Постанова

від 25.04.2012 по справі 26/245/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.04.2012 р. справа №26/245/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброва Г.І., Шевкова Т.А. за участю представників сторін від позивача від відповідача не з'явився; Костромін В.В., директор; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Діалог", м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2012 р. (підписано 13.02.2012 р.) у справі№ 26/245/2011 (суддя Єжова С.С.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-комерційний Союз 2006", м. Луганськ до Приватного підприємства "Діалог", м. Луганськ простягнення 254 195,49 грн.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-комерційний Союз 2006", м. Луганськ (Позивач) із позовом до Приватного підприємства "Діалог", м. Луганськ (Відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 254 195,49 грн. та 3% річних в сумі 7 625,86 грн.

Господарський суд Луганської області рішенням від 07.02.2012р. позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 254 195,49 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права України, а висновки, викладені в рішенні господарського суду, не відповідають обставинам, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції необґрунтовано прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження по справі через несплату позивачем державного мита в установленому законом порядку та розмірі.

Скаржник в апеляційній скарзі стверджує про необґрунтоване ненадання оцінки господарським судом акту звірки від 27.12.2011р., за яким станом на 21.12.2011р. сторони провели взаємозалік, та не мають один перед одним заборгованості.

Крім того, апелянт зазначив, що господарський суд у порушення вимог ст. 83 ГПК України вийшов за межі позовних вимог, без клопотання про це з боку позивача, визнаючи угоду неукладеною.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2012 р. змінено склад судової колегії, суддю Чернота Л.Ф. було змінено на суддю Шевкову Т.А.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2012р. відкладено розгляд справи на 19.04.2012р. для з'ясування причин неявки відповідача та зобов'язано сторін до 17.04.2012 р. надати додаткові пояснення по суті спору та докази.

Відповідачем вимоги вказаної ухвали виконано, від позивача витребуваних судовою колегією доказів не надійшло.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про причини неявки судову колегію не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом надіслання копій ухвали суду на адресу державної реєстрації позивача, а також на додаткову адресу, що зазначена позивачем в позовній заяві.

Крім того, представник позивача був присутнім в судовому засіданні від 02.04.2012 року та обізнаним щодо вимог ухвали та часу розгляду справи, що підтверджується повідомленням (а.с. 136).

Представник позивача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача, що не скористався своїм правом на участь в судому засіданні, за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 27.04.2010р., 01.05.2010р., 23.07.2010р., 02.08.2010р., 06.08.2010р. були укладені договори купівлі-продажу товару (далі -Договори), за умовами яких позивач зобов'язався продати (передати у власність), а відповідач купити (прийняти і оплатити) матеріали (п.1.1 Договорів).

Згідно п.п. 2.1, 2.2 Договорів оплата здійснюється частинами за фактично поставлену в пункт призначення кількість товару. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів відповідачем на розрахунковий рахунок позивача в національній валюті України (гривнях).

На виконання вказаних умов договорів позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №2700401 від 27.04.2010р. (а.с.25), №250507 від 25.05.2010р. (а.с.28), №200501 від 20.05.2010р. (а.с.30), №230712 від 23.07.2010р. (а.с.34), №90803 від 09.08.2010р. (а.с.37), №3108020 від 31.08.2010р. (а.с.40), які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, на загальну суму 254 195,49 грн., що підтверджується матеріалами справи та сторонами не оспорюється.

Позивач звернувся до господарського суду із вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 254 195,49 грн.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем обов'язку оплатити суму заборгованості на момент подання позивачем позовної заяви є помилковим з огляду на наступне.

Згідно до вимог ст.ст. 251 ч.1, 252 ч.1, 253 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Сторонами у Договорі не встановлено строку оплати товару, а встановлений лише її порядок -оплата здійснюється частинами за фактично поставлену в пункт призначення кількість товару шляхом перерахування грошових коштів відповідачем на розрахунковий рахунок позивача в національній валюті України (гривнях).

Доказів звернення позивача до відповідача із вимогою про оплату поставленого товару в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України останнім суду не надано, про існування таких доказів не заявлено.

Отже право позивача на отримання спірної суми на момент звернення до суду не було порушеним.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем надано Договір купівлі-продажу від 01.12.2011 р. (далі -Договір-2) та видаткову накладну № РН-000028 від 07.12.2011 р. га суму 641 732,30 грн.

Також надано акт звірки від 27.12.2011р., щодо якого заборгованість між підприємствами на суму 641 732,30грн. погашена та угоду б/н та без дати про проведення взаємозаліку між сторонами по договорам купівлі-продажу від 27.04.2011 року та 01.12.2011 року.

Заперечуючи факти укладення Договору-2 та отримання за ним товару, а також проведення взаємозаліку, позивач заперечував їх підписання зі свого боку уповноваженою особою.

