Рішення

від 17.11.2008 по справі 28/55

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/55

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.11.08 р.                                                                                                       Справа № 28/55                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.   

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом:  Відкритого акціонерного товариства „Локомотив-ресурс”, ЄДРПОУ 13394822,

                      м.Луганськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталкер”, ЄДРПОУ 25601611,

                            м.Донецьк

про стягнення 443106 грн. 84 коп.

Представники:

від позивача: Баскевич Д.В. на підставі довіреності б/н від 20.10.2008р.

від відповідача: Хмара М.О. на підставі довіреності №202-4 від 07.08.2008р.

СУТЬ СПРАВИ:

         Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Локомотив-ресурс”, м.Луганськ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталкер”, м.Донецьк,  про стягнення 443106 грн. 84 коп., в тому числі: заборгованість  в сумі 421667 грн. 98 коп., пеня в розмірі 17175 грн. 23 коп., інфляційні нарахування в сумі 1401 грн. 10 коп. та 3% річних  в розмірі 2862 грн. 53 коп.  

         В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на  договір  №18 від 17.04.2008р.,  видаткові накладні №РН-0000111 від 31.05.2008р., №РН-0000110 від 28.05.2008р., №РН-0000120 від 23.05.2008р., №РН-0000131 від 11.06.2008р., довіреності серії ЯОХ №897624 від 22.05.2008р. та серії ЯОХ №897635 від 01.06.2008р. на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання – здавання форми №69 №07531 від 31.05.2008р., №07310 від 28.05.2008р., №07391 від 01.06.2008р., №07993 від 11.06.2008р., квитанції про приймання вантажу №50630282 від 06.06.2008р., №50630258 від 23.05.2008р., №50630254 від 22.05.2008р., №50630261 від 25.05.2008р., претензійну вимогу, акт звірки взаємних розрахунків станом на 16.09.2008р., податкові накладні №51 від 31.05.2008р., №50 від 28.05.2008р., №38 від 11.06.2008р., №52 від 23.05.2008р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 03.09.2008р. порушив провадження у справі № 28/55 та призначив її розгляд на 22.09.2008р.

Позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач згідно з відзивом б/н від 15.09.2008р. проти позову заперечує посилаючись на те, що:

-          термін оплати основного боргу  не настав, на підставі чого у позивача не має підстав нараховувати 3% річних, інфляційні витрати та пеню;

-          термін відправки вагонів не співпадає з терміном, передбаченим договором;

-          в графі 4 залізничних накладних на відвантаженні вагони відсутня відмітка „Власність ТОВ „Сталкер”;

-          розрахунки за металобрухт не проводились відповідно до п.5.7. договору №18 від 17.04.2008р.;

-          квитанції про прийняття вантажу, видаткові накладні, акти форми 69 не містять будь-яких посилань на договір №18 від 17.04.2008р.;

-          акти форми 69 завірені печаткою іншого підприємства, замість ЗАТ „ММЗ „Істіл (Україна)”.

-          між позивачем та відповідачем відсутня угода (правочин) про забезпечення виконання зобов'язання відповідача перед позивачем щодо стягнення пені.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Сторонами 13.10.2008р. було заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на місяць. Ухвалою господарського суду Донецької області вказане клопотання було задоволене та продовжено строк розгляду справи №28/55 до 03.12.2008р.

До господарського суду Донецької області 13.10.2008р. надійшли пояснення б/н від 01.10.2008р. позивача на відзив.

Суд приймає до уваги  пояснення та  розглядає справу по суті.

Одночасно, 17.10.2008р. на адресу господарського суду надійшло клопотання б/н від 15.10.2008р. позивача про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на майно відповідача, яке розташоване за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 13, 1 поверх, а також на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача.

27.10.2008р. до суду надійшов лист №8-1021 від 21.10.2008р. відповідача згідно з яким останнім визнано факт прийняття продукції на суму 421667 грн. 98 коп.

