Постанова

від 24.04.2012 по справі 2а/0470/2708/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/2708/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Федоренко Р.В. Товста Н.А., Кривоніс І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Електроексім" до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати недійсними видані Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська податкові повідомлення-рішення від 14.02.2012 року № 0000022335 та № 0000012335 по нарахуванню Приватному підприємству «Електроексім» відповідно податку на додану вартість в сумі 7 998,00 гривень та податку на прибуток підприємств у розмірі 11 036,00 гривень, визнати відсутність повноважень у Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська із самостійного тлумачення змісту правочинів і визнання їх недійсними.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у відповідача згідно положень Податкового кодексу України та Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» відсутні повноваження щодо тлумачення змісту правочинів та визнання їх нікчемними в акті перевірки. Крім того, позивач зазначив, що отримав товарно-матеріальні-цінності від свого контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансінвест-Груп», що підтверджується копіями видаткових накладних, податкових накладних отриманих від ТОВ «Трансінвест-Груп», а також первинними документами, позивача, що підтверджують реалізацію отриманих від ТОВ «Трансінвест-Груп» товарно-матеріальних цінностей третім особам. Позивач зазначає, що наявність або відсутність товарно-транспортних накладних свідчить про порушення правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, а не про нереальність та безтоварність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Трансінвест-Груп». Крім того, позивач на підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Трансінвест-Груп» надав суду пояснювальну записку директора ПП «Електроексім», копії службових записок кладовщиків ПП «Електроексім» та лист ПП «Електроексім» без дати та номера, адресований відповідачу, з яких вбачається що автотранспорт ТОВ «Трансінвест-Груп» прибував на склад до ПП «Елетроексім» до розвантаження, а також знаходження на складі позивача залишків товарно-матеріальних цінностей отриманих від ТОВ «Трансінвест-Груп». Також позивач долучив до матеріалів справи копію листа ТОВ «Трансінвест-Груп» адресованого позивачу, з якого вбачається, що ТОВ «Трансінвест-Груп» транспортувало товарно-матеріальні цінності на склад позивача транспортними засобами наданими ТОВ «Трансінвест-Груп» його посадовими особами та учасниками у безоплатне користування.

Ухвалою суду від 14.03.2012 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.03.2012 року витребувано від ТОВ «Трансінвест-Груп» письмові пояснення стосовно того, якими людськими, а також технічними ресурсами виконувались доставка товару на склад покупця Приватного підприємства «Електроексім» за Договором поставки № 1703-1 від 17.03.2011 року, укладеним між ТОВ «Трансінвест-Груп» та ПП«Електроексім» (код ЄДРПОУ 31958772); копії товарно-транспортних накладних, шляхових листів, договорів оренди транспортних засобів тощо, які б підтверджували перевезення товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Трансінвест-Груп» до ПП«Електроексім»; від Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в м. Києві інформацію щодо реєстрації транспортних засобів на праві власності або на праві користування за ТОВ «Трансінвест-Груп» (04070, м. Київ, вул. Спаська, буд.11, код ЄДРПОУ 37334109).

На запит суду Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в м. Києві повідомило, що за ТОВ «Трансінвест-Груп» транспортних засобів не зареєстровано.

На запит суду ТОВ «Трансінвест-Груп» письмових пояснень та витребуваних документів не надало. Запит повернувся на адресу суду з відміткою відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Ухвалою суду від 23.04.2012 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі №2а/0470/2708/12.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав суду заперечення на позовну заяву, у яких зазначив про нереальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Трансінвест-Груп» з наступних причин:

- позивачем не надано під час проведення відповідачем позапланової документальної невиїзної перевірки відповідачу документів, які б підтверджували факт перевезення товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Трансінвест-Груп» до позивача, а саме: товарно-транспортних накладних;

- з Акту перевірки ТОВ «Трансінвест-Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, який був наданий відповідачу ДПІ у Печерському районі м. Києва вбачається відсутність у ТОВ «Трансінвест-Груп» трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень та транспортних засобів;

- слідчим відділом УПМ ДПА у м. Києві порушено кримінальну справу № 70-00527 за ознаками складу злочину передбаченого ч.2 ст. 205 КК України по створенню фіктивного суб'єкта господарювання - ТОВ «Трансінвест-Груп»;

- правочини вчинені ТОВ «Трансінвест-Груп» з своїми контрагентами є визнані нікчемними згідно Акту перевірки, який був наданий відповідачу ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що в Акті № 454/23-3/31958772 від 01.02.2012 року на сторінках 4,7,27,28 та 34 допущено описку, а саме: замість Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва помилково вказано Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

З 20.01.2012 року по 26.01.2012 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Електроексім» з питань взаємовідносин з ТОВ «Трансінвест-Груп»

За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт № 454/23-3/31958772 від 01.02.2012 року.

