Постанова

від 18.04.2012 по справі 54/515

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2012 № 54/515

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Тищенко О.В.

Смірнової Л.Г.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 дов. від 28.11.2011 року

від відповідача : ОСОБА_3 дов. №158/юр від 04.01.2012 року

третьої особи 1: не з'явився

третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: ОСОБА_4 дов. №01-01/3669 від 29.12.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко-стандарт» на рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2012 р. (підписано 27.01.2012р.)

у справі № 54/515 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко-стандарт»

до Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»

треті особи 1. ОСОБА_6

2. ОСОБА_7

3. Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства

юстиції України

про припинення правовідносин за договором іпотеки та зобов'язання

вчинити дії

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко-стандарт» (далі-позивач) до Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» (далі-відповідач), треті особи: ОСОБА_6 (далі-третя особа 1), ОСОБА_7 (далі-третя особа 2), Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі-третя особа 3) про визнання припиненим Договору іпотеки № І/09-КЛ/09-23/2 від 07.10.2010 p.; та усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису № 9128889 про заборону відчуження та в Державному реєстрі іпотек запису № 9129101 про обтяження іпотекою майна, що є предметом іпотечного договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2011 року у справі № 2-3562/11 з третіх осіб 1 та 2 стягнуто заборгованість за Кредитними договором КЛ/09-23, укладеним між позивачем та відповідачем, в забезпечення виконання зобов'язання за яким між відповідачем та третіми особами 1 та 2 укладено Договори поруки № П/09-К/08-17-1 від 07.10.2009 року та № П/09-08-17-2 від 07.10.2009 року. Отже Договір іпотеки № І/09-КЛ/09-23/2 від 07.10.2010 p., укладений між позивачем та відповідачем в забезпечення виконання зобов'язання позивача за Кредитним договором КЛ/09-23, є припиненим. У зв'язку з припиненням Договору іпотеки відсутні підстави для обтяження майна, що є предметом іпотеки, іпотекою та забороною на відчуження, тому записи про заборону відчуження та про обтяження іпотекою майна, що є предметом іпотечного договору, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек підлягають виключенню.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.01.2012 р. у справі № 54/515 в позові відмовлено повністю.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що наявність судового рішення, про стягнення основного зобов'язання, в забезпечення виконання якого укладено іпотечний договір, не є підставою припинення іпотеки, визначеною ст. 17 Закону України «Про іпотеки». Підставою припинення іпотеки є фактичне виконання основного зобов'язання. Доказів сплати заборгованості за кредитним договором № КЛ/09-23, наявність якої є підставою для звернення Банку до суду з позовом до поручителів, за результатами розгляду якого прийнято рішення, позивачем суду не надано. Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують припинення іпотеки, в спосіб, визначений ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2012 р. у справі №54/515 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник стверджує, що відповідачем використано право на захист своїх порушених прав та законних інтересів за Кредитним договором № КЛ/09-23 шляхом звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за зазначеним кредитним договором з поручителів на підставі Договорів поруки № П/09-К/08-17-1 та № П/09-08-17-2, який задоволено рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2011 року у справі № 2-3562/11. Отже, Договір іпотеки № І/09-КЛ/09-23/2 від 07.10.2010 p., укладений між позивачем та відповідачем в забезпечення виконання зобов'язання позивача за Кредитним договором КЛ/09-23 повинен бути припиненим на підставі ст. 607 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України «Про іпотеку». У зв'язку з припиненням Договору іпотеки відсутні підстави для обтяження майна, що є предметом іпотеки, іпотекою та забороною на відчуження, тому записи про заборону відчуження та про обтяження іпотекою майна, що є предметом іпотечного договору, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек підлягають виключенню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.02.2012 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами №01-22/1/7 від 28.02.2012 року у зв'язку з виробничою необхідністю - перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 54/515 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Чорної Л.В., суддів Тищенко О.В., Буравльова С.І. відповідно до приписів статті 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 5 ст. 26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі наказу Голови суду № 154к від 01.12.2010, у відповідності до п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 12.09.2011.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв'язку з задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи та неявкою представників позивача, відповідача, третьої особи 1, третьої особи 2, колегією суддів ухвалою від 29.02.2012 року розгляд справи було відкладено на 14.03.2012 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами №01-22/1/2 від 13.03.2012 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Буравльова С.І. при розгляді інших справ та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 54/515 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Чорної Л.В., суддів Тищенко О.В., Смірнової Л.Г. відповідно до приписів статті 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 5 ст. 26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі наказу Голови суду № 154к від 01.12.2010, у відповідності до п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 12.09.2011.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у зв'язку з задоволенням клопотання позивача та неявкою представників третьої особи 1, третьої особи 2, колегією суддів ухвалою від 14.03.2012 року розгляд справи було відкладено на 18.04.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2012 року у справі № 54/515 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, третьої особи 3 у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2012 року у справі № 54/515.

Про судове засідання 18.04.2012 третя особа 1 та третя особа 2 були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, проте представники останніх не з'явились, причини неявки не повідомили.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко-стандарт» у відсутності представників третьої особи 1 та третьої особи 2.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, третьої особи 3, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2009 року між відповідачем (Банк) та позивачем (Позичальник) укладено кредитний договір № КЛ/09-23, відповідно до умов якого банком видано позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 925000 доларів США, на строк з 30 вересня 2009 року по 28 лютого 2015 року зі сплатою 14 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язання за зазначеним кредитним договором 07.10.2010 р. між позивачем та відповідачем укладено Договір іпотеки № І/09-КЛ/09-23/2, предметом якого є нерухоме майно (пункту 2.1 Іпотечного договору), а саме: нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: місто Жмеринка Вінницької області, вулиця Київська, 55, вартістю 23490585,60 грн.

Також, в забезпечення виконання зобов'язання позичальника 07 жовтня 2010 року між відповідачем та третіми особами 1 та 2 укладено Договори поруки № П/09-К/08-17-1 та № П/09-08-17-2.

З огляду на невиконання позивачем зобов'язання за кредитним договором зі сплати кредиту, процентів за користування кредитними коштами та пені, відповідач звернувся до суду з позовом про стягнення зазначеної заборгованості з третіх осіб 1 та 2 на підставі Договорів поруки № П/09-К/08-17-1 та № П/09-08-17-2.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2011 року у справі № 2-3562/11 позов Банка задоволено, з третіх осіб 1 та 2 стягнуто солідарно на користь Банка, зокрема, за Кредитним договором № КЛ/09-23 заборгованість за кредитом у розмірі 656107 дол. США, за процентами за користування кредитними коштами у розмірі 121510,06 дол. США, пеню за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 2568,28 дол. США та пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 3097,85 дол. США.

Позивач звертаючись до суду даним позовом зазначає, що відповідачем використано право на захист своїх порушених прав та законних інтересів за Кредитним договором № КЛ/09-23 шляхом звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за зазначеним кредитним договором з поручителів на підставі Договорів поруки № П/09-К/08-17-1 та № П/09-08-17-2, який задоволено рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2011 року у справі № 2-3562/11, отже, правовідносини за Договором іпотеки № І/09-КЛ/09-23/2 припинено.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Для належного виконання зобов'язань, статтею 546 ЦК України передбачені такі види забезпечення виконання зобов'язання, як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 593 ЦК України, право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізація предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

При цьому, статтею 575 ЦК України передбачені окремі види застав: іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава нерухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом -у володіння третій особі. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Водночас, за змістом частини 1 ст. 583 ЦК України та частини 2 ст. 11 Закону України "Про іпотеку", заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому, застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов'язання. Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку»: іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника; іпотекодержатель кредитор за основним зобов'язанням.

Згідно ст. 2 Закону України «Про іпотеку» законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Відповідно до ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, підставою припинення іпотеки є виконання основного зобов'язання.

Колегією суддів встановлено, що у жовтні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алко-Стандарт" звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (про розірвання кредитних договорів № КЛ/08-07 від 09.06.2008 та № К/08-08 від 09.06.2008.

Заперечуючи проти первісного позову, ПАТ "Піреус Банк МКБ" звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко-Стандарт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Майстер", Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселка-ВТП", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Альянс", Приватного підприємства "Торговий дім "Едельвейс" заборгованість за кредитними договорами у розмірі 2 409 038,86 доларів США (що за курсом НБУ станом на 27.10.2010 складає 19 055 497,38 грн.).

ПАТ "Піреус Банк МКБ" подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просило стягнути солідарно з ТОВ "Алко-Стандарт", ТОВ "Торг-Майстер", ТОВ "Веселка-ВТП", ТОВ "Торговий дім-Альянс", ПП "Торговий дім "Едельвейс" на користь ПАТ "Піреус Банк МКБ" заборгованість за кредитним договором № КЛ/08-07 від 09.06.2008 у розмірі 926 726 доларів США 86 центів (за курсом НБУ станом на 27.10.2010 року складає 7 330 409, 46 грн.), за кредитним договором № К/08-08 від 09.06.2008 у розмірі 1 482 312 доларів США 00 центів (за курсом НБУ станом на 27.10.2010 року складає 11 725 087, 92 грн.), за кредитним договором № К/08-17 від 19.09.2008 у розмірі 743 277,22 грн.; з ТОВ "Алко-Стандарт",ТОВ "Торг-Майстер", ТОВ "Торговий дім-Альянс", ПП "Торговий дім "Едельвейс" на користь ПАТ "Піреус Банк МКБ" заборгованість за кредитним договором № КЛ/09-23 від 30.09.2009 у розмірі 753 328 доларів США (за курсом НБУ станом на 08.11.2010 складає 5 958 829, 15 грн.).

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2010 у справі № 33/381, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 в первісному позові відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з ТОВ "Алко-Стандарт", ТОВ "Торг-Майстер", ТОВ "Веселка-ВТП, ТОВ "Торговий дім-Альянс", ПП "Торговий дім "Едельвейс" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь ПАТ "Піреус Банк МКБ" заборгованість за кредитним договором № КЛ/08-07 від 09.06.2008 у розмірі 926 726 доларів США 86 центів (за курсом НБУ станом на 27.10.2010 складає 7 330 409, 46 грн.), за кредитним договором № К/08-08 від 09.06.2008 у розмірі 1 482 312 доларів США 00 центів (за курсом НБУ станом на 27.10.2010 складає 11 725 087,92 грн.), за кредитним договором № К/08-17 від 19.09.2008 у розмірі 743 277,22 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі у розмірі 3 223 долари США 11 центів, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.; стягнуто солідарно з ТОВ "Алко-Стандарт", ТОВ "Торг-Майстер", ТОВ "Торговий дім-Альянс", ПП "Торговий дім "Едельвейс" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь ПАТ "Піреус Банк МКБ" заборгованість за кредитним договором № КЛ/09-23 від 30.09.2009 у розмірі 753 328 доларів США (за курсом НБУ станом на 08.11.2010 складає 5 958 829,15 грн.).

Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2011 року у справі за № 33/381, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року та рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2010 року у справі за № 33/381 скасовано. Справу № 33/381 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

В процесі нового розгляду, судом першої інстанції встановлено, що предметом зустрічного позову є вимога про стягнення заборгованості за кредитними договорами № КЛ/08-07 від 09 червня 2008 року, № К/08-08 від 09 червня 2008 року, № К/08-17 від 19 вересня 2008 року та № КЛ/09-23 від 30 вересня 2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ТОВ "Алко-Стандарт" не виконуються умови кредитних договорів № КЛ/08-07 від 09 червня 2008 року, № К/08-08 від 09 червня 2008 року, № К/08-17 від 19 вересня 2008 року та № КЛ/09-23 від 30 вересня 2009 року щодо повернення отриманих грошових коштів, сплати процентів користування кредитом та сплати пені за прострочення сплати процентів за кредитом та тіла кредиту.

Зустрічний позов пред'явлено до ТОВ "Алко-Стандарт", як позичальника, та ТОВ "Торг-Майстер", ТОВ "Веселка-ВТП", ТОВ "Торговий дім-Альянс", ПП "Торговий дім "Едельвейс", як до поручителів ТОВ "Алко-Стандарт».

Таким чином, Банком формою способу захисту свого порушеного права обрано саме звернення до господарського суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитними договорами № КЛ/08-07 від 09 червня 2008 оку, № К/08-08 від 09 червня 2008 року, № К/08-17 від 19 вересня 2008 року та № КЛ/09-23 від 30 вересня 2009 року саме з позичальника та його поручителів. 'л

Проте, як встановлено судом першої інстанції у справі № 33/381-64/204 ПАТ "Піреус Банк МКБ" вже здійснено захист свого порушеного права шляхом пред'явлення позову до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (як до поручителів ТОВ "Алко-Стандарт") із вимогами про стягнення заборгованості за кредитними договорами № КЛ/08-07 від 09 червня 2008 року, № К/08-08 від 09 червня 2008 року, № К/08-17 від 19 вересня 2008 року та № КЛ/09-23 від 30 вересня 2009 року.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2011 року у справі № 2-3562/11 позов Банка задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованість за кредитними договорами № КЛ/08-07 від 09 червня 2008 року, № К/08-08 від 09 червня 2008 року, № К/08-17 від 19 вересня 2008 року , № КЛ/09-23 від 30 вересня 2009 року, включаючи повернення тіла кредиту, сплати нарахованих процентів та пені за прострочення сплати процентів та тіла кредиту. Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22.09.2011 року набрало законної сили.

Отже, судом встановлено, що фактично між сторонами відсутній спір, оскільки спір про стягнення заборгованості за кредитними договорами № КЛ/08-07 від 09 червня 2008 року, № К/08-08 від 09 червня 2008 року, № К/08-17 від 19 вересня 2008 року , № КЛ/09-23 від 30 вересня 2009 року вже вирішений в судовому порядку, шляхом стягнення заборгованості з інших поручителів, що в свою чергу в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України є підставою для припинення провадження у справі в частині зустрічного позову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.10.2011 року припинено провадження у справі № 33/381-64/204 в частині зустрічного позову публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» до товариства з обмеженою відповідальністю «АЛКО-Стандарт», товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-Майстер», товариства з обмеженою відповідальністю «Веселка-ВТП», товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім-Альянс»та приватного підприємства «Торговий дім «Едельвейс»про солідарне стягнення заборгованості за кредитними договорами № КЛ/08-07 від 09 червня 2008 року, № К/08-08 від 09 червня 2008 року, № К/08-17 від 19 вересня 2008 року та № КЛ/09-23 від 30 вересня 2009 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про виконання основного зобов'язання (банком стягнуто заборгованість за Кредитним договором № КЛ/09-23) в забезпечення виконання якого укладено іпотечний договір, що є підставою припинення іпотеки, визначеною ст. 17 Закону України «Про іпотеки».

Таким чином, вимога про визнання припиненим Договору іпотеки № І/09-КЛ/09-23/2 від 07.10.2010 p. є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису № 9128889 про заборону відчуження та в Державному реєстрі іпотек запису № 9129101 про обтяження іпотекою майна, що є предметом іпотечного договору, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.93 № 3425-XII визначено перелік дій, що вчиняються нотаріусами України, це зокрема, накладення та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна.

Главою ст. 74 глави 10 Закону України «Про нотаріат» регулюються загальні питання щодо зняття заборони.

При цьому, розділом 26 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, зареєстрованої в Мін'юсті 03.03.2004 за № 283/8882 (далі -Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій) визначено порядок накладення та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно).

Так, у відповідності до пункту 253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, за заявою, зокрема, заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним. До заяви додаються примірники правочинів, свідоцтв, що містять запис про накладені заборони відчуження.

На примірниках документів, що містять запис про накладання заборони щодо відчуження, нотаріусом вчиняється напис про зняття заборони відповідно до форми, передбаченої додатком 7 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 31 грудня 2008 року N2368/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2008 року за N 1325/16016, після чого про вчинення нотаріальної дії вноситься запис до реєстру для реєстрації нотаріальних дій.

Якщо нотаріус, яким було накладено заборону щодо відчуження, позбавлений можливості вчинити нотаріальну дію щодо зняття заборони, така нотаріальна дія може бути вчинена іншим нотаріусом. У такому разі цей нотаріус залишає у своїх справах копію документа, на якому вчинено напис про зняття заборони щодо відчуження, а також направляє повідомлення про зняття заборони щодо відчуження за місцем зберігання примірника документа, на підставі якого була накладена заборона.

Про зняття заборони щодо відчуження нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів та в Алфавітній книзі обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів.

Зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) підлягає обов'язковій реєстрації в Реєстрі заборон згідно з Положенням.

Отже, законодавством визначено чіткі умови та порядок зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) та передбачена обов'язкова реєстрація нотаріусом таких відомостей у Реєстрі заборон.

Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Реєстр заборон) регламентується Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 № 31/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.06.99 за № 364/3657 (із змінами) (далі -Положення) та Інструкцією про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5 та зареєстрованою в Мін'юсті 18.08.2004 за № 1021/9620 (із змінами) (далі - Інструкція).

Реєстр заборон являє собою електронну базу даних, яка містить відомості про накладені заборони та арешти нерухомого майна, вилучення записів про заборони та арешти, видані витяги з Реєстру заборон.

Згідно п. 1.4 Положення, державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України є адміністратором Реєстру заборон, що має повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Реєстрі заборон.

Відповідно до п. 1.5 Положення, реєстраторами Реєстру заборон є

• державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу;

• державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональні філії.

Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених Положенням; уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон. Реєстратори також уносять та вилучають до (з) Реєстру заборон відомості про тимчасові застереження щодо нерухомого майна.

Пунктом 2.1 Положення визначено вичерпний перелік підстав для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна, це, зокрема:

2.1.1. Накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або

приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об'єкти

нерухомого майна;

2.1.2. Заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна

(додатки 1 - 3), що подається:

- державною нотаріальною конторою та приватним нотаріусом, які не є Реєстраторами, - у зв'язку з накладенням (зняттям) ними заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна;

- судами (крім третейських судів) і слідчими органами - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту);

- органами державної виконавчої служби - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

Згідно п. 2.2 Положення органи та посадові особи, зазначені в пункті 2.1.2 цього Положення, надсилають Реєстратору в день накладення (зняття) заборони (арешту) заяву встановленого цим Положенням зразка.

Пунктом 2.5 Положення передбачено, що відомості про накладені (зняті) заборони та арешти на об'єкти нерухомого майна вносяться Реєстратором до Реєстру заборон у день їх надходження.

У відповідності до п. 2.7 Положення Реєстратор після реєстрації (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна виготовляє два примірники витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, один з яких протягом двох робочих днів надсилає на адресу особи, яка подавала відповідну заяву, а другий залишає у своїй справі.

Так, у відповідності до п. 3.2 глави 3 Інструкції перед вилученням запису Реєстратор повинен знайти необхідний запис у Реєстрі заборон. Ідентифікація запису в Реєстрі заборон здійснюється за його реєстраційним номером. Для запобігання помилкам та переконання, що зміни будуть унесені саме до належного запису, застосовується контрольна сума запису.

Пунктом 1.1 Інструкції визначено, що контрольна сума запису - це 10 символів, серед яких мають бути цифри та літери "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е" українського алфавіту. Контрольна сума запису виконує захисну функцію та надається під час унесення запису до Реєстру заборон і змінюється при виключенні запису з Реєстру заборон;

Реєстраційний номер та контрольна сума запису присвоюються при внесенні запису до Реєстру заборон та відображаються у "Витязі про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна". Реєстраційний номер запису в Реєстрі заборон є незмінним протягом усього часу його існування, а контрольна сума перераховується після вилучення запису з Реєстру заборон.

Таким чином, внесення до Реєстру заборон відомостей про зняття заборони за відповідним зверненням Позивача (іпотекодавця) здійснюється приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна Позивача, оскільки у справах нотаріуса знаходяться всі документи щодо існуючого обтяження на паперових носіях (першоджерела), на яких вчиняється відповідний напис про зняття заборони, та другий примірник витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, в якому містяться відомості щодо обтяження, а саме про реєстраційний номер та контрольну суму обтяження, що є обов'язковими при ідентифікації запису перед його вилученням.

Порядок державної реєстрації іпотек регламентується Законом України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-ІУ (далі - Закон), Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 за № 410 (далі - Тимчасовий порядок).

Перелік підстав припинення іпотеки визначено ст. 17 Закону. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Процедура та підстави для внесення до Реєстру іпотек відомостей про виключення запису визначена пп. 25 - 28 Тимчасового порядку, а саме:

Після виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель зобов'язаний протягом десяти днів надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення запису з Реєстру іпотек з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису.

Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису.

Реєстратор вносить до Реєстру іпотек відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду.

У разі виключення запису до Реєстру іпотек вносяться:

- дата і номер повідомлення, що надійшло від іпотекодержателя, чи рішення суду, яке є підставою для виключення запису;

- дата виключення;

- відомості про реєстратора.

У разі виключення запису реєстратор видає іпотекодержателю або уповноваженій ним особі примірник витягу. Другий примірник витягу реєстратор протягом п'яти днів надсилає іпотекодавцю.

Також слід зазначити, що перед внесенням змін до запису, зокрема, виключенням запису, реєстратор повинен знайти необхідній запис у Реєстрі іпотек. Ідентифікація запису в Реєстрі іпотек здійснюється за його порядковим номером. Для запобігання помилок та впевненості, що зміни будуть внесені саме до того запису застосовується контрольна сума запису.

Порядковий номер та контрольна сума запису присвоюються при внесенні запису до Реєстру та відображаються у "Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек", які реєстратор, у відповідності до п. 12 Тимчасового порядку, виготовляє у двох примірниках, один з яких - видає іпотекодержателю або уповноваженій ним особі примірник витягу, другий примірник витягу реєстратор протягом п'яти днів надсилає іпотекодавцю. Порядковий номер запису у Реєстрі іпотек є незмінним протягом всього часу його існування, а контрольна сума перераховується після внесення кожної зміни до цього запису.

Згідно з п. 2 Тимчасового порядку державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України є адміністратором Реєстру іпотек і відповідає за збереження єдиної комп'ютерної бази даних Реєстру іпотек.

Реєстраторами Реєстру іпотек є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру іпотек, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру іпотек та виконують інші функції, передбачені Тимчасовим порядком.

Отже, виключення з Реєстру іпотек запису про обтяження майна Позивача іпотекою може бути здійснено реєстратором - приватним нотаріусом, який вносив такий запис до Реєстру іпотек.

Враховуючи вищезазначене, вимога позивача про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису № 9128889 про заборону відчуження та в Державному реєстрі іпотек запису № 9129101 про обтяження іпотекою майна, що є предметом іпотечного договору, є необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко-стандарт» підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2012року у справі №54/515 скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 1 177 грн. (в тому числі судовий збір за розгляд позовної заяви у розмірі 941 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.)

У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги позивача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко-стандарт» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2012 року у справі №54/515 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

Визнати договір іпотеки № І/09-КЛ/09-23/2 від 07.10.2009, укладений між Відкритим акціонерним товариством «ПІРЕУС БАНК МКБ», (правонаступник Публічне акціонерне товариство «ПІРЕУС БАНК МКБ»)( 04070, м. Київ, пл. Контрактова, 4, код ЄДРПОУ 20034321) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛКО-Стандарт» 21027, м. Вінниця, вул. Космонавтів, 67, кв. 81, код ЄДРПОУ 34700886) припиненим.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ»( 04070, м. Київ, пл. Контрактова, 4, код ЄДРПОУ 20034321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛКО-Стандарт» (21027, м. Вінниця, вул. Космонавтів, 67, кв. 81, код ЄДРПОУ 34700886) 941 (дев'ятсот сорок одна) грн. - судового збору за розгляд позовної заяви, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 536 (п'ятсот тридцять шість )грн.50 коп. - судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛКО-Стандарт» (21027, м. Вінниця, вул. Космонавтів, 67, кв. 81, код ЄДРПОУ 34700886) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 0,50 грн., перерахований до Державного бюджету України згідно квитанції №13 від 27.01.2012р.

В іншій частині в позові відмовити.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва

5. Матеріали справи №54/515 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Тищенко О.В.

ОСОБА_1

24.04.12 (відправлено)