Постанова

від 25.04.2012 по справі 37/333

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.04.2012 р. справа №37/333

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А., суддівКолядко Т.М., Ломовцевої Н.В. за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 -за дов., від відповідача:ОСОБА_5 -за дов., розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 07.02.12р. у справі№37/333 (суддя Ушенко Л.В.) за позовомфізичної особи - підприємця ОСОБА_7 м. Луганськ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Донецьк простягнення заборгованості у сумі 66 000 грн., інфляційних у розмірі 4898,00 грн., 3% річних у сумі 2310,90 грн. (згідно остаточних вимог).

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.02.12р. у справі №37/333 позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 м. Луганськ (далі -ФОП ОСОБА_7) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Донецьк (далі -ФОП ОСОБА_6) про стягнення заборгованості у сумі 66 000 грн., інфляційних у розмірі 4898,00 грн., 3% річних у сумі 2310,90 грн. (з урахуванням заяви від 07.12.11р.: а.с.26-27) -задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у сумі 63 000 грн., інфляційні в розмірі 4725грн., 3% річних у сумі 2205,86грн. В решті позову суд першої інстанції відмовив за недоведеністю цих вимог.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позов в частині задоволених вимог законний, обґрунтований, підтверджений матеріалами справи та доведений належним чином.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в позові, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права.

Апелянт наголошує, що він, незважаючи на підписання акту прийому-передачі, фактично орендоване майно у користування не отримував з причин користування цим нерухомим майном іншою особою - приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Галат»за договором оренди від 01.01.05р. На підтвердження цього факту відповідач надав суду першої інстанції рішення господарського суду Луганської області від 16.09.10р. по справі №8/218, яке господарським судом залишено поза увагою.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, а також заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів -ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.10р. по справі №8/218 та постанови ВДВС про виконання рішення від 16.09.10р. по справі №8/218.

Колегія суддів апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні вищевказаного клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, оскільки вони є загальновідомими.

Представник позивача просить оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для її вирішення. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.11.2008. між ПП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до п.п.1.1.-1.3 якого Орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування нежитлові приміщення загальною площею 33 кв.м з метою розміщення магазину, за адресою: АДРЕСА_1.

За користування об'єктом оренди Орендар виплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 3000грн в місяць без урахування ПДВ до 15 числа кожного місяця(п.4.2 договору).

Згідно пункту 4.1. договору, майно передається в оренду на строк з 28.11.2008р по 28.02.2009р.

В п.5.1 договору визначено, що передача приміщення здійснюється по акту приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу предмету оренди.

Факт передання об'єкту в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 28.11.2008р.

За твердженням позивача, приміщення було звільнене відповідачем 28.09.2010р., без складання акту приймання -передачі майна з оренди.

Відповідач свої договірні зобов'язання зі сплати орендних платежів належним чином не виконав, внаслідок чого за ним за період з 28.11.2008р по 28.09.2010р. утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 66000, 00 грн.

У зв'язку із несплатою відповідачем орендних платежів, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи окрім сплати заборгованості в розмірі 66000, 00 грн., стягнення 3% річних у сумі 2310,90грн. та суми інфляційних нарахувань у розмірі 4898,00грн. (з урахуванням заяви від 07.12.11р.: а.с.26-27).

Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму (п. п. 1, 2 ст. 762 ЦК України).

За визначенням п. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, положення яких кореспондуються з нормами ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

В силу вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, позивач зобов'язання щодо виконання умов спірного Договору виконав у повному обсязі, передавши відповідачу за актом прийому-передачі предмет договору (об'єкт оренди).

Відповідач, в свою чергу, не виконав зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати платежів за користування отриманим в оренду нерухомим майном, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість, розмір якої, за вірним розрахунком господарського суду, становить 63 000,00 грн. за період з 15.12.2008р. по 15.09.2010р.

З огляду на те, що вищезазначені факти порушення умов договору відповідачем не спростовано та суду як першої, так і апеляційної інстанції не надано доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди щодо сплати заборгованості у повному обсязі, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 63000,00 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням офіційного рівня інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 2310,90грн. та інфляційні нарахування у розмірі 4898,00грн. за період з 16.09.2010р. по 15.11.2011р. (з урахуванням заяви від 04.11.11р.), які судом першої інстанції, зважаючи на часткове задоволення позову про стягнення боргу з орендної плати, частково задоволено у розмірах 2205,86грн. та 4725грн. відповідно.

Перевіривши арифметичні розрахунки позивача, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача інфляції та 3 % річних у вищезазначених розмірах.

Доводи відповідача про користування нежитловими приміщеннями загальною площею 33 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, іншою особою - приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Галат»за договором оренди від 01.01.05р., в підтвердження чого він посилається рішення господарського суду Луганської області від 16.09.10р. по справі №8/218, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки вказане рішення не є преюдиціальним в розумінні ст.35 ГПК України, а інших доказів в підтвердження вказаного факту відповідачем не надано.

На підставі вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 07.02.12р. у справі №37/333 є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 07.02.12р. у справі №37/333 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Донецьк - залишити без задоволення.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.В.Ломовцева

Надруковано: 6 прим.

1. позивачу

2,3. відповідачу

4. у справу

5 ДАГС

6. ГСДО