Рішення

від 11.04.2012 по справі 34/274

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/274 11.04.12

За позовомПублічного акціонерного товариства "ДОК-3" доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" третя особа-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Антар" третя особа-2 -Міністерство фінансів України проповернення безпідставно набутого майна

Головуючий суддя: судді: Сташків Р.Б. Бойко Р.В. Грєхова О.А.

Представники: від позивача -ОСОБА_6, представник за довіреністю; від відповідача -ОСОБА_7, представник за довіреністю; від третьої особи-1 -ОСОБА_8, представник за довіреністю; від третьої особи-2 -не з'явився; від прокуратури -Лиховид О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариство "ДОК-3" (далі -позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" (далі -відповідач) про повернення безпідставно набутого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 13.01.2010 безпідставно та незаконно були списані 22 200 000 грн. з поточного рахунку позивача на кредитний рахунок третьої особи у АКБ «Київ», відтак списані кошти у сумі 22 200 000 грн. підлягають негайному поверненню позивачеві.

Ухвалою суду від 28.11.2011 було порушено провадження у справі №34/274, розгляд справи було призначено на 19.12.2011, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Антар".

16.12.2011 через загальний відділ суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство фінансів України.

Ухвалою суду від 19.12.2011 розгляд справи було відкладено на 11.01.2012, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство фінансів України.

10.01.2012 через відділ діловодства суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти позову повністю з підстав його необґрунтованості та зазначив, що при списанні грошових коштів з поточного рахунку ВАТ «ДОК-3»Банк діяв в рамках чинного законодавства України та на підставах договірних відносин, що склалися між позивачем та Банком.

Ухвалою суду від 11.01.2012 розгляд справи було відкладено на 23.01.2012.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 06.02.2012 розгляд справи № 34/274 доручено здійснити колегіально у наступному складі: головуючий суддя Сташків Р.Б., судді Бойко Р.В. та Грєхова О.А.

Ухвалою суду від 13.02.2012 розгляд справи призначено на 29.02.2012.

Ухвалою суду від 29.02.2012 розгляд справи відкладено на 21.03.2012.

Суд відмовив у задоволенні поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.03.2012 розгляд справи відкладено на 11.04.2012.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.03.2008 між Акціонерним комерційним банком «Київ»(далі -Банк або Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Антар»(далі -Позичальник) укладений Кредитний договір № 28/08 (далі -Кредитний договір) , за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит на поповнення обігових коштів для здійснення статутної діяльності в сумі 5 000 000 грн. на строк користування з 18.03.2008 до 16.03.2010, розмір плати за користування 13,1% річних (пункт 2.1 Кредитного договору), а Позичальник зобов'язується забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів та належне виконання всіх інших своїх зобов'язань за цим Договором, а також сплачувати комісії за кредитне обслуговування (пункт 4.4.1 Кредитного договору).

Відповідно до пункту 4.4.11 Кредитного договору Позичальник зобов'язується повністю повернути кредит та сплатити проценти незалежно від настання строку виконання зобов'язання у випадках:

- реорганізації або ліквідації Позичальника / заставодавця, поручителя /;

- порушення заставодавцем / поручителем / зобов'язань за договором, що забезпечує виконання Позичальником зобов'язань за договором;

- вчинення заставодавцем дій на припинення застави, що забезпечує виконання Позичальником зобов'язань за Договором;

- незгоди Позичальника зі зміною процентної ставки, запропонованої Кредитодавцем.

Згідно з пунктом 6.1 Кредитного договору у разі непогашення кредиту та/або несплати процентів за його користування на умовах цього Договору Позичальник у відповідності до чинного законодавства доручає та надає право Кредитодавцеві самостійно здійснювати списання грошових коштів з рахунків, відкритих в АКБ "Київ" (в т. ч. рахунків в інших ніж валюта кредиту, валютах) № 26005001096601, 26009001096630 в АКБ "Київ" МФО 322498, в сумах, необхідних для погашення кредиту, сплати процентів за його користування, штрафних санкцій та інших платежів, належних з Позичальника за цим Договором.

Після здійснення договірного списання Кредитодавець протягом одного банківського дня направляє Позичальнику виписки з відповідних рахунків з відображенням проведених операцій (у разі списання з рахунків, відкритих в АКБ "Київ"). Після договірного списання з рахунків, відкритих в інших банках, Кредитодавець протягом одного банківського дня повідомляє про це Позичальника (пункт 6.2 Кредитного договору).

Додатковими угодами № 1 від 21.04.2008, № 2 від 09.06.2008, № 3 від 28.07.2008, № 4 від 30.09.2008, № 5 від 29.10.2008, № 6 від 29.01.2009 до Кредитного договору були внесені зміни, зокрема сторони погодили, що «сума кредитування становить 44 870 000 грн., строк з 18.03.2008 до 16.03.2010, розмір плати за користування 25% річних».

Банк свої зобов'язання виконав щодо надання кредитних коштів в сумі 44 870 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, між Публічним акціонерним товариством «ДОК-3»(далі -Іпотекодавець), АКБ «Київ»та ТОВ «Будівельна компанія «Антар»укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрований за № 484 (далі -Договір іпотеки), згідно з яким позивач виступив майновим поручителем Третьої особи та передав в іпотеку відповідачеві, як Іпотекодержателю, належне йому нерухоме майно, а саме:

- прибудову до котельної, котельну, навіс для цеху № 3 (літ. Н), площею 432,10 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ. вул. Межигірська 78;

- нежилі будівлі, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 46 та складаються з:

- матеріального складу холодильного (літ. А), пл. -1061,20 кв. м.

- столярно-збірного цеху (літ. Б)., пл. - 1627,80 кв. м.;

- сушильного цеху (літ. Г) пл. -1846,50 кв. м.;

- цеху погонажних виробів (літ. Г), загальною площею 4535,50 кв. м (далі -Предмет іпотеки).

Згідно із пунктом 1.7 Договору іпотеки з врахуванням висновків оцінювача нерухомого майна вартість Предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 48 956 279 грн.

Відповідно до пункту 2.1.1 Договору іпотеки Предмет іпотеки до моменту укладення цього Договору нікому не відчужений, під забороною (арештом), а також заставою, в тому числі податковою, не перебуває, як внесок до статутного капіталу інших юридичних осіб не внесений, судового спору щодо нього немає, прав щодо нього у третіх осіб як в межах, так і за межами України немає.

Відсутність заборони відчуження Предмета іпотеки підтверджується Витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 02 лютого 2009 року. Відсутність податкової застави перевірено за Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 02 лютого 2009 року.

Відсутність обтяжень Предмета іпотеки перевірено за Витягом з Державного реєстру іпотек, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 02 лютого 2009 року.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат»накладено заборону на відчуження зазначених об'єктів та внесено відповідний запис до державного реєстру іпотек.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені ним вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до пункту 3.1.4 Договору іпотеки у випадку невиконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, звернути стягнення на Предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до умов цього Договору, та за рахунок вирученої від реалізації Предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, штрафних санкцій, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних із реалізацією Предмета іпотеки.

Згідно з пунктом 3.1.7 Договору іпотеки у випадках, якщо суми від продажу Предмета іпотеки та суми від реалізації іншого майна, яке буде заставленим в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором недостатньо для повного задоволення вимог Іпотекодержателя, вимагати в судовому порядку отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна Іпотекодавця.

Відповідно до пункту 4.1.3 Договору іпотеки Іпотекодавець зобов'язаний при втраті (знищенні, загибелі) або пошкодженні предмета іпотеки з його вини або виникненні загрози такої втрати чи пошкодження негайно повідомити про це Іпотекодержателя і на вимогу останнього замінити його іншим рівноцінним майном, або, якщо це неможливо, відновити знищений або пошкоджений предмет іпотеки або, незалежно від настання терміну, виконати основне зобов'язання, з відшкодуванням іпотекодержателю збитків.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про іпотеку»якщо інше не встановлено законом чи іпотечним договором, іпотекодавець зобов'язаний вживати за власний кошт всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб.

Іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 11 Закону визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Банком було надіслано позивачу письмову вимогу про усунення порушення від 03.12.2010 № 21/4875, яку позивач отримав 06.12.2010, докази чого містяться в матеріалах справи.

У вказаній письмовій вимозі ставилось питання про заміну знищеного предмету іпотеки за Договором іпотеки № 1 рівноцінним майном у строк не більше 30 календарних днів з дня отримання даної письмової вимоги шляхом укладання договору іпотеки (застави) з покладанням всіх витрат на ВАТ «ДОК-3».

Також, Банком було надіслано позивачу письмову вимогу про усунення порушення від 24.01.2012 року № 25-02/186, яку позивач отримав 30.01.2012, докази чого містяться також в матеріалах справи.

У вказаній письмовій вимозі ставилось питання про заміну знищеного предмету іпотеки за Договором іпотеки № 2 рівноцінним майном у строк не більше 30 календарних днів з дня отримання даної письмової вимоги шляхом укладання договору іпотеки (застави) з покладанням всіх витрат на ВАТ «ДОК-3».

Вищевикладене спростовує посилання позивача на те, що відповідач не вимагав заміни рівноцінними майном предмет іпотеки.

Також, пунктом 4.2.3 Договору іпотеки Іпотекодавець (позивач) має право реалізувати з письмової згоди Іпотекодержателя (Банку) предмет іпотеки з перерахуванням отриманих грошових коштів Іпотекодержателю в рахунок виконання своїх зобов'язань за кредитним договором.

Згідно із пунктом 5.4 Договору іпотеки способи задоволення своїх вимог визначає Банк, як Іпотекодержатель.

Відповідно до пункту 5.6 Договору іпотеки Іпотекодержатель має право організувати продаж Предмета іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу між Іпотекодавцем та покупцем, який укладається за письмовою згодою Іпотекодержателя в порядку, визначеному статтею 6 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати". При цьому кошти за придбану нерухомість покупець сплачує на банківські рахунки Іпотекодержателя.

Відповідно до пункту 5.7 Договору іпотеки Іпотекодавець, як майновий поручитель, несе відповідальність перед Іпотекодержателем за невиконання Позичальником основного зобов'язання виключно в межах Предмета іпотеки.

Виходячи із змісту пункту 5.7 Договору іпотеки позивач, як майновий поручитель, несе відповідальність перед Банком за невиконання ТОВ «БК «Антар»основного зобов'язання виключно в межах вартості предмету іпотеки.

Згідно зі статтею 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтями 541, 543 ЦК України визначено, що солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Оскільки третя особа-1 не виконала взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором, а позивач взяв на себе відповідно до укладеного договору іпотеки зобов'язання по виконанню умов Кредитного договору за третю особу, майновий поручитель зобов'язаний виконати основне зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків, а також відшкодування збитків.

Також, між Позивачем, як Іпотекодавцем та Банком, як Іпотекодержателем, було укладено 02.02.2009 нотаріально посвідчений Договір іпотеки (далі -Договір іпотеки №2), зареєстровано в реєстрі за № 483, відповідно до якого, ВАТ «ДОК-3», як майновий поручитель передав в іпотеку Банку об'єкт нерухомого майна, що знаходився за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, а саме: Літ. М (компресорна, цех ДСП, склад готової продукції, цех клеєних конструкцій), загальною площею 4 109,10 кв. м.

Загальна сума оцінки предмету іпотеки склала 37 181 191 грн.

Зазначеним Договором іпотеки забезпечується виконання зобов'язань позичальника - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Злагода»за Кредитним договором № 52/08 від 29.07.2008 та Додаткових угод до нього, включаючи повернення суми кредиту на загальну суму 24 854 678,19 грн., сплату процентів та штрафних санкцій.

Також, між позивачем, як Іпотекодавцем, та Банком, як Іпотекодержателем, було укладено 02.02.2009 нотаріально посвідчений Договір іпотеки (далі -Договір іпотеки №3), зареєстрований в реєстрі за №475, відповідно до якого ВАТ «ДОК-3», як майновий поручитель, передав в іпотеку Банку об'єкти нерухомого майна, що знаходились за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, а саме: Літ. А (адміністративна будівля), загальною площею 1745,10 кв.м., Літ. X (будівля магазину), загальною площею 43,40 кв.м., Літ. У (зарядний пункт, акумуляторна), загальною площею 240,70 кв.м., Літ. Ь (будівля лісоцеху), загальною площею 1975,90 кв.м., Літ. Б. (столярний цех, будівля малярного цеху), загальною площею 4 718,00 кв.м., Літ. С. (будівля механічного цеху та трансформаторна підстанція), загальною площею 392,40 кв.м.

Загальна сума оцінки предмету іпотеки склала 82 947 213,00 гривень.

Зазначеним договором іпотеки забезпечується виконання зобов'язань позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Індустріально-інвестиційна Компанія»за Кредитними договорами № 68/07 від 29.08.2007 року та № 51/08 від 28.07.2008 року та Додатковими угодами, що були укладені до цих Кредитних договорів, включаючи повернення суми кредиту на загальну суму 35 462 649,14 грн. та 4 500 000 доларів США, сплату процентів та штрафних санкцій.

29.12.2008 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен»(далі -КП «Київський метрополітен») та ВАТ «ДОК-3»було укладено договір № 158-ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві (далі -Договір №158-ДБМ).

Згідно із пунктом 2.1 Договору №158-ДБМ, ВАТ «ДОК-3»зобов'язується відмовитись від права власності на комплекс будівель та споруд, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, а КП «Київський метрополітен»зобов'язується сплатити ВАТ «ДОК- 3»компенсацію за нього, визначену в договорі.

Як визначено в пункті 2.7 вищевказаного договору, розмір грошової компенсації за об'єкт становить, з урахуванням ПДВ 50 832 257 грн.

Відповідно до пункту 4.1 Договору №158-ДБМ позивач відмовляється від права користування земельною ділянкою та права власності на об'єкт при настанні одразу двох умов: винесення рішення Київською міською радою про надання Комбінату в користування рівноцінної земельної ділянки та надходження на рахунок Комбінату грошової компенсації в розмірі визначеному в п. 2.7 даного Договору.

Згідно із актом звірки від 05.01.2009 КП «Київський метрополітен»сплачено позивачу 10 809 343,05 гривень, а сума заборгованості КП «Київський метрополітен»перед позивачем складає 40 022 913, 95 гривень.

Листом від 24.04.2009 №01-09/123 ВАТ «ДОК-3»просив Банк зняти заборону відчуження майна, передбаченого Договорами іпотеки.

В подальшому, листом від 22.06.2009 року ВАТ «ДОК-3»повідомив Банк про те, що частина території ВАТ «ДОК-3»підлягає знесенню, а акціонери ВАТ «ДОК-3»вирішили реалізувати весь комплекс будівель, а отримані кошти направити на погашення заборгованості по кредитам юридичних та фізичних осіб перед ПАТ «АКБ «КИЇВ».

25.06.2009 між Банком та ВАТ «ДОК-3»було укладено Гарантійну угоду від (далі -Гарантійна угода) відповідно до якої Банк зобов'язався зняти у строк не пізніше 25.06.2009 заборону відчуження за зазначеними іпотечними договорами (пункт 4), а ВАТ «ДОК-3» гарантував, що розрахунки за договорами відчуження об'єктів іпотеки будуть здійснюватися виключно через поточний рахунок в Подільській філії, і що за умови угоди відчуження грошові кошти від реалізації надійдуть на вказаний рахунок в Банку не пізніше 26.06.2009 (пункт 5).

Відповідно до пункту 6 Гарантійної угоди товариство гарантує, що вказані в п. 5 цієї Угоди грошові кошти будуть використані для погашення заборгованості позичальників Банку на підставі окремо укладених угод з Товариством.

