Постанова

від 21.06.2012 по справі 37/333

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2012 р. Справа № 37/333

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів :Грейц К.В. Б Бакуліної С.В., Мачульського Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиФізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на постановувід 25.04.2012 року Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 37/333 господарського суду Донецької області за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_5 доФізичної особи -підприємця ОСОБА_4 простягнення заборгованості у сумі 66000 грн., інфляційних у розмірі 4898, 00 грн., 3% річних у сумі 2310,90 грн. (згідно остаточних вимог)

в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: не з'явились від відповідача:не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області (суддя Ушенко Л.В.) від 07.02.2012 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Скакун О.А., судді -Колядко Т.М., Ломовцева Н.В.) від 25.04.2012 року, у справі № 37/333 в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що спірні рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.4 2 , 4 3 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 звернулася з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення по договору оренди нежитлового приміщення від 28.11.2008 року заборгованості в сумі 66000 грн., інфляційних у сумі 18560 грн., 3% річних у сумі 10554 грн. Позов вмотивовано посиланням на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 28.11.2008 року, внаслідок чого за період дії договору -з 28.11.2008 року по 28.09.2010 року, утворилась заборгованість в сумі 66000 грн., на яку нараховані інфляційні втрати у сумі 18560 грн., 3% річних у сумі 10554 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

28.11.2008 року між ПП ОСОБА_6 та СПД ОСОБА_4 укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування нежитлові приміщення з метою розміщення магазину, за адресою: м. Луганськ, Червона площа, 2/122.

Сторони визначили, що за користування об'єктом оренди орендар виплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 3000,00 грн. в місяць без урахування ПДВ до 15 числа кожного місяця (п.4.2).

Згідно пункту 4.1. договору майно передається в оренду на строк з 28.11.2008 року по 28.02.2009 року.

В п.5.1 договору визначено, що передача приміщення здійснюється по акту приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу предмету оренди.

28.11.2008 року майно було передано в оренду відповідачу, про що сторонами складено і підписано відповідний акт приймання-передачі.

28.09.2010 року приміщення було звільнене відповідачем без складання акта приймання - передачі майна з оренди.

Між сторонами продовжувались правовідносини після 28.02.2009 року по 28.09.2010 року, оскільки за оцінкою суду в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору після закінчення строку його дії, зазначеного у договорі (ст.764 ЦК України).

За умовами договору відповідач повинен здійснювати оплату орендної плати до 15 числа кожного місяця, тобто перший платіж він повинен був здійснити до 15.12.2008 року, однак оплата не була здійснена, в зв'язку з чим заборгованість перед позивачем виникла з 15.12.2008 року по 15.09.2010 року і складає 63000 грн.

Фат несплати відповідачем орендної плати підтверджується звітами по банківському рахунку позивача в Луганській філії ПАТ Комерційного банку "Приватбанк".

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

Згідно ст.ст.11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язань є, зокрема, договори та інші правочини. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.174-175 ГК України.

Як встановлено ч.3 ст.285 та п.4 ст.286 ГК України та ст.ст.759, 762 ЦК України за користування майном на умовах оренди наймач має сплачувати орендну плату, розмір якої встановлюється договором.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.1 ст.286 ГК України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. При цьому, приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГК України та ст.599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Встановивши, що відповідач не сплатив на користь позивача орендну плату за період з 15.12.2008 року по 15.09.2010 року в зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 63000 грн., суди дійшли правомірного висновку про порушення відповідачем зобов'язань за договором оренди і правомірно частково задовольнили позов.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи часткове задоволення позову щодо стягнення заборгованості у сумі 63000грн., судами також правомірно частково задоволені вимоги позивача щодо стягнення інфляційних у сумі 4725 грн., річних у сумі 2205,86 грн.

Касаційна інстанція не бере до уваги доводи касаційної скарги про відсутність фактичного користування спірним майном у період з 15.12.2008 року по 15.09.2010 року, оскільки судом встановлені інші обставини, а в силу приписів ч.2 ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

Факти, встановлені рішенням Господарського суду Луганської області від 16.09.2010 року у справі 8/218 за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Галат" до Приватного підприємця ОСОБА_5 про стягнення 47469,49 грн. безпідставно отриманих коштів, не звільняють відповідача від доказування обставин, на які він посилається у спростування обґрунтованості позовних вимог, оскільки факти встановлені цим рішенням не мають преюдиціального значення для даної справи в силу приписів ст.35 ГПК України.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 8 , п.1 ч.1 ст.ст.111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2012 року у справі № 37/333 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2012 року у справі № 37/333 -без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц С у д д і С.Бакуліна Г.Мачульський