Рішення

від 13.11.2008 по справі 17/118

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/118

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2008 р.   Справа № 17/118   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання   Нижник О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу      

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт-Альфа"  юридична адреса: вул.Людкевича,40,  с.Солонка, Пустомитівський район район, Львівська область, 81131; фактична адреса: вул.Шевченка, 317 В, м.Львів, 79002; поштова адреса: а/с 10880 м.Львів, 79002

до відповідача  МПП "Іманд"  вул.Грушевського,14, м.Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область,78400

про стягнення 90562 грн. 73 коп.

За участю представників:

Від позивача:  Коваля А.І. - представник, (довіреність №111 від 14.07.2008 року)

Від позивача:  Домащук В.В. - директорТзОВ "Ферозіт-Альфа", (довіреність №111 від 14.07.2008 року)

Від відповідача:  Андрійович І.В. - представник, (довіреність №111 від 14.07.2008 року)

встановлено: заявлено позов про стягнення 90562 грн. 73 коп., в тому числі 72863 грн. 62 коп. основний борг, 8056 грн. 41 коп. пені,  6775 грн. 39 коп. - відповідно до п.5.3 договору, 2867 грн. 31 коп. інфляційних втрат.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Відповідач в судове засідання  з'явився, позовні вимоги визнає, повідомив суд про сплату частини основного боргу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд  прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи  наступне.

30.01.2008року між ТзОВ "Ферозіт-Альфа" надалі "Постачальник", з однієї сторони та  МПП "Іманд"  надалі "Покупець" з другої сторони, уклади договір за №ІФ/30/01/3  на поставку товарів.

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язався постачати і передавати у власність Покупцю  будівельні матеріали (надалі товар), а Покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Пунктом 4.1  Договору  встановлено, що  розрахунок здійснюється протягом 30 календарних днів від дати отримання товару  уповноваженою особою Покупця.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар згідно  видаткових накладних:

- ТРН-ІФ/000043 від 25.01.08 на суму 11612 грн. 20 коп.;

- ТРН-ІФ/000044 від 25.01.08 на суму 1841 грн. 08 коп.;

- ТРН-ІФ/000087 від 08.02.08 на суму 12102 грн. 02 коп.;

- ТРН-ІФ/000182 від 05.03.08 на суму 4581 грн. 50 коп.;

- ТРН-ІФ/000215 від 19.03.08 на суму 7241 грн. 74 коп.;

- ТРН-ІФ/000216 від 19.03.08 на суму 3641 грн. 82 коп.;

- ТРН-ІФ/000217 від 19.03.08 на суму 4434 грн. 00 коп.;

- ТРН-ІФ/000226 від 21.03.08 на суму 3797 грн. 14 коп.;

- ТРН-ІФ/000290 від 03.04.08 на суму 8899 грн. 14 коп.;

- ТРН-ІФ/000291 від 03.04.08 на суму 3709 грн. 50 коп.;

- ТРН-ІФ/000327 від 14.04.08 на суму 6455 грн. 62 коп.;

- ТРН-ІФ/000370 від 22.04.08 на суму 9945 грн. 07 коп.;

- ТРН-ІФ/000371 від 23.04.08 на суму 30520 грн. 60 коп.;

на загальну суму 108781 грн 43 коп. Відповідач оплатив частково товар і станом на 15.09.08р сума боргу становила 72863 грн 62 коп.

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно  до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526  Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов'язання згідно договору  №ІФ/30/01/3 від 30.01.2008року належним чином не виконував, затримував оплату за поставлений товар, про що позивачем на адресу відповідача  направлялась претензія № 136 від 04.09.08р. Борг частково сплачений  відповідачем в сумі 41431 грн. 70 коп, тільки після звернення позивача до суду з позовом з порушенням строків встановлених договором. Як вбачається з поданої сторонами таблиці взаєморозрахунків станом на 12.11.08, погодженої як позивачем так і відповідачем, борг відповідача перед позивачем  становить 31431 грн.92 коп.

За таких обставин,  суд прийшов до висновку про задоволення  вимог в позивача  в частині  стягнення  боргу в сумі 31431 грн. 92 коп.  

В частині стягнення 41431 грн. 70 коп. боргу у відповідності до п.1-1 ст.80 ГПК України провадження у справі слід припинити.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 5.2 Договору  у випадку порушення строків передбачених  даним Договором, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. Позивачем відповідачу нарахована пеня  за період   з 10.03.08р по 30.09.08р в сумі 8056 грн. 41коп.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що 8056 грн. 41коп пені підлягають стягненню як обґрунтовано заявлені.

Відповідно до  ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення інфляційних втрат  за період  з з 10.03.08р по 30.09.08р  в сумі 2867 грн. 31 коп.  обґрунтовані та підлягають задоволенню .

Згідно п. 5.3 Договору  у випадку   прострочення оплати вартості поставленого товару більше ніж на 20 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого товару. Факт прострочення оплати відповідачем підтверджується матеріалами справи, а отже позовні вимоги про стягнення платежів в сумі 6775 грн. 39 коп., нарахованих відповідно до п.5.3 договору обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності з ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509,526, 546, 625 Цивільного кодексу України ,  ст.ст.20,193,216,230,231,265 Господарського кодексу України 49,83, 82-84 п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з МПП "Іманд"  вул.Грушевського,14, м.Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область (ідентифікаційний код 13660815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт-Альфа"  юридична адреса: вул.Людкевича,40,  с.Солонка, Пустомитівський район, Львівська область, 81131; фактична адреса: вул.Шевченка, 317 В, м.Львів, 79002 (ідентифікаційний код 30543304)   31431 грн 92 коп  основного боргу, 8056грн. 41коп. пені,  6775 грн. 39 коп., 2867 грн. 31 коп. - інфляційних втрат, 905 грн 63 коп витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішення законної сили.

В частині стягнення 41431 грн.  70 коп.  боргу припинити провадження по справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття підписання.

                                                            рішення підписане 17.11.08

Виготовлено в АС "Діловодство суду"