Постанова

від 29.05.2012 по справі 37/333

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р. Справа № 37/333

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Муравйова О.В. Полянського А.Г. Яценко О.В. (доповідач у справі) розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 року у справі№ 37/333 господарського судуміста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. ОСОБА_4, 2. ОСОБА_5, 3. ОСОБА_6, 4. МПП "Елегія" провизнання недійсним кредитного договору № 10/к-06 від 10.11.2006 року в судовому засіданні взяли участь представники від позивача відповідача ОСОБА_7 дов. б/н від 11.10.2011 року, ОСОБА_8 дов. № 456-го/12 від 26.03.2012 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут" (далі за текстом -ТОВ "Добробут") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі за текстом -ТОВ "Український промисловий банк") про визнання недійсним кредитного договору № 10/к-06 від 10.11.2006 року

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року було залучено до участі у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, МПП "Елегія".

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2011 року у справі № 37/333 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Добробут" було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ "Добробут" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги та визнати недійсним договорів кредиту № 10/к-06 від 10.11.2006 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 року апеляційну скаргу договору № 10/к-06 від 10.11.2006 року залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Добробут" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду 19.12.2011 року та постанову апеляційного господарського суду від 27.03.2012 року, а матеріали справи передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва, аргументуючи порушення норм права, зокрема ст. ст. 15, 16, 92, 202, 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 32, 34, 41, 43, 47 Господарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.11.2006 року ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Добробут" уклали кредитний договір на відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 10/К-06, відповідно до п. 1.1. якого відповідач відкриває позивачу невідновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти з лімітом кредитування 2 800 000, 00 грн. зі строком повернення з 10.11.2006 року по 9.11.2009 року включно.

З матеріалів справи вбачається, що на вимогу апеляційного господарського суду, СУ УМВС України в Кіровоградській області було надано інформацію про те, що оригінал договору № 10/к-06 від 10.11.2006 року, який був вилучений у Кіровоградській філії ТОВ "Український промисловий банк" згідно постанови Ленінського районного суду міста Кіровограда від 15.10.2009 року справа № 4-1068/09 та протоколу виїмки від 11.11.2009 року, знаходяться в матеріалах кримінальної справи № 24-532.

Згідно п. 1.2. кредитного Договору термін "невідновлювальна кредитна лінія" розуміється як кредитна лінія, при якій при отриманні позичальником повної суми кредитних коштів і досягнення ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом на протязі дії кредитного договору.

Відповідно до п. п. 2.2., 2.3. вказаного Договору для надання кредитних коштів банк відкриває позичальнику позичковий рахунок № 2063101300056 в Кіровоградській філії ТОВ "Укрпоромбанк". Надання кожного траншу здійснюється шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника № 2600001300056 в Кіровоградській філії ТОВ "Укрпоромбанк".

Сторони Договору, згідно п. 10.1. погодили, що даний договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Частинами 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), або ж якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 7 роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 06.1.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

03.11.2010 року ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда у цивільній справі № 2-1075/10 за позовом ТОВ "Укрпромбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ТОВ "Добробут", провадження щодо останнього на підставі п.1 ч. 1 ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України було припинено

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда у тій же справі від 03.11.2010 року позовні вимоги ТОВ "Укрпромбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 10/К-06 від 10.11.2006 року задоволено.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили 13.11.2010 року, було видано виконавчий лист від 26.09.2011 року № 2-1075/10.

07.11.2011 року постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області було відкрито виконавче провадження № 29665343 з примусового виконання виконавчого листа від 26.09.2011 року № 2-1075/10.

У рішенні Ленінського районного суду міста Кіровограда встановлено, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, відкривши позичальнику позичковий рахунок № 2063101300056 та здійснив видачу кредитних коштів шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника № 2600001300056, що підтверджується випискою з позичкового рахунку.

Проте, в порушення п. п. 4.1., 4.4., 4.6. кредитного Договору ТОВ "Добробут" взяті на себе зобов'язання, щодо повернення кредитних коштів відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, наведеного в додатку № 1 до кредитного договору (з урахуванням змін, викладених в додаткових договорах до кредитного договору № 10/К-06 від 10.11.2006 року), сплату процентів за користування кредитом не виконував неналежним чином, у зв'язку з чим загальна сума заборгованості (без урахування пені) станом на 18.11.2009 року становила 5 449 586, 75 грн., з якої сума неповернутих кредитних коштів -4 640 000, 00 грн., сума несплачених процентів за період з 28.01.2009 року по 18.11.2009 року становить 809 586, 75 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що встановлені в наведеному вище судовому рішенні у цивільній справі факти, згідно приписів ст. 35 ГПК України, в даній справі мають преюдиційне значення.

За таких обставин, доводи скаржника про те, що рішення з вищевказаної цивільної справи не може бути у господарській справі доказом про встановлення факту схвалення та виконання позивачем умов спірного кредитного договору є безпідставними, а тому обґрунтовано відхилені апеляційним господарським судом.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що доводи ТОВ "Добробут" щодо різниці у відтиску печатки, наявною на спірному договір та поданій позовній заяві є безпідставними з огляду на те, що не спростовують встановлених у судовому рішенні обставин схвалення позивачем своїми діями оскаржуваного правочину.

Згідно положень ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх інстанцій про те, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає вимогам, встановленим ст. 203 Цивільного кодексу України, дотримання яких є необхідним для чинності правочину.

Крім того, апеляційним господарським судом обґрунтовано відхилені доводи позивача про те, що про існування спірного кредитного договору ТОВ "Добробут" стало відомо лише у травні 2011 року з огляду на постановою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 15.10.2009 року у справі № 4-1068/09, прийнятою за результатами розгляду подання слідчого відділу розслідування економічних злочинів СУ УМВС України в Кіровоградській області про проведення виїмки документів.

Під час проведення вказаної виїмки встановлено, що з метою отримання позичальником - підприємством агропромислового комплексу, відшкодування відсотків за користування середньостроковими і довгостроковими кредитами, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 126 від 27.02.2008 року, директором ТОВ "Добробут" -ОСОБА_6 до конкурсної комісії було подано заявку на участь в конкурсі, до якої, зокрема, було надано кредитний договір №10/К-06 від 10.11.2006 року з наступними змінами, доповненнями, додатковими угодами до нього.

Також, апеляційним господарським судом встановлено, що ТОВ "Добробут" було відомо про втрату печатки, що підтверджується поясненнями представника позивача (протокол судового засідання від 14.02.2012 року), проте, доказів звернення до правоохоронних органів з цього приводу позивачем не надано, а тому доводи позивача про відмову попередніх судових інстанцій в задоволенні клопотання щодо призначення судової експертизи є необґрунтованими.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки місцевого та апеляційного господарських судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 року у справі № 37/333 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 року у справі № 37/333 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Муравйов

Судді А.Г. Полянський

О.В. Яценко