Постанова

від 15.03.2012 по справі 2а/1770/5455/2011

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/5455/2011

15 березня 2012 року 16год. 23хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Журов Р.В. , представник Прокопчук А.М.,

відповідача: представник Мартинович Н.І..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Експедиційна компанія-Азимут"

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підпримство «ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ - АЗИМУТ» (далі по тексту постанови ПП «ЕК-АЗИМУТ») звернулося з позовом до Державної податкової інспекції в Рівненському районі (далі по тексту - ДПІ в Рівненському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001042351 від 19.08.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

На думку позивача, Державною податковою інспекцією в Рівненському районі було визначено суму податкових зобов'язань по оспорюваному рішенню неправомірно.

Вважає, що податкове повідомлення-рішення №0001042351 від 19.08.2011 року прийнято в супереч нормам чинного законодавства України.

Зазначає, що вказане податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі акта від 23.05.2011 р. № 371/27/23- 141/34488221, в якому в зв'язку з неправильним застосуванням податкового законодавства зроблено висновок ДПІ в Рівненському районі про порушення підприємством пп. 7.4.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок додану вартість в сумі 497 788,00 грн.

Зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення як і акт перевірки суперечать законодавству з питань оподаткування і повинне бути визнання нечинним з наступних підстав.

Зважаючи, що висновки в акті перевірки не відповідають існуючим фактам та діючому податковому законодавству в зв'язку з чим такі висновки вважає неправомірним у відповідності до пункту 81.3 статті та пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України було подано заперечення до акту перевірки, які залишено ДПІ у Рівненському районі поза увагою.

В обґрунтування своєї позиції щодо заявленого позову відсилається до норм пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, та вказує, що датою початку перевірки є дата вручення (поштою чи особисто) платнику податків (керівнику чи його уповноваженому представнику) наказу (посвідчення) на проведення документальної невиїзної перевірки, а не 05 квітня 2011 року .

Звертає увагу, що на сторінці 5 акту перевірку зазначено, що директору ПП «ЕК - АЗИМУТ» вручено під розписку повідомлення на проведення документальної невиїзної перевірки від 01.03.2011 р. № 8/23-137, в якому повідомлено про обов'язок забезпечити надання посадовим службовим; особам органів державної служби в повному об'ємі всіх документів, що належать до предмета перевірки, однак до 09.03.2011 p., останнього дня перевірки (не зазначено якої) ним не надавались.

При цьому, як зазначено на сторінці 1 акту перевірки наказ та повідомлення від 05.05.2011 p., отримано лише 11.05.2011 p.

Крім того, на сторінці 5 акту перевірки зазначено, що старшим слідчим СВ ПМ ДПА у Рівненській області підполковником ПМ Масник М.С. листом № 2401/09-09 від 08.02.2011 р. повідомлено ДПІ у Рівненському районі, що первинні бухгалтерські та фінансові документи, вилучені у ході розслідування кримінальної справи знаходяться в слідчому відділі ПМ ДПА в Рівненській області.

При цьому, як зазначено в акті, ДПІ у Рівненському районі формально неодноразово зверталась до старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Рівненській області підполковника ПМ Масник М.С. про надання первинних бухгалтерських та фінансових документів, вилучених у ході розслідування кримінальної справи № 254, однак, доступ до них не був забезпечений, з чого слідує, що ДПІ у Рівненському районі навіть не збиралась використовувати під час перевірки з метою проведення значних донарахувань.

У зв'язку з вищевказаним покликається на п. 85.9 статті 85 Податкового кодексу України .

Вказує на той факт, що в акті не зазначено про перенесення термінів перевірки до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до ник у відповідності до вимог чинного законодавства, чим вдруге умисно порушено пункт 85.9 статті 85 Податкового кодексу України.

Враховуючи не надання правоохоронним органом вказаних копій документів (не забезпечення доступу до них), тому, як зазначено в акті, дану перевірку, проведено лише за даними декларацій та розрахунків, поданих до ДПІ у Рівненському районі та АІС «Журнал звірки податкових зобов'язань в розрізі контрагентів».

На думку позивача, відсутність документів, не зупиняє, ДПІ у Рівненському районі від проведення перевірки і від висловлення думки на вільну, не пов'язану з податковим законодавством, тему щодо визначень господарської діяльності та компетентності господарсько-виробничих відносин, про галузь, економічну діяльність, документ дозвільного характеру, господарського зобов'язання, що є необхідним для чинності правочину, про нікчемний правочин, про вимоги до договорів та первинних документів, які, як слідує з акту, ДПІ у Рівненському районі не бачило, тощо.

