Постанова

від 11.11.2008 по справі 3/517

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/517

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 листопада 2008 р.                                                                                    № 3/517  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Овечкіна В.Е.,

суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю  представників  сторін :

позивача- Клименко Д.С.,

відповідачів- Барсова Н.М., Аргат Т.В.,

розглянувши  у відкритому             судовому  засіданні  касаційну скаргу  

Фермерського господарства «Вишеньки»

на  рішення господарського суду м.Києва від 31.08.2005

у справі№3/517

за   позовом  ВАТ «Племінний завод «Бортничі»

до1.Бориспільської райдержадміністрації;

2.Фермерського господарства «Вишеньки»;

3.Київського обласного управління земельних ресурсів

про визнання недійсним договору купівлі-продажу землі від 05.08.2004 та висновку державної землевпорядної експертизи від 05.12.2003

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 28 жовтня по 11 листопада 2008р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 31.08.2005 (суддя Хілінська В.В.) позов задоволено частково - на підставі ст.ст.203,215 ЦК України визнано недійсним укладений між Бориспільською райдержадміністрацією та СФГ «Вишеньки»договір купівлі-продажу землі від 05.08.2004 з посиланням на його укладення з порушенням вимог ст.ст.317,319,321,658 ЦК України та прав позивача, якому частина проданої земельної ділянки належить на праві колективної власності. В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.

СФГ «Вишеньки»в поданій касаційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, а саме ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст.17,19,22,23 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990р.), ст.ст.203,215 ЦК України, ст.207 ГК України та ст.35 ГПК України.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставин справи на предмет правильності їх  юридичної оцінки судом та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача і другого відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору від 05.08.2004 та припинення провадження у справі в решті позовних вимог з наступних підстав.

Визнаючи оспорюваний договір недійсним суд першої інстанції виходив з того, що в мотивувальній частині рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14.04.2005 у справі №2-363/05 встановлено, що земельна ділянка, яка була продана фермерському господарству «Вишеньки»за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 05.08.2004, плани меж якої визначені в Державному акті на право власності на земельну ділянку (серія ЯА №220774, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів за №3), це частина земельних ділянок, що передані ВАТ "Племінний завод "Бортничі" на підставі рішення Гнідинської сільської ради від 29.05.1997р. №32 та які визначені в Державному акті на право колективної власності на землю (серія КВ, зареєстрований в книзі записів актів на право колективної власності на зе млю за №4/22, що виданий Гнідинською сільською радою 08.09.1997р. ВАТ "Племінний завод "Бортничі"), як земельні  ділянки №№1,3.

Проте, колегія не може погодитися з висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інте ресам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно зі ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до положень ст.175 ГК України майново-господарськими ви знаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками госпо дарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобо в'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які ви никають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним ко дексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи рішення в частині  задоволення позову, місцевий господарський суд не врахував відсутність у інших осіб права подавати позов про визнання недійсним  договору купівлі-продажу від 05.08.2004, окрім сторін за вказаним  договором або відповідного органу державної влади.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.1997р. виконавчим комітетом Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області було прийняте рішення №32 "Про передачу земель у колективну власність і постійне користування ВАТ"Племінний завод "Бортничі", згідно з яким товариству було передано у колективну власність 705,8 га земель та надано у постійне користування 81,6 га земель водного фонду.

Проте, місцевим господарським  судом неправильно застосовано норми матері ального права, на підставі яких зроблено висновок про встановлення обставин наявності у позивача права колективної власності і права постійного користу вання земельними ділянками.

Відповідно до ч.1 ст.17 Земельного кодексу України (в редакції 18.12.1990р.)  передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земель ні ділянки.

Статтею 19 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та міс цеве і регіональне самоврядування»,  який був чинним на момент прийняття рі шення №32 "Про передачу земель у колективну власність і постійне користу вання ВАТ "Племінний завод "Бортничі", встановлено, що регулювання земе льних відносин відповідно до законодавства віднесено до питань, які підляга ють вирішенню виключно на пленарних засіданнях Рад народних депутатів.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено, що рішення №32 приймалося на пленар ному засіданні сесії Гнідинської сільської ради, як не вбачається і делегування Гнідинською сільсь кою радою своєму ви конавчому комітету повноважень щодо регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст.17 Земельного кодексу України (в редакції 18.12.1990р.) передача земельної ділянки у колективну власність сільськогосподарським акціонерним товариствам здійснюється на під ставі рішення місцевої ради народних депутатів.

Згідно зі ст.23 Земельного кодексу України (в редакції 18.12.1990р.) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищни ми, міськими, районними Радами народних депутатів.

Враховуючи, що державний акт на право власності та державний акт на право постійного користування землею відповідно до ст.ст.17,19,23 Земельного кодексу  Укра їни є чинним тільки на підставі рішення відповідної ради, касаційна інста нція дійшла висновку про те, що за умов відсутності рішення відповідної ради, яка має повноваження на надання земельної ділянки у власність та/або постійне ко ристування, такий державний  акт є нечинним.

Також, приймаючи рішення суд безпідставно застосував ст.35 ГПК Укра їни з посиланням на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14.04.2005 у справі №2-363/05.

Адже, відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фак тів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Однак, вищезгадане рішення у справі №2-363/05 скасовано ухвалою апеляційного суду Київської області від 29.12.2005.

За таких обставин, оспорюваний договір купівлі-продажу землі відповідає чинному земельному законодавству та не порушує прав позивача як землекористувача, а тому в частині визнання цього договору недійсним в позові слід відмовити.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції по аналогічній категорії господарських спорів дотримується також Верховний Суд України (ухвала ВСУ від 31.07.2008 про відмову в порушенні провадження з касаційного перегляду постанови ВГСУ від 04.06.2008 у справі №3/519).

Водночас, відмовивши у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним висновку державної землевпорядної експертизи від 05.12.2003 №4-1072, суд першої інстанції порушив вимоги ст.80 ГПК України, оскільки вирішив по суті спір про оскарження експертного висновку, який господарським судам непідвідомчий. Отже, провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню.

Зважаючи на те, що підставою для часткового задоволення позову стало неправильне застосування судом першої інстанції норм ст.ст.17,22,23 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990р.), ст.ст.317,319,321,658 ЦК України, ст.35 ГПК України та помилкове незастосування ст.80 цього Кодексу, а судом не спростовано відповідність оспорюваного договору чинному законодавству, то касаційна інстанція дійшла висновку про наявність достатніх підстав для скасування оскаржуваного рішення і прийняття нового рішення про відмову в позові в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу землі та про припинення провадження у справі в решті позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.80,1115,1117-11111 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну  скаргу   СФГ «Вишеньки»  задовольнити.

Рішення господарського суду м.Києва від 31.08.2005 у справі №3/517 скасувати.

Відмовити ВАТ «Племінний завод»у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу землі від 05.08.2004, укладеного між Бориспільською райдержадміністрацією та СФГ «Вишеньки».

В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

Головуючий, суддя                                                                                                       В.Овечкін

С у д д і:                                                                                                                          Є.Чернов

                                                                                                                                         В.Цвігун