Постанова

від 17.04.2012 по справі 0870/2112/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 року (о 15 год. 40 хв.) Справа № 0870/2112/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Тєтєрєвої К.О.

за участю представника позивача Литовченко О.Б.

представника відповідача Жовтоножко Д.Ф.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Алталіт»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Алталіт» (далі - ТОВ «ТД Алталіт», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя, відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000512301 від 11.11.2011, та №0000502301 від 11.11.2011.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами документальної виїзної перевірки ТОВ «ТД Алталіт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсенні фінансово - господарських операцій з ПП «Алерт», ПП «Алерт Плюс», ПП «Інко», ПП «Авеланж», ПП «Арона Сервіс», ПП «Саланг-ТМ», ПП «Асіст», ТОВ «Інтермаксервіс», ПП «Маркап», ПП «Альпарі - Т», ПП «Агат Сервіс», ПП Астелікс-2007», ТОВ «Алівіс», ПП «Оріль», ПП «Алькасар Плюс» за період з 01.06.2008 по 01.10.2011 відпровідачем було складено Акт №1977/23-012/35672745від 04.11.2011 (далі Акт перевірки), на який позивачем було подані заперечення.

За результатами акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення № 0000512301 від 11.11.2011, яким ТОВ «ТД Алталіт» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 833,33 коп., із них за основним платежем 666,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 166,67 грн. Та також відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0000502301 від 11.11.2011, яким ТОВ «ТД Алталіт» було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1041,66 грн., із них за основним платежем 833,33 грн., за штрафними санкціями 208,33 грн. Вказані податкові повідомлення - рішення були оскаржені в апеляційному порядку, але скарги були залишені без задоволення та податкові повідомлення - рішення залишені без змін. Посилання податкового органу в Акті перевірки на нікчемність правочину між ТОВ «ТД Алталіт» та ПП «Алпарі - Т» є безпідставним оскільки на момент проведення господарських операцій відомості щодо ПП «Альпарі-Т» знаходились в ЄДР, зазначене підприємство не було припинене, та операції здійснювались підприємством у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в запереченнях від 29.03.2012 (вх. 14248). Зокрема, зазначає, що за результатами перевірки позивача не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ПП «Альпарі - Т» у період з 01.12.2009 по 31.12.2009 року, що свідчить про те, що правочин здійснений без мети настання реальних наслідків. Так до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя надійшла інформація від ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області «Про організацію перевірки ТОВ «ТД Алталіт» по взаємовідносинах з контрагентами» та вирок суду по справі № 1-564/10 від 28.07.2011, в якому вказано, що посадові особи ПП «Альпарі - Т» визнані винними у порушені діючого законодавства у ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.28 ст.200, ч.3 ст.28, ч.2,3 ст.358 КК України, копії актів перевірки ПП «Альпарі - Т» №200 від 03.03.2010, №17 від 18.05.2010, №27 від 19.08.2010, №163 від 18.02.2010, №23 від 22.07.2011, №212 від 17.06.2011.

У зв'язку з вищевикладеним у позивача відсутнє, як право на податковий кредит з податку на додану вартість сформованого по операціях з ПП «Альпарі -Т» , так і відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Враховуючі порушення позивачем п.5.1., п.п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994, №334-ВР ТОВ «ТД Алталіт» безпідставно віднесло до складу валових витрат отриманих товарів, робіт (послуг) у підприємства ПП «Алпарі - Т» у сумі 3333,34 грн. (податок 833,33 грн.)

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі..

На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Алталіт» (ідентифікаційний код 35672745) зареєстроване виконавчим комітетом Запорізької міської ради, взято на податковий облік в ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя від 18.01.2008 за № 117.

Уповноваженими фахівцями ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя на підставі наказу від 19.10.2011 №945 в період з 01.06.2008 по 01.10.2011 проведена документальна виїзна перевірка ТОВ «ТД Алталіт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсенні фінансово - господарських операцій з ПП «Алерт», ПП «Алерт Плюс», ПП «Інко», ПП «Авеланж», ПП «Арона Сервіс», ПП «Саланг-ТМ», ПП «Асіст», ТОВ «Інтермаксервіс», ПП «Маркап», ПП «Альпарі - Т», ПП «Агат Сервіс», ПП Астелікс-2007», ТОВ «Алівіс», ПП «Оріль», ПП «Алькасар Плюс» за період з 01.06.2008 по 01.10.2011.

За результатами перевірки складений акт від 04.11.2011 №1977/23-012/35672745від 04.11.2011, та винесені податкові повідомлення - рішення № 0000512301 від 11.11.2011, яким ТОВ «ТД Алталіт» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 833,33 коп., із них за основним платежем 666,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 166,67 грн. Та також відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0000502301 від 11.11.2011, яким ТОВ «ТД Алталіт» було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1041,66 грн., із них за основним платежем 833,33 грн., за штрафними санкціями 208,33 грн. Вказані рішення були оскаржені в апеляційному порядку, але скарги були залишені без задоволення та податкові повідомлення - рішення залишені без змін

В ході перевірки встановлено порушення вимог п.п.5.3.9 п.5.3. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994, №334/94-ВР в результаті чого підприємством завищено валові витрати за 2009 рік на суму 3333,33 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2009 на суму 833,33 грн.

Порушення п.п.7.4.1., п.п.7.4.5., п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997, №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, ТОВ «ТД Алталіт» занижено податок на додану вартість у сумі 666,66 грн., в т.ч. за грудень 2009 року на суму 666,66 грн.

