Постанова

від 19.04.2012 по справі 35/17-4890-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2012 р.Справа № 35/17-4890-2011 Головуючого судді: Головея В. М.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

(склад колегії суддів змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду №182 від 16.03.2012р.)

при секретарі судового засідання: Ткачук Є.О.

за участю представників сторін:

Від ТОВ Фірма „АВТОТЮНІНГ"(директор) - Сєдой І.К., посвідчення № 3256011,

Від ТОВ Фірма „АВТОТЮНІНГ" - ОСОБА_2, довіреність № б/н, дата видачі : 28.09.11;

Від ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4, свідоцтво № НОМЕР_1, дата видачі : 27.05.11;

ФОП ОСОБА_3 - паспорт серія НОМЕР_2, дата видачі : 04.12.98;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від 17.01.2012р.

у справі №35/17-4890-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „АВТОТЮНІНГ"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 41 843,92 грн.

В судовому засіданні 19.04.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "АВТОТЮНІНГ" (далі -ТОВ, позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі -ФОП, відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 41 843,92 грн., а саме: основного боргу у розмірі 24053,51грн., пені у розмірі 2636,69грн., індексу інфляції у розмірі 12507,83грн. та 3% річних у розмірі 2645,89грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.01.2012р., (суддя Гут С.Ф.) позов ТОВ Фірма „АВТОТЮНІНГ" задоволено. Стягнуто з ФОП основний борг у розмірі 24053,51 грн., пеню у розмірі 2636,69 грн., індекс інфляції у розмірі 12507,83 грн., 3% річних у розмірі 2645,89 грн.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України місцевий суд поклав на відповідача на користь позивачем витрати по сплаті судового збору на суму 1411,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що дійсно були поставки основних засобів позивачем відповідачу на загальну суму 29823,51грн., наявність часткового перерахування відповідачем на рахунок позивача грошових коштів за договором купівлі-продажу основних засобів №14/01-1 у розмірі 5770грн., у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості неоплачених основних засобів у розмірі 24053,51грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Одеської області, ФОП ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, оскільки неправильно застосовані судом норми матеріального та процесуального права, справа була розглянута в його відсутність, матеріали справи не містять жодного документу, який би свідчив, що він був належним чином повідомлений про дату, місце та час слухання справи. Крім того, позивачем надано суду меморіальний ордер, який свідчить про те, що остання сплата по вищезгаданого договору була здійснена у вересні 2011 року із якого не вбачається, що цю сплату виконав саме він, відповідач.

Крім того, скаржником було заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги передбаченого ст. 93 ГПК України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2012р. заявлене клопотання апелянта задоволено та відновлено ФОП ОСОБА_3 строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 17.01.2012р., апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 20.03.2012р.

В судовому засіданні 20.03.2012р. ФОП ОСОБА_3 було надано доповнення до апеляційної скарги, останнє колегією суддів залучено до матеріалів справи.

В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_3 просив суд застосувати строки позовної давності по спірним право відношенням, тому що не приймав участі при розгляді справи в суді першої інстанції та не зміг заявити клопотання про застосування строків позовної давності.

Також, заявлене клопотання представником відповідача про витребування у позивача оригіналу договору було залишено відкритим до розгляду справи по суті та оголошено перерву у судовому засіданні до 10.04.2012р.

10.04.2012р. в судовому засіданні позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та було оголошено перерву у засіданні до 19.04.2012р.

В судовому засіданні 19.04.2012р. судова колегія клопотання представником відповідача про витребування у позивача оригіналу договору, яке було заявлено 20.03.2012р., задовольнила. Відповідачем також заявлено клопотання по залучення до матеріалів справи заяви на переказ готівки №1023056 від 19.06.2008 року обґрунтувавши неможливість подання документу суду першої інстанції, яке також задоволено колегією суддів.

Позивач та його представник надали пояснення, просили рішення господарського суду Одеської області від 17.01.2012р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні відповідач та його представник надали пояснення, просили рішення господарського суду Одеської області від 17.01.2012р. скасувати, а апеляційну скаргу - задовольнити.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, доповнення до скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи в позовній заяві ТОВ зазначив місцем знаходження відповідача адресу: АДРЕСА_1 надавши при цьому копію договору № 14/01-1 від14.01.2008 р. та копію свідоцтва про державну реєстрацію в яких місцем знаходження відповідача вказана саме ця адреса.

