Постанова

від 24.04.2012 по справі 13/249-62/141

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 13/249-62/141 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Запорощенка М.Д., Акулової Н.В., Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року у справі№ 13/249-62/141 господарського суду міста Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автомоторс", м. Київ дотовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ за участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, м. Київ провизнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_6 (дов.№б/н від 19.04.2012 року)

від відповідача: ОСОБА_7 (дов.№21-12/11-27 від 21.12.2011 року)

від третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2011 року по справі №13/249-62/141 (суддя Любченко М.О.) позовні вимоги задоволено частково, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 06.06.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, що був зареєстрований в реєстрі за номером №958, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню мотивоване тим, що його вчинено за відсутності документів, які б встановлювали та підтверджували безспірність заборгованості позивача за спірним договором фінансового лізингу. Відмова в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірне майно обґрунтована тим, що порядок набуття лызингоодержувачем права власності на предмет лізингу визначено у розділ 9 загальних умов фінансового лізингу, який є додатком №4 до договору фінансового лізингу № L2751-07/08 від 23.07.2008 року та його невід'ємною частиною, відповідно до якого придбання у власність предмета лізингу відбувається на підставі договору купівлі-продажу (лізингу), який між сторонами не укладався. Зважаючи на закінчення встановленого строку користування позивачем майном на підставі положень договору фінансового лізингу №L2751-07/08 від 23.07.2008 року суд першої інстанції дійшов висновку, що також не підлягають задоволенню вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу транспортний засіб.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року (судді: Калатай Н.Ф., Баранець О.М., Пашкіна С.А.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Автомоторс" задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 року у справі № 13/249-62/141 змінено, викладено резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 року у справі № 13/249-62/141 в наступній редакції: "Позов задовольнити повністю. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 06.06.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, що був зареєстрований в реєстрі за номером №958. Визнати право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Автомоторс" на автомобіль марки Skoda модель Octavia А5 2.0, 2008 року випуску, номер кузову/шасі НОМЕР_1. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Автомоторс" стягнутий за виконавчим написом нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 06.06.2011 року, що був зареєстрований в реєстрі за номером №958, автомобіль марки Skoda модель Octavia А5 2.0, 2008 року випуску, номер кузову/шасі НОМЕР_1."

Постанова суду апеляційної інстанції, мотивована тим, що на думку суду між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу предмета лізингу у спрощений спосіб, оскільки сума у розмірі 1 358, 45 грн. перерахована позивачем платіжним дорученням №208 від 16.11.2010 року в оплату рахунку-фактури відповідача №L2751-07/08/v-009 від 01.10.2010 року є викупною вартістю предмета лізингу в розумінні умов договору, а дії сторін свідчать про укладення ними договору купівлі-продажу предмета лізингу у спрощений спосіб як то передбачено ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, з укладенням якого згідно умов договору позивач набув право власності на це майно.

Не погодившись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України (з урахуванням уточнення до касаційної скарги), в якій просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року по справі №13/249-62/141 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 року по цій справі.

В касаційній скарзі скаржник посилався на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, товариство з обмеженою відповідальністю "Автомоторс" посилалося на те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року по даній справі є законною та обґрунтованою, а касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" не підлягає задоволенню.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.07.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (відповідач, лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Автомоторс" (позивач, лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №L2751-07/08 за умовами якого відповідач на підставі договору купівлі-продажу зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток 2 до Договору), а позивач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. (п.1.1. договору).

Строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів (Додаток №1 до Договору) та не може бути менше одного року. (п.1.2. Договору).

Відповідно до специфікації (додаток №2 до договору) предметом договору лізингу є легковий автомобіль Skoda Octavia А5 Elegance 2.0, FSI/110kW, 2008 року випуску.

Згідно п. 3.1 договору вартість предмету лізингу становить 133 678 грн.

23.07.2008 року за актом приймання-передачі відповідач передав, а позивач прийняв легковий автомобіль марки Skoda Octavia А5 Elegance 2.0, FSI/110kW, 2008 року випуску, разом з документами та приналежностями до нього.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію Лізингодавця.

Відповідно до п.п.5.2, 5.3, 5.4 Загальних умов фінансового лізингу, які є додатком № 4 та невід'ємною частиною Договору, позивач сплачує зазначені в Графіку платежів лізингові платежі на підставі рахунків відповідача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт відсутності заборгованості позивача перед відповідачем, підтверджується сплатою, виставлених відповідачем, рахунків фактури платіжними дорученнями, та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2011, у справі № 7/43.

Тому виконавчий напис від 06.06.2011 за реєстровим № 958 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 з порушенням норм Закону України „Про нотаріат" та порядку вчинення виконавчих написів, визначеного Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, в зв'язку з чим, суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги про визнання зазначеного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірне майно суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутній підписаний між сторонами договір купівлі-продажу транспортного засобу, як це передбачено у розділі 9 загальних умов фінансового лізингу, який є додатком №4 до договору фінансового лізингу №L2751-07/08 від 23.07.2008 року та його невід'ємною частиною та тим, що умовами договору не передбачено обов'язку відповідача вчинення дій відносно передання права власності на автомобіль, з огляду на зазначене, а також зважаючи на закінчення встановленого строку користування позивачем майном на підставі положень договору фінансового лізингу № L2751-07/08 від 23.07.2008 року суд першої інстанції дійшов висновку, що також не підлягають задоволенню вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу транспортний засіб.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу предмета лізингу у спрощений спосіб, оскільки сума у розмірі 1 358, 45 грн. перерахована позивачем платіжним дорученням №208 від 16.11.2010 року в оплату рахунку-фактури відповідача №L2751-07/08/v-009 від 01.10.2010 року є викупною вартістю предмета лізингу в розумінні умов договору, а дії сторін свідчать про укладення ними договору купівлі-продажу предмета лізингу у спрощений спосіб як то передбачено ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, з укладенням якого згідно умов договору позивач набув право власності на це майно. Тому рішення господарського суду міста Києва підлягає зміні, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Вищий господарський суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного договору фінансового лізингу.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 628 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до пункту 8.2.3 загальних умов фінансового лізингу, що є додатком №4 до договору фінансового лізингу від 23.07.2008 року №L2751-07/08 сторони встановили право позивача по закінченню строку лізингу та за умови належного виконання своїх зобов'язань за Договором викупити Предмет лізингу на умовах Договору купівлі -продажу.

Порядок викупу, переходу права власності на Предмет лізингу, повернення Предмета лізингу сторонами визначений у розділі 9 Загальних умов.

Згідно з п.9.1 Загальних умов, по закінченню строку лізингу та за умови належного виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, він має право придбати у власність (викупити) Предмет лізингу.

Пунктом 9.2 Загальних умов передбачено, що придбання у власність (викуп) Предмета лізингу відбувається на підставі договору купівлі-продажу (викупу). При цьому викупна вартість предмета лізингу, зазначена в п.3.3. Договору підлягає зміні прямо пропорційно зміні встановленого Національним банком України курсу гривні до зазначеної в п.4.9 Договору валюти на дату укладення Договору купівлі-продажу (викупу).

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами;

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судом першої інстанції встановлено, що договір купівлі-продажу автомобілю марки Skoda Octavia А5 Elegance 2.0, FSI/110kW, 2008 року випуску сторонами не укладався та не підписувався, товариство з обмеженою відповідальністю "Автомоторс" не зверталося до товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" з проектом відповідного договору купівлі-продажу.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 4 7 , 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.

В той же час, змінюючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

З врахуванням вищенаведеного постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, а рішення місцевого господарського суду залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 року у справі № 13/249-62/141 скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2011 року у справі №13/249-62/141 залишити без змін.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на позивача -товариство з обмеженою відповідальністю "Автомоторс".

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко