намір увійти до складу учасників. Проте, докази звернення в установленому порядку уповноважених від імені держави осіб про включення держави в особі органів приватизації до складу засновників (учасників) санаторію суду не надано і матеріали справи таких доказів також не містять.

Частиною 1 статті 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Колегія суддів бере до уваги висновок судово-економічної експертизи КНДІСЕ

№ 10408/10409/11-45 від 18.11.2011р., призначеної у даній справі згідно з ухвалою господарського суду Чернігівської області від 03.06.2011р. (т.3, а.с.27-36).

Зі змісту вказаного висновку вбачається, що з урахуванням відсутності належних доказів фінансування санаторію "Остреч" державою, відсутності відповідних первинних та облікових бухгалтерських документів про внески та їх розмір, невідповідність розрахунків, відображених у документах Порядку визначення часток, що належать державі, визначення державної частки у майні санаторію «Остреч» з названих підстав не виявляється можливим.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначений висновок судової експертизи, на думку колегії суддів, є одним з доказів, які мають оцінюватися господарським судом у сукупності з іншими зібраними у справі доказами.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для сумнівів у відповідності висновку експертизи наявним у справі матеріалам та вимогам ст. 42 ГПК України.

Також, дослідивши документи, на які відповідач посилається як на підставу для здійснення розрахунків для визначення частки держави у майні Менського санаторію «Остреч», колегія суддів дійшла висновку, що визначення частки держави здійснено на підставі документів, які не передбачені як джерела інформації про здійснені внески, відомості, які містяться в розрахунку та довідках, не підтверджені іншими належними джерелами, а відтак визначення частки здійснювалось з порушенням встановленого порядку.

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги про визнання недійсним наказу регіонального відділення ФДМУ по Чернігівській області від 02.11.2009 р. № 518 "Про затвердження акту комісії з визначення державної частки в майні санаторію "Остреч" є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції не взято до уваги викладені обставини справи, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов неправомірних висновків про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині. Отже, рішення про відмову в задоволенні позову у названій частині підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсними Акту комісії з визначення частки держави в майні Підприємства, створеного за участю недержавних суб'єктів господарювання Менський санаторій "Остреч" від 18.09.2009 р., а також рішення про визначення державної частки в майні Менського санаторію "Остреч" в розмірі 98,67 %, що оформлене протоколом № 1/2-2009 від 18.09.2009 р. засідання комісії з визначення державної частки в майні Менського санаторію "Остреч", колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в частині підстав, з яких зазначені вимоги не можуть бути задоволені судом. Проте, припиняючи провадження в частині вказаних позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про непідвідомчість господарському суду спору в цій частині.

Відповідно до п.4 ч.1 статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року "Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судом" господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.

Пунктами 1 та 3 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.92р. №2558-ХІІ (далі - Положення), чинного на час прийняття оспорюваних актів, передбачено, що Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією і законодавчими актами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

Відповідно до пункту 6 Положення Фонд державного майна України має право видавати в межах своєї компетенції нормативні документи, обов'язкові для виконання органами державної виконавчої влади, іншими юридичними особами, контролювати їх виконання.

При цьому, акт державного чи іншого органу є юридичною формою у якому відображено рішення цих органів, має статус офіційного документу, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

За загальними правилами, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Зазначені вище акти відповідача безпосередньо пов'язані з організацією приватизаційної процедури та з урахуванням обставин даної справи стали підставою для видання відповідачем оспорюваного наказу № 518, хоча самі по собі оспорювані Акт та рішення комісії не породжують та не встановлюють прав і обов'язків для позивача.

Крім того, стаття 21 ЦК України пов'язує можливість визнання незаконним та скасування судом саме правового акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, місцевий господарський суд вірно зазначив, що оспорювані Акт комісії з визначення частки держави в майні Підприємства та Рішення, оформлене протоколом засідання комісії від 18.09.2009р., не мають статусу актів державного чи іншого органу в розумінні статті 12 ГПК України, оскільки з них не виникають права та обов'язки, однак зазначена обставина є підставою для відмови у позові, а не припиненні провадження у зв'язку з непідвідомчістю.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права. Висновки суду першої інстанції, викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи.

Зазначене є підставою для скасування рішення господарського суду Чернігівської області від 08.02.2012р. у справі № 13/33 на підставі ст. 104 ГПК України та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним наказу Регіонального відділення ФДМУ по Чернігівській області від 02.11.2009 р. № 518 "Про затвердження акту комісії з визначення державної частки в майні санаторію "Остреч". В решті ж позовних вимог слід відмовити з підстав наведених вище.

У зв'язку з цим апеляційні скарги Менського санаторію «Остреч» та Асоціації «Украгромайно Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств» на зазначене рішення підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Менського санаторію «Остреч» та Асоціації «Украгромайно Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств» на рішення господарського суду Чернігівської області від 08.02.2012р. у справі № 13/33 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 08.02.2012р. у справі № 13/33 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Асоціації «Украгромайно Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області задовольнити частково.

4. Визнати недійсним наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області від 02.11.2009 р. № 518 "Про затвердження акту комісії з визначення державної частки в майні санаторію "Остреч".

5. В решті позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (код 14243893) на користь Асоціації «Украгромайно Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств» (код 36352373) 28,33 грн. державного мита за подання позову до суду, 78,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 6 768 грн. витрат на проведення судової експертизи.

7. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (код 14243893) на користь Асоціації «Украгромайно Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств» (код 36352373) 178,83 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (код 14243893) на користь Менського санаторію «Остреч» (код 02137045) 178,83 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Доручити господарському суду Чернігівської області видати накази.

10. Матеріали справи № 13/33 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Чорногуз М.Г

Агрикова О.В.