Постанова

від 23.04.2012 по справі 5016/3292/2011(8/161)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2012 р. Справа № 5016/3292/2011(8/161) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий Бернацька Ж.О. Кривда Д.С. за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідачаУсіков О.В., представник Генеральної прокуратури України Томчук М.О., прокурор відділу розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника прокурора Миколаївської області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року у справі№ 5016/3292/2011(8/161) господарського суду Миколаївської області за позовомВознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області доДержавного підприємства "Вознесенське лісове господарство" простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Вознесенський міжрайонний прокурор Миколаївської області звернувся до господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області з позовом до Державного підприємства "Вознесенське лісове господарство" про стягнення шкоди, заподіяної самовільним водокористуванням у розмірі 34205,60 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.11.2011 року у справі №5016/3292/2011(8/161) (суддя Гриньова-Новицька Т.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року (судді: Мишкіна М.А.- головуючий, Бєляновський В.В., Будішевська Л.О.) рішення господарського суду Миколаївської області від 10.11.2011 року у справі №5016/3292/2011(8/161) скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити без змін рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, Водного кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України

Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, у серпні 2010 року Державною екологічною інспекцією в Миколаївській області в присутності помічника прокурора Вознесенської міжрайонної прокуратури проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП "Вознесенського лісового господарства", якою встановлено, що на балансі ДП "Вознесенське лісове господарство" знаходиться свердловина за №732, яка розташована в с. Щербані, Возесенського району. Відповідно до наданої довідки ДП "Вознесенське лісове господарство" №1027 від 11.08.2010 року свердловина в с. Щербані була законсервована до квітня 2010 року. З квітня 2010 року вода зі свердловини береться для підприємства та населення с. Щербані. На момент перевірки ДП "Вознесенське лісове господарство" відсутній дозвіл на спецводокористування свердловиною в с. Щербані, лісничий Щербанівського лісництва -ОСОБА_8.

Юрисконсультом ДП "Вознесенське лісове господарство" в акті перевірки зроблено примітку, що адміністрація ДП не була обізнана про розконсервування свердловини та її використання.

Постановою Вознесенського міжрайонного прокурора від 23.09.2010 року про порушення кримінальної справи порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_8 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 240 Кримінального кодексу України.

Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18.10.2010 року ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. ст. 364 ч.1 та 240 ч. 2 Кримінального кодексу України, у зв'язку із зміною обстановки, провадження по кримінальній справі закрито.

Державною екологічною інспекцією на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389 проведено розрахунок збитків, завданих державі внаслідок самовільного водокористування Щербанівським лісництвом ДП "Вознесенське лісове господарство", що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у позові, апеляційний господарський суд виходив, зокрема, з того, що ані позивачем, на прокурором не надано належних доказів в підтвердження розміру самовільно видобутої води. Крім того, суд дійшов висновку про необґрунтованість застосування при розрахунку шкоди положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389.

Згідно статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України).

Згідно норм статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) регламентується Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 та зареєстрованою в Мінюсті України 14.08.2009р. за № 767/16783 (надалі - Методика).

Пунктом 1.2. Методики в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод та обумовлені, зокрема, самовільним використанням водних ресурсів.

При цьому, пунктом 9.1 розділу ІХ Методики передбачений розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушення умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20м), який здійснюється за формулою: 3 сам = 100 *W * Тар, де, W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, м3. Тар -норматив збору за спеціальне водокористування, грн./куб.м., що діє в регіоні на момент виявлення порушення.

Суд касаційної інстанції вважає обґрунтованою позицію апеляційного суду про те, що формула 9.1. Методики №389 (у відповідній редакції) не може бути застосована у спірних правовідносинах, оскільки за вказаною формулою здійснюється розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м). Як встановлено судами, відповідач користувався свердловиною глибиною 68-99,5 м, що виключає можливість розрахунку позивачем збитків за формулою, визначеною п.9.1 Методики №389. Наведене свідчить про недоведеність завдання державі збитків у відповідному розмірі і необґрунтованість позовних вимог про стягнення вказаної суми.

З урахуванням викладеного, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року у справі № 5016/3292/2011(8/161) господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда