Рішення

від 17.11.2008 по справі 15/398-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/398-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.11.08           Справа № 15/398-08.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мелькарт”, м. Суми

до відповідача Приватного підприємства “Лембіт”, м. Суми

про стягнення 1100 грн. 00 коп.

                                                                   СУДДЯ                    Резниченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача:   Оніщенко О.В., довіреність б/н від 26.08.2008р.

Від відповідача: не з‘явився

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 1100 грн. 00 коп. заборгованості відповідно до договору постачання продуктів харчування №629 від 23.04.2008р.

На виконання  ухвали суду №15/398-08 від 03.11.2008р. позивач подав довідку державного реєстратора станом на 13.11.2008р., серії АВ, №749193, відповідно до якої відповідач знаходиться за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Н.Сироватська, буд. 52, оф. 100, тобто за тією адресою, що зазначалася позивачем у позовній заяві та за якою відповідачу направлялися всі процесуальні документи по справі.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, в дане судове засідання не з‘явився, поштове повідомлення про вручення ухвали про порушення справи 15/398-08 від 17.10.2008р., що направлялася відповідачу, до суду не поверталося. Ухвала про відкладення розгляду справи, направлена на адресу відповідача, до суду відділенням пошти також повернута не була.

Оскільки, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв‘язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» вважаються належними доказами виконання господарським судом обов‘язку щодо повідомлення учасників судового процесу.

Таким чином, враховуючи викладене, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 23.04.2008р. був укладений договір постачання продуктів харчування №629, за умовами п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобов‘язується постачати продукти харчування (товар) з необхідними супроводжувальними документами та передавати товар у власність покупця (відповідача), а покупець зобов‘язується прийняти товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах  даного договору.

Найменування та кількість товару зазначається у накладних, які є невід‘ємною частиною до договору (п.2.1 договору).

Відповідно до п. 6.3 договору оплата товару здійснюється на умовах відстрочки платежу. Покупець здійснює оплату за товар у повному обсязі  протягом 7-ми календарних днів з моменту переходу права власності, відповідно до п. 1.3 договору (право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару).

По видатковим накладним у травні-червні 2008р. позивач поставив відповідачу за договором продукцію на загальну суму 3519 грн. 38 коп., за яку відповідач у встановлений договором строк оплати розрахунок повністю не провів, розрахувався лише частково, залишив заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 1100 грн. 00 коп.

Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, на яких міститься підпис відповідача (копії накладних долучені до матеріалів справи).

Але, як пояснив представник позивача, відповідач розрахунки з позивачем в повному обсязі не провів, тому позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

 Таким чином, на день подачі позовної заяви до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію склала  1100 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 1100 грн. 00 коп. боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі  ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526,  527 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства “Лембіт” (40007, м. Суми, вул. Н.Сироватська, буд. 52, оф. 100, код 24003115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мелькарт” (40009, м. Суми, вул. Путивльська, 19, код 35068408) 1100 грн. 00 коп. боргу, 102 грн. 00 коп. витрат по держмиту, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                                   О.Ю.Резниченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 18.11.08р.