Відповідно до пункту 3.4.1. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року N 17 зі змінами від 7 вересня 2005 року N 755, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Перевірка наявності печаток і штампів здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації. Про перевірки наявності печаток і штампів робляться відмітки в журналі обліку та видачі печаток і штампів після останнього запису. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації.

Доказів передачі печатки іншій особі або втрати печатки з боку позивача судовій колегії не надано, про наявність таких обставин не заявлено.

Ухвалою апеляційного суду від 02.04.2012р. зобов'язано позивача надати суду розрахунок суми позовних вимог із зазначенням моменту, з якого порушено право по кожному факту продажу товару та конкретного періоду з якого нараховані 3% річних по кожній сумі заборгованості та письмові пояснення щодо способу розрахунку за отриманий від відповідача товар за накладною від 07.12.2011 р. за № РН-00028, а також провести за ініціативою позивача розгорнутий акт звірки за спірний період із зазначенням підстав внесення до бухгалтерського обліку. Представник позивача до судового засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду доказів не надав, а отже не довів відсутність вказаної господарської операції в бухгалтерському обліку підприємства.

Відповідно ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже певної форми проведення взаємозаліку діюче законодавство не вимагає.

Дійсно, угода про проведення взаємозаліку між сторонами не містить дати складення, але в матеріалах справи є підписаний акт звірки від 27.12.2011 р., який містить посилання на ті самі суми та підстави їх виникнення, що у своїй сукупності підтверджує факт проведення сторонами спірного взаємозаліку та припинення на його основі зобов'язань сторін по Договорам і Договору -2.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 254 195,49 грн., посилався на невиконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті товару та не надав оцінку акту звірки від 27.12.2011р., на який посилається скаржник в апеляційній скарзі, за яким станом на 01.12.2011р. сторони не мають один перед одним заборгованості.

Отже визнаючи угоду про проведення взаємозаліку між сторонами неукладеною тільки через відсутність дати складення, суд безпідставно не взяв до уваги акт звірки від 27.12.2011р., який підтверджує відсутність у позивача на момент звернення до господарського суду із позовом права на вимогу спірної суми.

За таких підстав, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 254 195,49 грн. винесено із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, внаслідок чого висновки, що викладені у рішенні господарського суду, не відповідають обставинами справи, а отже і рішення суду в цій частині підлягає скасуванню на підставі п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України.

Рішення суду в частині відмови вимог про стягнення з відповідача 3% річних підлягає залишенню без змін, оскільки по-перше -право позивача на отримання спірної заборгованості на момент звернення до суду не було порушено, а отже і виконання відвідачем грошового зобов'язання не було прострочено, по-друге -позивачем взагалі, в тому числі на вимогу суду першої інстанції, не надано розрахунку суми позовних вимог в цій частині, зокрема, періоду, за який ці 3% річних нараховані.

Як було встановлено під час розгляду справи, позивачем при зверненні до суду з даними позовними вимоги про стягнення заборгованості в сумі 254 195,49 грн. та 3% річних в сумі 7 625,86 грн. була невірно визначена ціна позову (254 195,49 грн., в той час як вона складає 261 821,35 грн.) та невірно сплачений судовий збір.

Згідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються в таких розмірах: із позовної заяви майнового характеру сплачується 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; із позовної заяви немайнового характеру -1 розмір мінімальної заробітної плати.

Оскільки в даному випадку ціна позову складає 261 821,35 грн., то і судовий збір складає 5 236,42 грн. (2% від ціни позову), в той час як позивачем сплачено лише

5 083,19 грн., що підтверджується квитанцією №5701601 від 13.12.2011 (а.с.7).

Отже висновок господарського суду про стягнення з позивача в Доход державного бюджету України недоплаченого судового збору в розмірі 153,23 грн. є вірним.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2012 року у справі № 26/245/2011 слід скасувати в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 254 195,49 грн. та розподілу судових витрат.

В іншій частині рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача по справі, із відшкодуванням останніх на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Діалог", м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2012 року у справі № 26/245/2011 задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2012 року у справі

№ 26/245/2011 скасувати в частині стягнення з Приватного підприємства „Діалог", м.Луганськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-комерційний Союз 2006", м. Луганськ заборгованість в сумі 254 195,49 грн. та в частині судових витрат.

В скасованій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-комерційний Союз 2006", м.Луганськ відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-комерційний Союз 2006", (вул. Димитрова, б.33А, кім.14, м. Луганськ, код 34525163) на користь Приватного підприємства „Діалог" (вул. Оборонна, б.28Д, м. Луганськ, код 24046403) судовий збір у сумі 2 618,21 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2012 року у справі № 26/245/2011 слід залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В.Стойка

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС