Рішення

від 20.11.2008 по справі 5/340-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/340-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

20 листопада 2008 р.           Справа 5/340-08

за позовом: ОП «Бершадський завод продтоварів «Цеоліт», с. Флорино Бершадського р-ну ВІнницької області

до: закритого акціонерного товариства  «Цеоліт», с. Флорино Бершадського р-ну ВІнницької області

третя особа на стороні відповідача: ТОВ «Норіс», м. Бершадь

третя особа на стороні відповідача: Бершадська районна рада, м. Бершадь

про витребування майна на загальну суму 545000-00 грн.

Суддя          В.Бенівський

При секретарі: Т. Лабунська  

За участю представників:

позивача –Градюк О.І. - ліквідатор

відповідача –Рижавський С.С., довіреність від  28.04.08 р.

третьої особи на стороні відповідача –Бершадська районна рада Вінницької області –Олійник В.Л., доручення від  03.11.08 р.

СУТЬ СПОРУ:

   Розглянувши позовну заяву ОП «Бершадський завод продтоварів «Цеоліт», с. Флорино Бершадського р-ну ВІнницької області до закритого акціонерного товариства «Цеоліт», с. Флорино Бершадського р-ну ВІнницької області  про витребування майна на загальну суму 545000-00 грн.

    В позовній заяві  позивачем  зазначено, що 14 травня 2004 року у справі про банкрутство  ОП «Бершадський завод продовольчих товарів»«Цеоліт»була укладена мирова угода затверджена ухвалою господарського суду ВІнницької області від 28.05.04 р. За умовами мирової угоди інвестор –ТОВ «Норіс»прийняв на себе обов»язки  ОП «Бершадський завод продовольчих товарів «Цеоліт»і зобов»язався  погасити заборгованість ОП «Бершадський завод продовольчих товарів «Цеоліт»перед кредиторами на суму  680736-28 грн. в обмін на майнові права.

    В зв»язку з тим, що зобов»язання, взяті інвестором - ТОВ «Норіс»згідно мирової угоди від 14.05.04 р. по погашенню витрат, пов»язаних  з провадженням у справі про банкрутство, були не виконані, вимоги чинного законодавства  згідно ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»були не дотримані, ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.08.06 р. мирова угода у справі № 736/5-518 від 14.05.04 р. була визнана недійсною, поновлено провадження у справі про банкрутство  ОП «Бершадський  завод продовольчих товарів «Цеоліт».

   Постановою господарського суду Вінницької області від 11.10.07 р. у справі № 736/5-518 ОП «Бершадський завод продовольчих товарів «Цеоліт»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Арбітражним керуючим призначено Градюка О.І.

   18.10.07 р. в газеті «Голос України»№ 188 було опубліковано оголошення про початок  ліквідаційної процедури у справі № 736/5-518 про банкрутство ОП «Бершадський завод продовольчих товарів «Цеоліт».

   Після призначення арбітражного керуючого (ліквідатора) відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом»була проведена інвентаризація бухгалтерських документів та наявного майна ОП «Бершадський завод продовольчих товарів «Цеоліт». За результатами проведеної інвентаризації було виявлено, що майно на суму 545000-00 грн., згідно переліку в позовній заяві, знаходилося на балансі ОП «Бершадський завод продовольчих товарів «Цеоліт», в процедурі санації, відсутнє, документів,що свідчать  про відчуження вищезазначеного майна не були надані арбітражному керуючому. З метою забезпечення майнових прав  кредиторів до господарського суду ВІнницької області була подана заява про визнання права власності на майно ОП «Бершадський завод продовольчих товарів «Цеоліт». В судовому засіданні  у справі № 5/28-08 було з»ясовано, що 23.09.03 р. загальними зборами орендарів  ОП «Бершадський завод продовольчих товарів «Цеоліт»було прийнято рішення про створення  закритого акціонерного товариства  «Цеоліт»та внесення  до статутного фонду Закритого акціонерного товариства «Цеоліт»від ОП «Бершадський завод продовольчих товарів «Цеоліт»майна на суму  545000-00 грн.

    Протоколом № 1 установчих зборів засновників ЗАТ «Цеоліт»від 21.12.03 р. було затверджено внесення ОП «Бершадський завод продовольчих товарів «Цеоліт»майна на суму  545000-00 грн., що становить  19,8 %  статутного фонду ЗАТ «Цеоліт».

    20.12.03 р. майно ОП «Бершадський завод продовольчих товарів «Цеоліт»на суму 545000-00 грн. було передано  до статутного фонду  ЗАТ «Цеоліт»за підписом голови  Ради ОП БЗПТ «Цеоліт»Новінського А.П.

    Ухвалою суду від 21.10.2000 р. порушено справу № 736/5-518 про банкрутство ОП «Бершадський завод продтоварів «Цеоліт». Ухвалою передбачено заборону боржнику відчуження будь-якого майна, чи коштів, реорганізацію чи ліквідацію підприємства та накладено арешт на все майно боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

    Ухвала за наказом суду була направлена до ДВС району та сторонам по справі.

    Однак, в процесі банкрутства ОП «Бершадський завод  продтоварів «Цеоліт»боржник в особі Новінського А.П. передав частину майна в статутний фонд  ЗАТ «Цеоліт».

    Позивач стверджує, що дані дії  вчинені в порушення ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

    Позивач зауважує, що згідно ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до арбітражного керуючого (керуючого санацією), припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією.

Рішення про передачу майна підприємства-банкрута, як частки в статутний фонд ЗАТ „Цеоліт" та факт передачі, тобто відчуження майна підприємства згідно акту приймання-передачі майна був підписаний органом управління повноваження яких за законодавством були припинені.

Виходячи з того, що з 09.02.2001р. у справі № 736/5-518 про банкрутство ОП  „Бершадський завод продовольчих товарів „Цеоліт" було введено процедуру санації підприємства, призначений арбітражний керуючий Погрібний І.Я., повноваження загальних зборів орендарів ОП „Бершадський завод продовольчих товарів „Цеоліт", як органу управління боржника за законом були припиненні. Незважаючи на те, всупереч чинного законодавства, зборами орендарів ОП „Бершадський завод продовольчих товарів „Цеоліт" було прийнято рішення про відчуження майна підприємства-банкрута та проведені дії з передачі майна до статутного фонду закритого акціонерного товариства „Цеоліт".

Арбітражний керуючий (керуючий санацією) який згідно Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконує функції керівника підприємства не був повідомлений про відчуження майна, у зв'язку з чим ним не були проведені дії щодо повернення незаконно відчуженого майна ОП „Бершадський завод продовольчих товарів „Цеоліт".

Відповідне повідомлення у рамках справи про банкрутство до господарського суду Вінницької області не надходило.

Комітетом кредиторів питання щодо затвердження переліку та факту передачі майна в статутний фонд ЗАТ „Цеоліт" не розглядалося і відповідно не затверджувалося.          '

Арбітражний керуючий (ліквідатор) звернувся з листом до представництва у Вінницькій області державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва щодо роз'яснення правомірності створення ЗАТ „Цеоліт".

Розглянувши лист арбітражного керуючого Градюка О.І. та проаналізувавши матеріали реєстраційної справи ЗАТ „Цеоліт" представництво у Вінницькій області державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва рекомендувало звернутися до органів суду з вимогою визнання рішення вищого органу ОП „Бершадський завод продтоварів „Цеоліт" стосовно участі у створенні ЗАТ „Цеоліт" таким, яке прийнято з порушенням законодавства.

За зверненням арбітражного керуючого (ліквідатора) Градюка О.І. до господарського суду Вінницької області про визнання недійсним рішення установчих зборів засновників ЗАТ „Цеоліт", та акту приймання передачі від 20.12.2003р., 22.04.2008р. Рішенням господарського суду Вінницької області у справі № 5/85-08 визнано недійсним рішення установчих зборів засновників ЗАТ „Цеоліт" (протокол №1 від 21.12.2003р.) в частині затвердження внесення до статутного фонду ЗАТ „Цеоліт" майна на суму 545 000,00 грн. ОД „Бершадський завод продтоварів „Цеоліт", як засновника ЗАТ „Цеоліт", що передбачено п.1 протоколу № 1 від 21.12.2003р., щодо прийняття рішення про створення ЗАТ „Цеоліт".