У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочину по операціям з придбання товарів (робіт/послуг) позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансінвест-Груп»

Висновок відповідача щодо нікчемності правочину обгрунтовується тим, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків, у зв'язку з наступним.

- позивачем не надано під час проведення відповідачем позапланової документальної невиїзної перевірки відповідачу документів, які б підтверджували факт перевезення товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Трансінвест-Груп» до позивача, а саме: товарно-транспортних накладних

- з Акту перевірки ТОВ «Трансінвест-Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, який був наданий відповідачу ДПІ у Печерському районі м. Києва вбачається відсутність у ТОВ «Трансінвест-Груп» трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень та транспортних засобів

- слідчим відділом УПМ ДПА у м. Києві порушено кримінальну справу № 70-00527 за ознаками складу злочину передбаченого ч.2 ст. 205 КК України по створенню фіктивного суб'єкта господарювання - ТОВ «Трансінвест-Груп»;

- правочини вчинені ТОВ «Трансінвест-Груп» з своїми контрагентами є визнані нікчемними згідно Акту перевірки, який був наданий відповідачу ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Судом на підставі пояснень представника відповідача встановлено, що в Акті № 454/23-3/31958772 від 01.02.2012 року на сторінках 4,7,27,28 та 34 допущено описку, а саме: замість Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва помилково вказано Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва.

На підставі висновків зроблених у акті № 454/23-3/31958772 від 01.02.2012 року відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення рішення форми «р» № 0000012335 від 14.02.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 11 036,00 гривень, в т.ч. штрафна санкція 1,00 гривня, та № 0000022335 від 14.02.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7 998,00 гривень, в т .ч. штрафна санкція 1,00 гривня.

Суд погоджується з висновками відповідача зробленим у Акті 454/23-3/31958772 від 01.02.2012 року щодо нікчемності договору укладеного позивачем з ТОВ «Трансінвест-Груп», у зв'язку з наступним.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факт здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 і щодо формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем ТОВ «Трансінвест-Груп» є нікчемним через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ Трансінвест-Груп» правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних доказів того, що не виконання контрагентами ТОВ «Трансінвест-Груп» своїх договірних зобов'язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Трансінвест-Груп».

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Трансінвест-Груп».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Трансінвест-Груп» укладено договір купівлі-продажу № 1703-1 від 17.03.2011 року, згідно умов якого ТОВ «Трансінвест-Груп» зобов'язувалось поставити позивачу товарно-матеріальні цінності. Умови поставки самовивіз зі складу ТОВ «Трансінвест-Груп».

01.04.2011 року між позивачем та ТОВ «Трансінвест-Груп» укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу № 1703-1 від 17.03.2011 року, згідно умов якої поставка товарно-матеріальних цінностей здійснюється ТОВ «Трансінвест-Груп» до складу позивача.

Передача товарно-матеріальних цінностей оформлена наступними документами:

видатковою накладною № 65 від 13.04.2011 року,

видатковою накладною № 61 від 12.04.2011 року;

видатковою накладною № 64 від 13.04.2011 року;

видатковою накладною № 71 від 14.04.2011 року;

видатковою накладною № 3 від 01.04.2011 року;

видатковою накладною № 127 від 29.04.2011 року;

видатковою накладною № 75 від 15.04.2011 року;

видатковою накладною № 118 від 28.04.2011 року;

видатковою накладною № 42 від 06.04.2011 року.

Позивач оплатив отримані товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Трансінвест-Груп», що підтверджується платіжними дорученнями , копії яких знаходяться у матеріалах справи.

ТОВ «Трансінвест-Груп» виписало позивачу податкові накладні № 61 від 12.04.2011 року, № 64 від 13.04.2011 року, № 71 від 14.04.2011 року, № 3 від 01.04.2011 року, № 127 від 29.04.2011 року, № 75 від 15.04.2011 року, № 118 від 28.04.2011 року та № 42 від 06.04.2011 року.

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Державної податкової служби України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Трансінвест-Груп» анульовано 29.07.2011 року, тобто на момент здійснення господарської операції з позивачем у 2011 році ТОВ «Трансінвест-Груп» було платником податку на додану вартість та вправі було видавати податкові накладні.

Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину передбаченого ч.2 ст. 205 КК України по створенню фіктивного суб'єкта господарювання - ТОВ «Трансінвест-Груп» не є підставою для висновку про те, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків, оскільки у відповідності до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

З пояснень відповідача судом встановлено, що станом на день розгляду справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили, відносно посадових осіб ТОВ «Трансінвест-Груп» про притягнення їх до кримінальної відповідальності за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України - фіктивне підприємництво.

