Рішення

від 11.11.2008 по справі 14/95

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/95

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"11" листопада 2008 р.                                                                            Справа  № 14/95

за позовом         Дочірнє підприємство "Ритм"  

до відповідача   Відкрите акціонерне товариство "Україна"

про стягнення в сумі 21 759 грн. 33 коп.

                                                                                                               Суддя  

Представники:

Від позивача  :    представник по довіреності адвокат Коваль І.М.    

Від відповідача : не з"явився   

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснена

СУТЬ  СПОРУ : Дочірнє підприємство „Ритм” звернулося в господарський суд з позовом до відкритого акціонерного товариства „Україна” в якому просить стягнути з останнього суму боргу з врахуванням індексу інфляції за час прострочення та 3% річних  за цей же період в сумі 21759,33 грн.. Свої вимоги позивач мотивує тим, що між ним та відповідачем існували господарські зв”язки по оренді виробничих потужностей і розрахунки за оренду здійснювалися як в грошовій, так і в натуральній формі, однак поставлені позивачем для відповідача матеріали в сукупності з проведеними грошовими платежами в жовтні-листопаді 2005 року перевищили суму боргу за оренду виробничих  потужностей відповідача на суму 14226,43 грн..

Відповідач відзиву на позов суду не надав, представник його в судове засідання повторно не з”явився.

До господарського суду повернулася ухвали суду про відкладення розгляду справи та про призначення її до розгляду на 11.11.2008р., яка направлялася на адресу відповідача вказану в позовній заяві, з відміткою поштового відділення про те, що адресат відсутній.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того відповідач отримував ухвалу про порушення провадження у справі, яка направлялася йому за такою ж адресою, що і ухвала про відкладення розгляду справи та про призначення її до розгляду на 11.11.2008 року.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення предстаників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються  їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

По накладних №506 від 01.11.2005р. та №495 від 25.10.2005 року позивач відпустив для відповідача товарно-матеріальні цінності на суму 11854,14 грн.. Факт отримання ТМЦ відповідачем підтверджується довіреностями ЯЗЮ №518559 від 01.11.2005р. та ЯЗО №209426 від 27.10.2005 року. Відповідач вартість отриманих ТМЦ не оплатив, доказів того, що вони поставлялися в рахунок заборгованості позивача перед відповідачем суду не надав.

08 жовтня 2008 року за №277 позивач направив відповідачу вимогу про сплату боргу, однак остання відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно ж до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Таким чином виходячи з вищенаведених норм між сторонами виникли зобов"язання по передачі ТМЦ та відповідної оплати їх вартості.

Відповідно до ст.526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 цього ж Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином відповідач у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем зобов"язаний оплатити вартість отриманих ТМЦ. Однак відповідач вказаного обов"язку не виконав, а відтак вказана сума підлягає примусовому стягненню.

Крім того позивачем за період з 06.09.2005р. по 30.11.2005 року відповідачу  по платіжних дорученнях  (а.с. 42- 49) перераховувалися безготівкові грошові кошти з призначенням платежу за орендну плату в сумі 20805, 00 грн..

Позивач не надав суду будь-яких належних доказів, які свідчили б про існування між сторонами правовідносин по оренді майна, як то договір оренди, акти прийому-передачі орендованого майна, тощо. Самі по собі платіжні доручення, на підставі яких позивач перерахвував кошти відповідачу з призначенням платежу за орендну плату, без наявності вказаних вище документів, не можуть слугувати належним доказом того, що між сторонами існували правовідносини по оренді майна.

На основі наведеного відсутні підстави для того щоб стверджувати що між сторонами справи існували  правовідносин по оренді майна і що поставка позивачем ТМЦ  здійснювалася в рахунок орендної плати.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що грошові кошти, які він перераховував відповідачу по вищевказаних платіжних дорученнях, перевищують саму суму орендної плати, яку позивач  зобов"язався сплатити відповідачу, на 2372,29 грн..

Таким чином відповідач набув вказані кошти без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже відповідач зобов"язаний повернути відповідачу безпідставно отримані кошти в сумі 2372,29 грн..

Факт існування заборгованості відповідача перед позивачем за ТМЦ та безпідставно набутого майна підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 16.03.2006 року (а.с.10).

Вимоги позивача про стягнення інфляційних та 3% річних не підлягають задоволенню, так як нараховані за період коли у відповідача не виникло зобов"язання по оплаті вартості ТМЦ, так як вимога про сплату заборгованості направлена позивачем тільки 08.10.2008 року.

На підставі ст.49 ГПК України на сторони покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.    

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

 1.Позов задоволити частково.

Стягнути з рахунку Відкрите акціонерне товариство "Україна" вул. 1000-річчя Дубровиці 2,Дубровиця,Дубровицький район, Рівненська область,34100 р/р 26056219864001 Приватбанк м. Рівне МФО 333391 ЗКПО 13976642 на користь Дочірнє підприємство "Ритм" (вул. Завокзальна 14,Дубровиця,Дубровицький район, Рівненська область,34100, код ЄДРПОУ 32370362) 11854,14 грн. заборгованості, 2372,29 грн.. безпідставно набутих коштів, 142,26 грн. витрат по держмиту, 77,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 490, 35 грн. витрат на оплату послуг адвоката.       

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. В решті позову відмовити в задоволенні.

          Суддя                                                                 

підписано "18" листопада 2008 р.