Рішення

від 17.04.2012 по справі 5023/1589/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2012 р. Справа № 5023/1589/12

вх. № 1589/12

Суддя господарського суду Яризько В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (дов.)

відповідача - 1 - ОСОБА_3 (дов.)

2-відповідача - ОСОБА_1 (дов.)

3-ї особи - ТОВ "Інтертрейд-Харків" - не з'явився

3-ї особи - ТОВ "Техноопт-С" - ОСОБА_4 (дов.)

3-ї особи - ТОВ "Будівельний альянс "Моноліт" - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт" будівельний альянс", м. Харків

до 1. Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота", м. Харків

2. Спільного українсько - американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів,

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд-Харків", м. Харків

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноопт-С", м. Харків

3.Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс "Моноліт", м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Моноліт" будівельний альянс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів, 1. Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота", 2. Спільного українсько - американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, в якій просить суд визнати недійсним договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - торгівельний центр літ. "А-3" готовністю 90%, що розташований за адресою: м. Харків, проспект Людвіга Свободи, ріг проспект Перемоги, укладений 23 березня 2012 року між ПАТ "Банк "Золоті ворота" та СУАП "Європоль" у формі ТОВ. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір укладено з порушенням процедури, встановленої Законом України "Про іпотеку", ПАТ "Банк "Золоті ворота" не мав права у позасудовому порядку продавати об'єкт незавершеного будівництва, спірний договір суперечить вимогам цивільного законодавства, фактично він спрямований на неправомірне позбавлення права власності та порушення прав інших осіб.

Ухвалою суду від 02.04.2012р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів, залучені Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд-Харків", Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноопт-С", Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс "Моноліт".

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позовні вимоги.

1-відповідач у відзиві на позовну заяву та представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечує, наголошує, що банком в повному обсязі виконані вимоги Закону України "Про іпотеку", процедура звернення стягнення дотримана, права третіх осіб на об'єкт незавершеного будівництва відсутні, а тому договір укладено без порушень актів цивільного законодавства України.

2-відповідач у відзиві на позовну заяву та представник відповідача в судовому засіданні вказує, що вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими, оскільки спірний договір укладено без порушень вимог чинного законодавства.

Представник третьої особи - "Техноопт-С" проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначає, що на його думку, порушень при укладанні договору купівлі-продажу не допущено.

Представники третіх осіб ТОВ "Інтертрейд-Харків", ТОВ "Будівельний альянс "Моноліт" у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлювались ухвалою суду.

Від третіх осіб ТОВ "Інтертрейд-Харків", ТОВ "Будівельний альянс "Моноліт" через канцелярію суду надійшли відзиви на позов, в яких треті особи проти позову заперечують.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності третіх осіб ТОВ "Інтертрейд-Харків", ТОВ "Будівельний альянс "Моноліт", за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, проаналізувавши докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

06 січня 2012 року між ТОВ "Техноопт-С" (далі - третя особа-2) та ПАТ "Банк Золоті ворота" (банк, 1-відповідач) було укладено іпотечний договір № 11-000, за яким третьою особою-2 було передано у забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Інтертрейд-Харків" (третя особа-1) за кредитним договором об'єкт незавершеного будівництва - торгівельний центр літ. "А-3" готовністю 90%, що розташований за адресою: м. Харків, проспект Людвіга Свободи, ріг проспект Перемоги, кадастровий номер земельної ділянки 6310136300:14:009:0076.

Вказаний іпотечний договір укладено у забезпечення виконання зобов'язань третьої особи 1 за кредитним договором № 76, укладеним з 1 відповідачем, за умовами якого банк, за наявності вільних кредитних ресурсів, зобов'язується надати позичальникові кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 1 559 836,00 дол. США (ліміт), а позичальник зобов'язується на умовах, передбачених Кредитним договором, повернути кредит та сплатити проценти за користування ним в строки та в розмірах, визначених п. 1.1 Кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, а також визнано сторонами, третя особа 1 взятих на себе зобов'язань з повернення коштів за кредитним договором не виконала, кредит та проценти на користь банку не сплатила.

23 березня 2012 року між банком та СУАП "Європоль" у формі ТОВ (2 відповідачем) було укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - торгівельний центр літ. "А-3" готовністю 90%, що розташований за адресою: м. Харків, проспект Людвіга Свободи, ріг проспект Перемоги.

Так, за спірним договором банк від свого імені, на підставі іпотечного договору від 06.01.2012 з метою погашення боргу третьої особи-1 за кредитним договором у розмірі 12 968 407,28 грн. (станом на 21.02.2012) передав у власність 2-му відповідачу об'єкт незавершеного будівництва, а 2-відповідач прийняв цей об'єкт та зобов'язався сплатити за нього грошові кошти у розмірі 19 218 200,00 грн.