На підставі лише даних декларацій, поданих підприємством до податкового органу, ДПІ у Рівненському районі, встановлює, що на момент укладання нікчемних договорів особи не мали цивільної правоздатності формування будь-яких фінансово - господарських документів, тобто договори та інші документи складені з порушенням цивільної правосуб'єктності, всі документи видані на виконання таких договорів, в т. ч. податкові підтверджують здійснення господарських операцій, що в свою чергу говорить про їх нікчемність.

Цивільна правоздатність юридичних осіб виникає з моменту створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (стаття 91 Цивільного кодексу України).

В наказі на проведення невиїзної перевірки було зазначено про проведення саме документальної перевірки на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а натомість всупереч наведеному здійснено її на припущеннях.

В акті перевірки немає посилання, що були дослідженні будь-які документи первинного обліку ПП «ЕК - АЗИМУТ», з яких було б видно, або які вказували на нікчемність.

Тобто, на підставі лише даних декларацій, поданих підприємством до податкового органу, ДПІ у Рівненському районі встановлює, що враховуючи взаємовідносини з ПП фірма «ВЕЛСІ», ПП ОСОБА_6 та ОСОБА_7 податкові накладні не можуть бути прийнятті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ в бухгалтерському та податковому обліку.

Крім того, за винятковими обставинами та з мотивів неоднакового застосування однієї й тієї самої норми права (аналогічної ситуації) Верховним Судом України прийнято постанову від 26.09.2006 p., в якій зазначено: «сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Тим самим, з врахуванням ст. 19 Конституції України податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій».

Для позивача є зовсім не зрозумілим посилання на Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей, затвердженої наказом Мінфіну України 16.05.1996 р. № 99, адже довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей, тобто до експедиційних послуг ніякого відношення не має, бо накладні на відпуск ПММ та товарів, які транспортуються, не пов'язані безпосередньо з діяльністю ПП «ЕК - АЗИМУТ».

Крім того, висновки зазначені в акті перевірки від 23.05.2011 р. щодо порушень при формуванні податкового кредиту ПП «ЕК - АЗИМУТ» при взаємовідносинах з ПП фірма «ВЕЛСІ» суперечать висновкам представлених документів до перевірки порушень не встановлено. представлених документів до перевірки порушень не встановлено.

Не відповідає дійсності та не спростовується даними АІС «Журнал звірки податкових зобов'язань в розрізі контрагентів» висновок , що при поданні декларацій з податку на додану вартість підприємством не дотримано вимог абзаців 1 та 2 підпункту 7.4.1, абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість.

Вважає, що ДПІ у Рівненському районі ігноровано норми та вимоги законодавства з питань оподаткування.

Крім того, працівник ДПІ у Рівненському районі при визначенні суми ПДВ, що підлягає сплаті, врахував залишок від'ємного значення за IV квартал 2008 року.

Враховуючи наведене, позивач, рахує висновки про заниження податку на додану вартість в сумі 184 912,00 грн. при взаємовідносинах з ПП фірма «ВЕЛСІ», ПП ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства та роз'ясненням ДПА України.

Державний податковий орган зробив висновки в акті перевірки щодо донарахування податкових зобов'язань з ПДВ в зв'язку з господарською діяльності третіх осіб постачальників, а не діяльністю ПП «ЕК - АЗИМУТ», чим порушено статтю 61 Конституції України, якою встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач звертає увагу суду, на те, що кримінальна справа № 82/254-10 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України проти осіб була закрита по постанові УСБУ в Рівненській області від 14.12.2010 а по факту - по постанові CB ПМ ДПА у Рівненській області на підставі пункту 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України за відсутністю в діянні складу злочину.

Таким чином, проведеним досудовим слідством не було здобуто доказів, які б вказували на вчинення злочинів, передбачених. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме: вчинення фіктивного підприємництва, тобто створення ПП «ЕК - АЗИМУТ» з метою прикриття незаконної діяльності, тобто ні УСБУ Рівненській області ні СВ ПМ ДПА у Рівненській області не встановило правочинів, які б було вчинено без наміру створення правових наслідків, а тому висновки в акті перевірки є надуманими та законодавчо не обґрунтованими.

Враховуючи, і, що зазначена документальна перевірка призначена слідчим по кримінальній справі відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України, тому згідно пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення за її результатами не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, тобто податкові повідомлення-рішення згідно чинного податкового законодавства за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, можуть прийнятті лише в одному випадку, а саме з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Надали пояснення тотожні обставинам, викладеним у позовній заяві.

Просили суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001042351 від 19.08.2011 р.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав. Важає заявлений позов необгрунтованим та безпідставним. Пояснила, що на підставі постанови Старщого слідчого СВ ПМ ДПА в Рівненській області підполковника податкової міліції Масник М.С. від 18.01.201 року та відповідно до листа №12402/09-09 від 08.02.2011р. наданого старшим слідчим СВ ПМ ДПА в Рівненській області підполковником податкової міліції Масник М.С. ДПІ у Рівнеському районі була проведена позапланова невиїзна перевірка ПП «Експедиційна компанія - Азимут» з питань нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при проведенні взаємовідносин з ПП «ТЕК ДЕБЮТ - ЗАХІД» , ПП «Західлісбуд» , ПОГ «Інвабуд», , ПП фірма «Велсі» , приватним підприємцем ОСОБА_9 (НОМЕР_1), приватним підприємцем ОСОБА_7 (код НОМЕР_2), приватним підприємцем ОСОБА_6 (код НОМЕР_3).

Вказує, що в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4. п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП "ЕК-АЗИМУТ" завищено податковий кредит в податкових декларацій з податку на додану вартість всього у сумі 266644грн, в тому числі за: квітень 2008року -55472грн, травень 2008 року-59873 грн., червень 2008 року- 76512 грн., липень 2008 року-69532 грн., серпень 2008року-5255 грн.

Відповідач зазначає, що до перевірки не надано документів які підтверджують доставку товарів та транспортування їх по взаєморозрахунках з ПП фірма «Велсі» , приватним підприємцем ОСОБА_7, приватним підприємцем ОСОБА_6. До перевірки не представлені документи які підтверджують транспортування товарів, а саме договір на заключення перевезень, товаро-транспортні накладні, довіреності які підтверджують вище наведені взаєморозрахунки,свідоцтва на права власності на транспортні засоби, якими надавались послуги .

Відповідно, несплачений ПП «ЕК-АЗИМУТ» податок на додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави. Тобто, в результаті виконання сторонами нікчемних угод не може виникати право на податковий кредит по податку на додану вартість у ПП "ЕК-АЗИМУТ".

На думку відповідача, операції з придбання товарів (робіт, послуг), відображені у поданій податковій звітності, не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту.

Відповідно до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкові накладні, що виписані, ПП фірма «Велсі» (код ЄДРПОУ 25320786), приватним підприємцем ОСОБА_10 (код НОМЕР_2), приватним підприємцем ОСОБА_6 (код НОМЕР_3) не можуть бути прийняті До уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ПП "ЕК-АЗИМУТ" сум ПДВ в бухгалтерському та податковому обліку.

Представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, показаня свідка та дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі постанови ст. слідчого СВ ПМ ДПА в Рівненській області підполковника податкової міліції Масник М.С. від 18.01.2011 року, повідомлення від 05.05.11р. № 17/23-137, виданого головному державному податковому ревізору - інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Рівненському районі, інспектору податкової служби І рангу ОСОБА_11, згідно п.44.7 .1 розділу II, п. 78.2, п.78.4 ст. 78, ст.79 абз.1 п.82.2 ст.82, гя.8 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями та відповідно до наказу від 04.05.11р. № 288, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Експедиційна компанія - Азимут» (код ЄДРПОУ 34488221) , з питань правильності дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності та обґрунтованості формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 15.10.2010 року, в тому числі по операціям формування податкового кредиту та в схемі штучного нарощування, документального оформлення ж операції придбання товарів, робіт та послуг по правовим відносинах з платниками податків ПП «ТЕК ДЕБЮТ - ЗАХІД » (код ЄДРПОУ 35007015), ПП «Західлісбуд» (код ЄДРПОУ 36179868), ПОГ «Інвабуд» (код ЄДРПОУ 33723876), ПП фірма «Велсі» (код ЄДРПОУ 25320786), приватним підприємцем ОСОБА_9 (НОМЕР_1), приватним підприємцем ОСОБА_7 (код НОМЕР_2), приватним підприємцем ОСОБА_6 (код НОМЕР_3).

Повідомлення та копію наказу відправлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення 05.05.2011 року згідно п.79.2, 79.3 ст.79 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями.

На підставі проведеної перевірки було складено акт від 23.05.2011 р. № 371/27/23- 141/34488221.

Проведеною перевіркою щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПОГ «Інвабуд» (код ЄДРПОУ 33723876), ПП фірма «Велсі» (код ЄДРПОУ 25320786), приватним підприємцем ОСОБА_10 (код НОМЕР_2), приватним підприємцем ОСОБА_6 (код НОМЕР_3) встановлено порушення п.п.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 497788 грн. в тому числі; квітень 2008 p.- 44637 грн., травень 2008 p.- 60240 грн., червень 2008 p.- 77530 грн., липень 2008 p.- 71341 грн., серпень 2008 p.- 59659грн, серпень 2008 p.- 54082грн, вересень 2008 p.- 64229грн, жовтень 2008 p. - 52682 грн., листопад 2008р. - 7962 грн., грудень 2008р.-5801 грн.

Постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Рівненській області кримінальну справу (№82/254-10) порушену відносно директора ПП «Експедиційна компанія -Азимут»ОСОБА_2 по фактах умисного ухилення від сплати ПДВ по господарських операціях з ПП ОСОБА_6 на загальну суму: 2717 грн., з ПП ОСОБА_7 в сумі 5538 грн. за грудень 2008року, з ПП фірма «Велсі»в сумі 231614грн., а всього на загальну суму 239869 грн., а також по факту умисного ухилення від сплати податку на прибуток на загальну суму 785258,85 грн. по господарських операціях з ПП «ТЕК-Дебют-Захід», та заниження ПДВ на суму 164414, 80 грн., на яку було зменшено донарахування ПДВ за результатами повторної перевірки, провадженням закрито.

Згідно з вимогами пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України лише у разі, коли судом за результатами розгляду кримінальної справи винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених Податкового кодексу України.

ДПІ в Рівненському районі на підставі акта перевірки та враховуючи постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Рівненській області про закриття провадження в кримінальній справі стосовно директора ПП «Експедиційна компанія -Азимут» ОСОБА_2 по фактах умисного ухилення від сплати ПДВ по господарських операціях з ПП ОСОБА_6 винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України (чинного з 01.01.2011 року, з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При прийнятті рішення про задоволення позовних вимог суд керувався наступними нормами Законів України.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Також слід враховувати, що у відповідності до 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР , що матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Однак, податковим органом не надано жодних доказів, що підтверджують ту обставину, що позивачем матеріальні цінності придбанні ним використовуються в інших цілях, а не в його господарській діяльності.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV - первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимоги щодо змісту податкової накладної встановлені пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Як вбачається з досліджених копій первинних документів та податкових накладних останні відповідають за змістом вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV та Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового обліку є факт здійснення господарської операції, який повинен підтверджуватись наявними у підприємства первинними документами складеними відповідно до вимог законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу щодо встановлених порушень спростовуються наданими позивачем та долученими до матеріалів справи : копією опису кур"єрської доставки "Укрпошти" первинних документів по взаємовідносинам ПП "ЕК- Азимут" з ПП"Велсі", ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7 , копією реєстру документів ПП "ЕК- Азимут" по взаємовідносинах з ПП "Велсі", наданих до ДПІ в Рівненському районі від 26.05.2011р., копією договору №6 на транспорно-експедиторське обслуговування між ППФ "Велсі" та ПП "ЕК- Азимут" від 15.07.2008р., копією документу ДПІ в Рівненському районі від 04.07.2011р. про повернення наданих 26.05.2011р. до перевірки документів ПП "ЕК- Азимут", копією заяви від 03.06.2011р. до ДП1 в Рівненському районі директора ПП "ЕК-Азимут" ОСОБА_2 про повернення документів наданих до перевірки 26.05.2011р., копій документів по взаємовідносинам з ПП "Велсі", наданних для перевірки до ДІЛ в Рівненському районі, а саме договори-заявки за серпень - листопад 2008р. - 370 шт. ; товаротранспортні накладні за серпень-листопад 2008 року - 185 шт.; рахунки за серпень-листопад 2008р. - 13 шт.; податкові накладні за серпень-листопад 2008 p.-13 шт.; акти виконаних робіт за серпень-листопад 2008 року -13 шт., копії документів взаємовідносин з ЛП ОСОБА_7: акти виконаних робіт - 12 шт.; податкові накладні та копії документів взаємовідносин з ПП ОСОБА_6: акти виконаних робіт - 3 шт.; податкові накладні .

