Постанова

від 19.04.2012 по справі 18/2307/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р. Справа № 18/2307/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., судді Плахов О.В., Бородіна Л.І.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача -Заяць Е.П.

відповідача -Фурман І.В.

третя особа (Національний банк України) -Артюх А.Л.

третя особа (ТОВ Агрофірма «Добробут») -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку", м. Київ (вх. № 4670П/2-5) на рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.11 р. по справі № 18/2307/11

за позовом Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку", м. Київ

до ТОВ "Агрофірма "Лан", с. Шенгури, Кобиляцького району, Полтавської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Національний банк України, м. Київ

2. ТОВ Агрофірма «Добробут», смт. Козельщина, Полтавської області

про звернення стягнення на заставлене майно, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач -Акціонерний банк "Банк фінансового розвитку", м. Київ звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою в якій просив суд з метою часткового погашення заборгованості відповідача - ТОВ "Агрофірма "Лан", с. Шенгури, Кобиляцького району, Полтавської області по кредитному договору № 14/1 -128 -"О" від 30.09.2008 року в сумі 210 000,00 грн., звернути стягнення на належне відповідачу - ТОВ "Агрофірма "Лан" заставлене рухоме майно, та передане позивачу в заставу згідно з договором застави № 14/1 -1 -128 від 30.09.2008 року, а саме:

- котки до БГР -4,2.80.00.00.00. в кількості 2 шт.

- борона БГР - 4,2 "Солоха" место № 1-№8, в кількості 1 шт.

- культиватор міжрядний КРВН -5,6-04, в кількості 2 шт, 2003 р.в.,

- сіялка СУПН -8-01, в кількості - 2 шт., 2003 р.в.,

- оприскувач штанговий ОПШ -2000, в кількості - 1 шт., 2003 року випуску,

- борона ЗБР -24-01, в кількості 1 шт., 2002 р.в.,

- агрегат АГ - 6, в кількості -1 шт., 2002 р.в.

шляхом його продажу на прилюдних торгах за ціною, визначеною під час виконання рішення суду в межах виконавчого провадження відповідно до незалежної експертної оцінки;

За рахунок вартості заставленого майна задовольнити частину вимог позивача до відповідача по кредитному договору № 14/1 -128 -"О"від 30.09.2008 року в сумі 210 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Тимченко Б.П.) від 29.09.2011 р. по справі № 18/2307/11 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми матеріального та процесуального права. Зокрема позивач зазначає про те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно зазначив про припинення зобов'язання відповідача за кредитним договором № 14/1-1-128 від 06.08.2008 р., з посиланням при цьому на факти встановлені в процесі розгляду господарськими судами різних інстанцій справи № 25/82. На думку позивача, в процесі розгляду справи № 25/82 суд не надавав правової оцінки дійсності зазначеного кредитного договору, та зробив висновок про припинення зобов'язання на підставі угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ «Агрофірма «Лан», який в подальшому було визнано недійсним згідно з рішенням господарського суду Полтавської області від 31.03.2011 р. по справі № 18/550/11..

В судовому засіданні представник позивача підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа - Національний банк України просить суд рішення господарського суду скасувати, та задовольнити вимоги, викладені в апеляційній скарзі, з посиланням на те, що зарахування відповідачем зустрічних однорідних вимог згідно з поданою заявою суперечить вимогам Закону України «Про банки та банківську діяльність», оскільки порушує порядок задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації банку -позивача.

Присутній в судовому засіданні представник третьої особи -Національного банку України підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі позивача та у власному відзиві на апеляційну скаргу, просить рішення господарського суду скасувати, та задовольнити вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

В судовому засіданні представник відповідача просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на відповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.

Третя особа - ТОВ Агрофірма «Добробут»відзиву на апеляційну скаргу не надала, в судове засідання свого представника не направила, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Оскільки неявка представника третьої особи - ТОВ Агрофірма «Добробут»не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, а останній було надано достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, колегія суддів вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи - ТОВ Агрофірма «Добробут», за наявними в даній справі документами та матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 06.08.2008 р. між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" було укладено Кредитний договір № 14/1-1-128 (далі -кредитний договір).

Відповідно до умов договору Позивач зобов'язався надати Відповідачу кредит в сумі 250000,00 грн., а відповідач отримати кредит, своєчасно сплачувати позивачу проценти за користування кредитом із розрахунку 17 (сімнадцять) відсотків річних, після чого повернути кредит в строк до 05.08.2011 р. (п. п. 1.1., 1.2.,1.3.,1.4. Кредитного договору).

Згідно з п. 9.2 кредитного договору від 06.08.2008 р. № 14/1 -1 -128, позичальник має право достроково погашати кредит і сплачувати відсотки по кредиту.

На підставі заяв № 1-08/105 від 06.08.2008 р., № 1-10/125 від 10.10.2008 р. відповідачу було надано кредит в обумовленому кредитним договором розмірі (250000,00 грн.). Факт надання кредиту в зазначеному розмірі підтверджується випискою з позичкового рахунку відкритого Відповідачу відповідно до п. 4.1. кредитного договору.

Кредитний договір передбачає, що за повне або часткове прострочення сплати процентів по кредиту Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі 0.2 % від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня (ч. 2 п. 8.1 договору).

Поряд з ним Кредитний договір передбачає, що в разі суттєвого порушення відповідачем умов договору, до якого зокрема відноситься: повне або часткове прострочення сплати процентів за користування кредитом хоча б за 1-н місяць, якщо таке прострочення складає десять і більше календарних днів (п. 8.5. Кредитного договору), Позивач має право дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом і виконання всіх інших зобов'язань Відповідача за Кредитним договором (п. 8.6. Кредитного договору).

Як зазначає позивач, та не заперечується відповідачем, своїх зобов'язань з повернення кредиту в повному обсязі згідно з графіком погашення (додаток № 3 до Кредитного договору) відповідач з вересня 2010 р. не виконує, починаючи з грудня 2010р. проценти за користування кредитом не сплачує. Даний факт також підтверджується банківськими виписками з рахунку для обліку кредитів та процентів відповідача.

За таких обставин, у позивача на підставі умов договору виникло право вимагати від відповідача дострокового повернення отриманого кредиту, сплати нарахованих процентів та штрафних санкцій.

Позивач неодноразово звертався до Відповідача з вимогами погасили існуючу заборгованість та в подальшому не допускати порушення умов Кредитного договору (зокрема згідно з листом № 14/7556 від 02.12.2009 р.). Однак вимоги Позивача Відповідачем були проігноровані, а зобов'язання за кредитним договором не виконані.

Матеріали справи також свідчать про те, 30.09.2008 р. між сторонами було укладено договір застави № 14/1-1-128 «О»(далі -договір застави), відповідно до умов якого відповідач в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 14/1-1-128 від 06.08.2008 р. передав позивачу в заставу належне йому рухоме майно, а саме (далі -предмет договору застави):

- котки до БГР -4,2.80.00.00.00. в кількості 2 шт.

- борона БГР - 4,2 "Солоха" место № 1-№8, в кількості 1 шт.

- культиватор міжрядний КРВН -5,6-04, в кількості 2 шт, 2003 р.в.,

- сіялка СУПН - 8-01, в кількості -2 шт., 2003 р.в.,

- оприскувач штанговий ОПШ -2000, в кількості - 1 шт., 2003 року випуску,

- борона ЗБР -24-01, в кількості 1 шт., 2002 р.в.,

- агрегат АГ - 6, в кількості -1 шт., 2002 р.в.

Пунктом 1.3 договору застави передбачено, що загальна вартість вказаного майна становить 210000 грн.

Згідно з Договором застави заставою забезпечується виконання Відповідачем зобов'язань щодо повернення отриманого за Кредитним договором кредиту, сплати процентів та можливих штрафних санкцій (ч. 2 п. 1.1. Договору застави).

Матеріали справи також свідчать про те, що з метою стягнення заборгованості та штрафних санкцій за кредитним договором позивач звертався до господарського суду Полтавської області, проте, останній згідно з рішенням від 26.08.10 р. по справі № 25/81 відмовив позивачу в задоволенні позову. Дане рішення було залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, в зв'язку з чим, набрало законної сили.

Як свідчать рішення та постанови судів різних інстанцій, підставами для відмови в задоволенні позову суди визначили наступне:

16 березня 2010 року між відповідачем та ЗАТ "РодАн-Капітал", м. Київ було укладено договір №1 відступлення права вимоги (цесії), згідно з яким ЗАТ "РодАн-Капітал", м. Київ відступив, а відповідач набув право вимоги та став кредитором за договорами про залучення коштів субординованого боргу №4-2003 від 06.03.2003 р., №8-2006 від 31.01.2006 р., зокрема право вимоги повернення Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку", м. Київ коштів в сумі відповідно 1 500 000,00 грн., 7 700 000,00 грн. та проведення взаємозаліків по договору № 4-2003 від 06.03.2003 р. та договору № 8-2006 від 31.01.2006 р.

16.03.2010 р. ТОВ "Агрофірма "Лан" надіслало ліквідатору Акціонерному банку "Банк регіонального розвитку", м. Київ листа, в якому повідомив про укладення між Товариством та ЗАТ "РодАн-Капітал", м. Київ договору про відступлення права вимоги (том 1, а.с.45) та заяву про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, в т.ч. вимог які має позивач до відповідача за кредитним договором № 14/1-1-128 від 06.08.2008 р.

Таким чином, надаючи оцінку правовідносинам, що склались між учасниками судового процесу з урахуванням положень глави 47 та глави 50 ЦК України, суди зробили висновок, що у відповідності до приписів ст. 514 ЦК України до нового кредитора (відповідача про даній справі) перейшли права первісного кредитора (ЗАТ "РодАн-Капітал", м. Київ) у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто була здійснена заміна осіб у зобов'язанні первісного кредитора (ЗАТ "РодАн-Капітал", м. Київ) другим кредитором (ТОВ "Агрофірма "Лан"), що став правонаступником прав та обов'язків ЗАТ "РодАн-Капітал", м. Київ за відповідними договором раніше укладеними між позивачем та ЗАТ "РодАн-Капітал", м.Київ.

Оскільки позивач був повідомлений відповідачем про укладення між відповідачем та ЗАТ "РодАн-Капітал", м. Київ договору про відступлення права вимоги та зарахування зустрічних однорідних вимог, зобов'язання сторін за кредитним договором № 14/1-1-128 від 06.08.2008 р. є припиненими.

Матеріали справи також свідчать про те, що в подальшому іншим рішенням господарського суду Полтавської області від 31.03.2011 р. по справі № 18/550/11 визнано недійсним вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі вимог Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", м. Київ за укладеними з ТОВ "Агрофірма "Лан" кредитним договором № 14/1-1-128 від 06.08.2008 р. у вигляді поданих ТОВ "Агрофірма "Лан" заяв № 1-03/23 від 16.03.2010 р. та № 1-03/27 від 18.03.2010 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Дане рішення у встановленому законом порядку набрало законно сили.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що рішенням господарського суду від 26.08.2010 р. по справі № 25/82 встановлено той факт, що зобов'язання сторін за кредитним договором № 14/1-1-128 від 06.08.2008 р. є припиненими. Даний факт, з урахуванням вимог ст. 35 ГПК України має преюдиційне значення, в зв'язку з чим, не підлягає доведенню. Припинення зобов'язання за кредитним договором № 14/1-1-128 від 06.08.2008 р., з урахуванням вимог п. 1 ст. 593 ЦК України, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про заставу»зумовлює припинення зобов'язання за договором застави № 14/1-1-128 від 30.09.2008 року.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, є передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи. Судом першої інстанції безпідставно не надано належної правової оцінки рішенню господарського суду у справі № 18/550/11, факти встановлені за яким у встановленому законом порядку спростовують висновки, покладені в основу судового рішення по справі № 25/82, на яке посилався суд при прийнятті рішення по даній справі. Зазначене свідчить про неповне з'ясування судом обставин які мають істотне значення для справи, невідповідність висновків, покладених в основу оскаржуваного рішення, обставинам справи, та є підставами для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором (ст.. 1049 ЦК України).

Пунктом 2 статті 1050 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач допустив порушення зобов'язання, не сплативши на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 14/1-1-128 від 06.08.2008 р.

Разом з тим, господарський суд зазначаючи про те, що зобов'язання сторін за кредитним договором № 14/1-1-128 від 06.08.2008 р. є припиненими, з посиланням при цьому на факт зарахування відповідачем зустрічних однорідних вимог за цим договором у вигляді поданих ТОВ "Агрофірма "Лан" заяв № 1-03/23 від 16.03.2010 р. та № 1-03/27 від 18.03.2010 р., та встановлення цього факту рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 25/82, при цьому проігнорував наступне визнання рішенням господарського суду Полтавської області від 31.03.2011 р. по справі № 18/550/11 недійсним вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі вимог Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", м. Київ за укладеними з ТОВ "Агрофірма "Лан" кредитним договором № 14/1-1-128 від 06.08.2008 р. у вигляді поданих ТОВ "Агрофірма "Лан" заяв № 1-03/23 від 16.03.2010 р. та № 1-03/27 від 18.03.2010 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Втім, наслідки недійсності вчиненого відповідачем правочину не були враховані господарським судом, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про відсутність у відповідача заборгованості за кредитним договором № 14/1-1-128 від 06.08.2008 р. в зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог у вигляді поданих ТОВ "Агрофірма "Лан" заяв № 1-03/23 від 16.03.2010 р. та № 1-03/27 від 18.03.2010 р. є такими, що суперечать матеріалам справи та фактичним обставинам спору.

Також є безпідставними посилання суду першої інстанції на те, що даний факт є преюдиційним, т.я. був встановлений судовим рішенням у справі № 25/82, оскільки як свідчать судові рішення судів різних інстанцій по вказаній справі, відповідні висновки про відсутність боргу суди, зокрема, робили з урахуванням чинності правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, який вже після розгляду вказаної справи було визнано недійсним (судове рішення господарського суду Полтавської області від 31.03.2011 р. по справі № 18/550/11 про визнання недійсним зазначеного правочину було винесено після розгляду справи № 25/82).

