Рішення

від 17.11.2008 по справі 4/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "17" листопада 2008 р.Справа №  4/275

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу  №  4/ 275

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агросвіт", в особі Кіровоградської філії товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агросвіт", 25000, м. Кіровоград, вул. Жовтневої Революції 37/16, офіс  107,  

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю ім. "Князя Потьомкіна", Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Розумівка,                                вул. Шкільна, 1,     

про стягнення 67 285,94 грн.

Представники сторін:

від позивача - Павлов В.В., довіреність № 91 від 27.02.08 директор;

від відповідача - участі не брав. В попередньому судовому засіданні                             Слива О.Ф., комерційний директор, на підставі наказу № 16-к від 05.02.08; Про час та місце розгляду справи сторони належним чином повідомлені у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агросвіт", в особі Кіровоградської філії товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агросвіт" звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ім. "Князя Потьомкіна" 68 443 грн. 56 коп., із яких 55 125 грн. 18 коп. основного боргу за договором № ТК 47/4 від 15.04.08; 6 633 грн. 14 коп. пені, 5 527 грн. 62 коп. двадцять процентів річних за користування чужими грошовими коштами; 1 157 грн. 62 коп. втрат від інфляції/індексації та  судових витрат. Заявою від 17.11.2008 року позивач зменшив позовні вимоги та враховуючи часткове погашення заборгованості   після звернення до суду на суму 15000 грн. основного боргу  просить стягнути  основний борго в розмірі 40000 грн., а решту позовних вимог залишити без змін. Заяву про зміну позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України прийнято судом до   розгляду.

За клопотанням  представника  відповідача в судовому засіданні   27.10.2008 року  відкладено розгляд справи  на 11 год. 17.11.2008 року.  Відповідачем не виконано вимоги суду  про представлення  пояснень чи будь- яких заперечень по суті позовних вимог, своїм  процесуальним правом на участь у судовому засіданні  відповідач не скористався.

Дослідивши  матеріали  справи та  правовідносини  між учасниками спору і  надавши  їм правову оцінку, господарський  суд -,

                                                     ВСТАНОВИВ :

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі укладеного в результаті вільного волевиявлення повноважних представників сторін  договору  постачання товарів  сільськогосподарського призначення на умовах товарного кредиту від 15.04.2008 року №ТК-47/4 (в подальшому договір), предметом якого визначено порядок  постачання   кукурудзи  «Кадр 267» загальною вартістю  55000 грн, порядок приймання та оплати за  отриманий товар. Згідно до  п.4.1  договору  покупець зобовязався  сплатити за поставлений товар на розрахунковий  рахунок  продавця до 25.04.2008 року  20% вартості товару, тобто  11000 грн.,а  до  30.04.2008 року 80% вартості товару, тобто   44000 грн.

На виконання  умов  договору,   по видатковій накладній  № 44 від 15.04.2008 року  через представника  Дзюбу  М.М.  за довіреністю  ЯМЦ №315293 від  13.04.2008 року   позивач поставив  відповідачу  4410 кг. насіння кукурудзи  “Кадр 267” на суму  55125грн. 18 коп. враховуючи ПДВ.

Відповідач  прийняв  поставлену продукцію повністю без зауважень,  факт  прийняття  продукції  завірив своїм підписом на видаткових  накладних. Прийняття  продукції  відповідачем не оспорюється.

Однак, в свою чергу,   відповідач не виконав умови  п.4.1 договору,  а саме не здійснив оплату  отриманого товару в строк до 25.04.2008 року  та до  30.04.2008 року, у звязку з чим починаючи з 01.05.2008 року виникла заборгованість по оплаті  поставленого   згідно до умов договору товару на суму  55000 грн. та  на суму 125 грн. 18 коп. поза умовами договору.

Заборгованість за поставлений товар  в розмірі  55125 грн. 18 коп. залишилась непогашеною і  після  спливу  терміну  для  оплати  повинна рахуватись  боргом.    

