Рішення

від 23.04.2012 по справі 5/200

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/200 23.04.12 За позовом Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь"

до 1. Дочірнього підприємства "Радосинь-Агро" Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпола-Агро Індустрі"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Керуючий санацією Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" ОСОБА_2

про визнання недійсним договору та додаткової угоди

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Любченко М.О.

Стасюк С.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 11/01/12-а від 11.01.2012 р.

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: ОСОБА_5 за довіреністю б/н від 02.01.2012 р.;

ОСОБА_6 за довіреністю № 203 від 03.04.2012 р.;

від третьої особи: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Радосинь-Агро" Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" (далі -відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпола-Агро Індустрі" (далі -відповідач-2) про визнання недійсним договору № 100108 про заміну дебіторів боргових зобов'язань від 05.04.2007 р, укладеного між позивачем та відповідачами, та додаткової угоди № 2 від 06.04.2007 р., укладену між позивачем та відповідачем-2. Також позивач просить витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідачів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/200, розгляд справи призначено на 15.11.2011 р.

У судовому засіданні 15.11.2011 р. представником позивача подано клопотання про витребування у відповідача-2 в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України протоколу засідання спостережної ради Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" від 29.03.2007 р., актів прийому-передачі векселів від 21.12.2004 р. на суму 459 455,21 грн. та від 25.02.2005 р. на суму 2 500 772,89 грн., доказів пред'явлення до оплати в 2005 р. векселів на суму 2 500 772,89 грн. та векселі на суму 2 500 772,89 грн.

Клопотання обґрунтовано тим, що колишнім керуючим санацією позивача ОСОБА_2 не передано всіх документів фінансово-господарської діяльності позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2011 р. вказане клопотання задоволено та на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 13.12.2011 р.

Представники відповідачів в судове засідання 13.12.2011 р. не з'явились, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 15.11.2011 р. не виконали, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Представник позивача в судове засідання 13.12.2011 р. з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У зв'язку зі складністю справи № 5/200, суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.12.2011 р. призначено колегіальний розгляд справи № 5/200 у наступному складі суду: Головуючий суддя: В.С. Ломака, судді: М.О. Любченко, А.Б. Пригунова.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2011 р. вказаною колегією суддів справу № 5/200 прийнято до свого провадження, розгляд справи № 5/200 призначено на 24.01.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2012 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 5/200 відкладено на 08.02.2011 р. з огляду на неявку в судове засідання представників сторін та ненаданням сторонами документів на вимогу попередніх ухвал господарського суду міста Києва. Також, зазначеною ухвалою на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Керуючого санацією Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" ОСОБА_2.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р., за заявою судді Пригунової А.Б. у зв'язку з її завантаженістю, здійснено заміну у складі колегії суддів, призначено колегіальний розгляд справи № 5/200 у наступному складі суду: Головуючий суддя: В.С. Ломака, судді: М.О. Любченко, Шаптала Є.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р. колегію у складі суддів: Головуючий суддя: В.С. Ломака, судді: М.О. Любченко, Шаптала Є.Ю., справу № 5/200 прийнято до свого провадження, розгляд справи відкладено на 15.03.2012 р.

14.03.2012 р. від третьої особи через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення у справі.

Також, 14.03.2012 р. від відповідача-2 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву.

15.03.2012 р. від відповідача-2 через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, яким він проти позову заперечує, зокрема з тих підстав, що оспорювані договір та угода були укладені на підставі домовленостей сторін уповноваженими на те особами.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 15.03.2012 р., у зв'язку із великою завантаженістю судді Шаптала Є.Ю. справу № 5/200 передано колегії суддів у складі: Головуючий суддя: В.С. Ломака, судді: М.О. Любченко, С.В. Стасюк.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2012 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 5/200 до свого провадження.

У зв'язку з неявкою представників відповідачів та третьої особи ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2012 р. розгляд справи відкладено на 05.04.2012 р.

19.03.2012 р. від гр. ОСОБА_7 до суду надійшла факсограмма, в якій стверджується про те, що протокол спостережної ради від 29.03.2007 р. підписувався ним та іншими членами ради особисто.

05.04.2012 р. через відділ діловодства суду від ПАТ "Акціонерний комерційно-промисловий інвестиційний банк" надійшов лист № 16-2/13/46, відповідно до якого зазначається про те, що згідно архівних даних реєстратору -ПАТ Промінвестбанк протокол засідання спостережної ради ЗАТ "ВТФ "Радосинь" від 29.03.2007 р. не надавався.

У судовому засіданні 05.04.2012 р. представником позивача подано письмові пояснення до відзиву на позовну заяву, відповідно до яких зазначається, що зобов'язання з розрахунку по договору були припинені з моменту видачі відповідних векселів, а оскільки по останнім здійснювались платежі, скасувати їх у подальшому шляхом укладення додаткової угоди не можливо. Крім того, позивач вказує на істотні розбіжності у примірнику протоколу засідання спостережної ради ЗАТ "ВТФ "Радосинь" від 29.03.2007 р. та витягу з цього протоколу, які надані до матеріалів справи відповідачем-2, а також на пояснення члена спостережної ради ОСОБА_8, який вказує на те, що відповідні збори спостережної ради не збирались.

Також, у судовому засіданні 05.04.2012 р. представником позивача подано клопотання про витребування від підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в м. Києві матеріалів виконавчих проваджень: № 5637570, № 5637708, № 5637875, № 5643569, № 5644438, яке судом задоволено, та доручено одержати відповідні копії представнику позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2012 р. розгляд справи відкладено на 23.04.2012 р.

20.04.2012 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли копії матеріалів виконавчих проваджень № 5637570, № 5637708, № 5637875, № 5643569, № 5644438.

У судовому засіданні 23.04.2012 р. від представника позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких він зазначає, що матеріали виконавчих проваджень, що були надані до матеріалів справи, підтверджують факт видачі (передачі) векселів, а відповідно розрахунок позивача за договорами, з огляду на що відповідні грошові зобов'язання щодо платежу за договором припинено відповідно до ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні". Крім того, позивач звертає увагу на те, що виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих написів на даний час не закрито та не закінчено, у зв'язку з чим укладення 07.04.2007 р. оспорюваного договору та додаткової угоди, за якими скасовуються векселі, є обставиною, що створює для позивача обов'язок оплати за одними і тими ж договорами двічі. Також, позивач вказує на те, що за змістом заяви про включення вимог кредитора відповідача-2 у справі про банкрутство відповідача-1, відповідачем-2 було прийнято в оплату відповідної кредиторської заборгованості переказні векселі від відповідача-1, виконавчі провадження по яким були закінчені лише 25.11.2009 р., у зв'язку з передачею виконавчих документів ліквідатору відповідача-1. З огляду на зазначене, позивач стверджує, що оскільки відповідні зобов'язання на момент укладення оспорюваних договору та додаткової угоди до нього були припиненими, вказані правочини не можуть вважатись такими, що спрямовані на реальне настання передбачених ними наслідків.

Від відповідача-2 у судовому засіданні 23.04.2012 р. надішли додаткові документи у справі.

У судове засідання 23.04.2012 р. відповідача-1 не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. у "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача-1 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 23.04.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.04.2007 р. між позивачем (новий дебітор), відповідачем-1 (дебітор) та відповідачем-2 (кредитор) було укладено Договір про заміну дебіторів боргових зобов'язань № 100108, відповідно до п.1.1. якого дебітор передає, а новий кредитор приймає на себе повне зобов'язання з погашення кредиторської заборгованості перед кредитором, включаючи векселя, строк погашення який не настав, на загальну суму 2 743 065, 22 грн., а саме:

- по переуступці боргу № 87 від 26.03.2004 р. за поставлене насіння по договору ПНЕ 030421 С-127 від 2003 р. -45 253, 10 грн.;

- покупка техніки згідно договору ША 041220 Т-01 від 2005 р. -229 727, 60 грн.;

- покупка техніки згідно договору ШТР 050120 Т-08 від 2005 р. -536 639, 67 грн.;

- покупка насіння згідно договору ШР 050411 С-36 від 2005 р. -254 000, 00 грн.

Загальна сума заборгованості за дебітором перед кредитором, зобов'язання по якій переходять до нового дебітора становить 1 065 620, 37 грн.

Відповідно до п. 2.2.2. Договору термін погашення в повному обсязі кредиторської заборгованості, а саме: суму 1 065 620, 37 грн. встановлений до 31.12.2007 р.

Зазначений Договір підписаний зі сторони позивача в.о. голови правління Діженко В.А., від відповідача-1 Спасіченко Н.П. та зі сторони відповідача-2 директором Кисельовим О.Б.

06.04.2007 р. між позивачем та відповідачем-2 було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору купівлі-продажу № ПР 030203 С-16 від 03.02.2003 р. (згідно угоди про поступку права на вимогу від 26.03.2004 р.), до Договору купівлі-продажу № ДР 030403 С-105 від 02.04.2003 р. (згідно Договору № 031031/03 уступки вимоги від 01.10.2004 р.), до Договору поставки № ША 041220 С-03 від 16.12.2004 р., до Договору про заміну дебіторів боргових зобов'язань № 100108 від 05.04.2007 р. (згідно договору переуступки боргу № 87 від 26.03.2004 р. по договору ПНЕ 030421 С-127 від 2003 р.; згідно договору ША 041220 Т-01 від 16.12.2004 р.; згідно договору ШТР 050120 Т-08 від 2005 р.; згідно договору ШР 050411 С-36 від 2005 р.

Відповідно до п. 1.2. Додаткової угоди її сторони погодили, що залишкова заборгованість від відповідача-1 по всім вищевказаним договорам перед відповідачем-2 станом на момент підписання додаткової угоди становить 1 500 000, 00 грн.

При цьому, згідно з п. 1.3. Додаткової угоди було вирішено скасувати з моменту підписання договору про зміну дебіторів боргових зобов'язань № 100108 від 05.04.2007 р. раніше виписані векселі від ДП ЗАТ "ВТФ "Радосинь-Агро" на користь ТОВ "Шпола-Агро-Індустрі".

Зазначена угода підписана зі сторони позивача в.о. голови правління Діженко В.А., від відповідача-2 директором Кисельовим О.Б.

Вважаючи, що оспорюваний договір та угода є недійсними в силу того, що за ними замінено боржника у зобов'язаннях, вимоги по яких були погашені шляхом видачі векселів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При цьому, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач також зазначає про те, що оспорювані договір та угода підписані з боку позивача не уповноваженою особою -головою правління, повноваження якого за змістом п. 9.4.12. Статуту позивача в редакції чинній на момент вчинення відповідних правочинів обмежувались вчиненням правочинів на суму, що не перевищує 100 000, 00 грн., проте як в інших випадках існувала потреба в їх погодженні спостережною радою.

Як вбачається з матеріалів справи, заявою від 20.02.2008 р. відповідач-2 звернувся до арбітражного керуючого у справі господарського суду Київської області № 43/75 про банкрутство позивача, в якій зазначається про те, що за відповідачем-1 рахувався борг у сумі 2 743 065, 22 грн., в погашення якого згідно з актом прийому-передачі від 21.12.2004 р. відповідач-2 прийняв від відповідача-1 переказні векселі на суму 459 455, 21 грн., згідно акту прийому -передачі від 25.02.2005 р. 2 500 772, 89 грн. 30.10.2005 р. відповідач-2 пред'явив до сплати відповідачу-1 переказні векселі на суму 2 753 065, 22 грн., по яким платіж не був здійснений. При цьому, як стверджується у вказаній заяві, рішенням спостережної ради позивача, оформлених Протоколом від 29.03.2007 р., у зв'язку з відсутністю фінансових надходжень на ДП "ЗАТ "ВТФ "Радосинь" "Радосинь-Агро" вирішено замінити відповідача-1 на позивача у відповідних зобов'язаннях перед відповідачем-2 та уповноважено в.о. голови Правління ЗАТ "ВТФ "Радосинь" підписати договори про заміну кредиторів від імені позивача та відповідача-1.

До матеріалів справи сторонами було надано:

- копію витягу з протоколу засідання спостережної ради ЗАТ "ВТФ "Радосинь" від 29.03.2007 р., за змістом якого на засіданні були присутні 100 % від членів спостережної ради, в тому числі ОСОБА_8;

- пояснення ОСОБА_8 від 04.12.2011 р., в яких стверджується про те, що він в засіданні спостережної ради для вирішення питання про переведення боргу перед відповідачем-2 на позивача участі не брав і відповідного рішення не приймав;

- копію протоколу засідання спостережної ради ЗАТ "ВТФ "Радосинь" від 29.03.2007 р., за змістом якого на засіданні були присутніми 80 % від членів спостережної ради та відсутній ОСОБА_8;

- пояснення відповідача-2, наведені у відзиві на позовну заяву, в яких він стверджує про те, що у витягу з протоколу засідання спостережної ради ЗАТ "ВТФ "Радосинь" від 29.03.2007 р. було допущено технічну описку, проте як достовірним є саме виправлений протокол засідання спостережної ради ЗАТ "ВТФ "Радосинь" від 29.03.2007 р.

Враховуючи ту обставину, що суду так і не було пред'явлено оригінал вказаного протоколу, суд не має можливості, враховуючи наявні розбіжності у вищенаведених документах, встановити факт прийняття відповідного рішення спостережною радою позивача.

Відносно відомостей щодо видачі векселів відповідачем-1 на користь відповідача-2 в погашення, судом встановлено, що відповідно до Акту приймання-передачі переказних векселів від 25.02.2005 р. відповідачем-1 були передані відповідачу-2 переказні векселі № 322283_0119, №322283_0120, № 322283_0121, № 322283_0122, № 322283_0124, № 322283_0123, №322283_0125, № 322283_0142, № 322283_0141, № 322283_0139, № 322283_0140, №322283_0137, № 322283_0138, № 322283_0136, № 322283_0135, № 322283_0134, №322283_0133, № 322283_0131, № 322283_0130, № 322283_0129, № 322283_0127, №322283_0128, № 322283_0126, № 322283_0143, № 322283_0145 від 25.02.2005 р. на загальну суму 2 500 772, 89 грн.

Крім того, відповідно до Акту приймання-передачі переказних векселів без дати та номеру відповідачем-1 були передані відповідачу-2 переказні векселі: № 322283_0109, № 322283_0108, № 322283_0105, № 322283_0106, № 322283_0107, № 322283_0110 від 21.12 2004 р. на суму 459 455, 21 грн.

Як вбачається з копій банківських виписок по рахунку позивача від 28.12.2005 р., ним за відповідача-1 здійснювалось погашення боргу перед відповідачем-2 за векселями: № 3222830146 на суму 2 000, 00 грн., № 3222830147 на суму 2 000, 00 грн., №3222830107 на суму 2 000, 00 грн., № 3222830105 на суму 2 000, 00 грн., № 3222830106 на суму 2 000, 00 грн., № 3222830116 на суму 5 000, 00 грн., № 3222830117 на суму 5 000, 00 грн., № 3222830114 на суму 5 000, 00 грн., № 3222830118 на суму 5 000, 00 грн.

Враховуючи відомості виконавчих проваджень по виконанню виконавчих написів на векселях, що видавались відповідачу-2, судом також встановлено, що позивачем видавались відповідачу-2 векселя: № 3222830111 від 21.12.2004 р., № 3222830114 від 21.12.2004 р., № 3222830116 від 21.12.2004 р., № 3222830117 від 21.12.2004 р., № 3222830118 від 21.12.2004р.

Як вбачається зі змісту заяви відповідача-2 від 20.02.2008 р., адресованій арбітражному керуючому у справі господарського суду Київської області № 43/75 про банкрутство позивача, та відзиву відповідача-2, ним не заперечується факт того, що в погашення відповідної заборгованості відповідача-1 перед відповідачем-2, відповідач-1 видавав відповідачу-2 векселі, які в подальшому були пред'явлені до оплати. При цьому, згідно з поясненнями відповідача-2 оспорюваний договір та угода були укладені після того, як пред'явлені до оплати векселя не були оплачені відповідачем-1.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 р.).

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Під час розгляду даної справи судом встановлено наявність обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: невідповідність змісту правочину вимогам ЦК, іншим актам цивільного законодавства.

Зокрема, суд вважає, що оспорюваний договір та додаткова угода до нього суперечить положенням ч. 5 ст. 203 ЦК України щодо спрямованості на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Так, відповідно до ст. 520 ЦК України в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваних правочинів, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст. 521 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Переведення боргу необхідно вважати багатостороннім правочином (договором), в силу якого первісний боржник по зобов'язанню за згодою кредитора переводить свій обов'язок на нового боржника (вибуваючи, таким чином, з цього зобов'язання).

Переведення боргу, як і заміна кредитора у зобов'язанні, опосередковує зміну суб'єктного складу зобов'язання, але залишає незмінним його зміст .

Отже, переведення боргу на нового боржника здійснюється у тій самій формі, на тих самих умовах і у тому саме обсязі, що і основне зобов'язання, яке існувало на момент переведення боргу , і такі зобов'язання мають бути підтверджені належними документами.

Переведення боргу за своєю правовою природою не є самостійним правочином, оскільки воно залежить від основного юридичного факту, який його породжує.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Як зазначалось вище, відповідно до тверджень відповідача-2, не спростованих жодним з учасників процесу, та що підтверджено матеріалами справи, в погашення боргу відповідача-1 перед відповідачем-2, який в подальшому було переведено на позивача, до того видавались відповідні векселя, які були пред'явлені до оплати та примусового виконання.

Таким чином, з моменту видачі векселів в погашення боргу, що існував у відповідача-1 перед відповідачем-2 за укладеними між ними цивільно-правовими угодами, борг за останніми припинився і виникли зобов'язання щодо оплати векселів.

Як вбачається з матеріалів справи, окремі з векселів, про що зазначалось вище, оплачувались позивачем за відповідача-1.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що за оспорюваним Договором та додатковою угодою на позивача було переведено борг, який станом на момент їх укладення не існував, оскільки в силу видачі відповідних векселів припились грошові зобов'язання щодо платежу за відповідними цивільно-правовими угодами, на підставі яких такий борг виник.

При цьому, є неправомірним скасування векселів шляхом укладення Додаткової угоди до Договору, оскільки такий спосіб анулювання векселів не передбачено чинним законодавством, тим більше, що відносно окремих з них були вчинені виконавчі написи, які знаходились на виконанні в органах державної виконавчої служби.

Крім того, зі змісту матеріалів справи вбачається, що Додаткова угода № 2 з умовою про скасування векселів була укладена вже після укладення Договору про заміну дебіторів боргових зобов'язань.

З огляду на зазначене суд знаходить обґрунтованими доводи позивача щодо невідповідності оспорюваних правочинів вимогам чинного законодавства.

При цьому, суд відмічає, що відповідачами також не було доведено підписання оспорюваних Договору та додаткової угоди з боку позивача уповноваженою особою.

Так, за змістом п. п. 9.4.12. Статуту позивача в редакції чинній на момент вчинення відповідних правочинів голова правління мав право укладати договори, сума яких перевищує 100 000, 00 грн. за погодженням Спостережної ради.

Як зазначалось вище, суду не було надано належних та допустимих доказів прийняття відповідного рішення спостережною радою позивача щодо укладення оспорюваних правочинів.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Заперечення відповідача-2 та третьої особи позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням належних доказів в підтвердження обставин, викладених у відповідних запереченнях.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

1. Визнати недійсним з моменту укладення Договір про заміну дебіторів боргових зобов'язань № 100108 від 05.04.2007 р., укладений між Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь", Дочірнім підприємством "Радосинь-Агро" Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шпола-Агро Індустрі".

2. Визнати недійсним з моменту укладення Додаткову угоду № 2 від 06.04.2007 р. до Договору про заміну дебіторів боргових зобов'язань № 100108 від 05.04.2007 р., укладену між Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шпола-Агро Індустрі".

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Радосинь-Агро" Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" (02156, м. Київ, Деснянський район, вулиця Братиславська, будинок 8, код ЄДРПОУ 30491162) на користь Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" (02217, м. Київ, Деснянський район, проспект Маяковського, будинок 6; код ЄДРПОУ 21538933) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпола-Агро Індустрі" (20615, Черкаська обл., Шполянський район, село Сигнаївка, вулиця Радянська, будинок 3, код ЄДРПОУ 32267960) на користь Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" (02217, м. Київ, Деснянський район, проспект Маяковського, будинок 6; код ЄДРПОУ 21538933) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.04.2012 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді М.О. Любченко

С.В. Стасюк