Рішення

від 23.11.2011 по справі 13/249-62/141

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 13/249-62/141 23.11.11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомоторс", м.Київ, ЄДРПОУ 32524498

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2", м.Київ, ЄДРПОУ 34480657

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, м.Київ

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

ОСОБА_4

Представники:

Від позивача: ОСОБА_5 -по дов.

Від відповідача: ОСОБА_6 -по дов.

Від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомоторс", м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2", м.Київ про:

- визнання права власності на автомобіль марки Skoda модель Octavia А5 2.0, 2008 року випуску, номер кузову/шасі TMBBD41ZX8B159576;

- визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 06.06.2011р., що був зареєстрований в реєстрі за номером №958;

- зобов'язання відповідача повернути позивачу стягнутий за виконавчим написом нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 06.06.2011р., що був зареєстрований в реєстрі за номером №958, автомобіль марки Skoda модель Octavia А5 2.0, 2008 року випуску, номер кузову/шасі TMBBD41ZX8B159576.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на набуття права власності на спірне майно внаслідок укладення та належного виконання договору фінансового лізингу №L2751-07/08 від 23.07.2008р. Крім того, за твердженням позивача, під час вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було порушено вимоги Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідач у відзиві без номеру та дати, який був наданий 13.09.2011р., проти позовних вимог надав заперечення, посилаючись на ненастання обставин, з якими положення укладеного між сторонами договору фінансового лізингу пов'язують набуття лізингоодержувачем права власності на передане в лізинг майно. Обґрунтовуючи заперечення в частині позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відповідач вказує на відсутність порушень вимог діючого законодавства під час його вчинення.

Ухвалою господарського суду від 05.07.2011р. до участі у розгляді справи у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3.

Третя особа у поясненнях б/н від 20.07.2011р. повідомила суд про ті обставини, що спірний виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на підставі документів, які підтверджують заборгованість позивача, а саме: заяви №1270-06/11 від 03.06.2011р.; загального рахунку на сплату заборгованості №32524498/03011 від 22.03.2011р., розшифровки до нього; листів -вимог відповідача до позивача про сплату заборгованості за договорами лізингу.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача, суд вважає позовні вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, правомірними і такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст.11 вказаного нормативно-правового акту підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як встановлено судом, 23.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомоторс" (лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (лізингодавець) було укладено договір фінансового лізингу №L2751-07/08 від 23.07.2008р.

За умовами п.1.1 вказаного договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток 2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених у графіку платежів (додаток №1 до договору) та не може бути менше одного року (п.1.2 договору).

Відповідно до специфікації (додаток №2 до договору) предметом договору лізингу є легковий автомобіль марки Skoda Octavia А5 Elegance 2.0, FSI/110kW, 2008 року випуску.

Як свідчать матеріали справи, за актом приймання-передачі від 28.10.2008р. лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв вказаний транспортний засіб та документи і приналежності до нього.

Пунктом 4.1 договору фінансового лізингу №L2751-07/08 від 23.07.2008р. передбачено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів. Графік платежів визначений сторонами у додатку №1 до вказаного договору.

Згідно із п.п.5.2, 5.3, 5.4 загальних умов фінансового лізингу, який є додатком №4 та невід'ємною частиною договору лізингу, лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку лізингові платежі на підставі рахунку лізингодавця.

Виходячи зі змісту наявних у матеріалах справи документів, відповідачем позивачу було виставлено наступні рахунки-фактури:

- №L2751-07/08/0 від 29.07.2008р. на суму 29409,16 грн.,

- №L2751-07/08/F від 01.11.2008р. на суму 1600,27 грн.;

- №L2751-07/08/1 від 07.11.2008р. на суму 8860,47 грн.;

- №L2751-07/08/2 від 01.12.2008р. на суму 10671,89 грн.;

- №L2751-07/08/3 від 02.01.2009р. на суму 11593,97 грн.;

- №L2751-07/08/4 від 02.02.2009р. на суму 11621,27 грн.;

- №L2751-07/08/5 від 02.03.2009р. на суму 11463,38 грн.;

- №L2751-07/08/6 від 01.04.2009р. на суму 11342,90 грн.;

- №L2751-07/08/7 від 05.05.2009р. на суму 11222,51 грн.;

- №L2751-07/08/8 від 01.06.2009р. на суму 11004,81 грн.;

- №L2751-07/08/9 від 01.07.2009р. на суму 10890,72 грн.;

- №L2751-07/08/10 від 03.08.2009р. на суму 10887,21 грн.;

- №L2751-07/08/11 від 01.09.2009р. на суму 11298,57 грн.;

- №L2751-07/08/12 від 01.10.2009р. на суму 11172,45 грн.;

- №L2751-07/08/13 від 02.11.2009р. на суму 11071,51 грн.;

- №L2751-07/08/14 від 01.12.2009р. на суму 10949,16 грн.;

- №L2751-07/08/15 від 04.01.2010р. на суму 10842,74 грн.;

- №L2751-07/08/16 від 01.02.2010р. на суму 10811,09 грн.;

- №L2751-07/08/17 від 01.03.2010р. на суму 10653,06 грн.;

- №L2751-07/08/18 від 01.04.2010р. на суму 10474,95 грн.;

- №L2751-07/08/19 від 05.05.2010р. на суму 10362,86 грн.;

- №L2751-07/08/F від 01.11.2008р. на суму 1600,27 грн.;

- №L2751-07/08/20-002 від 01.06.2010р. на суму 10278,74 грн.;

- №L2751-07/08/21-004 від 01.07.2010р. на суму 10179,33 грн.;

- №L2751-07/08/22-005 від 02.08.2010р. на суму 10107,48 грн.;

- №L2751-07/08/23-007 від 01.09.2010 р. на суму 10045,25 грн.;

-№L2751-07/08/24-008 від 01.10.2010 р. на суму 12416,81 грн.;

-№L2751-07/08/v-009 від 01.10.2010р. на суму 1358,45 грн.;

Одночасно, виходячи зі змісту судових рішень по справі №7/43, позивачу також були виставлені рахунки №L2751-07/08/ev -012 від 22.11.2010 р. на суму 1960,33 грн.; №L2751-07/08/ev -015 від 25.01.2011 р. на суму 1909,76 грн.

За поясненнями позивача та відповідача, наданими у судовому засіданні 23.11.2011р., будь-яких інших рахунків Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомоторс" за умовами договору фінансового лізингу №L2751-07/08 від 23.07.2008р. не виставлялось.

Вказані рахунки (окрім №L2751-07/08/ev-012 від 22.11.2010р., 2751-07/08/ev-015 від 25.01.2011р.) були сплачені позивачем на підставі наступних платіжних доручень: №205 від 29.07.2008р., №17 від 19.11.2008р., №43 від 15.12.2008р., №2 від 05.01.2009р., №4 від 05.01.2009р., №20 від 03.02.2009р., №1 від 02.03.2009р., №49 від 06.04.2009р., №71 від 06.05.2009р., №1 від 03.06.2009р., №20 від 01.07.2009р., №33 від 06.08.2009р., №58 від 02.09.2009р., №80 від 05.10.2009р., №100 від 06.11.2009р., №120 від 02.12.2009р., №16 від 02.02.2010р., №26 від 10.02.2010р., №33 від 02.03.2010р., №94 від 22.04.2010р., №95 від 22.04.2010р., №99 від 29.04.2010р., №102 від 29.04.2010р., №112 від 06.05.2010р., №138 від 03.06.2010р., №161 від 02.07.2010р., №175 від 05.08.2010р., №186 від 02.09.2010р.№207 від 16.11.2010р., №104 від 29.04.2010р., №134 від 02.06.2010р., №208 від 16.11.2010р.

Факт відсутності заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомоторс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" за договором фінансового лізингу підтверджується постановою від 04.10.2011р. Київського апеляційного господарського суду по справі №7/43 (приймається судом до уваги з урахуванням приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України), якою було скасовано рішення від 04.04.2011р. господарського суду міста Києва та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" про стягнення заборгованості у розмірі 58256,15 грн. за договором фінансового лізингу №L2751-07/08 від 23.07.2008р. Наразі, як встановлено судом апеляційної інстанції, рахунки -фактури №L2751-07/08/ev -012 від 22.11.2010 р. на суму 1960,33 грн. та №L2751-07/08/ev -015 від 25.01.2011 р. на суму 1909,76 грн. не мають відношення до оскаржуваного договору, оскільки призначення платежу у формулюванні «компенсація витрат по страхуванню предмету лізингу»не передбачено умовами договору.

