Постанова

від 11.06.2012 по справі 5023/1589/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2012 р. Справа № 5023/1589/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А. , суддя Бородіна Л.І. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1 (за дов. 13.03.2012 р.);

відповідачів -ПАТ «Золоті ворота»ОСОБА_3 ( за дов від 03.01.2012 р.);

ТОВ «Європоль»- ОСОБА_4 (за дов. від 12.04.2012 р.);

третьої особи -ТОВ "Техноопт-С" -ОСОБА_5 (за дов. від 17.04.2012 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1562 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 17.04.12 у справі № 5023/1589/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт" будівельний альянс", м. Харків

до 1. Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота", м. Харків

2. Спільного українсько - американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів,

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд-Харків", м. Харків

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноопт-С", м. Харків

3.Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс "Моноліт", м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Моноліт" будівельний альянс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - торгівельний центр літ. "А-3" готовністю 90%, що розташований за адресою: м. Харків, проспект Людвіга Свободи, ріг проспект Перемоги, укладений 23 березня 2012 року між ПАТ "Банк "Золоті ворота" та СУАП "Європоль" у формі ТОВ. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір укладено з порушенням процедури, встановленої Законом України "Про іпотеку", ПАТ "Банк "Золоті ворота" не мав права у позасудовому порядку продавати об'єкт незавершеного будівництва, спірний договір суперечить вимогам цивільного законодавства, фактично він спрямований на неправомірне позбавлення права власності та порушення прав інших осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ціна, зазначена у спірному договорі є нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, тобто не є ринковою.

Крім того, позивач зазначає, що жодним нормативним актом в Україні не передбачено можливості реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва за особою, яка його не будувала, не створювала.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.04.2012 р. (суддя Яризько В.О.) в позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням господарського суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду Харківської області та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На думку заявника апеляційної скарги, господарським судом першої інстанції залишено поза увагою факт того, що виходячи зі змісту ст. 331 ЦК України передати право власності на новостворене нерухоме майно може лише власник за умови державної реєстрації права власності. Як зазначає заявник скарги, оскільки він збудував об'єкт нерухомості, що є предметом спірного договору, а право власності за ним не реєструвалося, тому ТОВ «Моноліт»Будівельний Альянс», не будучи власником об'єкта незавершеного будівництва, не міг передати право власності третій особі 2.

Також заявник апеляційної скарги вказує на те, що він не мав права відчужувати майнові активи, у зв'язку з тим, що мав непогашені грошові зобов'язання.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ «Техноопт-С»надіслала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає вимоги скарги безпідставними у зв'язку з чим просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області залишити без змін.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ «Інтертрейд-Харків»надіслала відзив на апеляційну скаргу, в якому з вимогами скарги не погоджується повністю та виклала свої заперечення щодо доводів апеляційної скарги.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ «Будівельний альянс «Моноліт»надала пояснення щодо апеляційної скарги позивача, відповідно до яких вважає рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2012 р. у справі № 5023/1589/12 законним, обґрунтованим, прийнятим при повному дослідженні всіх обставин справи, а апеляційну скаргу безпідставною, зважаючи на що просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану рішення суду першої інстанції без змін.

Перший відповідач ПАТ «Банк Золоті ворота» надіслав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому виклав свої заперечення на апеляційну скаргу та просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2012 р. у справі № 5023/1589/12 без змін.

Другий відповідач ТОВ «Європоль»відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні представник пояснив, що проти вимог скарги заперечує, просить відмовити в її задоволенні, а рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2012 р. у справі № 5023/1589/12 залишити без змін.

В судовому засіданні представник заявника апеляційної скарги підтримав вимоги скарги в повному обсязі.

Представники відповідачів та третіх осіб проти вимог скарги заперечували.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження 06 січня 2012 року між ТОВ "Техноопт-С" (далі -третя особа-2) та ПАТ "Банк Золоті ворота" (банк, 1-відповідач) було укладено іпотечний договір № 11-000, за яким третьою особою-2 було передано у забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Інтертрейд-Харків" (третя особа-1) за кредитним договором об'єкт незавершеного будівництва - торгівельний центр літ. "А-3" готовністю 90%, що розташований за адресою: м. Харків, проспект Людвіга Свободи, ріг проспект Перемоги, кадастровий номер земельної ділянки 6310136300:14:009:0076.

