Рішення

від 25.04.2012 по справі 5011-36/2402-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/2402-2012 25.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркіноінвест"

до Державного комунального підприємства Кінотеатр «Росія»

про стягнення 971 176, 43 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 -по дов. №б/н від 07.02.2012р.

від відповідача: ОСОБА_2 -по дов. №б/н від 19.04.2012р.

В судових засіданнях 02.04.2012р., 19.04.2012р. та 24.04.2012р. оголошувались перерви відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи :

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркіноінвест" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного комунального підприємства Кінотеатр «Росія»971 176, 43 грн., із яких: 378 098 грн. 09 коп. заборгованості з оплати лізингових платежів, 143760, 54 грн. інфляційних втрат, 449 317, 80 грн. 36% річних.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у наданому суду відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:

- 31 жовтня 2006 р. згідно акту приймання-передавання майна предмету лізингу (обладнання) до договору лізингу №Р1/06 від 15.01.2006 р. відбулася лише передача обладнання. В акті зазначено, що погіршення якості з моменту укладення договору лізингу і явних (видимих) недоліків переданого об'єкта лізингу при візуальному огляді не виявлено. Доказів змонтування об'єкту лізингу позивачем не надано;

- відповідно до додаткової угоди №Р1 від 25.07.2006 р. загальна вартість договору становить 353 368,16 грн. в тому числі вартість комплекту обладнання 129 702,00 грн. За актом приймання-передавання предмета лізингу, відповідач прийняв від позивача комплект обладнання на суму 353 368,16 грн., загальна вартість предмету лізингу становить 129 792,00 грн. У позовній заяві позивач вказав, що заборгованість по сплаті лізингових платежів становить 378 098,93 грн., в тому числі по сплаті лізингових процентів, що вказують платіж, як винагороду лізингодавця за надане у лізинг обладнання становить 248 306,11 грн. Тобто, позивач завищив розмір основного боргу на суму 24 729,03 грн. без внесення відповідних змін до договору;

- відповідно до додатку №2 до додаткової угоди №Р1 від 25.07.2006 р. про зміну договору лізингу №Р1/06 від 15.01.2006 р. , а саме колонки №7, встановлено, що сума лізингових платежів до сплати була розрахована за формулою колонки 3+4+5.

Дана обставина не дала змоги бухгалтерії ДКП Кінотеатру "Росія" точно визначити суму лізингових платежів, оскільки відповідачу не відомо, де саме була допущена помилка в розрахунках чи формулі, оскільки, якщо брати за основу формулу визначення суми лізингових платежів до сплати, то кінцева сума не відповідає загальній вартості договору лізингу;

- в зв'язку з невідповідністю суми позову сумі дійсної заборгованості ДКП Кінотеатр "Росія" перед ТОВ "Укркіноінвест" розрахунок штрафів, пені, інфляційних відрахувань не відповідає дійсності та часу прострочення заборгованості та підлягає відхиленню;

- відповідач вважає, що акт звіряння взаєморозрахунків станом на 01.01.2012 р. та лист ДКП Кінотеатр "Росія" без номера від 01.11.2010 р. не можуть встановлювати наявність заборгованості, оскільки вказані документи не відповідають вимогам ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Представником позивача 13.04.2012р. через відділ діловодство Господарського суду міста Києва надані письмові пояснення, в яких позивач зазначає наступне:

- відповідно до п. 2.1. договору, лізингодавець надає лізингоодержувачу обладнання у вигляді комплекту. Обладнання передається у лізинг на строк з 2006 року по 2010 рік, що складає 48 календарних місяців, з моменту підписання ата про здачу-приймання обладнання. Згідно з п. 2.4. договору, початком строку лізингу вважається момент підписання акта про здачу-приймання обладнання. Тобто, договір лізингу пов'язує виникнення обов'язку з оплати лізингових платежів з моментом передачі обладнання. Єдиний документ, що повинен складатися сторонами на підтвердження факту належного виконання умов договору лізингу позивачем, є акт приймання-передачі обладнання. Пунктом 5.7. договору лізингу визначено, що документом, який підтверджує передачу комплекту обладнання від лізингодавця у користування до лізингоодержувача, є акт передання-приймання обладнання. Це свідчить про те, що акт приймання-передачі підтверджує не просто передачу обладнання, а передачу обладнання в користування відповідачу. Зі змісту пункту 5.1. договору лізингу випливає, що здійснення монтажу обладнання повинно передувати підписанню акту приймання-передачі обладнання;

- відповідач зазначив, що передане обладнання ним не використовується. На противагу цьому, позивачем отримано лист №01/28-03-2012 від 28.03.2012 р. від Приватного підприємства "Кіносвіт", яке безпосередньо здійснювало монтаж обладнання в приміщенні кінотеатру "Росія", в якому зазначено, що обладнання ним було змонтовано, налагоджено та протестовано. Окрім того, ПП "Кіносвіт" вказує, що відповідач регулярно купує в нього витратні матеріали для обладнання. ФОП ОСОБА_3 повідомив, що ним здійснюється регулярне технічне обслуговування обладнання, поставленого за договором лізингу. Ним було надано копії відповідних актів виконаних робіт, що підтверджують здійснення технічного обслуговування обладнання;

- розмір лізингових платежів за договором визначений в додатку 1 до договору "Графік сплати лізингових платежів" (в редакції додатку №2 до додаткової угоди №р1 про зміну договору лізингу №Р1/06 від 15 січня 2006 року).. При цьому, розмір лізингових платежів, в частині лізингових процентів розрахований з врахуванням податку на додану вартість. Таким чином, сума комісії, що перевищує вказану суму, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Розмір лізингових платежів, з врахуванням податку на додану вартість, розрахованого відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", наведений у відповідному розрахунку, що подавався до суду раніше;

- з позовною заявою позивачем подано лист відповідача від 12 липня 2007 року без номера яким відповідач повністю визнає суму боргу.

В судовому засіданні 24.04.2012р. представником відповідача заявлено усне клопотання про зменшення стягнення з відповідача суми штрафних санкцій відповідно до ст.. 233 Господарського кодексу України.

Через відділ діловодство Господарського суду міста Києва від Головного управління культури Виконавчого органу Київської місткої ради (Київської міської державної адміністрації) надійшла заява про залучення Управління до справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Клопотання мотивоване тим, що відповідно до Статуту відповідача він підпорядкований Головному управлінню культури, а тому рішення з даного спору може вплинути на права та обов'язки Управління щодо відповідача.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував посилаючись на те, що між сторонами виникли права та обов'язки на підставі цивільно -правової угоди, що укладена між сторонами, а тому рішення з даного спору ніяким чином не вплине на права та обов'язки Управління щодо відповідача.

Представник відповідача дану заяву підтримав.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що Головним Управлінням культури не зазначено в поданій заяві яким чином рішення з даного спору може вплинути на права та обов'язки Управління у суду відсутні правові підстави для залучення до участі у розгляді справи третьої особи. Підпорядкування відповідача Головному управлінню культури не є достатньою підставою для залучення Управління до участі у справі.

В судовому засіданні 25.04.2012р. представником відповідача заявлено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління комунальної власності міста Києва.

Клопотання мотивоване тим, що відповідно до Статуту відповідача майно підприємства належить до міської комунальної власності і закріплене за відповідачем на праві повного господарського відання. Управління майном комунальної власності територіальної громади м. Києва та державним майном, що передане до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради здійснює Головне управління комунальної власності міста Києва, а тому відповідач вважає що рішення з даного спору вплине на права та обов'язки Управління щодо відповідача.

Представник позивача проти задоволення даної заяви заперечував.

Беручи до уваги приписи ст. 27 Господарського процесуального кодексу України та зважаючи на те, що належність майно відповідача до комунальної власності територіальної громади міста Києва не є достатньою підставою для залучення Управління до участі у справі як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

15.01.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркіноінвест" (надалі позивач) та Державним комунальним підприємством Кінотеатр "Росія" (надалі відповідач) укладено договір лізингу №Р2/06, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу у вигляді лізингу в платне користування предмет лізингу на умовах, що визначається цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, предметом лізингу є обладнання для кінотеатру, що включає: екран, кінотехнологічне обладнання, акустичне обладнання, крісла кінотеатральні, що становить комплект, зазначений нижче.

Монтаж та установка обладнання відбувається на території лізингоодержувача за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 19, кінотеатр "Росія".

Згідно з п. 2.1. договору, позивач надає відповідачу обладнання у вигляді комплекту. Обладнання передається у лізинг на строк з 2006 року по 2010 рік, що складає 48 календарних місяця з моменту підписання акту про здачу-приймання обладнання.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що початком строку лізингу вважається момент підписання акту про здачу-приймання обладнання.

Загальна вартість договору становить 518 234,17 грн., в тому числі вартість комплекту обладнання 217 800, 00 грн., в т. ч. ПДВ -36 300, 00 грн. (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору, обладнання передається позивачем і приймається у лізинг відповідачем на умовах сплати відповідачем лізингових платежів за користування обладнанням шляхом перерахування лізингових платежів позивачу. Лізингові платежі складаються з :

- суми, що відшкодовує частину вартості встановленого обладнання;

- лізингових процентів, що включають платіж як винагороду лізингодавцю за надане у лізинг обладнання.

Сума, що відшкодовує частину вартості обладнання є фіксованим платежем (п. 3.3. договору).

Згідно з п. 3.4. договору, лізингові проценти можуть змінюватися у випадку виникнення обставин, що можуть викликати комерційні втрати сторін: зміна рівня інфляції, цін, тарифів, обмінного курсу євро або долара США та інших значних для сторін показників, що буде предметом додаткової угоди.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати відповідачем лізингових платежів, відповідач в повному обсязі відшкодовує позивачу збитки, понесені позивачем у зв'язку з таким простроченням, а також суму втраченого фінансового доходу (упущеної вигоди).

З урахуванням положень ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідач у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 процентів річних від простроченої суми (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору, в якості процентів за користування чужими грошовими коштами, відповідач зобов'язується сплатити грошову суму в розмірі 10% річних від вартості майна, зазначеного в п. 3.1. за весь період такої несплати.

Згідно з п. 5.1. договору, позивач зобов'язується поставити, а саме змонтувати в приміщенні, зазначеному відповідачем і передати обладнання у користування відповідачу у належному технічному стані.

Про конкретний час передачі обладнання позивач має сповістити відповідача за десять днів до строку передання обладнання (п. 5.5. договору).

Відповідно до п. 5.7. договору, документом, який підтверджує передачу комплекту обладнання від позивача у користування відповідачу, є акт про здачу-приймання обладнання. Акт про передання-приймання складається і підписується у двох примірниках: для позивача та для відповідача.

Згідно з п. 5.8. договору, після підписання акта про здачу-приймання обладнання майно зараховується на баланс відповідача з позначенням, що це майно взято у лізинг.

Пунктом 5.9. договору передбачено, що у разі виявлення під час передачі обладнання дефектів, що не підлягають усуненню і унеможливлюють нормальну експлуатацію обладнання, комісія складає акт виявлених дефектів.

Всі претензії, які пов'язані з дефектами та недоліками, що стосуються технічного стану обладнання, своєчасності і комплектності поставки, мають бути подані лізингодавцю до підписання акта про здачу-приймання обладнання. Після підписання акта про здачу-приймання обладнання, приймання обладнання вважається здійснення і претензії не приймаються (п. 5.10. договору).

Відповідно до п. 14.1. договору, дія цього договору припиняється після закінчення терміну його дії і виконання відповідачем усіх своїх зобов'язань за цим договором.

Додатком №1 до договору лізингу є графік сплати лізингових платежів, в якому також зазначається, що винагорода виконавцю (проценти) нарахована без урахування ПДВ. ПДВ буде нараховуватися щомісячно і вказуватися у рахунках-фактурах до сплати.

Додатковою угодою №Р1 від 25.07.2006р. про зміну договору лізингу №Р1/06 від 15.01.2006 р. сторони домовилися викласти окремі пункти договору в наступній редакції:

п. 1.2. Предметом лізингу є обладнання для кінотеатру, що включає: екран, кінотехнологічне обладнання, акустичне обладнання, що становить комплект.

п. 3.1. Загальна вартість договору становить 353 368,16 грн., в тому числі вартість комплекту обладнання 129 792,00 грн., в т. ч. ПДВ -21 632,00 грн.

Додаток №1 до договору лізингу №Р1/06 від 15.01.2006 р. "графік сплати лізингових платежів" змінено на додаток №2 до додаткової угоди №1 про зміну договору лізингу №Р1/06 від 15.01.2006 р. "графік лізингових платежів".

Додатковою угодою №Р1/2 від 01.02.2007 р. до договору лізингу №Р1/06 від 15.01.2006 р. сторони домовилися доповнити наступними пунктами:

договір лізингу припиняє свою дію виключно після належного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з договором лізингу, остаточної та повної сплати фінансових санкцій, неустойки, пені, штрафу, відшкодування збитків та упущеної вигоди, судових витрат;

сторони домовилися, що загальна позовна давність та позовна давність до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу), встановлюється тривалість сім років.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч. 3 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Відповідно до акту передання-приймання предмета лізингу (обладнання) від 31.10.2006 р. до договору лізингу №Р1/06 від 15 січня 2006 р., позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт лізингу: екран Сінеміракл в кількості -1 шт., кінотехнічне обладнання Долбі Лабс в кількості 4 шт., та акустичне обладнання в кількості 17 шт.

Загальна вартість предмету лізингу становить 353 368,16 грн., в тому числі вартість комплекту обладнання 129 368,16 грн., в т. ч. ПДВ -21 632,00 грн. Перед підписанням цього акта встановлено, що предмет лізингу (обладнання) передано лізингодавцем лізингоодержувачу повністю.

Погіршення якості з моменту укладення договору лізингу і явних (видимих) недоліків переданого об'єкт лізингу при візуальному огляді не виявлено.

Представник відповідача у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що 31 жовтня 2006 р. згідно акту приймання-передавання майна предмету лізингу (обладнання) до договору лізингу №Р1/06 від 15.01.2006 р. відбулася лише передача обладнання, монтаж позивачем не був здійснений, доказів змонтування об'єкту лізингу позивачем не надано.

На противагу цьому позивач зазначає, що, відповідно до п. 2.1. договору, лізингодавець надає лізингоодержувачу обладнання у вигляді комплекту.

Обладнання передається у лізинг на строк з 2006 року по 2010 рік, що складає 48 календарних місяців, з моменту підписання ата про здачу-приймання обладнання. Згідно з п. 2.4. договору, початком строку лізингу вважається момент підписання акта про здачу-приймання обладнання. Тобто, договір лізингу пов'язує виникнення обов'язку з оплати лізингових платежів з моментом передачі обладнання. Єдиний документ, що повинен складатися сторонами на підтвердження факту належного виконання умов договору лізингу позивачем, є акт приймання-передачі обладнання.

Пунктом 5.7. договору лізингу визначено, що документом, який підтверджує передачу комплекту обладнання від позивача у користування відповідача, є акт передання-приймання обладнання. Це свідчить про те, що акт приймання-передачі підтверджує не просто передачу обладнання, а передачу обладнання в користування відповідачу. Зі змісту пункту 5.1. договору лізингу випливає, що здійснення монтажу обладнання повинно передувати підписанню акту приймання-передачі обладнання.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що позивач зобов'язується поставити, а саме змонтувати в приміщенні, зазначеному відповідачем і передати обладнання у користування відповідача у належному технічному стані. Тобто, сторони домовилися, що у їхньому випадку, поставити розуміється як змонтувати в приміщенні, зазначеному відповідачем і передати обладнання у користування відповідачу у належному технічному стані.

Обома сторонами було підписано акт передання-приймання від 31.10.2006 р., тобто обладнання змонтовано в приміщенні відповідача і передано у належному технічному стані, дефектів відповідачем при огляді не виявлено.

Позивач у своїй позовній заяві зазначив, що відповідач не сплатив жодного лізингового платежу за договором. Його заборгованість становить 378 098,09 грн., в тому числі по сплаті:

- суми, що відшкодовує частину вартості встановленого обладнання, в розмірі 129 791,98 грн.;

- лізингових процентів, що включають платіж як винагороду лізингодавця за надане у лізинг обладнання , в сумі 248 306,11грн.

В матеріалах справи міститься акт звіряння взаєморозрахунків станом на 01.01.2012 р., підписаний двома сторонами, відповідного до якого, заборгованість ДКП Кінотеатр "Росія" складає 378 098,09 грн.

Відповідач вважає, що акт звіряння взаєморозрахунків станом на 01.01.2012 р. та лист ДКП Кінотеатр "Росія" без номера від 01.11.2010 р. не можуть встановлювати наявність заборгованості, оскільки вказані документи не відповідають вимогам ст. 34 Господарського процесуального кодексу України

Відповідач також звертає увагу суду на те, що відповідно до додаткової угоди №Р1 від 25.07.2006 р. загальна вартість договору становить 353 368,16 грн. в тому числі вартість комплекту обладнання 129 792,00 грн. За актом приймання-передавання предмета лізингу, відповідач прийняв від позивача комплект обладнання на суму 129 792,00 грн., загальна вартість предмету лізингу становить 353 368,16 грн. У позовній заяві позивач вказав, що заборгованість по сплаті лізингових платежів становить 378 098,09 грн., в тому числі по сплаті лізингових процентів, що вказують платіж, як винагороду лізингодавця за надане у лізинг обладнання становить 248 306,11 грн. Тобто, позивач завищив розмір основного боргу на суму 24 729,93 грн. без внесення відповідних змін до договору.

Однак, як вже зазначалося вище, загальна вартість договору становить 353 368,16 грн., в тому числі вартість комплекту обладнання 129 792,00 грн. (п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди №Р1).

Відповідно до п. 3.2. договору, обладнання передається лізингодавцем і приймається у лізинг лізингоодержувачем на умовах сплати лізингоодержувачем лізингових платежів за користування обладнанням шляхом перерахування лізингових платежів лізингодавцю. Лізингові платежі складаються з :

- суми, що відшкодовує частину вартості встановленого обладнання;

- лізингових процентів, що включають платіж як винагороду лізингодавцю за надане у лізинг обладнання.

Сума, що відшкодовує частину вартості обладнання є фіксованим платежем (п. 3.3. договору).

Додатком №1 до договору лізингу є графік сплати лізингових платежів, в якому також зазначається, що винагорода виконавцю (проценти) нарахована без урахування ПДВ. ПДВ буде нараховуватися щомісячно і вказуватися у рахунках-фактурах до сплати. Враховуючи це, розмір заборгованості відповідача перед позивачем нарахований вірно і сума, що перевищує розмір основного боргу є податком на додану вартість, який нараховано на суми, які в договорі значаться як винагорода виконавцю (проценти).

Крім того, у листах від 09.07.2007 р., від 14.01.2008 р., від 08.07.2008 р., від 15.01.2009 р., від 07.07.2009 р., від 12.01.2010 р., від 10.07.2010 р., від 10.11.2010 р., які знаходяться в матеріалах справи, сума позову ДКП Кінотеатр "Росія" визнається відповідачем у справі.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 378 098, 09 грн. обгрунтовані в підлягають задоволенню.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач також просить стягнути з відповідача 143 760, 54 грн. інфляційних втрат та 449 317, 80 грн. тридцяти шести відсотків річних за договором фінансового лізингу №Р1/06 від 15.01.2006 р.

З урахуванням положень ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідач у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 процентів річних від простроченої суми (п. 4.2. договору).

Оскільки відповідач свої зобов'язання перед позивачем по договору лізингу №Р1/06 від 15.01.2006р. не виконав, Господарський суд вважає правомірним нарахування тридцяти шести процентів річних та інфляційних втрат відповідно до вимог законодавства та умов договору.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на відповідача.

Усна заява представника відповідача про застосування до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 36% річних ст. 233 Господарського кодексу України судом не задовольняється з огляду на наступне:

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині 1 цієї статті законодавець зазначає, що штрафні санкції це, зокрема, господарські санкції у виді грошової суми, та надає їх виключний перелік, а саме: неустойка, штраф, пеня.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається із матеріалів справи позивач просить стягнути з відповідача не штрафні санкції, а інфляційні нарахування та 36% річних, відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України та п. 4.2. договору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного комунального підприємства Кінотеатр "Росія"

( 02156, м. Київ, вул. Мілютенка, 19, код ЄДРПОУ 21619554) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКІНОІНВЕСТ" ( 01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2, нежитлове приміщення №43, код ЄДРПОУ 32249978) 378 098 грн. 09 коп. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 143 760 грн. 54 коп. інфляційних втрат, 449 317 грн. 80 коп. тридцяти шести відсотків річних з простроченої суми, 19 423 грн. 53 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т. Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

26.04.2012р.