Дослідивши матеріали  справи  та  проаналізувавши  правовідносини, що  виникли між  учасниками  спору, господарський  суд  приходить  до  переконання, що  позовні вимоги  підлягають  до  повного   задоволення, оскільки,  є  обгрунтованими  вимоги  про стягнення  суми основного боргу в розмірі   40000 грн.

Такий   висновок  господарський  суд зробив  на підставі  наступного.

Господарський суд вважає, що   викладені   умови  договору, права та обов'язки  сторін, порядок виконання  договору,   дають підстави вважати, що фактично сторонами укладено  договір купівлі-продажу.

За  приписом   ст.265  Господарського  кодексу  України до  правовідносин поставки,  які не  врегульовані цим  кодексом, застосовуються  відповідні  положення  Цивільного  кодексу  України про  договір  купівлі-продажу.

Таким  чином,  господарський суд вважає, що  між  сторонами  виникли  правовідносини, що  підпадають  під  дію     глави  54  Цивільного  кодексу  України.

Так, згідно  ст.712 Цивільного  кодексу України  за   договором  поставки  продавець (постачальник), який здійснює  підприємницьку  діяльність зобов'язується  передати у  встановлений  строк (строки)  товар  у  власність  покупця для  використання  його  у підприємницькій  діяльності  або в  інших  цілях, не  пов'язаних  з особистим,  сімейним   або  іншим подібним використанням,  а  покупець  зобов'язується  прийняти  товар  і  сплатити  за  нього  певну  грошову  суму.  До договору  поставки  застосовуються  загальні положення  про  купівлю-продаж,  якщо  інше  не встановлено  договором,  законом  або не випливає  з  характеру  відносин  сторін.

Одержання відповідного товару підтверджується також підписом  відповідача на видатковій накладній, що в відповідності до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей № 99 від 16.05.1996р. є належним доказом підтвердження отримання товару.  

Як вбачається  із  матеріалів  справи,   відповідач   прийняв поставлений товар    повністю, але не  виконав  свої  зобов'язання  по  оплаті   поставленого  партіями  товару.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в   видатковій накладній  (а.с. 17).

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання  товару  про ціну з ПДВ.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного  законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його  прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати пені за  несвоєчасне виконання  грошового  зобов'язання.

Спір  фактично виник  через  небажання    відповідача  провести  оплату  поставлених  позивачем   товару   на суму  55125 грн. 18 коп.

Укладений   між сторонами  договір та  норми   діючого  законодавства  не містять підстав для  звільнення   відповідача від  обов'язку  виконати  зобов'язання  по  оплаті  поставленого  та  отриманого  товару.

Позивач правомірно просить стягнути основний борг  в  розмірі 40000 грн.  з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі.

Крім цього,  відповідно до п.8.2 договору та  ст. 611 ЦК України правовим наслідком за порушення зобовязання  є сплата  неустойки (пені).

За розрахунками  позивача сума пені за поставками починаючи з  01.05.2008 року по  31.10.2008 року  складає 6633 грн. 14 коп.  тобто за  184 дні    виходячи з розміру облікової ставки НБУ 10% та 12% у відповідні періоди.

Господарський суд приймає до уваги, що при  нарахуванні  пені  позивач   врахував вимоги ч.6 ст.232 Господарського кодексу України про порядокзастосування  штрафних санкцій за приписом якої  нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання  , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється  через шість місяців  від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Господарський  суд також  погоджується з  розрахунком  позивача   щодо  розміру і  обгрунттованості нарахування пені враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом   цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються  відповідно  до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1          Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає  основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини,  що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між  суб'єктами господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань  може  бути визначений розмір штрафних санкцій,  зміна  якого  за  погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача  цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі,  що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного   банку   України,   що  діяла  у  період,  за  який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.  В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таку  правову  позицію викладено в Постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 05.06.2007 року  по справі  № 4/84.