Оскільки формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового обліку є факт здійснення господарської операції, який повинен підтверджуватись наявними у підприємства первинними документами складеними відповідно до вимог законодавства, відтак господарські операції позивача з ПП фірма «Велсі» підтверджуються на підставі аналізу наступних документів: договорів-заявок на перевезення між ПП „ЕК-Азимут" та ППФ „Велсі" за серпень 2008 року: №№7708, 6408, 7308, 6308, 7808, 11708,11608, 10108, 11508, 11408, 12508, 12408, 11008, 10908, 13308 ,13208,13108, 14808,14908,15008, 12308, 12208, 12108, 10508, 10708, 10308, 10008, 9908, 12008, 10508, 10408,10208, 11908, 9808, 9708, 12708, 11808, 9208, 9408, 12808, 3408, 12908, 9608, 9308, 9008, 8908, 8408, 13008, 7508, 8808, 8308, 9108, 7608, 6708, 5908, 7408, 7208, 7108, 7008, 6608, 6908, 6508, 8508, 6808, 6108, 5408, 5508, 6208, 8608, 11208, 5608, 9508, 8208, 1408, 5708, 5808, 0708, 5108, 6008, 8108, 2508, 4108, 4208, 12608, 10608, 4708, 3508, 4608, 4508, 3008, 3108, 3208, 0208, 0108, 1108, 11108, 0408, 1008, 0608, 0808, 4408, 1508, 2908, 2008; договорів-заявок на перевезення між ПП „ЕК-Азимут" та ППФ „Велсі" за вересень 2008 року: №№ 6309,5809,6009,3809,3609, 3309,3509,2909,2509,2809, 8409, 5709, 2709,1909,1009,2109,2409,12609, 8209, 0409, 0309, 0209, 1209, 0809, 8309, 6109,5509, 0609, 0509, 0109, 6909, 5909, 2209, 2009, 1809,1509,1409, 1109, 6209, 1709, 1609, 1309,0909, 0709, 12709,11409, 8509,9109, 8909, 9509,9409, 12209, 12109, 7109, 8109, 8009, 7209, 8709, 7809, 7709, 7009, 11709, 13009, 12909, 10909, 11209, 11009, 10809, 10409, 11909, 11809, 11109,11609,9709, 10609,1 0309, 12409, 10709, 10209, 9909,9809, 12309, 9309,12809, 12509, 9609, 9209,9009, 8809, 8609, 4109, 4009, 3909,3409, 12009, 10509,10009, 7909, 7609, 6709, 6809, 6609,6409, 5409, 7409,10109, 6509, 7509, 7309, 5609, 5209, 5109, 5009, 4909, 4809, 4709,4609, 4509, 4409,4309,4209 ; договорів-заявок на перевезення між ПП „ЕК-Азимут" та ППФ „Велсі" за жовтень 2008 року: №№ 1610,10910, 0810, 17010,3210, 2110, 2410,3810,3910, 10610, 17110,4610, 5110, 5710, 6010, 11510, 11610, 11910, 13210, 13010, 12910, 7010,13110, 12810, 15010, 15210, 15310, 11410, 11110, 11310,11010, 9210, 4210, 10210, 3410, 3310, 4510, 8310,13410, 13310, 7810, 2910,2610, 2010, 2810, 10710, 4610, 11710, 4710, 4010, 16910, 0410, 0910, 1110, 1410, 1510, 1910, 0710, 5510,4410, 5010, 4910, 8910, 9010, 10310, ЩО, 14510,14710,14410, 14110,14310,10410, 7510, 7310, 17210, 13710, 10510, 2210, 1310,1510, 0310, 0810, 0610, 1010, 6110,2710, 0110,0210, 8210, 8710,9510,12710,12610, 12510, 12410,12310, 12210,12110,7210, 7110,6810, 12010, 11210, 9410, 9310,6710, 6410, 6610, 6310,11810, 6510, 5410; договорів-заявок на перевезення між ПП „ЕК-Азимут" та ППФ „Велсі" за листопад 2008 року: №№ 6611, 5511,4711,4511, 4011,3711, 3411, 3311, 3211,2311, 2211, 0511, 0911,2011, 0611,0211,0111 ; копією договору № 6 від 15 липня 2008 року на транспортно-експедиторське обслуговування між ПП „ЕК-Азимут" та ППФ „Велсі".

