Рішення

від 23.04.2012 по справі 39/140

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/140 23.04.12

За позовом Українського державного науково-дослідного і проектно - вишукувального інституту "Укрндіводоканалпроект"

до Українського консорціуму "Екосорб"

про стягнення заборгованості 128 752,42 грн.

Судді Гумега О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 5/1-00 від 19.04.2012 р.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Український державний науково-дослідний і проектно-вишукувальний інститут "Укрндіводоканалпроект" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Українського консорціуму "Екосорб" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 128 752,42 грн. на підставі договору № 2497/9 від 22.04.2008 р., з яких: 123156,40 грн. основного боргу, 3347,15 грн. пені, 1601,03 грн. інфляційних втрат та 647,84 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору № 2497/9 від 22.04.2008 р. позивач виконав та передав відповідачу роботи, передбачені даним договором, втім відповідач виконані позивачем роботи не оплатив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2011 р. порушено провадження у справі № 39/140 та призначено справу до розгляду на 19.09.2011 р. о 10:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.09.2011 р., звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.

Представник відповідача в судове засідання 19.09.2011 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 02.08.2011 р. не виконав.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.09.2011 р., звернувся до суду з клопотанням про продовження термінів розгляду справи. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 р., на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України, продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 03.10.2011 о 11:10 год.

26.09.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник відповідача в судове засідання 03.10.2011 р. не з'явився, документи на виконання вимог ухвал суду від 02.08.2011 р. та від 19.09.2011 р. не подав та не надіслав, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 03.10.2011 р., судом розглядалося клопотання про зупинення провадження у справі, подане відповідачем через відділ діловодства суду 26.09.11 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р., на підставі ст.ст. 79, 86 ГПК України, зупинено провадження у справі № 39/140.

06.03.2012 р. Господарський суд міста Києва звернувся до позивача та відповідача з листом, яким просив повідомити суд у строк до 26 березня 2012 року про результат розгляду Господарським судом міста Києва справи № 28/131-б, а також повідомити суд чи звертався Український державний науково-дослідний і проектно-вишукувальний інститут "Укрндіводоканалпроект" із заявою про визнання його вимог до боржника у справі № 28/131-б.

19.03.2012 р. позивач через відділ діловодства суду надіслав повідомлення по справі.

30.03.2012 р. відповідач через відділ діловодства суду надіслав копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 р. у справі № 28/131-б та копію постанови Вищого господарського суду України від 21.02.2012 р. у справі 28/131-б.

Згідно вищезазначеної постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 р., провадження у справі № 28/131-б про банкрутство Українського консорціуму "Екосорб", порушеній за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", припинено, а постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2012 р. у справі 28/131-б постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 р. у справі № 28/131-б залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2012 р., на підставі ст.ст. 79, 86 ГПК України, провадження у справі № 39/140 поновлено, розгляд справи призначено на 23.04.2012 року о 12:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 23.04.2012 р., подав письмові пояснення по справі, відповідно до яких підтримав позовні вимоги повністю, а також повідомив суд про зміну юридичної та поштової адрес позивача, надав суду Статут Українського державного науково-дослідного і проектно-вишукувального інституту "Укрндіводоканалпроект", виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія ААВ № 314463) та довідку АБ № 332326 з ЄДРПОУ.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 23.04.2012 р. не з"явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 02.04.2012 р. не виконав, про час і місце розгляду судом справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 23.04.2012 р. без участі представника відповідача , запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.04.2012 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.04.2008 року між Українським державним науково-дослідним і проектно-вишукувальним інститутом "Укрндіводоканалпроект" (позивач), визначеним як Виконавець, та Українським консорціумом "Екосорб" (відповідачем), визначеним як Замовник, було укладено Договір № 2497/9 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору визначено, що Замовник (відповідач) доручає, а Виконавець (позивач) приймає на себе виконання робочої документації по об'єкту "Зовнішня дощова каналізація житлового масиву с. Чайки Петропавлівської Борщагівки Київської обл.".

Сторони визначили наступний порядок розрахунків за Договором:

- Замовник протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання Договору перераховує Виконавцю аванс у розмірі 30% від вартості робіт - 184850,00 грн. (сто вісімде сят чотири тисячі вісімсот п'ятдесят грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 30808,33 грн. (п. 2.3. Договору);

- подальший розрахунок між сторонами здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання акту здачі - приймання виконаних робіт на підставі виставленого Виконавцем рахунку (п. 2.4. Договору).

Позивач виконав передбачені Договором роботи на загальну суму 123156,40 грн., що підтверджується Актом № 14 здачі-приймання виконаних робіт за договором № 2497/9 від 22.04.2008 р., який 24.03.2011 р. був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін.

Натомість відповідач, в порушення п. 2.4. Договору, не здійснив розрахунку за виконані позивачем роботи протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання сторонами Акту № 14 здачі - приймання виконаних робіт від 24.03.2011 р.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 362/1-ОО від 11.04.2011 р. щодо несплати вартості виконаних робіт в сумі 123156,40 грн., отримання якої відповідачем 18.04.2011 р. підтверджується копією повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач листом № 01/01-239 від 20.05.2011 р. визнав прострочення своїх зобов'язань на суму 123156,40 грн. згідно Акту № 14 здачі-приймання виконаних робіт від 24.03.2011 р. за договором № 2497/9 від 22.04.2008 р. та гарантував позивачу погашення зазначеної заборгованості в найкоротший термін.

Проте, станом на час звернення позивача з позовом до суду, а рівно станом на час судового розгляду справи по суті, відповідач заборгованість за виконані позивачем на підставі договору № 2497/9 від 22.04.2008 р. роботи не погасив, доказів протилежного суду не подав.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір підряду (договір № 2497/9 від 22.04.2008 р. ), а тому саме наведений договір та відповідні положення статей глави 61 підрозділу І розділу ІІІ ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовЧязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Аналіз умов Договору свідчить, що розрахунок між сторонами здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання акту здачі - приймання виконаних робіт на підставі виставленого Виконавцем рахунку (п. 2.4. Договору).

Зібрані у справі докази, а саме: Акт № 14 здачі-приймання виконаних робіт за договором № 2497/9 від 22.04.2008 р., а також лист відповідача позивачу № 01/01-239 від 20.05.2011 р., підтверджують, що позивач відповідно до умов Договору виконав для відповідача роботи вартістю 123156,40 грн.

При цьому вищенаведені Акт № 14 здачі-приймання виконаних робіт за договором № 2497/9 від 22.04.2008 р., який підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача 24.03.2011 р., та лист № 01/01-239 від 20.05.2011 р.., яким відповідач визнав наявність у нього спірної заборгованості за Договором, приймаються судом у якості належних і достатніх доказів на підтвердження виконання позивачем спірних підрядних робіт, а рівно їх прийняття відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Судом встановлено, що в порушення п. 2.4. Договору відповідач не здійснив розрахунку за виконані позивачем роботи ані протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання сторонами Акту № 14 здачі - приймання виконаних робіт від 24.03.2011 р., ані станом на час розгляду спору по суті, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині основного боргу в сумі 123156,40 грн. повністю.

З огляду на порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором № 2497/9 від 22.04.2008 р. позивач також звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 3347,15 грн. пені за період з 04.04.2011 р. по 06.06.2011 р., 1601,03 грн. інфляційних втрат за період квітень -травень 2011 р. та 647,84 грн. 3% річних за період з 04.04.2011 р. по 06.06.2011 р.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 4.2. Договору за порушення строку платежів за виконані роботи Замовник (відповідач) сплачує Виконавцю (позивачу) пеню від суми простроченого платежу за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ста вки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що оскільки Акт № 14 здачі-приймання виконаних робіт за договором № 2497/9 від 22.04.2008 р. на суму 123156,40 грн. сторони підписали 24.03.2011 р., то у відповідності до п. 2.4. Договору відповідач мав розрахуватися за виконані позивачем роботи протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання сторонами даного акту, т.т. до 03.04.2011 р., а отже 04.04.2011 р. слід вважати початком періоду прострочки платежу за виконані позивачем роботи.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми пені, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 3347,15 грн. за період з 04.04.2011 р. по 06.06.2011 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем визначена до стягнення сума 3% річних у розмірі 647,84 грн. за період з 04.04.2011 р. по 06.06.2011 р.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру 3% річних, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 647,84 грн. 3% річних за період з 04.04.2011 р. по 06.06.2011 р. обґрунтована та підлягає задоволенню повністю.

Позивачем визначена до стягнення сума інфляційних втрат у розмірі 1601,03 грн. за період квітень 2011 р. - травень 2011 р.

За розрахунком суду сума інфляційних втрат за період з 04.04.2011 р. (початок періоду прострочки платежу за виконані позивачем роботи в спірному випадку) по 31.05.2011 р. складає 2586,28 грн., а саме:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 04.04.2011 - 31.05.2011 123156.40 1.021 2586.28 125742.68 Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних втрат в розмірі 1601,03 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення пені. Тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 1601,03 грн. за період з 04.04.2011 р. по 31.05.2011 р.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 123156,40 грн. основного боргу, 3347,15 грн. пені, 647,84 грн. 3% річних та 1601,03 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладається державне мито в сумі 1287,52 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що при зверненні до Господарського суду міста Києва з позовом до Українського консорціуму "Екосорб" про стягнення 128752,42 грн. позивач платіжними дорученнями № 768 від 19.07.2011 р. та № 773 від 19.07.2011 р. сплатив державне мито в загальній сумі 1331,56 грн., а отже в більшому розмірі, ніж було передбачено чинним законодавством станом на час звернення позивача з відповідним позовом до суду (належало сплатити 1287,52 грн. - 1 відсоток ціни позову).

Як зазначено у пункті 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір", на даний час зберігає чинність Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15, відповідно до пункту 15 якої сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках, передбачених статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (в чинній редакції), сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, зайво сплачене державне мито в розмірі 44,04 грн. підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 626, 837 ЦК України, ст.ст. 230, 232 ГК України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Українського консорціуму "Екосорб" (03170, м. Київ, бул. Р.Ролана, буд. 7; ідентифікаційний код 02023732), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Українського державного науково-дослідного і проектно - вишукувального інституту "Укрндіводоканалпроект" (02660, м. Київ, вул. В.Шимановського, буд. 2/1; ідентифікаційний код 02494911) 123156,40 грн. (сто двадцять три тисячі сто п'ятдесят шість гривень 40 коп.) основного боргу, 3347,15 грн. (три тисячі триста сорок сім гривень 15 коп.) пені, 1601,03 грн. (одну тисячу шістсот одну гривню 03 коп.) інфляційних втрат, 647,84 грн. (шістсот сорок сім гривень 84 коп.) 3% річних, 1287,52 грн. (одну тисячу двісті вісімдесят сім гривень 52 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Українському державному науково-дослідному і проектно - вишукувальному інституту "Укрндіводоканалпроект" (02660, м. Київ, вул. В.Шимановського, буд. 2/1; ідентифікаційний код 02494911) з доходу Державного бюджету 44,04 грн. (сорок чотири гривні 04 коп.) державного мита, перерахованого платіжними дорученнями № 768 від 19.07.2011 р. та № 773 від 19.07.2011 р., оригінали яких залишити в матеріалах справи № 39/140.

4. Видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання повного рішення: 25.04.2012 р.