Рішення

від 23.04.2012 по справі 5004/253/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2012 р. Справа № 5004/253/12

за позовом приватного підприємства "Ліон"

до приватного підприємства "ЗІА Фруттіс"

про розірвання договору купівлі-продажу від 25.12.2008р.

Суддя Слупко В.Л.

Представники сторін:

від позивача: Василюк І.М. -ліквідатор ПП «Ліон», ОСОБА_2, довір. від 23.04.2012р.

від відповідача: ОСОБА_3, довір. від 15.08.2011р.

Суть спору: 12.03.2012р. до господарського суду Волинської області від ПП «Ліон»надійшла позовна заява за підписом ліквідатора ПП «Ліон»Василюка І.М., в якій заявлено вимогу про розірвання договору купівлі-продажу приміщення лінії шокової заморозки та складу холодильника, укладеного 25.12.2008р. між ПП «Ліон»та ПП «ЗІА Фруттіс», який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №5582, посилаючись на те, що відповідач в порушення п.2.1 договору не здійснив оплату за придбане ним у власність майно в сумі 370000грн., які зобов'язався сплатити протягом 30 банківських днів з моменту нотаріального посвідчення договору.

В позовній заяві ліквідатор ПП «Ліон»зазначає, що 12.02.2009р. засновником ПП «Ліон»прийнято рішення про ліквідацію підприємства та призначено ліквідаційну комісію. Ухвалою господарського суду Волинської області від 11.03.2009р. за заявою ВАТ «ВТБ Банк»порушено провадження у справі №7/60-Б про банкрутство ПП «Ліон», а постановою суду від 15.09.2009р. ПП «Ліон»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Укладення оспорюваного договору без намірів здійснити оплату за набуте майно є способом виведення майнових активів позивача. З огляду на склад засновників та керівників, позивач і відповідач є пов'язаними юридичнимим особами.

Як на правову підставу розірвання договору, позивач посилається на ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення другою стороною договору.

Заявляючи позов про розірвання договору ПП «Ліон»в особі ліквідатора Василюка І.М., просить поновити строк звернення до суду з даним позовом, посилаючись на те, що про існування договору ліквідатору позивача стало відомо під час розгляду господарським судом Волинської області справи №6/58-92 за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств до ПП «Ліон», ПП «ЗІА Фруттіс»про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.12.2008р., про визнання права власності та про витребування майна з чужого незаконного володіння.

ПП «ЗІА Фруттіс»у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні позов вважають безпідставним, оскільки розірвання договору купівлі-продажу від 25.12.2008р. як спосіб захисту прав не матиме наслідком ні повернення майна, ні отримання грошових коштів, а відтак і не сприятиме відновленню порушених прав ПП «Ліон». У випадку, якщо позивач вважає, що його права порушені невиконанням ПП «ЗІА Фруттіс»своїх грошових зобов'язань за договором, то він вправі ініціювати судовий позов про стягнення грошових коштів.

Крім того, відповідач зазначає, що обгрунтування ліквідатором пропуску строку звернення до суду не є правильним, оскільки до суду з позовом звернулася юридична особа -ПП «Ліон», сторона договору купівлі-продажу від 25.12.2008р., а не особисто ліквідатор ПП «Ліон», а тому в даному випадку правове значення має обізнаність приватного підприємства «Ліон»про факт порушення конкретних прав за договором, а не обізнаність про це окремого органу управління (ліквідатора), відповідно з врахуванням п.2.1 договору купівлі-продажу строк позовної давності сплив 25.01.2012р.

Відповідач просить при розгляді спору застосувати позовну давність.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

25.12.2008р. між ПП «Ліон»(продавцем по договору) та ПП «ЗІА Фруттіс»(покупцем по договору) було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу приміщення лінії шокової заморозки загальною площею 325,2 кв.м. та складу холодильника для м'ясопродуктів загальною площею 389,6 кв.м.

Відповідно до п.2.1 договору загальна ціна предмету договору становить 370000грн., яку ПП «ЗІА Фруттіс»зобов'язалось сплатити ПП «Ліон»протягом 30-ти банківських днів з моменту нотаріального посвідчення даного договору.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, ПП «ЗІА Фруттіс»оплату придбаних у власність приміщень не здійснило.

