Рішення

від 26.04.2012 по справі 7/16/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 квітня 2012 р. Справа 7/16/2012/5003

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Дністровська ГАЕС", м.Новодністровськ, Чернівецька область

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял-сервіс", м.Вінниця

про стягнення 493 377,31 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.

Представники

позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність № б/н від 15.03.2012 року, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Сокирським РВ УМВС України в Чернівецькій області 22.06.1998 року.

відповідача: ОСОБА_2 - представник, довіреність № б/н від 01.06.2011 року, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 08.06.1999 року.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Дністровська ГАЕС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял-сервіс" про стягнення сплачених сум ПДВ по договорах № 80 від 19.04.2011 року в сумі 24 025, 46 грн., № 79 від 19.04.2011 року в сумі 22 326, 75 грн., № 228 від 09.12.2010 року в сумі 32 929, 40 грн. та № 39 від 18.02.2011 року в сумі 414 095, 70 грн., всього на суму 493 377,31 грн..

Ухвалою від 28.03.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/16/2012/5003 та призначено до розгляду на 18.04.2012 року.

18.04.2012 року представником позивача подано заяву про зміну підстав позову, мотивовану тим, що додатковими угодами, на які є посилання в позовній заяві № 367/13-11 від 20.03.2012 року встановлено, що відповідач - "Роял-Сервіс" погодився повернути позивачу ПАТ "Дністровська ГАЕС" надмірну сплачену вартість будівельних робіт до 01.02.2012 року в сумі 493 377,31 грн., що останнім здійснено не було.

Вказана заява прийнята судом до розгляду як така, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

Ухвалою суду від 18.04.2012 року в зв'язку з відсутністю необхідних доказів для вирішення справи по суті та для забезпечення у відповідності до ст.22 ГПК України можливості реалізації сторонами своїх прав розгляд справи відкладено до 26.04.2012 року.

26.04.2012 року представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в якій останній посилаючись на обопільнопідписаний акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2011 року по 24.04.2012 року просить суд стягнути з відповідача розмір зайво сплаченої по договорам вартості робіт у розмірі 456 924,04 грн..

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 26.04.2012 року розглянувши заява про зменшення розміру позовних вимог суд приймає її до розгляду, як таку, що не суперечить ст. 22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

За період з 09.12.2010 року по 19.04.2011 року між ВАТ "Дністровська ГАЕС" (перейменовано на ПАТ "Дністровська ГАЕС" згідно протоколу позачергових зборів акціонерів ід 25.01.2012 року) та ТОВ "Роял-Сервіс" укладено ряд договорів підряду, а саме:

1. Договір № 228 від 09.12.2010 року на виконання робіт (капітальний ремонт приміщень головного корпусу) на суму 197 576,40 грн..

2. Договір підряду № 39 від 18.02.2011 року (капітальний ремонт ущільнень, металоконструкцій, антикорозійного захисту затворів водозливної греблі та решіток агрегатної частини) на суму 2 484 574,20 грн..

3. Договір № 79 від 19.04.2011 року на виконання робіт (капітальний ремонт покрівлі ОПУ) на суму 133 960,52 грн..

4. Договір № 80 від 19.04.2011 року на виконання робіт (облицювання естакади для ремонту затворів) на суму 144 152,76 грн..

12.09.2011 року до вказаних вище договорів (№ 228 від 09.12.2010 року, № 79 від 19.04.2011 року, № 80 від 19.04.2011 року) сторонами було укладено додаткові договори за якими на ТОВ "Роял-Сервіс" було покладено обов'язок повернути ВАТ "Дністровська ГАЕС" надмірно сплачену суму ПДВ на загальну суму 79 281,61 грн. в строк до 01.02.2012 року, а по договору № 39 від 18.02.2011 року 414 095,70 грн. в строк до 02.02.2012 року (а.с.11-32, т.1).

Як вбачається із долучених позивачем до супровідного листа № 509/13-11 від 25.04.2012 року документів факт виконання підрядником робіт визначених вказаними вище договорами та їх оплата замовником підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), актами приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в), а також даними податкового обліку позивача тощо.

За твердженням позивача у строки обумовлені додатковими договорами від 12.09.2011 року відповідач в добровільному порядку розрахунків не провів, що стало причиною звернення до суду із відповідним позовом.

Наявність заборгованості та непроведення розрахунків не заперечується відповідачем.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висноків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З підписанням 09.12.2010 року, 18.02.2011 року, 19.04.2011 року сторонам договорів між ним виникли правовідносини регулювання яких здійснюється § 1 (Загальні положення про підряд) Глави 61 ЦК України (Підряд) (ст.ст.837-864 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Частинами 1-3 ст.858 ЦК України встановлено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.

Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.ст. 224, 225, ч.1 ст.322 ГК України, ч.2 ст.22 за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду винна сторона відшкодовує другій стороні збитки (зроблені стороною витрати, втрату майна). Учасник господарських відносин який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права якого порушені. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню включаються додаткові витрати, вартість втраченого майна.

Сплата позивачем відповідачеві 456 924,04 грн., які позивач не мав оплачувати, з огляду на завищення вартості робіт, є витратами, які позивач не мав понести, а відтак є збитками в розумінні ст. 224, 225, 322 ГК України, ч.2 ст.22 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу про стягнення 456 924,04 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення грошових коштів, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

При розподілі судового збору суд враховує припис, який міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 року № 01-06/1175/2011 зазначено, що статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду з поміж іншого і у випадку зменшення позивачем розміру позовних вимог - у цьому разі судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Водночас в п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року № 01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір"" вказано, що згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення , прийнятого по суті справи.

Виходячи з наведеного суд вважає за необхідне повернути позивачу сплачений ним судовий збір в сумі 729,07 грн..

Також судом взято до уваги на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

26.04.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял-Сервіс", вул. Київська, 156, кв. 16, м. Вінниця, 21022 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 34142993) на користь Публічного акціонерного товариства "Дністровська ГАЕС", будинок Управління, 10-й квартал, м. Новодністровськ, Чернівецька область, 60236 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 30149623) - 456 924 грн. 04 коп. боргу, 9 138 грн. 48 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству "Дністровська ГАЕС", будинок Управління, 10-й квартал, м. Новодністровськ, Чернівецька область, 60236 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 30149623) судовий збір в розмірі 729 грн. 07 коп. , сплачений згідно платіжного доручення № 435 від 20.03.2012 року.

5. Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству "Дністровська ГАЕС" судового збору в розмірі 729 грн. 07 коп. , сплаченого згідно платіжного доручення № 435 від 20.03.2011 року. Оригінал платіжного доручення № 435 від 20.03.2011 року знаходиться в матеріалах справи 7/16/2012/5003 (а.с.7, т.1).

Суддя Банасько О.О.

Повне рішення складено 27 квітня 2012 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.