Рішення

від 10.04.2012 по справі 5023/1150/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 р. Справа № 5023/1150/12

вх. № 1150/12

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судового засідання Боброва Д.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Семинякіна В.В., посвідчення №239 від 10.11.2011р.;

позивача - ОСОБА_2, довіреність №62 від 30.05.2011р.;

відповідача - ОСОБА_1, довіреність №15 від 19.03.2012р.;

третьої особи - ОСОБА_3, довіреність № 248-127 від 19.12.2011р.;

розглянувши справу за позовом Прокурора Червонозаводського району м.Харкова в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Завод "Електроважмаш", м. Харків,

до Приватного підприємства "Ригель" , м. Харків;

про стягнення 3812,12грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Червонозаводського району м.Харкова, в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Ригель" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 2640,63грн. та пені в сумі 1171,49грн. Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача. В обгрунтування позову прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем зобов"язань за договором оренди №2429-Н від 28.03.2006р., а саме щодо повного та своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2012р. розгляд справи було відкладено на 10.04.2012р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Завод "Електроважмаш".

09.04.2012р. третя особа - Державне підприємство "Завод "Електроважмаш", звернулась до суду з позовною заявою до Приватного підприємства "Ригель" про стягнення 1306,71грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.04.2012р. позовну заяву третьої особи - Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" до Приватного підприємства "Ригель" про стягнення 1306,71грн. було повернуто без розгляду.

Прокурор в судовому засіданні 10.04.2012р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач не сплатив своєчасно орендну плату згідно договору оренди, просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 2640,63грн. та 1171,49грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні 10.04.2012р. позовні вимоги, заявлені прокурором, підтримав повністю, просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 2640,63 грн. та пеню в сумі 1171,49 грн., в обгрунтування своєї позиції вказує на те, що сторонами не було підписано акту прийому-передачі щодо повернення майна з оренди, в порядку визначеному договором оренди, а тому договір оренди продовжено та на даний час він діє. Також позивач надав через канцелярію суду письмові пояснення щодо строку дії договору оренди №2429-Н від 28.03.2006р., які долучаються судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.04.2012р. проти позову заперечував в повному обсязі, вважає, що у прокуратури відсутні правові підстави для зверення до суду з данним позовом, оскільки на теперішній час договірні відносини між сторонами відсутні та приміщення було повернуто позивачу; надав письмові пояснення, в яких вказує, що договір оренди №2429-Н від 28.03.2006р. припинено 25.12.2008р., а майно повернуто за актом балансоутримувачу 30.04.2011р., у зв"язку з чим заявлена прокурором заборгованість в сумі 2640,63грн., за період з травня 2011 року по грудень 2011 року, є безпідставною, які суд долучив до матеріалів справи.

Представник третьої особи в судовому засіданні 10.04.2012р. підтримав позовні вимоги прокурора та просив задовольнити позов, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи.

Представник прокуратури та позивача не заперечували проти клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача залишив вирішення клопотання про відкладення розгляду справи на розсуд суду.

Розглянувши клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи, суд відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів та інше.

В своєму клопотанні про відкладення розгляду справи третя особа не вказує у зв"язку з чим розгляд справи підлягає відкладенню, а саме, що перешкоджає вирішенню справи у даному судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу суду від 20.03.2012р. третя особа отримала 26.03.2012р. (відмітка про вручення на поштовому повідомленні), тобто у третьої особи було достатньо часу для того щоб скористатись своїми правами, визначеними ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема такими як надання до суду своїх письмових пояснень та доказів, які третя особа вважає необхідним надати до суду, ознайомлення з матеріалами справи, тощо.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи, як у необгрунтованому, оскільки п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначено одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, тому суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання учасниками судового процесу, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими матеріалами і документами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши доводи позовної заяви, відзиву на неї, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

28.03.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Харківській області (орендодавець) та Приватним підприємством "Ригель" (орендар) було укладено Договір оренди №2429-Н, відповідно до умов якого позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення - дві кімнати, розміщені на першому поверсі трьоповерхової будівлі медико-санітарного підрозділу (інв. №200316), загальною площею 39,6кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299, що знаходяться на балансі Державного підприємства завод "Електроважмаш" (балансоутримувач).

Факт передачі приміщення відповідачу підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі від 28.03.2006р. (арк.спр. 15).

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. №786 (зі змінами) (далі Методика розрахунку) з урахуванням результатів конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - лютий 2006 року - 68,11грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2006р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2006 року. Сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди, якими продовжувався строк дії даного договору та змінювалась орендна плата.

У відповідності до п. 5.2 договору орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п.3.3. Договору оренди №2429-Н від 28.03.2006р., орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995р. №786, у наступному порядку:

- безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 70%;

- на рахунок, визначений Балансоутримувачем - у розмірі 30%.

Прокурор та позивач, вказуючи на те, що договір оренди №2429-Н від 28.03.2006р. є діючим, просять суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 2640,63грн. та пені в сумі 1171,49грн., за період з травня 2011 року по грудень 2011 року, а відповідач заперечує проти наявності у нього заборгованості перед позивачем, посилаючись на те, що з 26.12.2008р. по 25.09.2011р., а також у теперішній час договірні відносини між сторонами відсутні, та в квітні 2011 року приміщення були повернуті балансоутримувачу, отже підстави для нарахування орендної плати, а відповідно й пені, відсутні.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Пунктом 10.1 договору визначено, що договір діє з 28.03.2006 року по 27.02.2007 року, включно.

07.03.2007р. між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до Договору оренди №2429-Н від 28.03.2006р. (арк. спр. 16), якою строк дії цього договору було продовжено на 11 місяців, тобто до 26.01.2008р.

22.03.2007р. між сторонами було підписано додаткову угоду №2 до Договору оренди №2429-Н від 28.03.2006р. (арк. спр. 17), якою строк дії цього договору було продовжено на 11 місяців, тобто до 26.01.2008р.

Надалі, 13.03.2008р. між сторонами було підписано додаткову угоду №3 до Договору оренди №2429-Н від 28.03.2006р. (арк. спр. 18), якою строк дії цього договору було продовжено на 11 місяців, тобто до 25.12.2008р.

У період з 25.12.2008р. по 02.11.2010р. додаткових угод між сторонами не укладалось, а лише 02.11.2010р. було укладено додаткову угоду №4 (арк. спр. 19), якою строк дії договору було продовжено на 11 місяців, тобто з 25.10.2010р. до 25.09.2011р.

Твердження відповідача стосовно того, що, у зв"язку з тим, що письмова форма внесення змін до договору сторонами не додержана, у період з 25.12.2008р. по 02.11.2010р., то договір не можна вважати продовженим на новий строк на тих же умовах, є помилковим, з огляду на наступне.

По-перше, відповідач увесь вищевказаний період продовжував користуватись орендованим майном та належним чином сплачував орендну плату, саме на підставі Договору оренди №2429-Н від 28.03.2006р., що не заперечується ні позивачем ні самим відповідачем.

Суд вважає за необхідне зазначити, що правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, у період з 25.12.2008р. по 02.11.2010р., відповідач не звертався до позивача із запереченнями проти продовження договору оренди або з пропозицією повернення об'єкту оренди, а навпаки продовжував знаходитись в орендованому приміщенні та сплачувати орендну плату, визначену умовами договору.

По-друге, такі твердження відповідача є суперечливими, оскільки у своїх листах, датованих 29.03.2011р., 31.05.2011р., 15.06.2011р. та 15.07.2011р. (арк. спр. 32-36) відповідач вимагає розірвання договору оренди №2429 від 28.03.2006р., отже не вважає його таким, що припинив свою дію.

А, по-третє, додаткова угода №4 від 02.11.2010р. до договору №2429-Н від 28.03.2006р. була підписана відповідачем та скріплена печаткою підприємства відповідача, жодних заперечень щодо правомірності цієї угоди матеріали справи не містять, учасниками судового процесу таких доказів також надано не було.

На підставі вказаного, суд дійшов висновку, що договір оренди діяв та відповідно до останньої додаткової угоди його строк визначено сторонами до 25.09.2011р.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що ним повернуто приміщення, про що 30.04.2011р. складено акт приймання-передачі з балансоутримувачем. Проте, він не може бути прийнятий судом як належний доказ повернення приміщень з урахуванням того, що п.2.5. Договору оренди №2429-Н від 28.03.2006р. встановлено, що, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю та балансоутримувачу. Майно вважається повернутим орендодавцю та балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Отже, договором встановлено, що Акт про повернення орендованого майна має бути складений між трьома сторонами договору : орендодавцем, балансоутримувачем та орендарем, у зв"язку з чим Акт підписаний лише балансоутримувачем та орендарем не може свідчити про повернення орендованого майна, а отже і про припинення дії договору з моменту складення такого акту.

Також, відповідач посилається на те, що він неодноразово звертався до позивача з листами про розірвання дії договору оренди.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України одностороння відмова від договору не допускається. Умови договору містять вичерпний перелік підстав для розірвання договору в односторонньому порядку (п.10.3.), й не передбачають розірвання договору лише за письмовим зверненням про розірвання договору однієї з сторін, як на те вказує відповідач.

Натомість, у договорі встановлено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, але ані відповідач, ані позивач до суду із позовом про розірвання договору оренди №2429-Н від 28.03.2006р. не звертались.

Посилання прокурора та позивача щодо того, що договір оренди №2429-Н від 28.03.2006р. є діючим, у зв"язку з відсутністю заяви відповідача протягом місяця після закінчення строку дії договору - 25.09.2011р., оскільки він, в порядку ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, суд вважає невірним з огляду на наступне.