         Позивачем 13.11.2008р. була надана заява про уточнення позовних вимог від 10.11.2008р. відповідно до якої останній зазначає, що представити докази направлення відповідачу факсимільних копії 4-ї залізничної накладної неможливо, на підставі чого у відповідача не виникло права пред'являти вимоги стягнення 3 % річних, інфляційних нарахувань, пені  за прострочення оплати 30% від вартості поставленого товару. Крім того,  позивач підтвердив факт своєчасного отримання акту форми 69, в зв'язку з чим,  надав суду розрахунок 3 % річних, інфляційних нарахувань, пені із урахування 70% від вартості поставленого відповідачу товару за період з 03.06.2008 р. по 10.11.2008 р. (тобто позивач збільшив період нарахування 3 % річних, інфляційних нарахувань, пені). При цьому позивач зазначив, що не зважаючи, на те що сума позовних вимог відповідно до нових розрахунків збільшилась, позивач просить суд стягнути з відповідача   заборгованість, що зазначена в позовній заяві, а саме заборгованість  в сумі 421667 грн. 98 коп., пеню в розмірі 17175 грн. 23 коп., інфляційні нарахування в сумі 1401 грн. 10 коп. та 3% річних  в розмірі 2862 грн. 53 коп.  Документи, що підтверджують направлення зазначених уточнень позовних вимог відповідачу, наявні в матеріалах справи.   

Суд приймає до уваги зазначений лист та розглядає справу по суті.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

         Між позивачем, Відкритим акціонерним товариством „Локомотив-ресурс”, м.Луганськ, та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Сталкер”, м.Донецьк, 17.04.2008р. був укладений договір №18, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Згідно умов цього договору  позивач  зобов'язався передати у власність  в строки обумовлені договором, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію: лом та відходи чорних металів, кількість та ціна яких обумовлені в договорі, на умовах FCA (станція відправки) відповідно до Правил Інкотермс 2000, згідно з якими всі витрати по транспортуванню несе відповідач. Строк дії договору до 31.12.2008р. Загальна сума договору визначається по фактично поставленій кількості продукції протягом строку дії цього договору.

Відповідно до п.1.2. зазначеного договору кількість продукції, що поставляється, її ціна, асортимент (види, підвиди, марки), вантажні реквізити узгоджуються сторонами та оформлюються додатковими угодами, які є невід'ємними частинами цього договору.

Позивач зобов'язався поставляти відповідачу продукцію протягом 30 календарних днів з моменту підписання, орієнтованою кількість 300 т в місяць. Датою відправки партії продукції вважається дата, вказана в залізничній накладній на штемпелі станції відправника. Датою поставки продукції, а також датою переходу прав власності на продукцію від  позивача к відповідачу вважається дата виписки акту приймання – здавання заводської форми (форма 69).

Відповідно до п. 5 додатку 1 від 17.04.2008 р. до договору № 18 від 17.04.2008 р.  відвантаження продукції здійснюється по наступним реквізитам: для ЗАТ „ММЗ „Істіл” (Україна), 83062, м. Донецьк, вул. Ткаченко, 122

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

        Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у  власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

        Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт поставки продукції підтверджується видатковими накладними №РН-0000111 від 31.05.2008р., №РН-0000110 від 28.05.2008р., №РН-0000120 від 23.05.2008р., №РН-0000131 від 11.06.2008р., довіреностями серії ЯОХ №897624 від 22.05.2008р. та серії ЯОХ №897635 від 01.06.2008р. на отримання товарно-матеріальних цінностей,  а також актами приймання – здавання форми №69 №07531 від 31.05.2008р., №07310 від 28.05.2008р., №07391 від 01.06.2008р., №07993 від 11.06.2008р. Відповідно до зазначених документів  відповідачу було поставлено продукцію в кількості 260 т 640 кг на загальну суму 473356 грн. 80 коп.

Відповідно до листа №8-1021 від 21.10.2008р. відповідача останнім визнано факт прийняття продукції.

За твердженням відповідача зазначені видаткові накладні не містять посилань про здійснення поставки в рамках договору та містять умови продажу – попередня оплата. Крім того відповідач стверджує, що акти форми 69 не містять в собі посилань на договір та завірені печаткою іншого підприємства (Металургійний комплекс ЗАТ „Донецьксталь” металургійний завод”), замість того, яке повинно було отримати за договором, тобто, ЗАТ „ММЗ „Істіл”(України).

Як встановлено судом, в графі замовлення зазначених накладних зазначено - „договір взаєморозрахунку №18 (17.04.2008р.)”

Зі змісту пояснень позивача б/н від 01.10.2008р. наявна в видаткових накладних  фраза „взаєморозрахунку” є такою, що автоматично виводиться в накладних та в податкових накладних програмою С1, також, позивач підтвердив, що іншого договору між сторонами в 2008 р. не укладалось.