Відповідно до приписів ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 4.6 договору сторони визначили, що відповідальність за невиконання умов договору встановлюється згідно з чинним законодавством України.

Згідно з нормою статті 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору ; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 218 Господарського кодексу України також регламентовано, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу змісту статей 611, 614, ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України, відповідальність за порушення господарського зобов'язання у вигляді розірвання договору настає за умов встановлення вини порушника (сторони договору). Тобто, саме відповідач повинен довести, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. ч. 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 218 Господарського кодексу України).

Оскільки відповідач, отримавши 25.12.2008р. у власність за договором купівлі-продажу приміщення на суму 370000грн., оплату не здійснив, чим істотно порушив умови договору щодо виконання своїх зобов'язань, позивач вправі вимагати припинення договірного правовідношення шляхом розірвання договору в судовому порядку, що кореспондується з передбаченим ст.16 Цивільного кодексу України способом захисту про припинення правовідношення. Чинне законодавства надає саме позивачу право на власний розсуд обирати спосіб захисту порушеного права чи інтересу, в зв'язку з чим є безпідставним посилання відповідача як на підставу відмови у позові на те, що позивач в даному випадку в зв'язку з невиконанням ПП «ЗІА Фруттіс»грошових зобов'язань вправі ініціювати судовий позов про стягнення грошових коштів.

При цьому, суд враховує, що згідно з ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до ч. ч. 2 - 5 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Таким чином, норми ч. ч. 2 - 5 ст. 13 ЦК України не наділяють суд повноваженнями відмовляти в позові з тих лише підстав, що позивач звернувся з позовом про розірвання договору, але міг би звернутися з позовом про стягнення несплаченої заборгованості.

З огляду на вищевикладені обставини та норми законодавства суд приходить до висновку про задоволення позову ПП «Ліон»про розірвання договору від 25.12.2008р. купівлі-продажу приміщення лінії шокової заморозки та складу холодильника.

Як зазначалось в описовій частині даного рішення, відповідач просить при вирішенні спору застосувати позовну давність, визначену ст.257 ЦК України вказуючи, що трьохрічний строк позовної давності сплив 25.01.2012р. Позивач в позові заявив клопотання про поновлення строку на звернення до суду, оскільки ліквідатору ПП «Ліон»стало відомо про існування спірного договору під час розгляду справи №6/58-92, яка, як встановлено судом, розглядалася господарським судом Волинської області протягом червня 2009р. по березень 2012р. (ухвала про порушення провадження у справі №6/58-92 винесена 17.06.2009р., а рішення прийнято 23.03.2010р.).

При розгляді заявлених сторонами клопотань судом враховано наступне:

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За умовами п.2.1 договору купівлі-продажу оплата відповідачем мала бути здійснена протягом 30 банківських днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору, а не за 30 календарних днів, як рахує відповідач, зазначаючи у відзиві, що строк позовної давності сплив 25.01.2012р.

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як встановлено судом постановою господарського суду Волинської області від 15.09.2009р. у справі №7/60-Б про визнання банкрутом ПП «Ліон»Василюка І.М. призначено ліквідатором ПП «Ліон».

Позов ПП «Ліон»про розірвання договору купівлі-продажу подано в особі ліквідатора позивача -Василюка І.М., який в силу повноважень ліквідатора, визначених ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»зобов'язаний виявляти та повертати майно банкрута, звертатися з позовними заявами до суду, формувати ліквідаційну масу, а тому суд визнає поважними причини пропущення позовної давності та задовільняє клопотання позивача в особі його ліквідатора про поновлення строку звернення до суду про розірвання договору, в зв'язку з чим клопотання відповідача відхиляє.

Керуючись ст.ст. 16, 257, 261, 267, 526, 530, 599, 611,614, ч.2 ст.651, 655 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, - вирішив:

1. Поновити строк позовної давності для звернення ПП «Ліон»до суду із заявленим позовом .

2. Розірвати договір купівлі-продажу приміщення лінії шокової заморозки та складу холодильника, укладеного 25.12.2008р. між ПП «Ліон»та ПП «ЗІА Фруттіс», який нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за №5582.

3. Стягнути з ПП «ЗІА Фруттіс»на користь ПП «Ліон»1073грн. витрат по судовому збору.

Повне рішення складено 26.04.2012р.

Суддя В.Л.Слупко