Постанова

від 23.04.2012 по справі 17/332

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2012 № 17/332

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Кропивної Л.В.

Рудченка С.Г.

при секретарі Помаз І.А., у відкритому судовому засіданні,

за участю представників сторін:

від позивача: Вербовецька Я.І., Митченко Н.М.

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "СЕБ-Фармація"

на рішення господарського суду міста Києва

від 22.02.2012 року (дата підписання - 27.02.2012 року)

у справі № 17/332 (головуючий суддя - Блажівська О.Є., судді - Мандичев Д.В., Чебикіна С.О.)

за позовом Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва

до Приватного підприємства "СЕБ-Фармація"

про стягнення суми боргу в розмірі 22163, 35 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У вересні 2011 року Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "СЕБ-Фармація" про стягнення заборгованості за договором № 121 від 01.12.2009 року у розмірі 22 163,35 грн., з яких 19 731,26 грн. основного боргу, 281,41 грн. 3% річних, 904,11 грн. інфляційних втрат та 1246,57 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2012 року (дата підписання - 27.02.2012 року) у справі № 17/332 (головуючий суддя - Блажівська О.Є., судді - Мандичев Д.В., Чебикіна С.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "СЕБ-Фарамація" на користь Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва 19 731 грн. 26 коп. основного боргу, 1246 грн. 57 коп. пені, 410 грн. 27 коп. інфляційних витрат, 250 грн. 60 коп. 3% річних, суму державного мита в розмірі 216 грн. 39 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 231 28 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив рішення господарського суду міста Києва скасувати і прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, а також порушенням норм матеріального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд залишив поза увагою те, що додаток № 1 до договору, яким визначаються обсяги та оплата послуг з централізованого опалення, відповідачем не підписаний, а відтак сторонами не було досягнуто згоди щодо ціни договору, яка в розумінні ст. 180 ГК України є його істотною умовою. Отже, на думку апелянта, договір є таким, що не відбувся.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.04.2012 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2012 року № 01-22/1/1 «Про зміну складу колегії суддів» у зв'язку із зайнятістю судді Алданової С.О. в інших судових процесах до складу судової колегії для розгляду даної справи замість судді Алданової С.О. внесено суддю Кропивну Л.В.

20.04.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він проти доводів апеляційного оскарження заперечував та просив рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

У судове засідання 23.04.2012 року з'явилися лише представники позивача, представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Як встановлено місцевим господарським судом, між КП "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва (виконавець) та ПП "СЕБ-Фармація" (споживач) було укладено договір № 121 про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості комунальні послуги для нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 16-А, загальною площею 282,8 кв. м, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором, а також відшкодовувати виконавцеві експлуатаційні витрати, пропорційно площі нежитлового приміщення.

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість комунальних послуг визначається за фактичними обсягами спожитих послуг. Ціна одиниці послуги/тариф визначається органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Розмір плати за надані комунальні послуги змінюється виконавцем самостійно з часу встановлення нових тарифів.

У п. 2.5 договору сторони погодили, що оплата отриманих послуг здійснюється споживачем щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Пунктом 3.2.1 договору визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати отримані комунальні послуги та відшкодувати експлуатаційні витрати відповідно до займаної опалювальної площі у встановлений договором строк.

У п. 2.2 договору сторони узгодили, що обсяги спожитих комунальних послуг, зокрема, по централізованому опаленню визначаються згідно додатку № 1 до цього договору, яким встановлено, що плата за централізоване опалення на місяць становить 676,15 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, для оплати відповідачем наданих йому протягом грудня 2010 року - березня 2011 року послуг з теплопостачання позивачем були виставлені рахунки - фактури на загальну суму 19 731,26 грн., а саме: № 511 від 13.01.2011 року на суму 6 122,90 грн. (теплопостачання за грудень 2010 р.), № 1030 від 11.02.2011 року на суму 4 977,24 грн. (теплопостачання за січень 2011р.), № 1447 від 12.03.2011 року на суму 5 546,47 грн. (теплопостачання за лютий 2011 р.), рахунками-фактурами № 1957 від 12.04.2011 року на суму 3 084,65 грн. (теплопостачання за березень 2011р.).

Однак, як зазначає позивач, спожиті протягом спірного періоду послуги відповідач не оплатив, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у сумі 19 731,26 грн.

З матеріалів справи слідує, що 14.06.2011 року позивач на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою сплатити вказану суму боргу до 20.06.2011 року, яка залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 19 731,26 грн. заборгованості за надані комунальні послуги (теплопостачання) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

За змістом ст. 174 ГК України договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

За правилами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак підпадає під правове регулювання глави 63 ЦК України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як уже зазначалося, у п. 2.5 договору сторони погодили, що оплата отриманих послуг здійснюється споживачем щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з цим, докази оплати відповідачем наданих йому комунальних послуг за спірний період в матеріалах справи відсутні.

При цьому, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом та вважає, що сплачена відповідачем 14.01.2011 року сума грошових коштів в розмірі 2 729,99 грн. не стосується спірного періоду, оскільки згідно призначення платежу, зазначеного у банківській виписці, є оплатою за опалення за листопад 2010 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 19 731,26 грн. заборгованості за спірний період.

Посилання апелянта на те, що додаток № 1 до договору, яким встановлена ціна спожитих комунальних послуг, у тому числі по централізованому опаленню, ним не підписаний, а тому сторонами не було досягнуто згоди щодо однієї з істотних умов договору - його ціни, а відтак, на думку апелянта, договір не відбувся, колегією суддів оцінюються критично, оскільки у п. 2.1 договору визначено, що ціна одиниці послуги/тариф визначається органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Розмір плати за надані комунальні послуги змінюється виконавцем самостійно з часу встановлення нових тарифів. При цьому, згідно п. 3.2.1 договору оплата відповідачем отриманих комунальних послуг та відшкодування експлуатаційних витрат здійснюється відповідно до займаної опалювальної площі у встановлений договором строк.

Таким чином, наведене свідчить, що сторонами при укладенні договору було погоджено як ціну спожитих комунальних послуг, так і порядок її обрахування.

Стосовно листів відповідача № 363 від 19.07.2010 року та № 26 від 21.01.2011 року, у яких він просив позивача надати обґрунтоване пояснення нарахування вартості спожитих комунальних послуг, колегія суддів зазначає, що останні не звільняють відповідача від обов'язку оплатити надані позивачем послуги, а відтак не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду. Крім цього, докази направлення вказаних листів на адресу позивача в матеріалах справи відсутні.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 281,41 грн. 3% річних, 904,11 грн. інфляційних втрат та 1 246,57 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розмір 3 % річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 250,60 грн. 3 % річних та 410,27 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 3.3.2 договору виконавець має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані комунальні послуги пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 вказаного Закону).

В силу ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перерахувавши заявлений до стягнення розмір пені, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача пені в сумі 1 246,57 грн., не виходячи за межі позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства "СЕБ-Фармація" та скасування рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2012 року у справі № 17/332.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства "СЕБ-Фармація" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2012 року у справі № 17/332 залишити без змін.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя Поляк О.І.

Судді Кропивна Л.В.

Рудченко С.Г.