Таким чином, суд встановив, що  поставка продукції за видатковими накладними №РН-0000111 від 31.05.2008р., №РН-0000110 від 28.05.2008р., №РН-0000120 від 23.05.2008р., №РН-0000131 від 11.06.2008р. здійснювались саме  на виконання договору № 18 від 17.04.2008 р.

Одночасно, розглянувши наявні в матеріалах справи акти приймання – здавання форми №69 вбачається, що ломоотримувачем є ЗАТ „ММЗ „Істіл (Україна)”, постачальником – ТОВ „Сталкер”, ломоздавцем – ВАТ „Локомотив -Ресурс”. В актах приймання – здавання форми №69 №07531 від 31.05.2008р. та №07310 від 28.05.2008р. стоять печатка та підпис представника заводу ЗАТ „ММЗ „Істіл (Україна)”, в актах приймання – здавання форми №69 №07391 від 01.06.2008р., №07993 від 11.06.2008р. стоять печатка та підпис представника Металургійного комплексу ЗАТ „Донецьксталь” металургійний завод”.

Згідно з поясненнями позивача б/н від 01.10.2008р. місце для постановки печатки має найменування не „ломоодержувач”, а „прийняв представник заводу” – де який завгодно цех, приймаючий металовідходи, за обставин які не залежать від позивача та відповідача, становить печатку як представник заводу.

Оскільки, документально підтверджено отримання продукції відповідачем згідно з договором  № 18 від 17.04.2008 р.  по видатковим накладним  № РН-000120 від 23.05.2008 р. та  № РН-0000131 від 11.06.2008 р.,  та відповідно до  актів приймання – здавання форми №69  №07391 від 01.06.2008р., №07993 від 11.06.2008р., заперечення  відповідача щодо підписання цих актів представником Металургійного комплексу ЗАТ „Донецьксталь” металургійний завод”, судом до уваги не приймаються.   

Заперечення  відповідача, щодо відсутності в  залізничних накладних відмітки „Власність ТОВ „Сталкер”, а також несвоєчасним виконанням позивачем своїх зобов'язань по поставці продукції судом також не приймається до уваги в зв'язку з безпідставністю цих тверджень.  

Згідно з п.5.7. вказаного договору розрахунок за поставлену продукцію здійснюється в гривнях з розрахунку 30% відповідно до 4-ї залізничної накладної (протягом 3 банківських днів після представлення факсимільної копії відповідачу) та 70% по прибуттю продукції на завод (протягом 5 банківських днів після отримання акту приймання – здавання форми 69 і представлення факсимільної копії позивачу).

Позивач підтвердив факт своєчасного отримання акту форми 69, тобто у відповідача виникло  зобов'язання сплатити 70 % від вартості поставленого товару відповідно до умов договору в наступні строки:

-          по видаткової накладної №РН-0000111 від 31.05.2008р. (акт форми 69 від 31.05.2008 р.)- після  07.06.2008р.;

-          по видаткової накладної №РН-0000110 від 28.05.2008р. (акт форми 69 від 28.05.2008 р.)- після 05.06.2008р.;

-          по видаткової накладної №РН-0000120 від 23.05.2008р. (акт форми 69 від 01.06.2008 р.) – після  07.06.2008р.;

-          по видаткової накладної №РН-0000131 від 11.06.2008р. (акт форми 69 від 11.06.2008 р.)- після 19.06.2008р.

За твердженням відповідача факсимільна копія 4-ї залізничної накладної ним отримана не була та позивач в уточненнях позовних вимог підтвердив, що не може довести суду належними доказами факт представлення відповідачу факсимільної копії 4-ї залізничної накладної, тобто, момент виникнення зобов'язання відповідача сплатити  30 %  відповідно до умов договору визначити неможливе. У зв'язку з чим суд застосовує до даних правовідносин положення ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином суд вважає, що право позивача вимагати від відповідача сплатити 30% від суми оплати виникло  в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України – з наступного дня після закінчення 7 днів з моменту надіслання відповідачеві претензійної вимоги, яка була отримана директором відповідача 20.08.2008 р. В зв'язку з вищенаведеним,  у позивача, після направлення на адресу відповідача претензії виникли підстави для звернення до суду.  

Одночасно, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 16.09.2008р. зі змісту якого вбачається, що відповідач погодився з тим, що йому було поставлено продукцію на суму 473356 грн. 80 коп. Також вбачається, що відповідач 21.08.2008 р. частково оплатив вказану суму, а саме на 50000 грн. 00 коп. (платіжне доручення наявне в матеріалах справи), на підставі чого станом на 16.09.2008р. відповідач погодився про наявність заборгованості перед позивачем в сумі 423356 грн. 80 коп. Крім того, позивач стверджує, що між сторонами було підписано акт простою поставленого товару з вини позивача на суму 1688 грн. 82 коп. на підставі чого загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає  471667 грн. 98 коп.

