Постанова

від 24.04.2012 по справі 19/38

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2012 № 19/38

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Кулачок О. А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 13.07.2011

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 10.08.2011

ОСОБА_1. - представник за довіреністю від 26.03.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Мастер»

на рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2012

у справі № 19/38 (суддя Шаптала Є. Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фосдайк Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Мастер»

про стягнення заборгованості 32 966,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 30 966,25 грн. за надані за договором транспортно - експедиторського обслуговування № 10/11/10-008 від 10.11.2010 року, але неоплачені послуги, пені в сумі 1 276,61 грн., збитків від інфляції в сумі 766,89 грн. та 3 % річних в сумі 247,09 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.01.2012, повний текст якого підписаний 16.01.2012, у справі № 19/38 позов задоволено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено факт надання відповідачу спірних послуг на заявлену до стягнення суму та несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку по їх оплаті.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бар Мастер» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2012 року у справі № 19/38 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача:

- збір за завантажування на вагах загального зважування (2 контейнери) 242,24 грн.;

- збір за організацію догляду у спеціально обладнаній санітарно - доглядовій зоні (2 контейнери) 451,42 грн.;

- вантажні операції при митному огляді (2 контейнери) 1190,27 грн.;

- стоянку (2 контейнерів) 4761,05 грн.;

- зберігання в порту (2 контейнерів) 113,92 грн.

Загальна сума вимог позивача, що ї визнає відповідач, становить 3444,01 грн.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги той факт, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження як факту понесення, так і вартості послуг з простою автотранспорту та демереджу, стягнення, в тому числі, яких, є предметом позову в даній справі.

Крім того, відповідач зазначає, що суд першої інстанції не дослідив і той факт, що в підписаному сторонами Акті надання послуг (Звіт експедитора) № 86 від 17.03.2011 позивачем до вартості послуг які надавались в рамках спірного перевезення включено Додатково погоджені послуги за 2 контейнери в сумі 4 666,67 грн. (без ПДВ), які відповідачем оплачені у повному обсязі, проте позивач не вказав які саме послуги входять до зазначених послуг та не надав доказів на підтвердження факт їх понесення, а отже вказана сума має бути зарахована в рахунок заявленої до стягнення суми.

Ухвалою від 06.03.2012 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Мастер» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача надав пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 99, ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

10.11.2010 позивач та відповідач уклали договір транспортно - експедиторського обслуговування № 10/11/10-008 (далі Договір), згідно якого відповідач доручає, а позивач зобов'язується організувати за рахунок позивача транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг позивачу за погодженням сторін.

Пунктом 1.2 Договору сторонами погоджено, що умови перевезення, вид і найменування вантажу, вид транспорту, розмір плати відповідачу, пункти відправлення та призначення, а також інші умови, пов'язані з виконанням Договору, встановлюються за угодою сторін і оформлюються додатками до Договору.

Згідно п. 1.3 Договору під кожне конкретне перевезення відповідач надає позивачу заявку, в якій оговорюється найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), планову дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника і вантажоодержувача і іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО. Заявка подається за два тижні до початку навантаження і готовності вантажу до перевезення. На підставі такої заявки відповідача, сторони складають і підписують відповідний додаток до Договору.

На виконання умов Договору, сторонами 15.02.2011 підписано Заявку на транспортування та експедирування вантажів № 2 (далі Заявка) (а.с. 38-39 т. 1), в якій погоджено вартість послуг по перевезенню вантажу в контейнерах РСІU9845267 та РСІU8218832 по коносаменту GBNS003037751 (ISTILK110000017).

При цьому, як слідує з матеріалів справи, предметом спору сторін є стягнення заборгованості за послуги з перевезення вантажів саме в контейнерах РСІU9845267 та РСІU8218832, з огляду на що, колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на укладену 10.11.2011 сторонами Заявку на транспортування та експедирування вантажів № 1 (а.с. 67-68 т. 1), оскільки зі змісту Заявки № 1 слідує, що її укладення регулювало правовідносини сторін з перевезення іншого, ніж спірний, вантажу в іншому контейнері.

