Постанова

від 03.07.2012 по справі 17/332

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. Справа № 17/332

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючий суддяПолянський А.Г., суддіКорсак В.А., Яценко О.В., розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "СЕБ-Фармація" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 року у справі№ 17/332 Господарського суду міста Києва за позовомКомунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва доПриватного підприємства "СЕБ-Фармація" простягнення суми боргу в розмірі 22 163,35 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_4 дов. від 21.02.2012 р.,

відповідача -ОСОБА_5 дов. від 10.01.2012 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 02.07.2012 р. у зв'язку з відпусткою судді Муравйова О.В., для розгляду касаційної скарги у цій справі, призначено колегію суддів у складі: головуючий - Полянський А.Г., судді - Корсак В.А., Яценко О.В.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2012 р. (судді -Блажівська О.Є., Мандичев Д.В., Чебикіна С.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "СЕБ-Фарамація" на користь Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва 19 731 грн. 26 коп. основного боргу, 1246 грн. 57 коп. пені, 410 грн. 27 коп. інфляційних витрат, 250 грн. 60 коп. 3% річних, суму державного мита в розмірі 216 грн. 39 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 231, 28 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 р. (судді - Поляк О.І., Кропивна Л.В., Рудченко С.Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2012 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, Приватне підприємство "СЕБ-Фармація" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір № 121 про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості комунальні послуги для нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 16-А, загальною площею 282,8 кв. м, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором, а також відшкодовувати виконавцеві експлуатаційні витрати, пропорційно площі нежитлового приміщення.

Умовами договору передбачено, що вартість комунальних послуг визначається за фактичними обсягами спожитих послуг. Ціна одиниці послуги/тариф визначається органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Розмір плати за надані комунальні послуги змінюється виконавцем самостійно з часу встановлення нових тарифів.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що оплата отриманих послуг здійснюється споживачем щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Споживач зобов'язаний оплачувати отримані комунальні послуги та відшкодувати експлуатаційні витрати відповідно до займаної опалювальної площі у встановлений договором строк (п. 3.2.1 договору).

Також, п. 2.2 договору передбачено, що обсяги спожитих комунальних послуг, зокрема, по централізованому опаленню визначаються згідно додатку № 1 до цього договору, яким встановлено, що плата за централізоване опалення на місяць становить 676,15 грн. з ПДВ.

Судами встановлено, що для оплати відповідачем наданих йому протягом грудня 2010 року - березня 2011 року послуг з теплопостачання, позивачем були виставлені рахунки - фактури а саме: № 511 від 13.01.2011 року на суму 6 122,90 грн. (теплопостачання за грудень 2010 р.), № 1030 від 11.02.2011 року на суму 4 977,24 грн. (теплопостачання за січень 2011р.), № 1447 від 12.03.2011 року на суму 5 546,47 грн. (теплопостачання за лютий 2011 р.), рахунками-фактурами № 1957 від 12.04.2011 року на суму 3 084,65 грн. (теплопостачання за березень 2011р.), на загальну суму 19 731,26 грн.

Відповідач, не оплатив спожиті протягом спірного періоду послуги.

14.06.2011 року позивачем була направлена відповідачу претензія з вимогою сплатити вказану суму боргу до 20.06.2011 року, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Попередніми судами інстанціями правомірно відзначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, та підпадає під правове регулювання глави 63 ЦК України.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, доказів оплати наданих позивачем послуг відповідач не надав.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 19 731,26 грн. заборгованості за спірний період.

Апеляційним господарським судом обґрунтовано було відхилено посилання відповідача на те, що додаток № 1 до договору, яким встановлена ціна спожитих комунальних послуг, у тому числі по централізованому опаленню, ним не підписаний, а тому сторонами не було досягнуто згоди щодо однієї з істотних умов договору - його ціни, а відтак, договір не відбувся.

У касаційній скарзі, відповідач також посилається на вказану обставину.

Однак, у п. 2.1 договору визначено, що ціна одиниці послуги/тариф визначається органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Розмір плати за надані комунальні послуги змінюється виконавцем самостійно з часу встановлення нових тарифів. Згідно п. 3.2.1 договору оплата відповідачем отриманих комунальних послуг та відшкодування експлуатаційних витрат здійснюється відповідно до займаної опалювальної площі у встановлений договором строк.

Отже, сторонами при укладенні договору було погоджено ціну спожитих комунальних послуг і порядок її обрахування.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції також правомірно були задоволенні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 250,60 грн. 3 % річних та 410,27 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно з п. 3.3.2 договору, виконавець має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані комунальні послуги пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Перерахувавши заявлений до стягнення розмір пені, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача пені в сумі 1 246,57 грн., не виходячи за межі позовних вимог.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін та дійшли обґрунтованих висновків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , п. 1 ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "СЕБ-Фармація" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2012 року у справі № 17/332.

Головуючий суддя Полянський А.Г.

Судді Корсак В.А.

Яценко О.В.