Згідно із пунктом 7 вказаної Гарантійної угоди у випадку невиконання або неналежного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за цією угодою позивач втрачає право вимоги до Банку на суму 10 600 000 млн. грн. у випадку припинення або визнання недійсною угоди про відступлення права вимоги від 30.12.2008 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.03.2010 у справі № 33/20 визнано недійсним інвестиційну угоду від 24.07.2008, що укладена між ВАТ «Київпроект», Банком та Позивачем, а також угоду про відступлення права вимоги від 30.12.2008, укладену між Банком та позивачем.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2010 року вказане рішення Господарського суду м. Києва залишено без змін.

Таким чином, виходячи із суті зобов'язання, визначено в пункті 7 вказаної Гарантійної угоди позивач позбавлений права вимагати від Банку грошової суми у розмірі 10 600 000 млн. грн. проте, включає її до складу позовних вимог.

Банк виконав свої зобов'язання та направив приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 листа щодо зняття заборони на відчуження предмета іпотеки за Договором іпотеки від 02.02.2009, що підтверджується листом від 25.06.2009 року та витягом про реєстрацію у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Також відповідні листи були направлені відносно інших, зазначених вище договорів іпотеки, і заборона на відчуження іпотечного майна були знята.

Разом з тим, в Гарантійній угоді сторони погодили, що Банк зобов'язався зняти заборону відчуження за зазначеними іпотечними договорами для вирішення питання реалізації всього комплексу будівель у зв'язку із рішенням Київської міської державної адміністрації про знесення будівель, з метою, що отримані кошти надійдуть Банку на вказаний рахунок не пізніше 26.06.2009 і будуть направлені на погашення заборгованості Позичальників Банку, проте згоди на відчуження предметів іпотеки та на їх знищення без можливості отримання грошових коштів для погашення заборгованості Позичальників Банк не надавав.

27.11.2009 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний союз»було укладено договір про відступлення права вимоги, предметом якого є передача ВАТ «ДОК-3»та набуття ТОВ «Промислово-інвестиційний союз»права вимоги до КП «Київський метрополітен»на суму 40 022 913, 95 грн., що виникла на підставі зобов'язань КП «Київський метрополітен»по договору № 158-ДБМ від 29.12.2008.

Відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради від 18.12.2009 № 1413 було надано дозвіл на знесення нежитлових будинків та споруд за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, в тому числі і літ. Н, що є предметом іпотеки за Договором іпотеки.

Позивач, на підставі договору купівлі-продажу від 30.06.2009 відчужив Товариству з обмеженою відповідальністю «Інкон-Юраудит»нежилі будівлі (А, Б, Г), загальною площею 4535,50 кв. м., розташовані в м. Києві по вул. Щекавицькій, 46.

Інша частина нерухомого майна, що передана ПАТ «Док-3»в іпотеку та визначена в пункті 1.2 Договору іпотеки від 02.02.09. № 484, а саме: прибудова до котельної, котельна та навіс для цеху № 3 (літ. Н), що знаходяться по вул. Межигірській 78 у м. Києві, демонтовані за рахунок позивача, про що складено Акт № 1 виконаних робіт від 12.03.2010.

Також, позивач, на підставі договору купівлі-продажу від 09.12.2009, відчужив Товариству з обмеженою відповідальністю «Інкон-Юраудит»нерухоме майно, а саме: нежилі будівлі (літ. Б, літ. У), загальною площею 4958,70 кв. м., що розташовані в м. Києві по вул. Межигірській № 78.

При цьому, Банк також не давав погодження на таке відчуження .

Згідно із пунктом 1.7 вказаного договору купівлі-продажу договірна ціна вказаних нежилих будівель склала 1 500 000 гривень, тоді, як в іпотечному договору, договірна ціна будівлі літ. У склала 2 177 974 гривні, а літ. Б - 42 690 823 гривні.

Як зазначає Банк, останньому стало відомо, що земельна ділянка, яка раніше належала позивачу в м. Києві по вул. Межигірській № 78, зареєстрована з 22.04.2010 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкон-Юраудит».

Згідно із Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.04.2010 № 256, Товариству з обмеженою відповідальністю «Інкон-Юраудит» було надано дозвіл на знесення нерухомого майна, а саме: нежилої будівлі (літ. У), що розташована в м. Києві по вул. Межигірській № 78.

Також, нежилі будівлі, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 46 та складаються з матеріального складу холодильного (літ. А), столярно-збірного цеху (літ. Б), сушильного цеху (літ. Г), цеху погонажних виробів (лі. Г) загальною площею 4535, 50 кв.м. були без погодження з Банком відчужені на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкон-Юраудит», згідно із договором купівлі-продажу від 30.06.2009 року.

Реєстрація права власності позивача на предмети іпотеки, які являють собою нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78 літ. «А», літ. «С»та літ. «Б», скасована 18.03.2010 року на підставі звернення позивача та доданих документів. Про даний факт свідчить довідка Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 02.04.2010 року № 11489 (И- 2010).

Таким чином, позивачем протягом 2009 року в різний спосіб відчужено та знесено нерухоме майно, яке перебувало в його власності та було предметом іпотечного договору, грошові кошти від реалізації зазначеного нерухомого майна не було направлено на виконання зобов'язань ВАТ «ДОК-3»за Договором іпотеки.

Оскільки відбулось знищення предметів іпотеки, а ВАТ «ДОК-3»відступило право грошової вимоги сплати компенсації вартості знищеного майна третій особі, відчуження предметів іпотеки в різний спосіб здійснювалось без попереднього погодження з Банком, невиконання позивачем свого зобов'язання щодо виконання основного зобов'язання за Кредитним договором, Банку, як суб'єкту державного сектору економіки, були нанесені реальні збитки в межах вартості іпотечного майна на загальну суму 169 084 683 гривні.

Таким чином, в силу зобов'язань, визначених в п.п.4.1.3. та 4.2.3. Договору іпотеки, у позивача є зобов'язання щодо відшкодування реальних збитків, завданих Банку та виконання основного зобов'язання за Кредитним договором.

Виходячи із умов Договору іпотеки та чинного законодавства України у ВАТ «ДОК- 3»залишилось зобов'язання щодо відшкодування Банку збитків, заміни предмету іпотеки та сплати заборгованості за вказаним кредитним договором, як поручителем ТОВ «БК «Антар».

28.12.2009 Банком було направлено ВАТ «ДОК-3»вимогу про виконання Кредитного договору та сплату боргу Поручителем, яку ВАТ «ДОК-3»отримав 06.01.2010 року, докази чого містяться в матеріалах справи.

У даній вимозі Банком ставилося питання про сплату суми заборгованості за Кредитним договором, у строк до 05.01.2010 року, а у випадку невиконання поручителем вказаної вимоги - списання заборгованості з поточних рахунків ВАТ «ДОК-3», відкритих у Банку.

Відповідно до укладеного між Банком та ВАТ «ДОК-3»договору про обслуговування банківського рахунку в національній валюті № 30/03 від 25.06.2005, Банком було відкрито ВАТ «ДОК-3»поточний рахунок у Подільській філії Банку.

У зв'язку з ліквідацією Подільській філії Банку, рахунок було змінено, в порядку встановленому розділом 19 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 № 492.

Про дані обставини було повідомлено ВАТ «ДОК-3»та відповідну податкову інспекцію, докази чого містяться в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 2.1.4 Договору про обслуговування банківського рахунку в національній валюті Банк має право проводити договірне списання грошових коштів з рахунку клієнта у відповідності з вимогами чинного законодавства України і умовами договорів укладеними Клієнтами.

Станом на 13.01.2010 заборгованість ТОВ «БК «Антар»перед Банком за Кредитним договором складала: за строковим кредитом - 44 870 000 гривень, а за простроченими нарахованими процентами - 11 217 500 гривень. Станом на 01.12.2011 сума заборгованості становила за простроченим кредитом -33 887 500 гривень, а за простроченими процентами - 16 012 750 гривень. Про дані обставини свідчить довідка Банку від 16.12.2011 № 25-02/4621.

З метою відновлення порушено права Банку, як кредитора позивача за гарантійною угодою, а також Іпотекодержателя, отримані позивачем грошові кошти від Банку у сумі 22 200 000 гривень Розпорядженням голови правління Банку були списані з поточного рахунку позивача меморіальними ордерами від 13.01.2010 і направлені на погашення кредиторської заборгованості ТОВ «БК «Антар»за простроченими процентами та кредитом.

Позивач вважає, що грошові кошти в розмірі 22 200 000 грн., які були списані з його поточного рахунку відповідачем на кредитний рахунок третьої особи у АКБ «Київ», підлягають негайному поверненню, зокрема у зв'язку із тим, що відповідно до пункту 6 Гарантійної годи товариство гарантує, що вказані в п. 5 цієї Угоди грошові кошти будуть використані для погашення заборгованості позичальників Банку на підставі окремо укладених угод з Товариством, а таких угод не було укладено.

Разом з тим, суд зазначає, що не укладення додаткових угод не звільняє позивача від виконання свого обов'язку відповідно до умов Договору іпотеки та вимог чинного законодавства.

Згідно з пунктом 1.19-1 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Пункт 1.38 статті 1 вказаного Закону передбачає, що списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Пункт 26.1 статті 26 цього ж Закону встановлює, що платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Пунктом 26.4 статті 26 даного Закону України передбачено, що у разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.

Стаття 19 Цивільного кодексу України передбачає, що особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою.

Також, як було зазначено раніше, відповідно до пункту 5.4 Договору іпотеки способи задоволення своїх вимог визначає Банк, як Іпотекодержатель.

Зважаючи на протиправність дій ВАТ «ДОК-3» щодо знищення предметів іпотеки, а також їх продаж без дозволу Банку, не заміни предметів іпотеки, несплати їх вартості Банку, Банком самостійно обрано передбачений спосіб захисту свого порушено права кредитора, шляхом списання суми грошових коштів з поточного рахунку ВАТ «ДОК-3»та направлення на погашення заборгованості ТОВ «БК «Антар», як боржника Банку.

Вказаний спосіб самозахисту порушеного цивільного права не заборонений законом, не може суперечити моральним засадам суспільства та відповідає суті правовідносин між Банком, позивачем та ТОВ «БК «Антар»у випадку належного виконання зобов'язань учасниками даних правовідносин.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої статті 55 вищевказаного Закону відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно, до статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»банки зобов'язані виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно пункту 1.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» визначено, що операційний час -частина операційного дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою -членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем в позовній заяві застосовано положення статті 625 ГПК України та нараховано розмір інфляційних втрат та 3% річних.

Проте, суд не може погодитись з позицією позивача та зазначає, що позивачем не доведено факт прострочення виконання грошового зобов'язання. Застосовувати розмір інфляційних втрат та 3% річних, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог стосовно нарахування інфляційних втрат у розмірі 2 497 582,40 грн. та 3% річних у розмірі 1 000 532,50 грн.

На підставі викладеного, слід зробити висновок про те, що при списанні грошових коштів з поточного рахунку ВАТ «ДОК-3», Банк діяв в рамках чинного законодавства України та на підставах договірних відносин, що склалися між Позивачем та Банком.

Згідно із статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Таким чином, із змісту даної статті слідує, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

Зважаючи на те, що в силу вищезазначених норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку», договірних зобов'язань, які існують між Банком та позивачем, Банк має право на отримання належного виконання від позивача, в тому числі і на суму 22 200 000 гривень, оскільки сума реальних збитків, невиконаних зобов'язань позивача значно перевищує суму, яка отримана Банком.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що Банком було без достатньої правової підстави отримано відповідні грошові кошти, а відтак не вбачається підстав для визнання перерахованих Банком коштів безпідставними.

Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя: судді: Сташків Р.Б. БойкоР.В . Грєхова О.А.