Спірною Заявкою сторони погодили розмірі основних витрат та експедиторської винагороди, а також види та вартість можливих додаткових витрат.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов Договору та Заявки позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу в контейнерах РСІU9845267 та РСІU8218832 по коносаменту GBNS003037751 (ISTILK110000017).

Сторонами підписано Акт надання послуг (звіт експедитора) № 86 від 17.03.2011 (далі Акт № 86) (а.с. 41 т. 1), якими погоджено, що вартість послуг, наданих відповідачем позивачу за Договором щодо контейнерів РСІU9845267 та РСІU8218832, становить 39221,34 грн.

29.04.2011 зазначена в Акті № 86 сума відповідачем позивачу сплачена в повному обсязі, що сторонами не заперечується та підтверджується доданою до матеріалів справи копією виписки з банківського рахунку відповідача (а.с. 178 т. 1).

Окрім Акту № 86, позивачем щодо спірного перевезення складено Акт надання послуг (звіт експедитора) № 112 від 31.03.2011 (далі Акт № 112) (а.с. 40 т. 1) на суму 30 675,66 грн., стягнення заборгованості за який і є предметом даного позову.

Як вбачається зі змісту Акту № 112, позивач вимагає оплати відповідачем наступних послуг:

- збір за завантажування на вагах загального зважування 242,24 грн.;

- збір за організацію догляду у спеціально обладнаній санітарно - доглядовій зоні 451,42 грн.;

- вантажні операції при митному огляді 1190,27 грн.;

- додаткова послуга (стоянка) 4761,05 грн.;

- демередж (без ПДВ) 8 965 грн.;

- зберігання в порту 113,92 грн.;

- простой автотранспорту 11 333,33 грн.

Загальна вартість зазначених послуг становить 30 675,66 грн., в тому числі ПДВ в сумі 3 618,44 грн.

З наявних в матеріалів справи письмових пояснень відповідача по справі, а саме: відзиву на позов (а.с. 169-174, т. 1), пояснень (а.с. 1-2 т. 2), пояснень (а.с. 30-33 т. 2), пояснень (а.с. 73-75 т. 2), апеляційної скарги (а.с. 10-108 т. 2) та наданих під час апеляційного розгляду письмових пояснень слідує, що із вказаних позивачем а Акті № 112 послуг відповідач заперечує проти плати за послуги з демереджу в сумі 8 965 грн. та простій автотранспорту в сумі 11 333,33 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що в Акті № 86 позивачем, серед іншого, зазначено Додатково погоджені послуги за 2 контейнери в сумі 4 666,67 грн., на які нарахований ПДВ, проте, враховуючи, що позивачем не надано жодних підтверджень факту надання таких послуг, зазначена сума, яка відповідачем позивачу перерахована, має бути зарахована в рахунок визнаних відповідачем за Актом № 112 послуг.

Щодо нарахування позивачем відповідачу плати за послуги з демереджу та простій автотранспорту, слід зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 929 ЦК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частина 1 ст. 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 3 ст. 929 ЦК України встановлює, що договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Пунктом 4.2.1 Договору визначено, що перелік послуг, що надаються, їх вартість, розмір плати позивача, встановлюються за згодою сторін, що оформлюється відповідним Додатком до Договору.

Так, перелік послуг, які позивач надає відповідачу з перевезення вантажу в контейнерах РСІU9845267 та РСІU8218832 по коносаменту GBNS003037751 (ISTILK110000017), визначений та погоджений сторонами у Заявці.

Згідно вказаної заявки позивач мав надати відповідачу наступні послуги:

- морське перевезення без ПДВ. Вартість послуги становить 11 000 грн.;

- автоперевезення, внутрішньо портове експедування, оформлення документації, вивантаження. Вартість послуг становить 21 661,34 грн.;

- експедиторська винагорода. Вартість послуги становить 960 грн.;

Разом вартість зазначений послуг становить 33 621,34 грн.

Крім того, сторонами в Заявці погоджені і можливі додаткові послуги, а саме:

- простій автотранспорту понад 2 календарних дні в порту, на митній очисці та вивантаженні. Вартість послуги становить - третій і четвертий день по 400 грн. за добу, починаючи з п'ятого дня по 560 грн. за добу;

- зберігання контейнерів в порту. Вартість послуги згідно умов лінійного агента;

- використання контейнерного обладнання (демередж). Вартість послуги згідно умов лінійного агента;

- штраф Укравтодору Україні у разі перевищення навантаження на осі автотранспорту при перевезення з порту вивантаження на адресу позивача. Вартість послуги згідно рахунків;

- у разі пошкодження контейнерного обладнання позивач зобов'язується компенсувати відповідачу витрати на ремонт. Вартість послуги згідно рахунків;

- митний огляд, зважування в порту, збір за організацію догляду у спеціально обладнаній санітарно - доглядовій зоні. Вартість послуги згідно рахунків.

Відповідно до п.4.3. Договору, відповідач оплачує користування контейнерного та іншого обладнання (демередж /demurrage) відповідно до умов, що встановлені судноплавною лінією, власністю якої таке обладнання являється. Підписуючи цей договір, сторони визнають обов'язковість зазначених умов у відносинах сторін.

Згідно п. 5.3.3 Договору, відповідач несе відповідальність за простій автомобільного транспорту, залученого для перевезення відповідно до положень договорів перевезення, укладених позивачем. Простій виникає при знаходженні транспорту більше 2 діб під митним контролем і вивантаженням на складі. У разі доставки вантажу до 12-00 поточного дня, день прибуття вважається повними добами (перша доба нормативного часу обробки вантажу закінчується в 24-00 цього дня). Сума штрафу не може перевищувати суму еквівалентну 100 доларам США на добу за простій одного автотранспортного засобу.

Отже, як Договором так і Заявкою сторони встановили обов'язок відповідача оплачувати послуги з користування контейнерним та іншим обладнанням (демередж /demurrage) та плати за простій автотранспорту, визначивши що розмір плати за послуги демереджу визначаються згідно умов лінійного агента, а розмір плати за простій автотранспорту визначений у Заявці.

Відповідно до п.5.3.2. Договору, відповідач відшкодовує всі витрати, фактично понесені позивачем з виконання його доручення. Дана умова діє і у разі анулювання доручення, не пред'явлення вантажу або простою транспортних засобів з вини відповідача (вантажовідправника/вантажоодержувача) включаючи штрафи, пред'явлені транспортними та іншими організаціями, та сплачує відповідну винагороду за вже надані послуги.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду умови Договору та Заявки, враховуючи вказані вище обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності нарахування позивачем відповідачу плати за послуги з користування контейнерним та іншим обладнанням (демередж /demurrage) та плати за простій автотранспорту

При цьому, колегія суддів враховує, що, як слідує з матеріалів справи, понаднормове використання контейнерів і простій автотранспорту виник внаслідок затримки митницею спірного вантажу, що, в свою чергу, було викликано невідповідністю зазначених у документах на вантаж його характеристик реальним показникам.

Вказане підтверджується доданими до матеріалів справи копіями актів про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у потрібних для здійснення митного контролю документах, про пошкодження товарів чи їх упаковки або маркування № 325/1 від 02.03.2011, № 325/2 від 02.03.2011, актами про зважування вантажу, сканування автомобілю (а.с. 46-54 т. 2).

В той же час, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції який не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що, оскільки позивачем на підтвердження виконання договорів, укладених ТОВ «Фосдайк груп», не надано а ні заявки (додаткової угоди), в якій зазначені ціна та вартість робіт (послуг) з нормативного використання контейнерного обладнання та терміну використання контейнерного обладнання, а ні акту приймання -передач виконаних робіт, то вимоги позивача щодо стягнення наданих послуг з демереджу та плати за простій автотранспорту не обґрунтовані та не підтверджені доказами.