Щодо тверджень відповідача про те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних підтверджує відсутність факту перевезення товару, то суд зазначає наступне.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд не приймає до уваги надані позивачем під час розгляду справи у суді пояснювальну записку директора ПП «Електроексім», копії службових записок кладовщиків ПП «Електроексім», з яких вбачається, що автотранспорт ТОВ «Трансінвест-Груп» прибував на склад до ПП «Елетроексім» до розвантаження та лист ТОВ «Трансінвест-Груп» адресованого позивачу, з якого вбачається, що ТОВ «Трансінвест-Груп» транспортувало товарно-матеріальні цінності на склад позивача транспортними засобами наданими ТОВ «Трансінвест-Груп» його посадовими особами та учасниками у безоплатне користування, оскільки у відповідності до п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Судом встановлено, що позивач не надав відповідачу під час проведення останнім перевірки вищевказані документи, що підтверджується запитами відповідача від 07.11.2011 року № 35720/10/23-3 та листом від 31.01.2012 року № 1 та листом ПП «Електроексім» без дати та номера, адресований відповідачу, з якого вбачається знаходження на складі позивача залишків товарно-матеріальних цінностей отриманих від ТОВ «Трансінвест-Груп».

Крім того, з інформації Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в м. Києві повідомило, що за ТОВ «Трансінвест-Груп» транспортних засобів не зареєстровано.

На запит суду ТОВ «Трансінвест-Груп» письмових пояснень та витребуваних документів не надало. Запит повернувся на адресу суду з відміткою відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Судом також відхиляється в якості доказу отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Трансінвест-Груп» лист ПП «Електроексім» без дати та номера, адресований відповідачу, з якого вбачається знаходження на складі позивача залишків товарно-матеріальних цінностей отриманих від ТОВ «Трансінвест-Груп», оскільки з пояснень представника позивача наданих у судовому засіданні встановлено, що позивач отримував аналогічні товарно-матеріальні цінності, які зазначені у видаткових накладних ТОВ «Трансінвест-Груп», і від інших своїх контрагентів, а тому дійти однозначного висновку про те, що залишки товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться на складі позивача, отримано саме від ТОВ «Трансінвест-Груп» не вбачається можливим.

Таким чином, судом встановлено відсутність факту перевезення товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Трансінвест-Груп» до позивача, тобто встановлено відсутність руху активів, а тому правочин укладений між позивачем та ТОВ «Трансінвест-Груп» не спричиняє реального настання правових наслідків.

На підставі викладеного, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Щодо заявленої позовної вимоги про визнання відсутності повноважень у Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська із самостійного тлумачення змісту право чинів і визнання їх недійсними, то суд зазначає наступне.

У відповідності до Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а саме: п. 11 ч. 1 статті 10, державна податкова служба вправі подавати позови про визнання угод недійсними.

Про те, позиція Верховного Суду України з цього питання є такою, що органи державної податкової служби втратили право звертатися з позовами про визнання недійсними будь-яких правочинів. Зокрема, як зазначив Верховний Суд України, позовні вимоги, пред'явлені органами державної податкової служби на підставі статей 207, 208 ГКУ, про визнання недійсними договорів, укладених після 01.01.2004 р., судовому розгляду не підлягають, а провадження у справі належить закривати на підставі ч. 1 статті 157 КАС України, оскільки відповідно до статті 228 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним у суді не вимагається (постанова Верховного Суду України № 07/79 від 26.06.2007 р. та постанова Верховного Суду України № 08/31 від 04.03.2008 р.).

У відповідності до частини 2 «Нарахування податкових зобов'язань і застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість посиланнями на нікчемність правочинів, за наслідками яких сформовано податковий кредит» Довідки про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року податковий орган не повинен звертатися з окремими позовом до адміністративного суду про визнання недійсним правочину. Натомість орган державної податкової служби має право або пред'явити позов про стягнення в дохід держави з осіб, що вчинили нікчемний правочин, отриманого ними на виконання такого правочину із застосуванням частини першої статті 208 Господарського кодексу України, або визначити платнику податків податкове зобов'язання за результатами перевірки, вказавши на нікчемність правочину в акті перевірки із посиланням на частину першу статті 207 Господарського кодексу України та статтю 228 Цивільного кодексу України.

Таким чином, висновки про нікчемність тлумачення змісту правочинів можуть бути зроблені органами державної податкової служби самостійно під час проведення перевірок платника податків, без додаткового звернення в суди із відповідними позовами, обґрунтованість яких підлягає перевірці судом під час розгляду справи про застосування конфіскаційних санкцій, передбачених статтею 208 ГКУ або під оскарження повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання платнику податків за результатами такої перевірки.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання відсутності повноважень у Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська із самостійного тлумачення змісту право чинів і визнання їх недійсними.

У відповідності до статті 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Електроексім" до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24 квітня 2012 року

Суддя С.В. Златін