Постанова

від 25.04.2012 по справі 23/89-65/186

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2012 № 23/89-65/186

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Верховця А.А.

Доманської М.Л.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 30.09.2011 № 342);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2012

у справі № 23/89-65/186 (суддя Головіна К.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія

"Київводоканал"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 1 298 335,42 грн.

Склад колегії суддів змінено згідно розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2012.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі за текстом -ПАТ "АК "Київводоканал") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Житло-Сервіс" (далі за текстом -ТзОВ "Україна Житло-Сервіс") про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 1 288 555 грн. 68 коп., пені у розмірі 18 133 грн. 72 коп., інфляційних витрат у розмірі 22 330 грн. 87 коп. та 3% річних у розмірі 3 509 грн. 75 коп., а всього -1 332 530 грн. 03 коп. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов Договору № 04777/5-04 від 27.08.2004 року про поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі в частині оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 1 288 55 грн. 68 коп., на яку було нараховано пеню, інфляційні та 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.11 року у справі № 23/89 позов задоволено частково; присуджено до стягнення з ТзОВ "Україна Житло-Сервіс" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" основний борг у розмірі 33 652 грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 171 грн. 49 коп., інфляційні втрати у розмірі 370 грн. 18 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 341 грн. 95 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 6 грн. 06 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивовано, зокрема, тим, що частину наданих позивачем послуг відповідачем оплачено, відтак позов в частині стягнення основної заборгованості підлягає задоволенню частково. Задовольняючи частково вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних господарський суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність їх нарахування виходячи з фактичної суми основного боргу. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення пені, місцевий господарський суд послався на умови укладеного сторонами Договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 року у справі № 23/89 апеляційну скаргу ПАТ "АК "Київводоканал" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2011 року - без змін. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги в частині стягнення вартості послуг з постачання холодної води, яка використовувалась для виготовлення гарячої води за вказаний позивачем період є необґрунтованими і безпідставними, а відтак не підлягають до задоволення. Вимоги про стягнення боргу за надані послуги з постачання питної води підлягають до задоволення частково, з огляду на часткову оплату таких послуг відповідачем. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення пені, апеляційний господарський суд відзначив, що умови укладеного сторонами Договору не містять такої відповідальності за порушення зобов'язання як нарахування пені. Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду щодо задоволення частково вимог про стягнення інфляційних та 3% річних господарський суд апеляційної інстанції послався на їх нарахування на фактичну суму боргу відповідача перед позивачем.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2011 названі судові акти скасовано в частині відмови в стягненні з товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Житло-Сервіс" на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" грошових коштів в сумі 1 298 335 грн. 42 коп.; в цій частині справу № 23/89 направлено на новий розгляд; в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2011 року та рішення Господарського суду міста Києва від 31 травня 2011 року залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги частково, посилаючись на відсутність передбаченого умовами укладеного сторонами Договору обов'язку відповідача оплачувати обсяги холодної води (яка використовується для гарячого водопостачання та опалення), місцевий та апеляційний господарські суди мали достеменно з'ясувати, ким саме (яким суб'єктом господарювання, відмінним від відповідача) та на яких підставах використовується (споживається) холодна вода, про відмову у задоволенні вимог до відповідача щодо стягнення заборгованості по сплаті якої дійшли висновку господарські суди у оскаржуваних рішенні та постанові (як визначено господарськими судами попередніх інстанцій -холодна вода, що йде на підігрів), та залучити цю особу (осіб) до участі у справі, дотримавшись при цьому приписів ст. 43 ГПК України. Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що судами під час розгляду справи доцільно було б належно дослідити наявні у матеріалах справи докази, зокрема, Акти про зняття показань з приладу обліку щодо відмови абонента від їх підписання, з встановленням підстав такої відмови абонента та щодо того, кому саме було здійснено постачання (ким було прийнято) спірних обсягів холодної води.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2012 у справі № 23/89-65/186 залишено без задоволення позов публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" про стягнення 1 298 335,42 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, зокрема частини 2 статті 22 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання", пункту 3 статті 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги".

Заперечуючи правильність залишення без задоволення місцевим господарським судом позовних вимог в частині стягнення вартості холодної води, поставленої на теплові пункти для підігріву, скаржник зазначає, що вартість гарячої води складається з вартості холодної води та теплової енергії, яка витрачається для її підігріву.

У скарзі йдеться також про те, що місцевим господарським судом не враховано ту обставину, що спірні правовідносини сторін врегульовано умовами чинного договору про надання послуг водопостачання та водовідведення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" підтримав апеляційну скаргу.

Інші учасники провадження у справі в судове засідання апеляційної інстанції представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили. Враховуючи те, що інші учасники провадження у справі про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд рішення місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі їх представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Публічним акціонерним товариством „Акціонерна компанія „Київводоканал" (далі по тексту - позивач) пред'явлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" (далі по тексту - відповідач) заборгованості у розмірі 1 254 902,74 грн., а також нарахованих на суму боргу інфляційних втрат - 21 960,69 грн., 3% річних - 3 337,81 грн.

Позов мотивовано порушенням відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем у період з 01.11.2010 по 01.02.2011 послуг з постачання води та приймання стічних вод через приєднані мережі за умовами укладеного сторонами договору від 27.08.2004 № 04777/5-04.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 01.02.2011 відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія „Київводоканал", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал", та товариством з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс" укладено договір № 04777/5-04 (далі по тексту - договір № 04777/5-04), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач - розраховуватися за послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Факт виконання договору позивачем у період з 01.02.2011 по 01.05.2011, так само як і вартість питної води, використаної для приготування гарячої води, - 1 254 902,74 грн., встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи.

Причиною спору є та обставина, що відповідач відмовився приймати дані по обсягах води, використаної для підігріву.

Встановивши фактичні обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно положень Господарського кодексу України підставами виникнення господарських зобов'язань, зокрема, є господарський договір (частина 1 статті 174).

Відповідно до умов укладеного сторонами договору № 04777/5-04 кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється як правило щомісячно представником постачальника у присутності з представника абонента згідно з графіком обслуговування. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням) зняття показників лічильників може здійснюватись один поквартально (пункти 1.1, 1.2); кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визнання об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності до п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України (пункт 1.3).

За змістом названого договору, останній передбачає постачання позивачем питної води відповідачу, проте не містить зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води.

У цьому зв'язку заслуговує на увагу з'ясування місцевим господарським судом тої обставини, що на балансі відповідача не перебувають теплові пункти або котельні. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні, скаржником не надані.

Згідно статті 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до пунктів 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Згідно пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

За змістом викладених норм не передбачено поділ послуги з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, натомість встановлено, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (енергію); постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду. Тобто, гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Оскільки позивач не мав правових підстав включати до розрахунку основного боргу вартість послуг з постачання холодної води для її підігріву, підстави для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за ці послуги відсутні.

Похідні позовні вимоги про стягнення 3% річних та коштів, нарахованих внаслідок інфляції за період прострочення платежу, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України можливість нарахування коштів внаслідок інфляції, а також трьох процентів річних пов'язується із фактом наявності боргу.

При таких обставинах порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскарженого рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2012 у справі № 23/89-65/186 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" - без задоволення.

Справу № 23/89-65/186 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Гарник Л.Л.

Судді Верховець А.А.

Доманська М.Л.