Так, відповідно до п. 2.1.1 Договору позивач прийняв на себе обов'язок за плату та за рахунок відповідача організувати перевезення його вантажів на умовах, узгоджених сторонами, а також надавати інші послуги відповідачу за погодженням сторін. При необхідності, для виконання своїх зобов'язань за Договором укладати від свого імені та за рахунок відповідача договори з транспортними організаціями: контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та іншими організаціями. Документом, що підтверджує наявність і зміст такого договору з транспортними організаціями, являється транспортний документ (накладна) -коносамент, автомобільна транспортна накладна.

Частиною 1 ст. 932 ЦК України встановлено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

З наданих позивачем доказів слідує, що позивачем та його уповноваженими особами для виконання своїх зобов'язань за Договором та Заявкою укладені договір на здійснення послуг Спеціалізованого Вантажного Комплексу -2 № 215/11 від 31.12.2010 з додатком, Договір на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів № 17/11/10/01-хр від 17.11.2010, Договір на здійснення послуги в галузі транспортно-експедиторського обслуговування при перевезеннях зовнішньоторгових та транзитних вантажів № 17/111/10/01 від 17.11.2010, Договір на здійснення послуг Спеціалізованого Вантажного Комплексу ІМТП № 66/11 від 16.08.2010 з додатком ( а.с. 197-204 т. 1, а.с. 6-27 т. 2).

Крім того, про факт виконання позивачем своїх обов'язків щодо організації спірного транспортного перевезення свідчать і додані до матеріалів справи копії коносаменту № GBN3003037761 від 23.02.2011, інвойсу № 850482268 від 10.02.2011, інвойсу № 85048135 від 09.02.2011, наряду № 325 від 21.02.2011, акту проведення митного огляду товарів № 500040414/2011/000 572 від 02.03.2011, акту про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у потрібних для здійснення митного контрою документах, про пошкодження товарів чи їх упаковки або маркування № 325/1 від 02.03.2011, акту про зважування вантажу на СГК -2 ІМТН (ваги 1) від 23.02.2011, акту про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у потрібних для здійснення митного контролю документах, про пошкодження товарів чи їх упаковки або маркування № 325/2 від 02.03.2011, акту про зважування вантажу на СГК-2 ІМТП від 23.02.2011, сканування автомобіля від 23.02.2011, екологічної декларації № 7426 від 21.02.2011, уніфікованої митної квитанції МД-1 серія 50004 г № 1402411 від 23.02.211, видаткових ордерів № 5899 від 23.02.2011, № 5900 від 23.02.2011, накладних CMR №8832, № 5267 (а.с. 153, 154 т. 1, а.с. 38-65 т.2).

Вказані вище документи є належними доказами виконання позивачем своїх обов'язків щодо організації спірного транспортного перевезення в межах наданих йому Договором та Заявкою повноважень.

Факт понесення позивачем витрат, пов'язаних з організацією спірного перевезення, зазначених в Акті № 112, підтверджується доданими до матеріалів справи копіями рахунку № 1773 від 24.02.2011 та Акту виконаних робіт № 1773 від 23.02.2011 ТОВ «Міленіум 2003» на суму 242,23 грн., рахунку № 1774 від 24.02.2011 та Акту виконаних робіт № 1774 від 23.02.2011 ТОВ «Міленіум 2003» на суму 451,42 грн., рахунку № 2208 від 14.06.2011 та Акту виконаних робіт № 2208 від 11.03.2011 ТОВ «АЛДІ» на суму 1190,27 грн., рахунку № 2071 від 24.02.2011 та Акту виконаних робіт № 2071 від 11.03.2011 ТОВ «АЛДІ» на суму 4 761,06 грн., рахунку ТОВ «ПІЛ Україна» № 2693/2011 від 23.03.2011 на суму 8 965грн., рахунку ТОВ «ПІЛ Україна» № 1610/2011 від 21.02.2011 та Акту № ОУТ-00000001638 від 22.02.2011 на суму 113,92 грн., рахунку ТОВ «Ексімбуд» № 14 від 30.03.2011 та Акту надання послуг № 5 від 17.03.2011 на суму 11 333,33 грн. (а. с. 79-102, 120-137 т. 1)