При цьому, господарський суд  визнає правильним застосування  для розрахунку  пені   розмір фактичної заборгованості на суму 55000 грн., оскільки часткове  погашення  основного боргу відповідачем на суму 15000 грн.  було проведено лише після звернення позивача з позовом до суду в жовтні 2008 року, тобто фактично поза  межами періоду за який  нараховується пеня, а   поставка товару на суму 125 грн. 18 коп. проведена поза умовами  договору, оскільки до поставки підлягав товар на суму 55000  грн.

Господарським судом не  вбачається підстав для зменшення   розміру  штрафних санкцій, оскільки   належні до сплати  штрафні санкції у вигляді  пені не є   надмірно великими порівняно із збитками кредитора та   відповідачем не подано до суду доказів  про майновий стан сторін, які  беруть участь у зобов'язанні та  про наявність не лише майнових але й  інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу при вирішенні питання  про зменшення  штрафних санкцій.  При цьому господарським судом враховується, що   відповідачем зовсім не виконувалось  зобов'язання по проведенні оплати  вартості  отриманого за  двома поставками і  використаного на свій розсуд товару, тобто ступінь виконання зобов'язання,  який  суд  може взяти  за  підставу  для зменшення розміру штрафних санкцій  фактично  є  нульовим на дату зверненні  позивача до суду з позовом.

Крім того,  у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не визначено законом або договором. Згідно до  п.8.4 договору сторони визначили   розмір 20% річних за користування   чужими грошовими коштами що складає:  проценти річних за період з 01.05.2008 року по  31.10.2008 року в розмірі  5527 грн. 62 коп., тобто за  183 дні. Щодо  обгрунтованості   розміру нарахованих до стягнення втрат від інфляції, господарський суд приймає до уваги, що   позивачем  до стягнення заявлено  1157 грн. 62 коп.,  в той час коли за період з  01.05.2008 року до   дати звернення до суду, тобто  до 01.10.2008 року включно втрати від інфляції фактично складають  2403 грн. 01 коп., однак   господарський суд позбавлений  можливості  вийти за межі позовних вимог за  відсутності клопотання про це зацікавленої сторони, до стягнення призначається  заявлена сума втрат від інфляції в розмірі  1155 грн., яка повністю перебуває в межах позовних вимог.

Господарським судом приймається до уваги, що сторонами не виконано вимоги суду  щодо проведення звірки  взаємних розрахунків згідно до ухвали суду  від  13.10.2008 року, оскільки  до суду не подано   акт звірки.

Враховуючи вищевикладене,  господарський суд вважає , що позовні вимоги позивача підлягають до повного  задоволення.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на  відповідача  повністю, оскільки часткове погашення   заборгованості ним проведено лише після звернення позивача з позовом до суду.

Керуючись  ст.ст. 34,49, 82,  84, 116, 117 ГПК  України, господарський суд,

                                                            В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити   повністю.

Стягнути  з товариства з обмеженою відповідальністю ім. "Князя Потьомкіна", Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Розумівка,  вул. Шкільна, 1  р/р № 26007539000008 МФО 321712 ВАТ "Родовід Банк" код 32599537 заборгованість за отриманий товар в розмірі  53318 грн. 56 коп., з яких 40000 грн.   сума основного боргу,  6633 грн. 14 коп. пені, 5527 грн. 62 коп. проценти річних  та  1157 грн. 62 коп. втрати від інфляції коп.; сплачене  державне мито в розмірі  684 грн. 44 коп., та   витрати на інформаційно- технічне  забезпечення  судового процесу в розмірі 118 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агросвіт", в особі Кіровоградської філії товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агросвіт", 25000, м. Кіровоград, вул. Жовтневої Революції 37/16, офіс  107   р/р № 26006180663001 в КФ КБ "Приватбанк" МФО 323583 код 30159652.

Наказ  видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського  апеляційного  господарського  суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя