Постанова

від 19.04.2012 по справі 48/541

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2012 № 48/541

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 - за дов. від 12.12.2011

від відповідача ОСОБА_3 - за дов. № 2 від 03.01.2012

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженого товариства «Євро Лізинг»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2012

у справі № 48/541(суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженого товариства «Вік-Тан»

до Товариства з обмеженого товариства «Євро Лізинг»

про зобов'язання укласти договори

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» про зобов'язання укласти договори.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач взяте на себе за договором фінансового лізингу № 474 від 18.09.2007 грошове зобов'язання виконав повністю, а відповідач належним чином зобов'язання по передачі предмету лізингу не виконав, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для зобов'язання відповідача укласти договори купівлі-продажу предметів лізингу.

У відповідності до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України представник позивача 18.01.2012 у судовому засіданні суду першої інстанції подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив зобов'язати відповідача укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан» угоду про викуп спірних транспортних засобів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.02.2012 у справі № 48/541 позов задоволено повністю.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» укласти на умовах договору фінансового лізингу № 474 від 18.09.2007 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан» угоду про викуп транспортних засобів, а саме: Daewoo Lanos 1.5, шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1 по залишковій вартості транспортного засобу в розмірі 318,96 грн.; Daewoo Lanos 1.5, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2 по залишковій вартості транспортного засобу в розмірі 318,96 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан» судовий збір у розмірі 1 882,00 грн.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженого товариства «Євро Лізинг» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2012 у справі № 48/541 скасувати, та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду міста Києва прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Представник відповідача 05.04.2012 у судовому засіданні подав клопотання про зупинення провадження у справі № 48/541 до набрання рішенням у справі № 5011-11/2855-2012 законної сили, яке обґрунтовано тим, що справа № 48/541 про зобов'язання укласти договори може бути вирішена об'єктивно тільки після набрання законної сили рішенням у справі № 5011-11/2855-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан» заборгованості та неустойки за Договором ФЛ № 474.

Вищезазначене клопотання колегією суддів не задоволено з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості, обмеженості предметом позову тощо.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що підстави для зупинення справи № 48/541 до набрання рішенням у справі № 5011-11/2855-2012 законної сили відсутні, оскільки наявність чи відсутність заборгованості може бути встановлена господарським судом під час розгляду даної справи, та в залежності від цього вирішено спір по суті.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне:

18.09.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (лізингодавець, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан» (лізингоодержувач, позивач у справі) був укладений Договір фінансового лізингу № 474 (надалі - Договір), відповідно до пунктів 2.1., 2.2. якого лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з замовленням на транспортний засіб. Транспортний засіб, що передається в лізинг, придбаний на підставі наданого лізингоодержувачем замовлення на транспортний засіб.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору та на підставі замовлень на транспортні засоби № 474/012, № 474/013 від 20.05.2008 відповідачем було придбано та передано, а позивачем прийнято у лізинг транспортні засоби, а саме: Daewoo Lanos 1.5, шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, та Daewoo Lanos 1.5, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Додатками № 3 від 20.05.2008 до Договору сторонами було погоджено плани лізингу № 474/012 та № 474/013, якими визначено строки лізингу, розміри лізингових платежів та строки їх сплати.

Додатковою угодою № 1 від 27.10.2008 сторонами було погоджено зміни до планів лізингу № 474/012 та № 474/013 від 20.05.2008.

У період дії Договору на підставі планів лізингу № 474/012, № 474/013 від 20.05.2008, змін до планів лізингу № 474/012 та № 474/013 в редакції додаткової угоди № 1 від 27.10.2008, відповідачем виставлялися рахунки-фактури на сплату лізингових платежів, а позивачем оплачувалися такі рахунки у повному обсязі.

Листом № 156 від 25.05.2011 позивач у зв'язку із закінченням строків лізингу спірних транспортних засобів та повною сплатою лізингових платежів звернувся до відповідача з прохання підготувати відповідні документи для передачі спірних транспортних засобів у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан».

22.06.2011 позивачем на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур № С-00034351 та № С-00034352 від 16.06.2011 було сплачено викупну вартість спірних транспортних засобів у загальному розмірі 637,92 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку позивача, підстав для зобов'язання відповідача укласти угоду про викуп предметів лізингу за Договором.

Договір є договором фінансового лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. положеннями § 6 глави 58 Цивільного кодексу України, статті 292 Господарського кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем від позивача предметів лізингу у лізинг за Договором та користування ними протягом 2008-2011 років.

У відповідності до частини 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до пункту 6.4. Договору в редакції угоди про викуп транспортних засобів від 27.05.2011 лізингоодержувач має право набути після закінчення строку дії цього договору та/або відповідного плану лізингу і на виконання його умов у власність предмет лізингу, сплативши лізингодавцю залишкову вартість транспортного засобу, вказану у відповідному плані лізингу та виконавши всі інші грошові зобов'язання за договором. Лізингоодержувач набуває право власності на транспортний засіб на підставі укладеної між сторонами угоди про викуп транспортних засобів.

Згідно пункту 9.5. Договору лізингодавець зобов'язаний по закінченню терміну дії Договору та виконання за цим договором всіх зобов'язань лізингоодержувачем передати транспортний засіб у власність лізингоодержувачу у відповідності до положень, які зазначені у пункті 6.4. Договору.

Пунктами 12.5, 12.6 Договору сторонами погоджено умови переходу права власності на транспортний засіб: право власності на предмет фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної суми лізингових платежів на дату переходу права власності на транспортний засіб та залишкової вартості згідно з цим договором, але не раніше 12 місяців від дати надання транспортного засобу. Перехід права власності на транспортний засіб до лізингоодержувача оформляється всіма необхідними документами, що передбачені чинним законодавством.

У відповідності до пункту 14.1. Договору після закінчення строку лізингу транспортний засіб, переданий лізингоодержувачу згідно з Договором, може бути переданий у власність лізингоодержувача тільки після сплати ним залишкової вартості транспортного засобу відповідно до умов цього договору та законодавства.

З огляду на викладені положення вбачається, що сторонами згідно статей 6, 626, 627 Цивільного кодексу України в контексті статті 187 Господарського кодексу України умовами Договору було погоджено право лізингоодержувача набути у власність та обов'язок лізингодавця передати у власність лізингоодержувачу предмет лізингу після закінчення строку дії відповідного плану лізингу за умови виконання всіх інших грошових зобов'язань за договором та сплати лізингодавцем залишкової вартості переданого у лізинг транспортного засобу.

Відповідно до змін до планів лізингу № 474/012 та № 474/013 в редакції додаткової угоди № 1 від 27.10.2008 строк лізингу спірних транспортних засобів закінчився 22.06.2011, а із наявних у матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що позивачем у період з 20.05.2008 по 18.05.2011 було повністю сплачено погоджені сторонами в планах лізингу № 474/012 та № 474/013 від 20.05.2008 та змін до планів лізингу № 474/012 та № 474/013 в редакції додаткової угоди № 1 від 27.10.2008 суми лізингових платежів.

Листом № 156 від 25.05.2011 позивач у зв'язку із закінченням строків лізингу спірних транспортних засобів та повною сплатою лізингових платежів звернувся до відповідача з прохання підготувати відповідні документи для передачі спірних транспортних засобів у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан».

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2011 позивачем на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур № С-00034351 та № С-00034352 від 16.06.2011 було перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» грошові кошти у загальному розмірі 637,92 грн. в якості сплати викупної (залишкової) вартості спірних транспортних засобів, що підтверджується платіжними дорученнями № 173 та № 174 від 22.06.2011.

Отже, враховуючи положення пунктів 6.4., 9.5., 12.5., 12.6., 14.1. Договору, повну сплату позивачем лізингових платежів згідно планів лізингу № 474/012, № 474/013 від 20.05.2008 та змін до планів лізингу № 474/012, № 474/013 в редакції додаткової угоди № 1 від 27.10.2008, сплату залишкової вартості спірних транспортних засобів у позивача виникло право на отримання у власність спірних транспортних засобів, а у відповідача - обов'язок по передачі позивачу таких транспортних засобів.

Заперечення відповідача про наявність несплаченої заборгованості позивача за Договором у розмірі 3 748,63 грн., яка виникла внаслідок стягнення рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2010 у справі № 21/39 переплати по комісії, що раніше була зарахована лізингодавцем в якості погашення лізингових платежів, судом відхиляються з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки відповідача про стан взаєморозрахунків за Договором, що на думку відповідача така заборгованість виникла за рахунками № 18965 від 02.04.2009 та № 18970 від 02.04.2009, в той час як за наведений період спірних планів лізингу стосувався рахунок № 18967 від 02.04.2009, який сплачено повністю.

Відповідач зазначає, що про виникнення заборгованості йому стало відомо з рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2010 у справі № 21/39. При цьому, стягнення заборгованості за Договором було предметом судового розгляду у справі № 18/254-52/34 в якій рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2011 стягнуто заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Лізинг» за Договором у розмірі 33 982,99 грн., яка повністю сплачена лізингоодержувачем.

Тобто, станом на 28.03.2011 (через 7 місяців після прийняття рішення у справі № 21/39) судом у справі між тими ж сторонами встановлена заборгованість у розмірі 33 982,99 грн., яка погашена.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2011 у справі № 3/47 між тими ж сторонами з приводу виконання умов Договору (укладення договорів купівлі-продажу предметів лізингу за Договором по іншим планам лізингу) судом встановлено, що «лізингоодержувач виконав свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів».

За змістом частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України наведена обставина не підлягає повторному доведенню, а тому посилання відповідача на наявність неврахованої заборгованості у розмірі 3 748,63 грн., яка начебто виникла до прийняття судами рішень у справах № 3/47 та № 18/254-52/34 є безпідставним.

16.06.2011 лізингодавець, згідно пункту 12.5. Договору виставив позивачу рахунки на оплату залишкової вартості предметів лізингу, в яких відсутні відомості про наявність несплаченої заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан» за лізинговими платежами.

Таким чином, обставини, які дають право лізингодавцю відмовитися від передачі позивачу спірних транспортних засобів, судом не встановлено.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо наявності у відповідача зобов'язання з передачі позивачу у власність спірних транспортних засобів на підставі Договору, з огляду положення пункту 6.4. Договору в редакції угоди про викуп транспортних засобів від 27.05.2011, яким сторонами погоджено, що передача у власність лізингоодержувачу предмету лізингу оформлюється відповідною угодою про викуп транспортних засобів, та враховуючи приписи статті 187 Господарського кодексу України вимога позивача про зобов'язання відповідача укласти угоду про викуп спірних транспортних засобів є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга відповідача - Товариства з обмеженого товариства «Євро Лізинг» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженого товариства «Євро Лізинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2012 у справі № 48/541 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2012 у справі № 48/541 залишити без змін.

Матеріали справи № 48/541 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Михальська Ю.Б.

Судді Отрюх Б.В.

Тищенко А.І.