В акті перевірки зазначено, що відповідно Постанови ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області від 25.07.2011, ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя проведено документальну перевірку суб'єкта господарської діяльності ТОВ «ТД Алталіт» з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Альпарі-Т». Зазначену перевірку проведено у зв'язку з порушенням кримінальної справи №2011531008011 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України, яка протягом 2008-2011 років за попередньому змовою з невстановленими особами створила та придбала ряд підприємств на території України, в тому числі ПП «Альпарі - Т», з метою прикриття незаконної діяльності, підроблення документів та їх використання щодо можливості для їх контрагентів створювати податковий кредит.

Перевіряючими в акті перевірки зазначено, що при проведенні аналізу податкового кредиту ТОВ «ТД Алталіт» згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку 5 декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ в розмірі 666,66 грн., по податковій накладній ПП «Альпарі - Т» від 18.12.2009 №18126 (придбано піч «Буллер'ян» 1 шт. на суму 4000 грн., в т.ч.. ПДВ 666,67 грн. Згідно акту невиїзної документальної перевірки ПП «Альпарі - Т» з питання підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами по яким сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період вересень - грудень 2009 та червень-серпень 2010 встановлено що у ПП «Альпарі - Т» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь - якого виду діяльності, а також податковою зроблено висновок, що правочини відповідно до ст..215, ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Альпарі - Т» за усною домовленістю укладено угоду щодо придбання пічки «Буллер'ян» тип 0,5 та включити до ціни доставку поштової служби на склад в м. Запоріжжі за адресою вул. Архангельска, 20 А.

На виконання умов договору ПП «Альпарі -Т» на адресу ТОВ «Торговий дім Алталіт» виписані наступні податкові та видаткові накладні:

- податкова накладна № 18126 від 18.12.2009, видаткова накладна № РН-1812-6 від 18.12.2009 на суму 4000,00 грн., в т.ч. ПДВ 666,67 грн., асортимент товару - піч «Буллер'ян» тип 0,5;

Із матеріалів справи вбачається, що ПП ««Альпарі -Т» на адресу ТОВ «Торговий дім Алталіт» виставлені наступні рахунки-фактури:

рахунок - фактура №СФ-1812-6 від 18.12.2009 на суму 4000,00 грн., в т.ч. ПДВ 666,67 грн.

На підтвердження оплати вищезазначених рахунків в матеріалах справи містяться наступні банківські виписки:

виписка за 18.12.2009 на загальну суму 4000,00 грн., в т.ч. ПДВ 666,67 грн. з призначенням платежу: за піч згідно рахунку №1812-6 від 18.12.2009. Технічна характеристика поставленого товару підтверджується паспортом технічної характеристики продукції з описом технічної характеристики та принципу дії пічки калориферної типу «Буллер'ян».

Оскільки придбаний товар не використовувався у власній діяльності підприємства, а в подальшому був реалізований підтверджено наданими підприємством видатковою накладною №46 від 18.12.2009 виданою Товариству з обмеженою відповідальністю «Мдіна ЛТД» (ЄДРПОУ 136259908296), довіреністю №0000735 від 18.12.2009 виданою ОСОБА_4 на отримання від ТОВ «ТД Алталіт» піч за рахунком - фактурою №115 від 18.12.2009, виписка за 18.12.2009 на загальну суму 15840,00 грн., в т.ч. ПДВ 2640,00 грн. з призначенням платежу: за піч згідно рахунку №115 від 18.12.2009.

Оскільки ТОВ «ТД Алталіт» вважає, що податкові повідомлення-рішення від 11.11.2011 № 0000512301, №0000512301 прийняті ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя всупереч обставинам справи та діючому законодавству, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним зазначеного податкових повідомлень - рішень.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону № 168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. В даному підпункті перелічені обовязкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Відповідно до абз. 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вищезазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом.

За приписами пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм, податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту.

Податкові накладні, у яких відображена спірна сума ПДВ, відповідають вимогам чинного законодавства. Сумнівів щодо правильності їх оформлення та достовірності ні під час перевірки, ні під час розгляду адміністративної справи у представника відповідача не виникало.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем задекларовано податковий кредит у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства.

Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно матеріалів справи, відповідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 27.03.2012 ПП «Альпарі - Т» (ідентифікаційний код 36643102) є діючим підприємством.

У вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 по кримінальній справі № 1-564/2010, не досліджено факт укладення угод між ТОВ «ТД Алталіт» та ПП «Альпарі - Т». Також, вказаний вирок суду не містить рішень щодо скасування державної реєстрації юридичної особи ПП «Альпарі - Т».

Суд вважає, що факт господарських операцій між позивачем та ПП «Альпарі -Т» підтверджується належним та допустимими доказами.

На час здійснення господарських зобов'язань (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ та включення до валових витрат витрат на оплату товару) ПП «Альпарі - Т» включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Згідно з частинами 4 статті 72 КАС вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючі положення ч.4 ст. 72 КАС України, вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 по кримінальній справі № 1-564/2010, не може бути обов'язковим доказом що податкові накладні, видаткові накладні, рахунок - фактури одержані позивачем у ПП «Альпарі - Т» є недійсними в силу закону.

Щодо твердження відповідача про те, що правочини вчинені між позивачем та ПП «Альпарі - Т» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є недійсними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України. Такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували висновки щодо нікчемності правочинів та визнання їх такими, що укладені без наміру настання правових наслідків. Твердження відповідача ґрунтуються виключно на вироку суду, однак при винесені вироку суд не досліджував господарські операції між позивачем та ПП «Альпарі - Т». Крім того, на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) контрагент мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Як встановлено ч. 1 ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобов'язання контрагента позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, частиною другою статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність винесених податкових повідомлень -рішень, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000512301 від 11.11.2011, №0000502301 від 11.11.2011, прийняті Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Алталіт» судові витрати в розмірі 107,30 грн. (сто сім гривен тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) І.В. Батрак

Постанова не набрала законної сили.

Суддя І.В.Батрак