Крім того, до справи додано ще один акт звірки взаємних розрахунків станом на 16.09.2008р., відповідно до якого заборгованість позивача на користь відповідача складала 1688 грн. 82 коп.

Факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №18 від 17.04.2008р. підтверджено наявними в матеріалах цієї справи доказами на підставі чого, суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 421667 грн. 98 коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідачем, всупереч вимог вказаних статей, не надано до господарського суду Донецької області доказів сплати грошових коштів в сумі 421667 грн. 98 коп. за поставлений йому позивачем товар.

Таким чином, господарський суд робить висновок, що вказана заборгованість до цього часу відповідачем позивачу не сплачена, а тому позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Локомотив-ресурс”, м.Луганськ в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталкер”, м.Донецьк заборгованості в сумі 421667 грн. 98 коп. є обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, з урахуванням уточнень позовних вимог  позивач  просить стягнути з відповідача пеню в сумі 17175 грн. 23 коп., інфляційні нарахування в сумі 1401 грн. 10 коп., 3 % річних в сумі 2862 грн. 53 коп. із розрахунку 70% від вартості поставленого відповідачу товару.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними   санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одночасно, відповідно до ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання виконується у  письмовій формі.

За змістом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідач проти вказаних вимог заперечує, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем відсутня угода (правочин) про забезпечення виконання зобов'язання відповідача перед позивачем щодо стягнення пені.

Проте, як встановлено судом, відповідно до п.7.7 договору №18 від 17.04.2008р. передбачено, що у разі прострочення оплати поставленої продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення за кожен день прострочення.

          За таких обставин, оскільки мало місце прострочення виконання основного зобов'язання, а також перевіривши наданий позивачем розрахунок та враховуючи надану позивачем заяву про уточнення позовних вимог від 10.11.2008р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 17175 грн. 23 коп. за період з 05.06.2008 р. по 10.11.2008 р. є такими, що підлягають задоволенню.

          За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

       Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та суми збільшення боргу внаслідок інфляції, суд зазначає, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 2862 грн. 53 коп. та суми інфляційних нарахувань в розмірі 1401 грн. 10 коп. за період з 05.06.2008 р. по 10.11.2008 р. є такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також було заявлено клопотання б/н від 15.10.2008р. про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на майно відповідача, яке розташоване за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 13, 1 поверх, а також на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду від 23.08.1994 № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”  вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги. Так, у позові про стягнення грошей застосовується  накладання арешту на кошти, арешт на майно  застосовується  у спорі про право власності на майно.  

Таким чином, суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням  клопотання про накладення арешту на майно, що належить відповідачу та на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача, вважає її такою, що не підлягає задоволенню на підставі наступного: позивач не довів належними доказами наявність у відповідача цього майна та коштів на рахунках в банках,  крім того, позовні вимоги пов'язані зі стягненням коштів, в зв'язку з чим суд не бачить підстав для накладення арешту на майно відповідача. Також, вказане клопотання засноване лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

        Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 49, 66, 77, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

        Задовольнити позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Локомотив-ресурс”, м.Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталкер”, м.Донецьк,  про стягнення заборгованості  в сумі 421667 грн. 98 коп., пені в розмірі 17175 грн. 23 коп., інфляційних нарахувань в сумі 1401 грн. 10 коп. та 3% річних  в розмірі 2862 грн. 53 коп.

       Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталкер” (83096, м.Донецьк, вул.Військова, 36, ЄДРПОУ 25601611, р/р № 2600200381 у ДФ ВАТ „Родовід Банк” м.Донецьк, МФО 394512) на користь Відкритого акціонерного товариства „Локомотив-ресурс” (91005, м.Луганськ, вул.Фрунзе, 107, ЄДРПОУ 13394822, р/р №260090161318 в „Укрєксимбанк” м.Луганськ, МФО 304289) заборгованість в сумі 421667 грн. 98 коп.,  пеню в розмірі 17175 грн. 23 коп., інфляційні нарахування в сумі 1401 грн. 10 коп., 3% річних в сумі 2862 грн. 53 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 4431 грн. 07 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

За згодою сторін в судовому засіданні 17.11.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 20.11.2008р.

               Суддя