Рішення

від 18.11.2008 по справі 25/463

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/463

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  25/463

18.11.08

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Європродуктінвест»    

до                           Державного комітету України про державний матеріальний резерв

про                 стягнення   заборгованості             

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання   Денисенко А.В.

Представники:

від позивача:      Сидорук Т.О. (довіреність  №05-11/89 від 05.11.2008);

від відповідача:  Брега Т.М. (довіреність №2/7851 від 05.12.2007)

В судовому засіданні 18 листопада 2008 року за згоди представників позивача і відповідача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.          

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європродуктінвест»(надалі –позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Державного комітету України про державний матеріальний резерв (надалі –відповідач) заборгованості за поставлену продукцію по договору про закладення до державного резерву матеріальних цінностей.

Під час розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 7293511,32 грн., в тому числі пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в сумі 2939608,03 грн., штраф в розмірі 2875811,33 грн., 3% річних в розмірі 240951,47 грн. та пені по ст. 343 ГК України в сумі 1237140,49 грн.  

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої обов'язки за договором не виконав, вартість поставленого товару в строки, встановлені договором не оплатив.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує посилаючись на факт несвоєчасного надходження грошових коштів з Державного бюджету України для оплати позивачу за поставлену продукцію. Крім того, відповідач посилається на недоведеність понесених позивачем збитків для стягнення 3% річних та неправомірність нарахування пені по ст. 343 ГК України за порушення розрахунків у сфері банківської діяльності. Зважаючи на повне виконання відповідачем основного зобов'язання за Договором і погашення основної заборгованості перед позивачем, та з огляду на те, що фінансування здійснювалося за рахунок коштів державного бюджету, представник відповідача в судовому засіданні просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки.   

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір № Юр-2/1300нп-2008 про закладення до державного резерву матеріальних цінностей (надалі - Договір). Відповідно до договору позивач зобов'язався  поставити та здійснити закладення до державного резерву палива ТС-1 для реактивних двигунів відповідно ГСТУ 320.001 49943.011-99 (надалі –продукція, паливо) в термін серпень-вересень 2008 року, а відповідач здійснити розрахунки за поставлену та закладену до державного резерву продукцію.

Пунктом 1.2 Договору визначено кількість продукції, що поставляється до державного резерву Позивачем, а саме –6600,00 тонн по ціні 9900,00 грн./т. з ПДВ, загальною вартістю 65 340 000,00 грн. з ПДВ.

У відповідності до п. 2.1 Договору позивач здійснює закладення продукції до державного резерву на умовах поставки на підприємства держрезерву, а саме ДП „Комбінат „Айстра”.

Згідно з п. п. 2.5, 4.6 Договору факт закладення продукції до державного резерву оформлюється приймальними актами за формою № Р-13.

В період з 11.08.2008 по 12.09.2008 позивач поставлено до державного резерву 6599,031 тонн палива на загальну суму 65 330 406,90 грн., а саме: 11.08.2008 поставлено 3348,526 тонн палива на суму 33 150 407,40 грн., що підтверджується приймальними актами (за формою Р-13) № 1 –8 від 12.08.2008, та податковою накладною №1 від 11.08.2008;  19.08.2008 поставлено 434,352 тонн палива на суму 4 300 084,80 грн., що підтверджується приймальним актом (за формою Р-13) № 9 від 02.09.2008, та податковою накладною №2 від 19.08.2008; 25.08.2008 поставлено 358,958 тонн палива на суму 3 553 684,20 грн., що підтверджується приймальним актом (за формою Р-13) № 10, від 02.09.2008, та податковою накладною №3 від 25.08.2008; 12.09.2008 поставлено 2457,195 тонн палива на суму 24 326 230,50 грн., що підтверджується приймальними актами (за формою Р-13) № 11-15, від 17.09.2008, та податковою накладною №4 від 12.09.2008.

Відповідно до п. 2.2. Договору Відповідач зобов'язався провести оплату продукції в термін десяти банківських днів, після проведення перевірки якісних показників продукції на комбінаті державного резерву та отримання приймального акту (форма Р-13), на підставі рахунку –фактури.

Проведення перевірки якісних показників продукції, що поставлялося позивачем, на комбінаті державного резерву та відповідність її ГСТУ 320.00149943.011-99 підтверджується відмітками УДНДІ „Ресурс” на приймальних актах за формою Р-13.

Листами від 15.08.2008 № 15-08/152, від 02.09.2008 № 02-09/76 та від 18.09.2008 № 18-09/82 (копії в матеріалах справи) позивач повідомив відповідача про поставку продукції та передав йому приймальні акти, податкові накладні та рахунки-фактури на оплату вартості поставленої продукції.

Враховуючи терміни отримання відповідачем приймальних актів та рахунків, у відповідності до п. 2.2 Договору відповідач повинен був здійснити розрахунки за поставлену продукцію в наступні терміни:

- до 29.08.2008 за приймальними актами  № 1 –8 на 3348,526 тонн палива на суму 33 150 407,40 грн., що отримані відповідачем 15.08.2008 листом № 15-08/152;

- до 15.09.2008 за приймальним актом  № 9 на 434,352 тонни палива на суму 4 300 084,80 грн., що отриманий відповідачем 02.09.2008 листом № 02-09/76;

- до 15.09.2008 за приймальним актом  № 10 на 358,958 тонн палива на суму 3 553 684,20 грн., що отриманий відповідачем 02.09.2008 листом № 02-09/76;

- до 01.10.2008 за приймальними актами  № 11-15 на 2457,195 тонн палива на суму 24 326 230,50 грн., що отриманий відповідачем 18.09.2008 листом № 18-09/82.

На час подання позовної заяви до господарського суду м. Києва відповідач лише частково виконав своє зобов'язання по оплаті вартості поставленої позивачем продукції на суму 15 393 618,90 грн., що підтверджується банківською випискою від 23.09.2008. Після порушення провадження у справі № 25/ 463 відповідач погасив суму основної заборгованості перед позивачем на суму 49936788,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача від 24.10.2008 на суму 7853769,00 грн., від 29.10.2008 на суму 1000000,00 грн. та від 10.11.2008 на суму  41083019,00 грн. Таким чином, станом на час винесення рішення відповідач оплатив позивачу загалом 65 330 406,90 грн., чим повністю погасив основну заборгованість за поставлену позивачем по Договору продукцію.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання за договором в строк, встановлений договором не виконав. Оплата вартості поставленого позивачем палива здійснена відповідачем з порушенням строків, встановлених договором. Таким чином, відповідач неналежним чином виконав своє зобов'язання за Договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник  повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За правилами ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.           У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.1 Договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, зокрема, згідно із Законом України «Про державний матеріальний резерв»та іншими спеціальними нормативними актами України.

У відповідності до п. 14 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»у разі несвоєчасної сплати вартості поставленої до державного резерву продукції одержувач сплачує постачальнику (виготовлювачу) пеню із суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно із частиною другою ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З урахуванням викладеного, за порушення виконання зобов'язання за Договором щодо своєчасної оплати вартості поставленої позивачем продукції, відповідач має сплатити на користь позивача неустойку. А враховуючи те, що відповідач у правовідносинах з позивачем за Договором виступає, як суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки і виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, штрафні санкції за порушення зобов'язання по оплаті вартості поставленої продукції мають застосовуватися у розмірах, визначених ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність контр розрахунку відповідача, стягненню з  відповідача на користь позивача підлягає пеня  у розмірі 2939608,03 грн.

Згідно із ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. 

З урахуванням зазначених норм, враховуючи розмір стягненої пені, а також зважаючи на великий ступінь виконання відповідачем зобов'язання за Договором (виконано 100% зобов'язання) суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру штрафу до суми, що дорівнює 50% від суми нарахованої позивачем. А тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума штрафу в розмірі 1 437 905,66 грн. (50% від 2875811,33 грн.).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність контр розрахунку відповідача, стягненню з  відповідача на користь позивача підлягають 3% річних  у розмірі 240951,47 грн.

Посилання відповідача на недоведеність збитків позивача для стягнення 3% річних судом не приймаються до уваги, оскільки згідно вимог чинного законодавства річні проценти не є збитками, а стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання в силу ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги про стягнення пені в сумі 1237140,49 грн. по ст. 343 ГК України не підлягають задоволенню в зв'язку із неможливістю подвійного стягнення одного виду неустойки (пені) за одне правопорушення.  

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 4618465,20 грн. в тому числі в частині стягнення пені, 3% річних та частково штрафу.

Судові витрати позивача у сумі 25 618,00 грн. (25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити  частково.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (код ЄДРПОУ 00034016, адреса: 01601, м. Київ, вул. Пушкінська 28, р/р 35215004003272, 35222008003272, 35221010003272, 35225016003272, 37119001003272, 37119012003272, 37110022003272, 37316020003272 в ОПЕРУ ДКУ, МФО 820172 або з будь –якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Європродуктінвест»(ідентифікаційний код 35331939, адреса:  01030,  м. Київ, вул. Чапаєва 10, р/р 2600031562601 в філії АБ «Південний»м. Київ, МФО 320917) 4 618 465,20 (чотири мільйони шістсот вісімнадцять  тисяч чотириста шістдесят п'ять гривень 20 копійок) грн. Видати наказ.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (код ЄДРПОУ 00034016, адреса: 01601, м. Київ, вул. Пушкінська 28, р/р 35215004003272, 35222008003272, 35221010003272, 35225016003272, 37119001003272, 37119012003272, 37110022003272, 37316020003272 в ОПЕРУ ДКУ, МФО 820172 або з будь –якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Європродуктінвест»(ідентифікаційний код 35331939, адреса:  01030,  м. Київ, вул. Чапаєва 10, р/р 2600031562601 в філії АБ «Південний»м. Київ, МФО 320917) судові витрати в розмірі  25 618,00 (двадцять п'ять тисяч шістсот вісімнадцять  гривень) грн. Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  прийняття.

Суддя                                                                                                                          С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення   20.11.2008р.