Позивач у своїх відповідях на листи відповідача про розірвання договору оренди №2429-Н від 28.03.2006р. (№06-2218 від 12.04.2011р., №06-3484 від 10.06.2011р., №06-4165 від 18.07.2011р., №06-4469 від 01.08.2011р., №06-4968 від 29.08.2011р. арк. спр. 37-41) вказує, що наміру достроково розривати вказаний договір позивач не має та просить відповідача виконувати обов"язки орендаря протягом терміну дії договору - саме до 25.09.2011р.

Так, згідно з останнім листом Фонду державного майна України по Харківській області за вих. №06-4968 від 29.08.2011р. (арк. спр. 41), який датовано за місяць до закінчення строку дії договору, позивач зазначив, що термін дії договору оренди закінчується 25.09.2011р. та на підставі заяви відповідача договір може бути розірваним в зв"язку з його закінченням.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечують орендар та орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендаря щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи, факт вчинення заперечень проти продовження оренди з боку орендаря, у тому числі і з вимогою прийняти об'єкт оренди, на протязі 6 місяців до закінчення строку дії договору оренди, є доведеним матеріалами справи.

Беручи до уваги вищевикладене, та те, що заперечення орендаря щодо поновлення договору на новий строк наявні в матеріалах справи, як і відповіді на них позивача, що свідчить про його обізнаність стосовно відсутності наміру відповідача продовжувати договір оренди №2429-Н від 28.03.2006р., суд дійшов висновку, що договір оренди №2429 - Н від 28.03.2006р. діяв до 25.09.2011р. і припинив свою дію у зв"язку з закінченням терміну на який він був укладений.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплачував орендну плату протягом дії договору в повному обсязі, навіть з переплатами, останній платіж, згідно з розрахунком позивача, було здійснено 09.06.2011р. платіжним дорученням №394 на суму 378,00грн., в рахунок погашення заборгованості за травень 2011 року. Проте, починаючи з червня 2011 року, орендна плата відповідачем не сплачувалась.А тому суд визнає правомірним нарахування суми орендної плати лише у період з червня 2011 року по 25.09.2011р., оскільки з 25.09.2011р. в сумі 1510,66грн., оскільки з 25.09.2011р. Договір оренди №2429-Н від 28.03.2006р. припинив свою дію.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 1510,66грн. заборгованості з орендної плати не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди №2429-Н, який був укладений між сторонами у справі 28.03.2006р., в період з червня 2011 року по вересень 2011 року, на суму 1510,66грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором оренди №24290-Н від 28.03.2006р. в сумі 1510,66грн., за період з червня 2011 року по вересень 2011 року, включно, суд задовольняє позовні вимоги прокурора в частині стягнення заборгованості з орендної плати частково - в сумі 1510,66грн., в решті суми основного боргу - 1129,97грн., нарахованих за період з жовтня 2011 року по грудень 2011 року, суд відмовляє, як у необгрунтованих та заявлених безпідставно, оскільки в цей період договір оренди вже не діяв.

Прокурор, заявляючи позовні вимоги просив суд стягнути з відповідача суму пені в сумі 1171,49грн., яка нарахована позивачем на суму боргу з орендної плати 2640,63грн. за період з травня 2011 року по січень 2012 року.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним вимогам, з урахуванням вищевказаного стосовно строку дії договору №2429-Н від 28.03.2006р., суд виходить з наступного.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.

Так, відповідно до п. 3.5. договору сторони обумовили, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання повинно мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, те, що сума пені, заявлена до стягнення прокурором, нарахована по-перше, на орендну плату в задоволенні якої суд частково відмовив, а по-друге за ставкою 0,5%, яка перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що не відповідає обставнам справи та вимогам діючого законодавства, у зв"язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені частково, а саме в сумі 85,26грн., та відмовляє в сумі 1086,23грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача в сумі 1609,50грн. та підлягають стягненню на користь Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 15, 16, 526, ст. 611, ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 198, ч. 6 ст. 232, ч. 3 ст. 285, ч. 1 ст. 283, ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні усного клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" , про відкладення розгляду справи.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Ригель" (61001, м. Харків, м-н Повстання, 1, р/р №2600506430002 в ХФ АКБ "Правекс-Банк", МФО 321983, код ЄДРПОУ 24142905) на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м.Харків, вул.Гуданова, б.18, код ЄДРПОУ 23148337, р/р 31113094700011 ГУДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області) заборгованість з орендної плати в сумі 1510,66грн. та 85,26грн. пені.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства "Ригель" (61001, м. Харків, м-н Повстання, 1, р/р №2600506430002 в ХФ АКБ "Правекс-Банк", МФО 321983, код ЄДРПОУ 24142905) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача 37999654, рахунок №31215206783003, банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області, код банку 851011, код класифікації доходів бюджету: 22030001) 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 1129,97грн. орендної плати та 1086,23грн. пені.

Суддя Рильова В.В.

Повний текст рішення складено та підписано 17 квітня 2012 року

Справа №5023/1150/12