Крім того, в супереч посиланням відповідача про фіктивність операцій позивачем було виписано наступні видаткові накладні: №ЗП00004544 від 18.10.2008 р., №ЗП-04542 від 18.10.2008 р., №000005858 від 20.10.2008 р., №000005859 від 20.10.2008 р., № 0000005694 від 13.10.2008 р., №ЗП00004562 від 18.10.2008 р., №ЗП00004561 від 18.10.2008 р., №М-00000478 від 16.10.2008 р., №3665 від 15.10.2008 р., №ЛР-0018007 від 21.10.2008 р., №УД-0001773 від 22.08.2008 р., №РН-0000089 від 14.08.2008 р., №2168/08 від 30.11.2008 р., №2169/08 від 30.11.2008 р., №ЗП0003563 від 28.08.2008 р., №ЛР-0016309 від 22.09.2008 р., №3710057397 від 31.07.2008 р., №3710057894 від 02.08.2008 р., №3710057893 від 02.08.2008 р., накладною №2232 від 11.08.2008 р., податковими наладними №1000.1 від 18.11.2008 р., №900.3 від 20.10.2008 р., №700.2 від 15.08.2008 р., №800.3 від 22.09.2008 р., №700.1 від 09.08.2008 р., №900.2 від 13.10.2008 р., №900.1 від 06.10.2008 р., №800.4 від 30.09.2008 р., №800.2 від 15.09.2008 р., №800.1 від 04.09.2008 р., актами прийому-передачі робіт (т.с.3), відповідними рахунками та актами виконаних робіт.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Дослідженими в судовому засіданні видатковими та податковими накладними підтверджуються здійснення господарських операцій. Тобто, зазначені господарські операції, що були включені в податковий облік позивачем, здійснені в рамках господарської діяльності позивача.

За наведених обставин, надані позивачем для перевірки та досліджені в судовому засіданні документи на підтвердження господарських операцій з ПП фірма «Велсі» є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право ПП «ЕК-Азимут» на формування податкового кредиту позивача.

Висновки податкового органу та наданні у судовому засіданні показання свідка ОСОБА_11, що під час проведення перевірки перевіряючому не було надано жодних документів, що свідчили б про вчинення господарських операцій та взаєморозрахунків позивача з його контрагентами, а отже і безтоварність операцій позивача з ППФ "Велсі", які ґрунтуються на твердженні про неможливість фактичного здійснення ППФ "Велсі" господарських операцій, суд не бере до уваги з огляду на наступне. Вказані обставини не можуть бути доказом нездатності суб'єкта господарювання виконати взяті на себе зобов'язання по наданню послуг, виконанню робіт чи продажу товару.

Це спростовується положеннями Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV, який встановлює, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України (ч. 1 ст. 133). Крім того, такі обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки існують поза його волею.

Крім того, суд вважає, що вказані доводи органу податкової служби на увагу не заслуговують з огляду ще й на таке.

Відсутність належним чином оформлених подорожних листів та/або шляхових листів на міжміські перевезення свідчить лише про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу -це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ППФ «Велсі» передавало призначений для позивача товар будь-якій транспортній організації для перевезення, і, відповідно, являлося вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Таким чином, доводи відповідача про фіктивний характер господарських операцій між позивачем та ППФ «Велсі», ПП ОСОБА_6 та підприємствами-постачальниками не відповідають дійсним обставинам справи.

Стаття 234 ЦК України визначає, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином, який може бути визнаний судом недійсним. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними. Отже, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином законом не визнано нікчемним, такий правочин є оспорюваним і його недійсність може бути встановлена лише судом.

Враховуючи наведене, вчинення фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду без фактичного його виконання є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсними. Закон такі правочини не визнає нікчемними. На момент розгляду даного спору, судом не прийнято рішень про визнання недійсними вищенаведеного правочину позивача з ППФ «Велсі» або первинних документів, що складені за участю названих сторін, у яких відображені сторонами вчинені правочини.

Відповідно до п. 6 розділу 1, п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 22.12.2010р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Всупереч цьому, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення не містить підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у позивача на створення правових наслідків за результатами господарських операцій з ППФ «Велсі» та щодо безтоварності таких господарських операцій, що спростовується переліченими вище накладними, платіжних дорученнях, податкових накладних.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження податкового органу про порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підтверджується належними та допустимими доказами. Відтак, податкове повідомлення-рішення №0001042351 від 19.08.2011 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Судові витрати стягуються на користь позивача з Державного бюджету згідно статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі №0001042351 від 19.08.2011 року.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства "Експедиційна компанія-Азимут" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28, 23 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.