Тим більше, під час розгляду справи № 25/82 суди різних інстанцій взагалі не надавали жодної правової оцінки правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

Зазначене свідчить про невідповідність висновків, покладених в основу оскаржуваного рішення, матеріалам справи та обставинам спору.

Як наслідок, дане рішення підлягає скасуванню, з прийняттям судом апеляційної інстанції нового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу»заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Поряд з цим, ст. 589 ЦК України передбачає, що в разі невиконання зобов'язання. забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п. 2.4.5 укладеного між сторонами договору застави, позивач має право звернути стягнення на предмет застави відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання Відповідачем зобов'язань, забезпечених заставою за цим Договором, вони не будуть виконані.

Позивач також має право достроково звернути стягнення па предмет застави в разі невиконання Відповідачем зобов'язань, передбачених Кредитним договором та пунктами 2.1.2.. 2.1.3., 2.1.4., 2.1.6.- 2.1.8. цього Договору (п. 2.4.8. Договору застави).

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за кредитним договором № 14/1-1-128 від 06.08.2008 р.,

Як свідчать матеріали справи, та не заперечується сторонами, борг відповідача перед позивачем за кредитним договором № 14/1-1-128 від 06.08.2008 р. станом на 02.08.2011 р. складає 322121,09 грн., з яких:

- 250000 грн. заборгованість за кредитом;

- 71321,92 грн. прострочені проценти;

- 799,17 грн. пеня за прострочення сплати процентів;

Таким чином, у позивача на підставі умов договору застави виникло право звернення стягнення на предмет застави.

Поряд з викладеним, Договір застави встановлює, що у випадку звернення стягнення па Предмет застави Позивач вправі за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету застави відповідно до чинного законодавства України погасити наявну заборгованість відповідача за Кредитним договором, а також витрати на здійснення вимог, забезпечених заставою (п. 2.4.6 Договору застави).

Одночасно ч. 2 ст. 589 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про заставу»та ст. 22 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачають, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольни в повному обсязі свою вимогу, визначену на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат па утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

В разі виникнення права звернення стягнення на предмет застави позивач вправі реалізувати його відповідно до вимог чинного законодавства України (п. 2.4.7. Договору застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, проводиться державним виконавцем па підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчою напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором (ч. 2 ст. 20 Закону України „Про заставу").

Зазначене зумовлює задоволення заявлених позивачем позовних вимог та звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 14/1-1-128 «О»від 30.09.2008 р. з метою часткового погашення заборгованості відповідача перед позивачем по кредитному договору № 14/1-1-128 від 06.08.2008 р. в сумі 210000 грн., та надання права за рахунок вартості заставного майна задовольнити вимоги позивача до відповідача по вказаному кредитному договору в зазначеній вище сумі.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 2185 грн. державного мита за подання позову, 1092,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1-4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.11 р. по справі № 18/2307/11 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", м. Київ задовольнити.

Звернути стягнення на належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан»(39252, Полтавська область, Кобеляцький район, с. Шенгури; код 31374188) та передане в заставу Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»(03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 44; код. 19338316) згідно з договором застави № 14/1-1-128-«О»від 30.09.2008 р. рухоме майно, а саме:

- котки до БГР -4,2.80.00.00.00. в кількості 2 шт.

- борона БГР - 4,2 "Солоха" место № 1-№8, в кількості 1 шт.

- культиватор міжрядний КРВН -5,6-04, в кількості 2 шт, 2003 р.в.,

- сіялка СУПН - 8-01, в кількості -2 шт., 2003 р.в.,

- оприскувач штанговий ОПШ -2000, в кількості - 1 шт., 2003 року випуску,

- борона ЗБР -24-01, в кількості 1 шт., 2002 р.в.,

- агрегат АГ- 6, в кількості -1 шт., 2002 р.в.

шляхом його продажу на прилюдних торгах за ціною, визначеною під час виконання рішення суду в межах виконавчого провадження відповідно до незалежної експертної оцінки.

За рахунок вартості заставленого майна задовольнити вимоги Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 44; код. 19338316) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» (39252, Полтавська область, Кобеляцький район, с. Шенгури; код 31374188) по кредитному договору № 14/1-128-«О»від 30.09.2008 року в сумі 210 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан»(39252, Полтавська область, Кобеляцький район, с. Шенгури; код 31374188) на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 44; код. 19338316) 2185 грн. державного мита за подання позову, 1092,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ доручити видати господарському суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Шутенко І.А.

судді Плахов О.В.

Бородіна Л.І.