Рішення

від 30.09.2008 по справі 12/253

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12/253

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  12/253

30.09.08

За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ АЛЬТЕРА»

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок сувенірів»

Про                              стягнення 8693,37 грн.

Суддя   Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Цимбал Н. В. –предст. (дов. б/н від 25.07.08 р.)

Від відповідача          не з'явився.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок сувенірів»про стягнення 8693,37 грн. (7 999,20 грн. –основний борг, 615,94 грн. –збитки від інфляції, 78,23 грн. –3% річних) внаслідок невиконання взятих на себе відповідачем зобов'язань по поставці позивачу товару, а саме ручок "Excursion 12 667-20 з лого" в кількості 200 штук.

Ухвалою суду від 26.08.08 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/253 та призначено розгляд справи на 30.09.08 р.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі не виконав, в судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд не повідомлений про причини неявки в судове засідання представника відповідача, клопотань від представника відповідача про відкладення розгляду справи не надходило.

На підставі ст.75 ГПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 30.09.08 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2007 року між позивачем та відповідачем в усній формі була досягнута домовленість про поставку відповідачем позивачу товару, а саме ручок 12 667-20 з лого»в кількості 200 штук загальною вартістю 7 999,20 грн. включаючи ПДВ 20% - 1 333,20 грн. до 26.11.2007 р.

Вартість та кількість товару було зазначено у виставленому до оплати рахунку-фактурі №211/1 від 02.11.2007 р.

ТОВ «СВ АЛЬТЕРА»здійснило оплату у повному обсязі в сумі 7999,20 грн. відповідно до платіжного доручення №870 від 05.11.2007 р.

Проте товар позивачеві відповідачем не був поставлений.

18.03.2008 р. позивачем була подана через канцелярію відповідача претензія № 1 з вимогами про повернення перерахованих коштів в сумі 7999,20 грн., але відповідь на неї позивачем не отримано, товар не поставлено.

Станом на день розгляду спору товар позивачеві не поставлений, кошти в сумі 7 999,20 грн. неповернуті.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення збитків від інфляції, що згідно розрахунку становлять 615,94 грн. та 3% річних, що згідно розрахунку становлять 78,23 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що між сторонами було укладено Договір поставки, за яким позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар, а відповідач зобов'язався поставити товар.

Відповідно до ст.. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Позивач свої зобов'язання виконав повністю, перерахував на рахунок відповідача 7 999,20 грн. Відповідач своїх зобов'язань по поставці товару не виконав, в зв'язку із чим виконання втратило для позивача інтерес.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем грошові кошти у розмірі 7 999, 20 грн. позивачу не повернуті.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доказів погашення заборгованості перед позивачем суду не надано.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума збитків від інфляції становлять 615,94 грн. та 3% річних - 78,23 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми збитків від інфляції та 3% річних відповідачем суду не надано. Розрахунки збитків від інфляції та 3% річних відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції у розмірі 615,94 грн. та 3% річних у розмірі 78,23 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок сувенірів»(01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 10-А, п/р 26007901313006 в ЗАТ «ОТП БАНК»м. Київ, МФО 300528, Код ЄДРПОУ 32386000, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ АЛЬТЕРА» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, п/р 26006354001 в АБ “Енергобанк”,  м. Києва, МФО 300272, Код ЄДРПОУ 25401254) 7 999 (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 20 коп. –основний борг; 615 (шістсот п'ятнадцять) грн. 94 коп. –збитків від інфляції; 78 (сімдесят вісім) грн. 23 коп. - 3% річних; 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державне мито та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                              Л.В.Прокопенко