Вказаний іпотечний договір укладено у забезпечення виконання зобов'язань третьої особи 1 за кредитним договором № 76, укладеним з 1-м відповідачем, за умовами якого банк, за наявності вільних кредитних ресурсів, зобов'язується надати позичальникові кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 1 559 836,00 дол. США (ліміт), а позичальник зобов'язується на умовах, передбачених Кредитним договором, повернути кредит та сплатити проценти за користування ним в строки та в розмірах, визначених п. 1.1 Кредитного договору.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та не заперечується представниками сторін, третьою особою - 1 не виконано взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

Так, за спірним договором банк від свого імені, на підставі іпотечного договору від 06.01.2012 з метою погашення боргу третьої особи-1 за кредитним договором у розмірі 12 968 407,28 грн. (станом на 21.02.2012) передав у власність 2-му відповідачу об'єкт незавершеного будівництва, а 2-відповідач прийняв цей об'єкт та зобов'язався сплатити за нього грошові кошти у розмірі 19 218 200,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у 1-відповідача виникло право звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки третьою особою-2 було порушено умови кредитного договору.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає правомірним такий висновок місцевого господарського суду, зважаючи на таке.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з п. 2.1.2 іпотечного договору Іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно у випадку, якщо в час настання строку виконання зобов'язань Боржника за Кредитним договором вони не будуть виконані, а також у будь-який час (незалежно від настання строку виконання зобов'язань) -у випадку невиконання Іпотекодавцем будь-яких своїх обов'язків за Договором, або якщо будь-яка з гарантій чи запевнень, наданих Іпотекодавцем згідно з Договором виявиться недійсною. Іпотекодержатель може реалізувати майно третім особам на підставі договору купівлі-продажу для погашення заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Протягом тридцяти денного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя.

Частиною 9 цієї ж статті встановлено, що іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов'язання протягом тридцяти денного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 Закону України "Про іпотеку".

На виконання вказаних вимог Закону України "Про іпотеку" 1-відповідачем на адресу боржника за кредитним договором (третя особа-1) та іпотекодавця (третя особа-2) направлено письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання (вимога про усунення порушення відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку"), повідомлення про задоволення вимог Іпотекодержателя за рахунок майна Іпотекодавця внаслідок невиконання такої письмової вимоги шляхом його продажу на підставі ст. 36 та 38 Закону України "Про іпотеку".

При цьому, третя особа-1 та третя особа-2 зазначені повідомлення також отримали, правом на укладання договору купівлі-продажу не скористалися. Більше того, іпотекодавець (третя особа-2) направив банку повідомлення в якому зазначив, що не заперечує проти укладання банком від свого імені договору купівлі-продажу з будь-якою третьою особою за ціною у розмірі 19 218 200,00 грн.

Після спливу встановленого ст. 38 Закону України "Про іпотеку" тридцяти денного строку, 1-відповідач уклав з 2-відповідачем спірний договір.

Таким чином, 1 відповідачем в повному обсязі дотримано процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає безпідставними посилання заявника апеляційної скарги на незаконне набуття права власності на об'єкт незавершеного будівництва третьою особою-2.

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст.319 ЦК України).

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону.

Так, згідно зі ч.І.ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Отже, право власності (вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону) на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею (підстава, що не заборонена законом), якщо інше не встановлено договором або законом, й яке вона здійснює відповідно до закону (має право вчиняти будь-які дії, які не суперечать закону) за своєю волею (володіє, користується, розпоряджається на власний розсуд), незалежно від волі інших осіб.

Частини 2 та 3 ст.331 ЦК України вказують, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що третя особа - 2 ТОВ «Техноопт-С»правомірно звернулась та зареєструвала право власності на спірний об'єкт незавершеного будівництва.

До того ж чинне законодавство України не містить вимог або обмежень щодо реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва виключно за особою, яка здійснила його будівництво.

Твердження заявника апеляційної скарги про те, що проведення виділу та передача активів новоствореній юридичній особі було намаганням ухилитися від грошових зобов'язань, виведенням майна ТОВ «Моноліт Будівельний Альянс», всупереч встановленому порядку, у власність іншої юридичної особи, яка не мала боргів судова колегія вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи.

Відповідно до ч. І ст.59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Частина 4 ст.59 ГК України передбачає, що у разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

Згідно з ч. ст.109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

З моменту реєстрації юридичної особи, що створена шляхом виділу, вона стає суб'єктом прав та обов'язків, що перейшли до неї відповідно до роздільного балансу.

Виділ не є різновидом припинення юридичної особи, а навпаки це один із способів створення юридичної особи. Отже, виділ - це один із шляхів утворення юридичної особи в результаті реорганізації іншої юридичної особи. У результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється існуючою юридичною особою певним майном. При цьому стара юридична особа не припиняється. Ця особливість і відрізняє виділ від усіх видів реорганізації. Існує ще одна істотна відмінність: при реорганізації всіма способами відбувається повне правонаступництво, тобто перехід всіх прав та обов'язків до юридичних осіб, створених у процесі реорганізації. А при виділу відбувається часткове правонаступництво: права і обов'язки переходять правонаступникові лише в тій частині, яку власники вирішать виділити.

Як вбачається з матеріалів справи за розподільчим актом заявником апеляційної скарги були передані не тільки права на майно, але й заборгованість, при цьому їх розмір є спірврозмірним.

Не доведеним є твердження заявника апеляційної скарги стосовно невідповідності зазначеної у спірному договорі ціни продажу ринковим цінам на цей вид майна.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "ТСТ Експерт" 16.02.2012 виконано звіт про експертну оцінку вартості об'єкту незавершеного будівництва -торгівельного центру літ "А-3" готовністю 90% (дев'яносто відсотків), що розташований за адресою: м. Харків, проспект Свободи Людвіга, ріг проспект Перемоги, кадастровий номер земельної ділянки 6310136300:14:009:0076. Так, на підставі вказаного звіту ринкова вартість майна складає 19 218 200 (дев'ятнадцять мільйонів двісті вісімнадцять тисяч двісті) грн. без ПДВ.

ТОВ "ТСТ Експерт" є суб'єктом оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджується сертифікатом №11460/11 від 11.03.2011 року, який виданий Фондом державного майна України, Довідкою № 36 з Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності від 06.01.2012 року, яка видана Управлінням з питань оціночної діяльності Фонду державного майна України (оцінювач -ОСОБА_6 -сертифікат НОМЕР_1 від 24.03.2001 року, який виданий Фондом державного майна України, Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів НОМЕР_2 від 07.07.2005 року, яке видане Фондом державного майна України, Посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача НОМЕР_3 від 12.05.2011 року, яке видане Фондом державного майна України).

Доводи позивача про те, що об'єкт незавершеного будівництва, який було продано за спірним договором, не може коштувати наведену у договорі ціну не обґрунтовані, та не підтверджені належними доказами, в той час як відповідачі в обґрунтування своєї позиції зазначили, що об'єкт є незавершеним будівництвом, потребує проведення подальших істотних, як за обсягом, так і за вартістю, будівельних робіт.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ціна продажу об'єкта незавершеного будівництва, визначена в спірному договорі у повній відповідності до положень чинного законодавства України.

Відповідно до ч. І ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам Цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин повинен вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, для визнання оспорюваного договору недійсним сторона має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, а також, що внаслідок його укладення порушені права або охоронювані законом інтереси сторони.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, з наведеного випливає, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону.

Зважаючи на те, що як встановлено судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження, підтверджується наявними в матеріалах справи документами об'єкт незавершеного будівництва правомірно належав Іпотекодавцю/Третій особі-2 на підставі Розподільчого акту активів, фондів, зобов'язань, майнових прав та обов'язків ТОВ «Будівельний альянс «Моноліт»від 05 вересня 2011 року (ст.ст.59,109ГК України); право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»06.01.2012 р. (витяг про державну реєстрацію прав №32798098, реєстраційний №35753492, номер запису 13904 В КНИЗІ (ст.ст.316,328,331 ЦК України, ст.ст.2,3,4,16,19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22 червня 2011 року, Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року та зареєстроване в Міністерстві юстиції України №157/6445 від 18.02.2002 року). Об'єкт незавершеного будівництва розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6310136300:14:009:0076, загальною площею 0,3967 га, переданої відповідно до Договору оренди землі від 27.12.2011 р., укладеним між Харківською міською радою Харківської області та Іпотекодавцем/Третьою особою-2, на підставі рішення 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 року № 470/11, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Харків в Державному реєстрі земель від 30.12.2011 року за №631010004000274 та акту приймання-передачі земельної ділянки від 05.01.2012 року реєстр.№8/12 . Об'єкт незавершеного будівництва переданий в забезпечення виконання всіх вимог Банку/Відповідача-1 за Іпотечним договором № 12-001 від 06.01.2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованим в реєстрі за № 11. Банком/Відповідачем-1 було дотримано всіх вимог чинного законодавства України під час застосування позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в Іпотечному договорі, зокрема, шляхом укладення договору купівлі-продажу з будь-якою іншою особою на власний розсуд. Особи, які вчиняли правочин мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі; правочин учинявся у формі, встановленій законом; правочин був спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не порушує публічний порядок, тобто, не є спрямований на порушення прав і свобод людини.

Зважаючи на вищенаведене, відсутні підстави, з якими закон пов'язує можливість визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що заявником апеляційної скарги не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на які він посилався в апеляційній скарзі, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає залишенню без змін. Обставини та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому вона залишається без задоволення.

Керуючись статтям 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2012 р. по справі № 5023/1589/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Камишева Л.М.