Як свідчать матеріали справи, 06.06.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис про повернення лізингоодержувачем на користь лізингодавця об'єкта фінансового лізингу - транспортного засобу марки Skoda модель Octavia А5 2.0, 2008 року випуску, номер кузову/шасі TMBBD41ZX8B159576, що був переданий в користування на підставі договору фінансового лізингу №L2751-07/08 від 23.07.2008р., та підлягає поверненню за невиплачені лізингові платежі до 06.06.2011р. за користування об'єктом лізингу в сумі: неоплачена вартість об'єкту лізингу - 20357,11 грн., комісія - 24790,37 грн., пеня - 16937,17 грн., додаткові витрати - 3870,09 грн., всього 65954,74 грн.

Вказаний напис був зареєстрований у реєстрі за номером 958.

Тобто, відповідно до вказаного виконавчого напису підставою його вчинення було невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю „АвтомоторсВ» своїх обов'язків за договором №L2751-07/08 від 23.07.2008р.

Проте, як вказувалося вище, виходячи зі змісту наданих до матеріалів справи рахунків -фактур, платіжних доручень, постанови суду апеляційної інстанції по справі №7/43, заборгованість позивача перед відповідачем за вказаним договором фінансового лізингу відсутня.

Згідно із ст.87 Закону України „Про нотаріатВ» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Постановою №1172 від 29.06.1999р. Кабінету Міністрів України затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Так, згідно з Переліком, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Виходячи зі змісту викладених вище положень діючого законодаства, виконавчий напис може бути вчинений нотаріусом лише у випадку наявності документів, які підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем, яка виникла на підставі певного зобов'язання.

За поясненнями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 спірний виконавчий напис було вчинено на підставі наступних документів: заяви №1270-06/11 від 03.06.2011р.; загального рахунку на сплату заборгованості №32524498/03011 від 22.03.2011р., розшифровки до нього; листів -вимог відповідача до позивача про сплату заборгованості за договорами лізингу.

Проте, за висновками суду, документи, які були надані Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за своїм характером та змістом не є документами, що підтверджують безспірність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтомоторсВ» перед відповідачем з огляду на таке:

Виходячи зі змісту наведених вище норм діючого законодавства, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що відповідно виключає можливість спору зі сторони боржника стосовно її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Зокрема, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьВ» .

У спірному виконавчому написі визначені суми заборгованості та штрафних санкцій, що відображені у розрахунку суми боргу, який надавався відповідачем нотаріусу, та які не підтверджені будь-якими первинними бухгалтерськими документами. За висновками суду, сам розрахунок боргу, складений працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2", не є первинним документом, що фіксує наявність грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтомоторсВ» , а є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати фактичні та правові підстави для стягнення відповідних сум та відповідно підтверджувати безспірність розміру грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" до позивача.

Одночасно, у представлених нотаріусу листах від 23.03.2011р., 24.03.2011р. 26.04.2011р. розмір заборгованості відповідачем визначений зовсім інший та взагалі за двома договорами фінансового лізингу; акт звірки взаємних розрахунків станом на момент вчинення виконавчого напису сторонами підписаний не був.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 не було отримано від лізингодавця первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про суму боргу, яка зафіксована у спірному виконавчому написі, внаслідок чого у нотаріуса були відсутні підстави вважати та фактично встановити, що розмір заборгованості лізингоодержувача перед лізингодавцем, є безспірним.

