Постанова

від 23.04.2012 по справі 20/5007/93/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2012 р. Справа № 20/5007/93/11

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Капацин Н.В. -головуючого, Бернацької Ж.О. -доповідача, Кривди Д.С., розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства Будівельна компанія "Сітал-В" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 у справі№ 20/5007/93/11 за позовомКомунального підприємства "Житомирбудзамовник" доПриватного підприємства Будівельна компанія "Сітал-В" простягнення 86983,87 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 (дов. б/н від 27.12.2011),

від відповідача: не з'явились,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Житомирбудзамовник" у жовтні 2011 року звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства Будівельна компанія "Сітал-В" про стягнення 86983,87 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.11.2011 (суддя Гнисюк С.Д.) у справі № 20/5007/93/11 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з приватного підприємства "Будівельна компанія "Сітал - В" на користь комунального підприємства "Житомирбудзамовник" 42946,00 грн. основної заборгованості, 40630,00 грн. штрафу, 857,74 грн. 3% річних, 2533,81 грн. інфляційних нарахувань, 869,68 грн. витрат з оплати державного мита, 235,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського від 14.02.2012 (колегія судів у складі: Гулова А.Г. - головуючий, Маціщук А.В., Петухов М.Г.) у справі № 20/5007/93/11 апеляційну скаргу Приватного підприємства Будівельна компанія "Сітал-В" задоволено частково, рішення господарського суду Житомирської області від 18.11.2011 у справі № 20/5007/93/11 в частині стягнення з ПП Будівельна компанія "Сітал-В" 40630,00 грн. штрафу, 857,74 грн. 3% річних, 2533,81 грн. інфляційних нарахувань скасовано: прийнято в цій частині нове рішення -в позові відмовлено, в решті рішення залишено без змін, пункт 2 резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: "Стягнуто з Приватного підприємства "Будівельна компанія "Сітал-В" на користь Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" 42946,00 грн. боргу, 429,46 грн. витрат з оплати державного мита, 116,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуто з Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" на користь Приватного підприємства "Будівельна компанія "Сітал-В" 440,22 грн. судового збору за подання апеляційної скарги."

Приватне підприємство "Будівельна компанія "Сітал-В" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 у справі № 20/5007/93/11 щодо стягнення з приватного підприємства "Будівельна компанія "Сітал-В" на користь Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" 42946,00 грн. боргу, 429,46 грн. витрат з оплати державного мита, 116, 52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та порушені норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального права та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанції встановлено, що у матеріалах справи наявний договір № 52 від 13.11.2008 (а.с. 11-13), за умовами якого (пункт 1) Комунальне підприємство "Житомирбудзамовник" (замовник) доручає, а Приватне підприємство "Будівельна компанія "Сітал-В" (підрядник) зобов'язується власними силами та власними матеріалами виконати ремонтні роботи нежитлового будинку № 4 по вул. Щорса в місті Житомирі, відповідно до затвердженого локального кошторису і будівельно-кошторисної документації здати його замовнику. Замовник зобов'язується своєчасно фінансувати ці роботи, прийняти їх і оплатити.

Згідно з пунктом 2 договору, до складу вказаних в пункті 1.1. договору робіт входять будівельно-монтажні роботи та вартість використаних матеріалів. У разі придбання замовником необхідних для виконання ремонтних робіт матеріалів та передачі їх підряднику за актом прийому-передачі, обсяг робіт та вартість робіт по цьому договору зменшується на вартість переданих матеріалів.

Пунктом 3 договору встановлено, що невід'ємною частиною цього договору є затверджений кошторис на виконання робіт (додаток № 1), затверджена договірна ціна на виконання робіт за цим договором (додаток № 2).

Відповідно до пункту 4 договору, строки виконання робіт за договором наступні: початок -жовтень 2008 року; завершення -грудень 2008 року.

Пунктом 7 договору сторонами встановлено, що вартість робіт та матеріалів за договором становить 40630,00грн.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що замовник на виконання будівельно-монтажних робіт та придбання матеріалів має право перерахувати підряднику аванс у розмірі не більше 30% від суми за договором.

Відповідно до пункту 9.2 договору, оплата за фактично виконані роботи проводиться замовником на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з пунктом 9.3 договору, остаточний розрахунок за виконані роботи замовник проводить не пізніше 30-ти робочих днів після приймання усіх робіт на підставі акта прийому-передачі виконаних робіт.

Пунктом 15 договору сторонами встановлено, що за прострочення виконання умов договору підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% вартості цього договору за кожний день прострочення виконання.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2008 (пункт 18 договору).

Судами попередніх інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивачем перераховані кошти на загальну суму 42946,00 грн., відповідно до банківських виписок, у яких призначенням платежу зазначено договір № 52 від 13.11.2008 (а.с. 14-19).

Позивачем 15.12.2010 надіслано на адресу відповідача відповідь на претензію та зустрічну вимогу № 147 від 14.12.2010 про повернення коштів, отриманих за договором № 52 від 13.11.2008, у зв'язку з тим, що ремонтні роботи нежитлового будинку № 4 по вул. Щорса, 4 в м. Житомирі відповідно до договору не проводились (а.с. 20-22).

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик

виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Статтею 877 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про визнання договору № 52 від 13.11.2008 неукладеним відповідно до статті 180 Господарського кодексу України та статті 638 Цивільного кодексу України, оскільки фактичні дії сторін свідчать про те, що договір є укладеним. А визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.06.2011 у справі № 7/221-09.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору № 52 від 13.11.2008 позивач перерахував відповідачу кошти, що підтверджується банківськими виписками: від 08.12.2008 в сумі 15000,00 грн., від 11.12.2008 в сумі 3946,00 грн., від 28.01.2009 в сумі 5000,00 грн., від 24.02.2009 в сумі 5000,00 грн., від 06.03.2009 в сумі 10000,00 грн., від 17.04.2009 в сумі 4000,00 грн., а всього 42946,00 грн.

Згідно зі статтею 849 Цивільного кодексу України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги -відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з пунктом 7 статті 180 даного Кодексу строком дії договору є час, впродовж якого існують зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Судами обох інстанцій встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем свого зобов'язання за договором підряду № 52 від 13.11.2008 щодо виконання робіт до закінчення строку дії договору. Також в матеріалах справи відсутні докази повернення позивачу 42946,00 грн. безпідставно набутих відповідачем грошових коштів.

Відповідно до частини 2 статті 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (статті 536 цього кодексу).

Крім того, посилаючись на умови договору № 52 від 13.11.2008 позивач просить стягнути з відповідача 2550,13 грн. інфляційних, 857,74 грн. 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, а також 40630,00 грн. штрафу.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 4 статті 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що вимога про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 2550,13 грн. інфляційних, 857,74 грн. 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, а також 40630,00 грн. штрафу не підлягає задоволенню.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову в частині стягнення 42946,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів та відмови у задоволенні позову в частині стягнення 2550,13 грн. інфляційних, 857,74 грн. 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та 40630,00 грн. штрафу.

Оскільки помилка судів обох інстанції у застосуванні норм матеріального права щодо визнання договору № 52 від 13.11.2008 неукладеним не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи та на правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо вирішення спору, а тому відсутні підстави для скасування відповідних судових рішень.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Будівельна компанія "Сітал-В" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 у справі № 20/5007/93/11 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 у справі № 20/5007/93/11 залишити без змін.

Головуючий, суддя:Капацин Н.В. Судді:Бернацька Ж.О. Кривда Д.С.