З нотаріально посвідченої заяви від 23 березня 2012 року вбачається, що СУАП "Європоль" у формі ТОВ, як покупець за договором, у повному перерахувало грошові кошти продавцю, ПАТ "Банк "Золоті ворота".

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з п. 2.1.2 іпотечного договору Іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно у випадку, якщо в час настання строку виконання зобов'язань Боржника за Кредитним договором вони не будуть виконані, а також у будь-який час (незалежно від настання строку виконання зобов'язань) - у випадку невиконання Іпотекодавцем будь-яких своїх обов'язків за Договором, або якщо будь-яка з гарантій чи запевнень, наданих Іпотекодавцем згідно з Договором виявиться недійсною. Іпотекодержатель може реалізувати Майно третім особам на підставі договору купівлі-продажу для погашення заборгованості за Кредитним договором.

Таким чином, суд вважає, що у 1-відповідача виникло право звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки третьою особою-2 було порушено умови кредитного договору.

Як свідчать матеріали справи 1-відповідач направив на адресу боржника за кредитним договором (третя особа-1) та іпотекодавця (третя особа-2) письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та вимогу про усунення порушення (вимога про усунення порушення відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку").

Зазначені особи письмові повідомлення отримали, про що свідчать нотаріально посвідчені заяви, однак на протязі тридцятиденного строку основне зобов'язання не виконали.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя.

Частиною 9 цієї ж статті встановлено, що іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов'язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 Закону України "Про іпотеку".

На виконання вказаних вимог Закону України "Про іпотеку" 1-відповідачем на адресу боржника за кредитним договором (третя особа-1) та іпотекодавця (третя особа-2) направлено письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання (вимога про усунення порушення відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку"), повідомлення про задоволення вимог Іпотекодержателя за рахунок майна Іпотекодавця внаслідок невиконання такої письмової вимоги шляхом його продажу на підставі ст. 36 та 38 Закону України "Про іпотеку".

При цьому, третя особа-1 та третя особа-2 зазначені повідомлення також отримали, правом на укладання договору купівлі-продажу не скористалися. Більше того, іпотекодавець (третя особа-2) направив банку повідомлення в якому зазначив, що не заперечує проти укладання банком від свого імені договору купівлі-продажу з будь-якою третьою особою за ціною у розмірі 19 218 200,00 грн.

Після спливу встановленого ст. 38 Закону України "Про іпотеку" тридцяти денного строку, 1-відповідач уклав з 2-відповідачем спірний договір.

Таким чином, 1 відповідачем в повному обсязі дотримано процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги зазначає, що вказана у спірному договорі ціна продажу не є ринковою, справедливою, а, отже, звичайною.

Проте суд не може погодитися з вказаним твердженням позивача, оскільки воно не ґрунтується на вимогах закону та спростовується матеріалами справи.

ТОВ "ТСТ Експерт" 16.02.2012 виконано звіт про експертну оцінку вартості об'єкту незавершеного будівництва - торгівельного центру літ "А-3" готовністю 90% (дев'яносто відсотків), що розташований за адресою: м. Харків, проспект Свободи Людвіга, ріг проспект Перемоги, кадастровий номер земельної ділянки 6310136300:14:009:0076. Так, на підставі вказаного звіту ринкова вартість майна складає 19 218 200 (дев'ятнадцять мільйонів двісті вісімнадцять тисяч двісті) грн. без ПДВ.

Судом встановлено, що ТОВ "ТСТ Експерт" є суб'єктом оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджується сертифікатом №11460/11 від 11.03.2011 року, який виданий Фондом державного майна України, Довідкою № 36 з Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності від 06.01.2012 року, яка видана Управлінням з питань оціночної діяльності Фонду державного майна України (оцінювач - ОСОБА_7 - сертифікат №2335 від 24.03.2001 року, який виданий Фондом державного майна України, Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №3516 від 07.07.2005 року, яке видане Фондом державного майна України, Посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача ФМ №1723-ПК від 12.05.2011 року, яке видане Фондом державного майна України).

Доводи позивача про те, що об'єкт незавершеного будівництва, який було продано за спірним договором, не може коштувати наведену у договорі ціну не заслуговують на увагу, оскільки жодним чином не обґрунтовані, в той час як відповідачі правомірно зазначили, що об'єкт є незавершеним будівництвом, потребує проведення подальших істотних, як за обсягом, так і за вартістю, будівельних робіт.

Таким чином, ціна продажу об'єкта незавершеного будівництва, визначена в спірному договорі у повній відповідності до положень чинного законодавства України, що спростовує доводи, викладені в позовній заяві.

Оцінюючи доводи позовної заяви про порушення вимог цивільного законодавства під час укладання спірного договору, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що об'єкт незавершеного будівництва - торгівельний центр літ. "А-3" готовністю 90%, що розташований за адресою: м. Харків, проспект Перемоги/проспект Свободи Людвіга, ріг збудований позивачем (ТОВ "Моноліт" Будівельний Альянс"), про що свідчить дозвіл інспекції ДАБК на виконання будівельних робіт, договір оренди земельної ділянки.

Позивач, як забудовник, набув права на незавершений будівництвом об'єкт, а тому мав право передати їх іншій особі у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

У процесі виділу з ТОВ "Моноліт" будівельний альянс" (позивач) було створено ТОВ "Будівельний альянс "Моноліт" (третя особа-3).

Так, позивач за розподільчим актом активів, фондів, зобов'язань, майнових прав та обов'язків ТОВ "Моноліт" будівельний альянс" від 05 серпня 2010 року передав третій особі-3 незавершене будівництво на суму 3 000 071,74 грн., соціально-побутові приміщення прибудовані до багатоповерхового будинку по пр. Л.Свободи, ріг пр. Перемоги у м. Харкові.

Отже, на підставі ч. 1 ст. 109 ЦК України права на незавершене будівництво - торгівельний центр літ. "А-3" готовністю 90%, що розташований за адресою: м. Харків, проспект Перемоги/проспект Свободи Людвіга, ріг перейшли до третьої особи-3.

Після цього, у процесі виділу з ТОВ "Будівельний альянс "Моноліт" (третя особа-3) було створено ТОВ "Техноопт-С" (третя особа-2), якій за розподільчим актом від 05 вересня 2011 року були передані права на зазначений об'єкт незавершеного будівництва.

Згідно з ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

У відповідності до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

На підставі ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Зазначене свідчить про те, що оскільки права на об'єкт незавершеного будівництва перейшли третій особі-2, вона правомірно звернулася та зареєструвала право власності на нього, а після цього без порушень чинного законодавства уклала іпотечний договір з 1-відповідачем.

Чинне законодавство України не містить вимоги або обмеження про реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва виключно за особою, яка здійснила його будівництво.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Вказівку цієї статті ЦК України про перехід частини майна, прав та обов'язків юридичної особи суд не може розцінювати інакше, аніж передачу цих прав або майна створюваній новій юридичній особі. Тобто, передання прав на об'єкт незавершеного будівництва - торгівельний центр літ. "А-3" готовністю 90%, що розташований за адресою: м. Харків, проспект Перемоги/проспект Свободи Людвіга, ріг третій особі-2 у порядку ст. 109 ЦК України було підставою для реєстрації права власності.

Твердження позивача про те, що власником об'єкта незавершеного будівництва мав стати позивач, який збудував вказаний об'єкт ґрунтуються на довільному тлумаченні положень ЦК України, оскільки саме позивач правомірно передав всі права на об'єкт незавершеного будівництва за розподільчим актом.

Також суд вважає, що спростовуються матеріалами справи і доводи позивача про те, що на день затвердження розподільчого акту від 05 вересня 2010 року, позивач не мав права відчужувати майнові активи, оскільки мав непогашені грошові зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 109 ЦК України до виділу застосовуються за аналогією положення частин першої, другої та четвертої статті 105 та положення статей 106 і 107 цього Кодексу.

Вказані статті ЦК України (чинні на момент затвердження розподільчого акту) не передбачали вимог або застережень, які викладені позивачем у позові.

Доводи позивача про те, що переоформлення майна на інші юридичні особи, за наявності непогашених боргів, не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності, а, отже, суперечить ч. 1 ст. 526 ЦК України спростовується матеріалами справи.

Так, за розподільчим актом позивачем були передані не тільки права та майно, але й заборгованість, при цьому їх розмір є співрозмірним.

Крім того, оскільки майно та заборгованість, що були передані до створеної нової юридичної особи є співрозмірними, то права кредиторів позивача жодним чином не порушуються.

Наявність заборгованості не є перешкодою для здійснення господарської діяльності та відчуження у процесі її здійснення майна. Крім того, передача майна або прав на майно за розподільчим актом є переходом майна або прав на майно до створюваної нової юридичної особи, заборони здійснення чого у позивача, на час затвердження розподільчого акту, були відсутні.

Таким чином, судом встановлено, що у позивача не було перешкод правового характеру для передачі за розподільчим актом новій юридичній особі прав на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: м. Харків, проспект Перемоги/проспект Свободи Людвіга, ріг.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що укладений 23 березня 2012 року договір купівлі-продажу повністю відповідає вимогам чинного законодавства, сторонами при його укладанні не порушено прав та інтересів інших осіб.

За таких обставин, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя Яризько В.О.

Повний текст рішення підписаний 20.04.2012р.