Фактична оплата позивачем вказаних робіт та послуг підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями платіжного доручення № 399 від 24.02.2011, банківської виписки від 24.02.2011, платіжного доручення № 400 від 24.02.2011, банківської виписки від 24.02.2011, платіжного доручення № 601 від 15.03.2011, банківської виписки від 16.03.2011, платіжного доручення 603 від 15.03.2011, банківської виписки від 16.03.2011, платіжного доручення № 684 від 30.03.2011, банківської виписки від 30.03.2011, платіжного доручення № 364 від 21.02.2011, банківської виписки від 22.02.2011, платіжного доручення № 811 від 19.04.2011 (а.с. 137-149 т. 1).

Отже, суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку по те, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу всіх послуг, визначених в Акті № 112, та їх вартість саме у вказаній позивачем сумі.

Проте, слід зазначити наступне.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач, оплативши у повному обсязі роботи і послуги згідно Акт № 86, оплатив, серед іншого, і додатково погоджені послуги за 2 контейнери в сумі 5 600 грн. (4 666,67 грн. та ПДВ в сумі 933,33 грн.).

На вимогу суду апеляційної інстанції, позивачем в Письмових поясненнях по справі, які надійшли до відділу документального забезпечення суду 19.04.2012 (далі Пояснення), зазначено, що вказані послуги є додатковим послугами позивача, тобто, фактично його додатковою вигодою (винагородою), і містили в собі додаткові консультації та інформування відповідача про можливості прискореного проведення оформлення та доставки вантажу, упорядкування транспортного процесу, оперативну інформацію щодо пришвидшення та скорочення часу транспортної та митної обробки вантажів.

Проте, умовами Договору сторонами погоджено, що перелік послуг, що надаються, їх вартість, розмір плати позивача, встановлюються за згодою сторін, що оформлюється відповідним Додатком до Договору (п. 4.2.1 Договору).

У підписаній обома сторонами Заявці, яка містить вичерпний перелік можливих додаткових витрат, витрати на послуги з надання позивачем відповідачу додаткових послуг (консультації), не значаться.

Крім того, колегія суддів зауважує позивачеві на тому, що ним не надано жодного доказу на підтвердження факту надання таких послуг.

З огляду на вказані обставини та заперечення відповідача, колегія суддів вважає, що загальна сума заборгованості за Актом № 112 має бути зменшена на суму 5 600 грн., яка була сплачена відповідачем позивачу за Актом № 86.

Відповідно, доведеною визнається заборгованість відповідача перед позивачем за Актом № 112 в сумі25 075,66 грн. (30 675,66 грн. - 5 600).

Пунктом 4.2.3 Договору встановлено, що за організацію транспортно-експедиторського обслуговування, згідно Договору, відповідач оплачує наступні платежі у такому порядку:

- погоджені платежі, що підлягають сплаті за організацію ТЕО з перевезення вантажу морським транспортом (фрахт) і супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентський збір і т.д.), протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку позивачем, за наявності вантажу в порту призначення (Одеса та/або Маріуполь, Іллічівськ) і документів, що підтверджують доставку вантажу, але до виходу контейнерів з порту. Під документами, що підтверджують доставку вантажу, розуміються митні документи, а саме, копія коносамента з печаткою митниці, яка фіксує дату вивантаження вантажу з борту судна в порту призначення;

- решта платежів протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідачем рахунку-фактури позивача та\або підтвердження витрат позивача.

Отже, виходячи з характеру спірних послуг, відповідач мав їх оплатити протягом трьох банківських днів з дати отримання рахунку - фактури.

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що спірний Акт № 112 та рахунок - фактуру щодо оплати спірної суми позивач направив відповідачу 24.05.2011 разом з претензією № 57 від 23.05.2011 (а.с. 42). Зазначені документи відповідачем отримано 26.05.2011, про що свідчить додана до матеріалів справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення № 0368001517225 (а.с. 43 т. 1). Крім того, про отримання вказаних документів саме 26.05.2011 відповідач зазначає і у відзиві на позов (а.с. 169-174 т. 1).

