Постанова

від 12.04.2012 по справі 38/301пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.04.2012 р. справа №38/301пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів За участю представників сторін: від позивача від відповідачаОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, за довіреністю; ОСОБА_5, за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м.Горлівка Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від 02.02.2012 р. (підписано 06.02.2012 р.) у справі№ 38/301пд (головуючий: Лейба М.О., судді: Курило Г.Є., Сгара Е.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус", м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м.Горлівка Донецької області провизнання недійсним пункту 11 Додатку № 5 від 14.12.2007 р. до Договору про постачання електричної енергії № 3595 від 27.12.2006р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус"

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус", м. Донецьк (позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області (відповідач) про визнання недійсним пункту 11 Додатку № 5 від 14.12.2007 р. до Договору про постачання електричної енергії № 3595 від 27.12.2006р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус".

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.02.2012р. позовні вимоги задоволено та визнано недійсним пункт 11 Додатку №5 від 14.12.2007р. до Договору про постачання електричної енергії №3595 від 27.12.2006р.

Відповідач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що умовами діючого законодавства не забороняється конкретизувати Типовий договір та зазначає про відсутність у рішенні посилання на невідповідність норм закону змісту п. 11 Додатку №5 від 14.12.2007р. до Договору.

Крім того, скаржник посилається на те, що господарським судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання останнього про застосування строку позовної давності.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2012р. змінено склад колегії суддів у зв'язку з зайнятістю судді Бойченко К.І. в іншому судовому процесі, суддю Бойченко К.І. було змінено на суддю Шевкову Т.А.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2012р. відкладено розгляд справи на 09.04.2012р. для надання позивачу часу на ознайомлення з обґрунтуванням до апеляційної скарги, наданих відповідачем.

Заявник апеляційної скарги підтримав свої доводи в судовому засіданні.

Представник позивача вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2006р. між сторонами був укладений договір №3595 про постачання електричної енергії (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач продає електричну енергію позивачу для забезпечення потреб електроустановок позивача із загальною приєднаною потужністю 50,0 кВт, а позивач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії згідно з умовами цього договору та додатків до нього.

Відповідно до п. 9.5 Договір набуває чинності з моменту його підписання і укладається на строк до 05.05.2007р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Встановлено, що на час виникнення спору сторони перебували в договірних правовідносинах.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків сторони узгодили у розділі 7 договору та в додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію".

Додатковою угодою №2 від 14.12.2007р. до договору №3595 від 27.12.2006р. сторони внесли зміни до Договору, зокрема узгодили нову редакцію порядку розрахунків, викладену у Додатку №5 від 14.12.2007р.

Вказана Додаткова угода є невід'ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками.

Пунктом 11 Додатку № 5 від 14.12.2007 р. "Порядок розрахунків" до Договору закріплено, що у випадках неправильного розрахунку сум, що підлягають оплаті позивачем (тобто нарахування надмірних сум або, навпаки, не нарахування сум, які позивач повинен оплачувати у відповідності до даного Договору або нормативних документів), відповідач проводить перерахунок за весь період неправильного нарахування, але не більше терміну позовної давності, та відображає його в рахунку, який позивач отримує в розрахунковому відділі відповідного РЕМ до 6 числа наступного за розрахунковим місяця у порядку, визначеному п. 7. Перерахунок проводиться шляхом зняття надмірно нарахованих сум або нарахування позивачу додаткової платні, яка передбачена даним Договором або нормативними документами, без коригування договірних (граничних) величин споживання електричної енергії і потужності за період неправильного нарахування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання недійсним зазначеного пункту Договору позивач посилається на його невідповідність положенням чинного законодавства, зокрема, п. 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 р. (далі -Правила), а також умовам типового договору про постачання електричної енергії, затвердженого Правилами.

Позивач стверджує, що вказаним пунктом фактично закріплено право відповідача безпідставно проводити перерахунок сум за спожиту електроенергію, не зважаючи на проведення між сторонами остаточних розрахунків.

Відповідач проти задоволення вимог заперечує, посилаючись на те, що спірний пункт не суперечить вимогам діючого законодавства, а є лише конкретизацією умови Типового договору про постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 5.2. Правил, при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі Типового договору (додаток 3).

За приписами ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарських договорів є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язкового укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику", ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 5.1. Правил, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Розділом 2 Договору визначено, що під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами.

Згідно п. 6.1. Правил, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору.

Розрахунковий період становить один місяць, за винятком випадку, передбаченого пунктом 6.8 цих Правил.

Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

Пунктом 6.6. Правил передбачено, що початок та тривалість розрахункового та/або планового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем.

Згідно п. 6.11. Правил користування електричною енергією, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Відповідно до п. 5.22. Правил, до договорів, укладення яких передбачено цими Правилами, за взаємною згодою сторін можуть бути оформлені додатки. В додатках до відповідного договору обумовлюються технічні та організаційні особливості врегулювання відносин між сторонами. Додатки мають не суперечити законодавству України, в тому числі цим Правилам та нормативно-технічним документам.

Встановлено, що пункт 11 Додатку № 5 до Договору №3595 від 27.12.2006р. фактично закріплює за Постачальником електричної енергії право нараховувати позивачу додаткову платню, у уразі неправильного розрахунку сум, що підлягають сплаті позивачем за спожиту ним електроенергію, що суперечить приписам п. 3.1. Типового договору на постачання електричної енергії затвердженого Правилами, яким закріплено вичерпний перелік прав відповідача.

За приписами п. 3.1. Типового договору відповідач має право: отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором; обмежувати або припиняти постачання електричної енергії Споживачу згідно з умовами розділу 6 цього Договору відповідно до порядку, передбаченого ПКЕЕ; визначати у порядку, передбаченому розділом 5 цього Договору, величини споживання

електричної енергії та потужності; вимагати відшкодування збитків, завданих Постачальнику внаслідок порушення Споживачем умов цього Договору; доступу до належних Споживачу засобів (систем) обліку електричної енергії, вимірювання потужності, контролю показників якості електричної енергії для контролю дотримання встановлених режимів споживання енергії.

Посилання скаржника, що спірним пунктом лише конкретизовано умови Типового договору про постачання електричної енергії, суперечить вищенаведеним вимогам Правил, оскільки вказана умова дозволяє відповідачу безпідставно проводити перерахунок сум за спожиту електроенергію, незважаючи на проведення між сторонами остаточного розрахунку за розрахунковий період.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" під відступом від змісту типового договору слід розуміти включення сторонами до господарського договору умов, які створюють регулювання, що за змістом прав і обов'язків сторін суперечить відповідному регулюванню, передбаченому типовим договором.

Згідно приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За таких підстав, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції щодо визнання недійсним пункту 11 Додатку №5 від 14.12.2007р. до Договору про постачання електричної енергії №3595 від 27.12.2006р. є законним та обґрунтованим.

Щодо доводів скаржника про відмову у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, то судова колегія вважає безпідставними зазначені доводи, оскільки розділом 9 Договору сторони передбачили, що загальний строк позовної давності до правовідносин за вказаним договором встановлюється в 10 років.

Сторони згідно зі ст. 259 ЦК України за домовленістю можуть збільшити строк позовної давності, будь-яких доказів внесення змін до розділу 9 Договору відповідачем не надано, про наявність таких не заявлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2012 року у справі № 38/301пд ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, воно підлягає залишенню в силі за мотивами викладеними в даній постанові.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м.Горлівка Донецької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2012 року у справі № 38/301пд залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В.Стойка

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС