Постанова

від 26.06.2012 по справі 5011-36/2402-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2012 № 5011-36/2402-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Яковлева М.Л.

Авдеєва П.В.

секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 26.06.2012 року,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного комунального підприємства Кінотеатр «Росія» на рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2012 року у справі № 5011-36/2402-2012 (суддя - Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркіноінвест»

до Державного комунального підприємства Кінотеатр «Росія»

про стягнення 971 176,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

25.04.2012 року Господарським судом міста Києва винесено рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Укркіноінвест» задоволено повністю та стягнуто з ДКП Кінотеатр «Росія» 378 098,09 грн. заборгованості по оплаті лізингових платежів, 143 760,54 грн. інфляційних витрат, 449 317,80 грн. тридцяти шести відсотків річних.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2012р. у справі №5011-36/2402-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

15.01.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркіноінвест" (надалі позивач) та Державним комунальним підприємством Кінотеатр "Росія" (надалі відповідач) укладено договір лізингу №Р2/06, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу у вигляді лізингу в платне користування предмет лізингу на умовах, що визначається цим договором, а саме екран, кінотехнологічне обладнання, акустичне обладнання, крісла кінотеатральні, що становить комплект.

Монтаж та установка обладнання відбувається на території лізингоодержувача за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 19, кінотеатр "Росія".

Обладнання у вигляді комплекту передається відповідачу за актом приймання - передачі майна строком з 2006 року по 2010 рік, що складає 48 календарних місяця з моменту підписання акту про здачу-приймання обладнання відповідно до п.п. 2.1 та 2.4 договору.

Згідно з частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг"за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Загальна вартість договору становить 518 234,17 грн., в тому числі вартість комплекту обладнання 217 800, 00 грн., в т. ч. ПДВ -36 300, 00 грн. (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору, обладнання передається позивачем і приймається у лізинг відповідачем на умовах сплати відповідачем лізингових платежів за користування обладнанням шляхом перерахування лізингових платежів позивачу. Лізингові платежі складаються з :

- суми, що відшкодовує частину вартості встановленого обладнання;

- лізингових процентів, що включають платіж як винагороду лізингодавцю за надане у лізинг обладнання.

Сума, що відшкодовує частину вартості обладнання є фіксованим платежем (п. 3.3. договору).

Згідно з п. 3.4. договору, лізингові проценти можуть змінюватися у випадку виникнення обставин, що можуть викликати комерційні втрати сторін: зміна рівня інфляції, цін, тарифів, обмінного курсу євро або долара США та інших значних для сторін показників, що буде предметом додаткової угоди.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати відповідачем лізингових платежів, відповідач в повному обсязі відшкодовує позивачу збитки, понесені позивачем у зв'язку з таким простроченням, а також суму втраченого фінансового доходу (упущеної вигоди).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Крім того, відповідно до ст. 16 того ж закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції позивач взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі, що підтверджено актом передання-приймання предмету лізингу від 31 жовтня 2006 року підписаного без зауважень.

Крім того, як встановлено п. 4.2 у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу лізингодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також 36 проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Крім того, відповідно до ст. 16 того ж закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання боржником. Пенею є неустойка яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням , завдатком.

Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до наведених договірних положень та умов ст. 625 ЦК України нарахування штрафних санкцій є правом кредитора а не його прямим обов'язком.

За вказаних вище обставин, суд вважає за можливе задовольнити вимогу Позивача про стягнення з Відповідача основної суми боргу та штрафних санкцій.

Крім того колегія суддів Київського апеляційного господарського суду перевіривши наявні розрахунки штрафних санкцій погоджується з нарахованим до стягнення сумами оскільки, штрафні санкції нараховуються на всі прострочені платежі з урахуванням п.п. 3.5, 3.6 та розділу 4 договору.

Згідно з частиною 1 статті 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов'язки щодо однієї зі сторін. Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Причому предмет спору повинен бути за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Відтак, не є можливим покладення на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-яких матеріально-правових обов'язків, а також установлення чи захист їхніх прав. Тобто є неможливим винесення рішення або ухвали суду про права чи обов'язки цих третіх осіб.

Колегія суддів дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про залучення Головного управління комунальної власності м. Києва, у зв'язку із відсутністю порушення права третьої особи. Позивач заявив позовні вимоги про стягнення заборгованості по лізинговим платежам а не на майно передане відповідачу Головним управління комунальної власності м. Києва, отже підстав для притягнення останнього як третьої особи колегією суддів не вбачається.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2012 року по справі № 5011-36/2402-2012 відповідає дійсним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Державного комунального підприємства Кінотеатр «Росія» на рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2012 року у справі № 5011-36/2402-2012 - відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2012 року по справі № 5011-36/2402-2012- залишити без змін.

3. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 5011-36/2402-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено в порядку передбаченому розділом ХІІ-1 Господарсько-процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Яковлев М.Л.

Авдеєв П.В.