Рішення

від 23.03.2012 по справі 33/156

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.03.12 р. Справа № 33/156

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного дорожньо-будівельного підприємства №92, м.Волноваха (ідентифікаційний код 13541134)

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління №112 «Стальконструкція», м.Маріуполь (ідентифікаційний код 01413767)

про стягнення заборгованості в сумі 119013,04грн., штрафних санкцій в сумі 56273,80грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №177 від 18.10.2011р., ОСОБА_3 за довіреністю від 03.11.2011р.,

від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю б/н від 20.10.2011р.

Позивач, Приватне дорожньо-будівельне підприємство №92, м.Волноваха звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління №112 «Стальконструкція», м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 119013,04грн., штрафних санкцій в сумі 56273,80грн.

Ухвалою від 30.08.2011р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №33/156, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 20.10.2011р. господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі №33/156 на підставі ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України до вирішення по суті справи №18/217пд, у зв'язку з тим, що рішення по справі №18/217пд може вплинути на вирішення по суті справи №33/156.

Ухвалою від 15.03.2012р. господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №33/156 у зв'язку із усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №68Л/112-08 від 11.08.2008р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 119013,04грн. та підстави для нарахування штрафних санкцій у розмірі 56273,80грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору підряду №68Л/112-08 від 11.08.2008р., кошторису, договірної ціни, акту виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р., заяв про залік зустрічних однорідних вимог №114 від 02.12.2009р., №126 від 14.12.2009р., претензії №2 від 30.10.2009р. та доказів її отримання, листа №128 від 03.06.2011р., акту звіряння взаємних розрахунків №118 від 25.05.2011р., банківської виписки.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5-9, 12, 13, 44, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст. 173-174, 190, 216, 218-223, 230 Господарського кодексу України.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

13.08.2011р. та 03.10.2011р. позивачем через канцелярію суду надавались розрахунки пені, за якими останній визначив суму пені у розмірі 11575,11грн.

Однак, враховуючи, що позивачем не надавалось у відповідності до ст.22 Господарського процесуального кодексу України заяв про зменшення позовних вимог та позивач не просив в подальшому здійснювати розгляд справи з урахуванням вищевказаних розрахунків, суд дійшов висновку, що зазначені розрахунки не є в розумінні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшенням позовних вимог щодо стягнення пені, відповідно до чого, суд здійснює розгляд справи за первісними позовними вимогами.

23.03.2012р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що позивач не виконав обов'язку щодо здавання виконаних робіт у встановленому договором та законодавством порядку. Так, позивачем порушено строки виконання робіт. Також позивач не виконав своїх зобов'язань по договору підряду щодо вивезення будівельного сміття, залишивши його на узбіччі відремонтованої дороги, чим порушив умови п.4.1.6. договору. У зв'язку із чим, у відповідача до цього часу не виникло зобов'язання по сплаті виконаних робіт. Також позивач не виконав покладений на нього обов'язок в силу приписів п.4.1.8. договору підряду щодо передання відповідачу всієї виконавчої документації на підтвердження виконаних ним робіт, яка передбачена діючими нормами та правилами. Крім того, зазначив, що здійснений позивачем розрахунок пені є невірним, оскільки суперечить приписам ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України. Щодо стягнення витрат на юридичну допомогу у розмірі 17500,00грн., відповідач заперечує проти стягнення вказаних нарахувань у зв'язку із тим, що вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

11.08.2008р. між Акціонерним товариством закритого типу «Спеціалізованого управління №112 «Стальконструкція» (замовник) та Приватним дорожньо-будівельним підприємством №92 (підрядник) укладено договір підряду №68Л/112-08 (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника з використанням своїх матеріалів, механізмів, обладнання та транспорту, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступну роботу капітальний ремонт вулиці Конноармійської в м.Маріуполі (п.1.1. Договору).

За п.1.2. статуту Публічного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління №112 «Стальконструкція» Публічне акціонерне товариство «Спеціалізоване управління №112 «Стальконструкція» (ідентифікаційний код 01413767) є новим найменуванням Акціонерного товариства закритого типу «Спеціалізоване управління №112 «Стальконструкція» (ідентифікаційний код 01413767) відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».

Рішенням від 23.11.2011р. по справі №18/217пд за позовом Публічного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління №112 «Стальконструкція», м.Маріуполь до відповідача, Приватного дорожньо-будівельного підприємства №92, м.Волноваха про визнання недійсним договору підряду №68Л/112-08 від 11.08.2008р. господарським судом Донецької області у позовних вимогах відмовлено.

Постановою від 10.01.2012р. по справі №18/217пд Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 23.11.2011р. по справі №18/217пд залишив без змін.

Виходячи зі ст.115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість робіт та порядок їх оплати за договором.

За п.11.1. Договору строк дії договору встановлюється з моменту його підписання та до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до п.2.1. Договору ціна договору складає 330000,00грн. в тому числі ПДВ.

У відповідності до п.3.1. Договору розрахунок за договором здійснюється замовником в розмірі 80%-ї передплати.

Так, замовником здійснено передплату у розмірі 180000,00грн. відповідно до банківських виписок, копії яких містяться в матеріалах справи.

За п.4.2.1. Договору замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи протягом 5 днів з моменту їх завершення підписати акт КБ-2В про виконані роботи сторонами.

Так, сторонами 31.10.2008р. складений акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р. за загальну суму 329998,80грн. Зазначений акт містить посилання на Договір, підписаний з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що роботи за Договором підрядником виконані належним чином та прийняті замовником без зауважень.

За п.4.2.2. Договору замовник зобов'язується оплатити підряднику роботу, передбачену в п.1 цього договору у відповідності з підписаним актом форми КБ-2В про виконані роботи сторонами.

За частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи той факт, що умовами Договору не встановлений строк (термін) виконання замовником зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, господарський суд вважає за необхідне за даних обставин застосувати приписи ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

02.11.2009р. позивачем направлено відповідачу претензію №2 від 30.10.2009р., яку останнім отримано 03.11.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

За змістом зазначеної претензії позивач просить відповідача перерахувати заборгованість за Договором.

Так, враховуючи приписи ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, умови Договору та направлену на адресу відповідача претензію №2 від 30.10.2009р., судом встановлено, що кінцевий строк оплати виконаних робіт за Договором у розмірі 149998,80грн. становить 10.11.2009р.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, у встановлений строк замовник не здійснив оплату вищевказаної вартості робіт за Договором, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем з 11.11.2009р. виникла заборгованість у розмірі 149998,80грн.

Як зазначено позивачем, між сторонами відповідно до заяв про залік зустрічних однорідних вимог №114 від 02.12.2009р., №126 від 14.12.2009р. проведено залік зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України з оплати послуг за Договором у розмірі 1741,52грн. та 29244,24грн. відповідно.

Таким чином, не виконаним відповідачем за Договором залишилось зобов'язання щодо оплати вартості робіт у розмірі 119013,04грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Доказів погашення заборгованості у розмірі 119013,04грн. відповідачем суду не представлено.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Твердження відповідача щодо порушення позивачем п.4.1.6. Договору, за яким підрядник зобов'язується вивезти в 5-денний строк після підписання акту Ф-2 про виконання робіт з місця проведення ремонтних робіт за рахунок коштів підрядника належне йому майно та будівельне сміття, у зв'язку із чим замовник має право затримати оплату виконаних робіт, господарський суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження свого заперечення.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач не виконав покладений на нього в силу приписів п.4.1.8. Договору обов'язок щодо передання відповідачу всієї виконавчої документації на підтвердження виконаних ним робіт, яка передбачена діючими нормами та правилами, не склав та не підписав довідку про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3.

Однак, господарський суд зазначає, що умови Договору та приписи чинного законодавства України не пов'язують наявність вищенаведених обставин, на які посилається відповідач, з правомірністю відстрочення або звільнення відповідача від виконання зобов'язання щодо оплати виконаних належним чином підрядником та прийнятих без зауважень замовником робіт.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 119013,04грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 52673,80грн.: за період з 13.11.2008р. штрафні санкції нараховані на суму 149998,80грн. за 395 днів, за період з 01.01.2010р. штрафні санкції нараховані на суму 119013,04грн. за 546 днів.

За п.6.1. Договору за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення порушеного зобов'язання.

За приписами ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки умовами Договору не встановлений строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши розрахунок пені, господарським судом встановлено, що зазначений розрахунок позивачем здійснено невірно, зокрема, визначений останнім період здійснення вказаного нарахування є невірним.

Здійснивши розрахунок штрафних санкцій самостійно, зокрема, пені, господарський суд дійшов висновку, що нарахування пені слід здійснювати з 11.11.2009р., оскільки як встановлено вище судом, саме з 11.11.2009р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за Договором, по 11.05.2010р., оскільки застосовуються приписи ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України. Так, за період з 11.11.2009р. по 01.12.2009р. на суму 149998,80грн. нарахована пеня у розмірі 1769,16грн. За період з 02.12.2009р. по 13.12.2009р. на суму 148257,28грн. (враховуючи заяву про залік зустрічних однорідних вимог №114 від 02.12.2009р. на суму 1741,52грн.) нараховано пеню у розмірі 915,95грн. За період з 14.12.2009р. по 11.05.2010р. на суму (з урахуванням заяви про залік зустрічних однорідних вимог №126 від 14.12.2009р. на суму 29244,24грн.) нараховано пеню у розмірі 9959,60грн. Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що належна до стягнення сума пені становить 12644,71грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій підлягають задоволенню частково у розмірі 12644,71грн.

Також позивач відповідно до позовної заяви просив стягнути з відповідача витрати на юридичну допомогу в сумі 17500,00грн.

Згідно приписів ст. 44 ГПК України до складу судових витрат відносяться суми державного мита, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, позивачем надано витяг з угоди про надання правової допомоги від 23.07.2011р., укладеним між Приватним дорожньо-будівельним підприємством №92 (клієнт) та ОСОБА_5 (адвокат), та копію квитанції до прибуткового касового ордеру №11 від 23.07.2011р.

Проте, оскільки зазначений адвокат не брав участі в жодному судовому засіданні, в матеріалах справи відсутні будь-які документи за підписом вищевказаної особи, як представника позивача, та інших доказів надання вищевказаних послуг позивачем суду не представлено, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту отримання послуг адвокату.

Наразі, позивачем у розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України не представлено суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним, у зв'язку з розглядом даної справи були понесені витрати саме на оплату послуг адвокату.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.2 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 837 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного дорожньо-будівельного підприємства №92, м.Волноваха до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління №112 «Стальконструкція», м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 119013,04грн., штрафних санкцій в сумі 56273,80грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління №112 «Стальконструкція» (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Євпаторійська, буд.49, ідентифікаційний код 01413767) на користь Приватного дорожньо-будівельного підприємства №92 (85700, Донецька область, м.Волноваха, вул.Шевцової, 22А, ідентифікаційний код 13541134) суму основної заборгованості у розмірі 119013,04грн., штрафні санкції у розмірі 12644,71грн., державне мито в розмірі 1316,58грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 177,26грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 28.03.2012р.

Суддя Сич Ю.В.