Ухвалою від 05.12.2011 р.. позов ТОВ прийнято до провадження місцевого суду та розгляд справи призначено на 27.12.2011 р о 11.15 год.

Названа ухвала направлена судом за адресою: АДРЕСА_1 але повернута останньому органами зв'язку з позначкою: „закінчення строку зберігання ".

Ухвалою від 27.12.2011 р. розгляд справи відкладений на 17.01.2012 р. о 12:45 та позивач зобов'язаний надати до суду оригінали доданих до позовної заяви документів.

30.01.2012 р. відповідачу відправлено повідомлення про дату, місце та час слухання справи, яку він отримав 26.01.2012 року, тобто після прийняття рішення по справі.

Відповідно до приписів п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з не отриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Такого повідомлення про вручення відповідачеві ухвали суду від 05.12.2011 р. про призначення розгляду справи на 27.12.2011 р. о 11:15 год. в матеріалах справи не міститься, а тому вважати, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи місцевим судом -неможливо.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду якщо справу розглянуто судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню, у зв'язку з неповідомленням відповідача належним чином про місце засідання суду та розглядом справи за його відсутністю.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції 14.01.08р. між ТОВ та ФОП було укладено договір купівлі-продажу основних засобів№14/01-1, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність основні засоби, які зазначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору відповідачу, який зобов'язався прийняти у власність та оплатити їх вартість.

Відповідно до п. 2.2. договору, оплата основних засобів здійснюється відповідачем шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок позивача з моменту підписання Акту прийому передачі.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що за прострочення платежів Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

16.01.2008р. було підписано Акт прийому-передачі основних засобів від ТОВ до ФОП.

На виконання зобов'язань за договором №14/01-1 від 14.01.08р. позивачем було поставлено основних засобів на загальну суму 29823,51грн., що підтверджується накладними: №1 від 16.01.2008р. на суму 23002,25грн., №2 від 16.01.2008р. на суму 4919,74грн., №3 від 16.01.2008р. на суму 1901,52грн. (а.с.13-16).

Станом на 01.10.2011р. оплата основних засобів за вказаним договором купівлі продажу проведена частково в сумі 9650 грн., остання сплата частини вартості основних засобів датована 19.06.2008 р. що підтверджується банківськими виписками (а.с.35-37) та заявою на переказ готівки від 19.06.2008 р. №1023056. Таким чином борг відповідача перед позивачем складає 20173,51 грн.

Відповідно до статті 256 Цивільного Кодексу, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Окрім цього, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки. Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Строк позовної давності тривалістю в три роки застосовується у вигляді загального правила, якщо для відповідної вимоги не встановлено спеціального строку.

Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України. Згідно зі статтею 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. За приписами частини 3 вказаної статті, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Чинним законодавством не передбачено переліку дій, що свідчать про визнання боргу.

Згідно зі ст..267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки ОСОБА_3 був позбавлений можливості бути присутнім в судовому засіданні та використовувати свої права передбачені ст. 22 ГПК України, в тому числі заявити клопотання про сплив строків позовної давності, колегія суддів вважає можливим задовольнити клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

Оскільки остання сплата вартості основних засобів була проведена відповідачем 19.06.2009 року, перебіг строку позовної давності сплинув 19.06.2011 року. В цей строк відповідач не вчиняв дій, які б свідчили про визнання ним боргу, а в суд з позовом ТОВ звернулося 02.12.2011 року, тому враховую клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, судова колегія на підставі п.4 ст.267 ЦК України вважає за необхідне в позові відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Меморіальним ордером №030910035 від 09.09.11р. про сплату відповідачем 120 грн. колегія суддів до уваги не бере, тому що ця сплата відбулася не в межах строку позовної давності, а після спливу його. Крім того позивачем не доведено, що саме відповідачем перераховувались ці кошти за основні засоби.

Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення господарського суду Одеської області від 17.01.2012 року по справі №35/17-4890-2011.

Керуючись cm.cm. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 17.01.2012 року по справі №35/17-4890-2011 скасувати.

3. В задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю Фірмі „АВТОТЮНІНГ" відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „АВТОТЮНІНГ" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 804 (вісімсот чотири) гривні 75 коп. за подання апеляційної скарги.

5. Зобов'язати господарський суд Одеської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

6. Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 23.04.2012р.

Головуючий суддя Головей В.М.

Суддя Мирошниченко М.А.

Суддя Шевченко В.В.