   А тому позивач просить витребувати майно ОП «Бершадський завод продовольчих товарів «Цеоліт»на суму 545000-00 грн, згідно переліку наданому в позовній заяві, з чужого незаконного володіння  ЗАТ «Цеоліт», який знаходиться за адресою: Вінницька область, Бершадський р-н, с. Флорино, вул. Чкалова, 39 код 32835400.                      

   Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на таке.

   Позивачем не надано ні одного додатку відповідачу, що він зазначив в позовній заяві чим грубо порушив норми ст. 57 господарського процесуального кодексу України та не вжив заходів для мирного врегулювання спору, хоч відповідач неодноразово пропонував передати у власність іменні акції кожному з кредиторів на суму заборгованості, по-друге процесуальний строк для подання такого позову позивачем пропущений на підставі п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Згідно якого, до позовів про визнання заперечувального правочину недійсним, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше, тобто тривалістю три роки, (ст.258 ЦКУ - коментар). А також, ст. 387 ЦК України встановлює єдиний строк позовної давності - три роки, щодо права власника на витребування майна з чужого незаконного володіння.

Слід зазначити, що ст. 67 господарського процесуального кодексу України із змінами і доповненнями, забороняє господарським судам приймати рішення: щодо заборони проводити загальні збори акціонерів та приймати рішення; участі акціонерів або учасників товариства, визначати правомочність загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства.

Також відповідач вважає, що твердження Градюка О.І. про те, що арбітражний керуючий Погрібний І.Я. не був повідомлений про створення закритого акціонерного товариства, вводить в оману суд. Тому що це питання вже розглядалось з тих же підстав  і цим же судом (справа № 5/85-08, рішення від 22.04.08 р.) де було доведено, що Новінський А.П. діяв чітко виконуючи план санації та по письмовому дорученню арбітражного керуючого чітко виконуючи план санації та по письмовому доручені арбітражного керуючого Погрібного І.Я. (розпорядження «Про надання повноважень»№ 10 від 09 січня 2002 року). Також суду було надано, як докази, ухвали господарського суду, в яких Погрібний неодноразово просить суд відкласти судове засідання, в зв'язку з відстроченням реєстрації цінних паперів, ухвали суду від 06.04.2004 року та 27.04.2008 року. Протокол, зборів акціонерів був визнаний господарським судом недійсним з тих підстав, що не було зазначено посад та кого представляли представники засновників, а визнання господарським судом, тим же рішенням акту здачі приймання майна на суму 545000 тисяч до статутного фонду ЗАТ „Цеоліт", (що і є основним юридичним фактом створення статутного фонду) тільки підтверджує законність створення ЗАТ „Цеоліт". Також майно не було просто передано до ЗАТ „Цеоліт", ОП „Цеоліт" на передану суму володіє цінними паперами. Якби не було створене ЗАТ „Цеоліт" то це було б пряме невиконання рішення господарського суду, яким було затверджено план санації, який в свою чергу чітко передбачає створення закритого акціонерного товариства. Також, Градюк О.І. (ліквідатор) в позовних вимогах зазначає, що був накладений мораторій на задоволення вимог кредиторів і ОП „Цеоліт" не мав права передавати майно. Але ліквідатор забув зазначити про ст.12 п.6. абз.2 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Згідно якої дії мораторію не поширюються на вимоги, що здійснюються згідно плану санації, затвердженого господарським судом. Позивачем пропущені всі строки позовної давності, спір вже розглядався в даному господарському суді по даній справі; створення ЗАТ „Цеоліт" коригував сам безпосередньо керуючий санацією Погрібний І.Я., тому не може бути питання щодо незнання ним про створення ЗАТ; створення ЗАТ „Цеоліт" проходило на підставі рішення суду та плану санації; майно не знаходиться в чужому незаконному володінні так-як позивач володіє відповідними цінними паперами на відповідну суму.

Позовні вимоги позивача можуть призвести до банкрутства ЗАТ „Цеоліт", тому що в зв'язку з нероздільністю майна ОП „Цеоліт" та Бершадської районної Ради буде неможлива подальша господарська діяльність акціонерного товариства та поставить в незрозуміле становище Бершадську районну Раду та майно яким вона володіє.

Тому відповідач вважає, що всі вимоги позивача є безпідставними і необгрунтованими не мають юридичного підґрунтя і підлягають відхиленню в повному обсязі.

Залучена до справи як третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог Бершадська районна рада позовні вимоги не визнала, вказавши, що в порядку ст.ст. 27, 59 ГПК України відповідно ухвали господарського суду Вінницької області від 04.11.2008р. по справі №5/340-08 повністю відхиляє позивні вимоги та підтримує заперечення і пояснення відповідача.

    Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше, а саме відповідно до ст.71 ЦК УРСР строк позовної давності складає 3 роки.

    В зв'язку з тим, що в статутному фонді ЗАТ «Цеоліт»є частка майна спільної власності територіальних громад Бершадського району, яка складає 18,5 %, задоволення позову призведе до ліквідації товариства, тому що майновий комплекс є одним єдиним цілим і вилучення будь-якої складової спричинить зупинення роботи підприємства, а як наслідок звільнення працівників та значні втрати місцевого бюджету.

   Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, третьої особи, оцінивши докази, суд вбачає, що позовна заява подана необґрунтовано.

   Відповідно до плану санації позивача по справі № 736/5-518 передбачено створення на базі підприємства-боржника іншого підприємства.Створене підприємство мало працювати на майні засновників ОП «Бершадський завод продтоварів «Цеоліт», ТОВ «Норіс»та  Бершадської районної ради (протокол від 21.12.03 р.). Відповідно до зазначених рішень підприємство ЗАТ «Цеоліт»створено і в даний час працює прибутково.

   В рахунок переданого майна позивач одержав Сертифікат іменних акцій (серія № 0000002 кількістю 2754000 загальною  вартістю 545000-00 грн.)

   За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

   Виходячи з положень  ст.ст. 1, 21 ГПК України відповідачем у справі має бути особа, яка порушує або оспорює права та охоронювані законом інтереси позивача.  

   Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

   А тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

   Посилання позивача на те, що не знав про передачу майна до ЗАТ «Цеоліт»безпідставне, оскільки керуючий санацією Погрібний І.Я. мав виконувати свої обов»язки належним чином  і слідкувати за збереженням майна, тим більше, що передана більша частина майнового комплексу, та інше майно. На базі підприємства боржника працює ЗАТ «Цеоліт»при новому керівнику. Більше того, майно передано в 2003 році, а припинено провадження у справі про банкрутство лише в 2004 році. Виникає сумнів, що керуючий санацією цілий рік не був на підприємстві.

   Твердження нового арбітражного керуючого, що він дізнався про передачу майна тільки в 2007 році не дає підстав вважати строк позовної давності з цього року, тому що зміна арбітражних керуючих, які виконують обов»язки керівника не зупиняє і не перериває тривалості строку позовної давності. Від передачі майна до подання позову збігло 5 років.    

   В судовому засіданні за згодою учасників судового процесу оголошену вступну та резолютивну частину рішення.

   Керуючись ст.ст. 2, 3, 12, 18-22, 28, 49, 69, 81-1, 82-85 ГПК України, ст. 71 ЦК УРСР суд, -

                         В И Р І Ш И В :

   В задоволенні позову ОП «Бершадський завод продтоварів «Цеоліт», с. Флорино Бершадського р-ну ВІнницької області до закритого акціонерного товариства «Цеоліт», с. Флорино Бершадського р-ну ВІнницької області про витребування майна на загальну суму  545000-00 грн. відмовити.

  Суддя                                             Бенівський В.І.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  21 листопада 2008 р.