З огляду на умови Договору та дату отримання вказаних вище документів, враховуючи, що 28 та 29 травня 2011 є вихідними днями, сума за Актом № 112 мала бути перерахована відповідачем до 31.05.2011.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що жодних коштів за Актом № 112 відповідач позивачу не перераховував.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт наявності у відповідача заборгованості за надані за Заявкою послуги в сумі 25 075,66 грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований, з огляду на що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції в цій частині змінюється.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1 276,61 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 5.3.4 Договору, у випадку прострочення відповідачем здійснення платежу за надані позивачем послуги, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає до сплати, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад шість місяців, клієнт сплачує додатково штраф у розмірі 20% від простроченої суми оплати.

Як слідує з розрахунку позивача (а.с. 5 т. 1), пеню він нараховує за період з 06.04.2011, в той час як з встановлених вище обставин слідує, що обов'язок відповідача по оплаті спірної суми є простроченим лише з 31.05.2011, а отже, починаючи саме з цієї дати і слід нараховувати пеню.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду з урахуванням встановленої судом дати початку прострочення обов'язку по оплаті спірних послуг, розміру заборгованості та періоду нарахування пені, визначеному позивачем, в сумі 457,89 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині змінюється.

25 075,66/100*15,5/365*43=457,89

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вказані вище обставини, частковому задоволенню підлягають і вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та збитків від інфляції.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду в сумі 88,12 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині змінюється.

25 075,66/100*3/365*43=88,12

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду в сумі 200,61 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині змінюється.

25 075,66/100*100,8-25 075,66=200,61

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2012 у справі № 19/38 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 25 075,66 грн., пеня в сумі 457,89 грн., 3 % річних в сумі 88,12 грн. та збитки від інфляції в сумі 200,61 грн., в решті позову відмовляється. Судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених майнових вимог.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Мастер» підлягає частковому задоволенню.

Щодо витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Мастер» за подачу апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Рішенням від 11.01.2012 року у справі № 19/38 позов задоволено повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 30 966,25 грн., пеню в сумі 1 276,61 грн., збитки від інфляції в сумі 766,89 грн. та 3 % річних в сумі 247,09 грн. (разом 32 966,25 грн.).

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене в повному обсязі і сплачено при цьому судовий збір в сумі 804,75 грн., тобто встановлений законом мінімальний розмір судового збору.

Даною постановою позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 25 075,66 грн., пеня в сумі 457,89 грн., 3 % річних в сумі 88,12 грн. та збитки від інфляції в сумі 200,61 грн. (задом 25 822,88 грн.).

Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 7 143,97 грн., витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги щодо цієї суми, які вираховуються пропорційно від розміру оскаржених майнових вимог та задоволених з них, та становлять 174,39 грн., слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Мастер» на рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2012 у справі № 19/38 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2012 у справі № 19/38 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2012 у справі № 19/38 в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Мастер» (02156, м. Київ, вул. Братиславська, 8, ідентифікаційний код 35369606) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фосдайк Груп» (01014, м. Київ, вул. Вільшанська, 1, ідентифікаційний код 37142404) основний боргу в сумі 25 075 (двадцять п'ять тисяч сімдесят п'ять) грн. 66 коп., пеню в сумі 457 (чотириста п'ятдесят сім) грн. 89 коп., 3 % річних в сумі 88 (вісімдесят вісім) грн. 12 коп., збитки від інфляції в сумі 200 (двісті) грн. 61 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 258 (двісті п'ятдесят вісім) грн. 22 коп. та 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фосдайк Груп» (01014, м. Київ, вул. Вільшанська, 1, ідентифікаційний код 37142404) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Мастер» (02156, м. Київ, вул. Братиславська, 8, ідентифікаційний код 35369606) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 174 (сто сімдесят чотири) грн. 39 коп.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 19/38.

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.