Крім того, як встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду по справі №7/43 заборгованість позивача перед відповідачем за договором фінансового лізингу №L2751-07/08 від 23.07.2008р. відсутня.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини щодо вчинення спірного виконавчого напису за відсутності документів, які б встановлювали та підтверджували безспірність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтомоторсВ» за договором фінансового лізингу, суд дійшов висновку, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 06.06.2011р., що був зареєстрований в реєстрі за номером №958, є таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтомоторсВ» в цій частині є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позов в частині визнання права власності на автомобіль та зобов'язання відповідача повернути позивачу стягнутий за виконавчим написом нотаріуса транспортний засіб необґрунтованим та передчасним з огляду на наступне:

Згідно із ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Порядок набуття лізингоодержувачем права власності на предмет лізингу визначено у розділі 9 загальних умов фінансового лізингу, який є додатком №4 до договору фінансового лізингу №L2751-07/08 від 23.07.2008р. та його невід'ємною частиною.

Згідно із п.9.1, п.9.2 вказаних правил по закінченню строку дії лізингу та за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором, лізингоодержувач має право придбати у власність (викупити) предмет лізингу. Придбання у власність (викуп) предмета лізингу відбувається на підставі договору купівлі-продажу (лізингу). При цьому, викупна вартість предмету лізингу, визначена у п.3.3 договору, підлягає зміні прямо пропорційно зміні встановленого Національним банком України курсу гривні до зазначеної у п.4.9 договору валюти на дату укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до п.3.3 договору фінансового лізингу викупна вартість предмету лізингу становить 1% від визначеної у п.3.1 та з урахуванням п.3.2 цього договору вартості та підлягає зміні за наведеними в цьому договорі та додаткових угод до нього правилами.

За таких обставин, приймаючи до уваги узгоджені сторонами положення стосовно набуття позивачем права власності на передане відповідачем в лізинг майно, необхідними передумовами переходу права власності на транспортний засіб є: належне виконання лізингоодержувачем договору фінансового лізингу; сплата викупного платежу та укладення між сторонами договору купівлі-продажу.

Приймаючи до уваги, що за своєю правовою природою, правовідносити лізингу пов'язані з переданням особі права користування певним майном, проте не права власності (як договір купівлі-продажу), за висновками суду, для набуття права власності на лізингове майно необхідне волевиявлення лізингодавця як власника речі, який у відповідності до норм ст.ст.317, 319 Цивільного кодексу України має право на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 17.03.2011р. Вищого господарського суду України по справі №30/263.

Проте, як встановлено судом, договір купівлі-продажу автомобілю марки Skoda модель Octavia А5 2.0, 2008 року випуску сторонами не укладався та не підписувався. За поясненнями відповідача, які з боку позивача підтверджені, Товариство з обмеженою відповідальністю „АвтомоторсВ» ніколи не зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" з проектом відповідного договору купівлі-продажу.

Посилання позивача на проведення оплати викупного платежу, за висновками суду, не є належною підставою для набуття позивачем права власності на спірне майно, оскільки положення укладеного між сторонами договору фінансового лізингу №L2751-07/08 від 23.07.2008р. не передбачають автоматичного переходу до позивача права власності на автомобіль у разі сплати викупного платежу.

Крім того, положеннями договору фінансового лізингу не передбачено обов'язку відповідача стосовно вчинення дій відносно передання права власності на автомобіль при виконанні позивачем п.3.3 вказаного договору.

Приписи Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг»також не встановлюють положень відносно автоматичного переходу до лізингоодержувача права власності на майно, що є предметом лізингу, у разі сплати викупної вартості майна.

Одночасно, за висновками суду, позивач не позбавлений права та можливості у разі необґрунтованої, на його думку, відмови відповідача в укладанні договору купівлі-продажу транспортного засобу звернутися до суду з позовом про зобов'язання відповідача укласти відповідний договір.

За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність підписаного між сторонами договору купівлі-продажу транспортного засобу, вимоги про визнання права власності на майно є передчасними та такими, що підлягають залишенню без задоволення.

З огляду на вищевикладене, а також приймаючи до уваги закінчення встановленого строку користування позивачем майном на підставі положень договору фінансового лізингу №L2751-07/08 від 23.07.2008р., за висновками суду, не підлягають також задоволенню вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу транспортний засіб.

Заяви №01/07/2 від 01.07.2011р., №27/07/2 від 27.07.2011р., №08/11/3 від 08.11.2011р. позивача про накладення арешту на спірний автомобіль та заборону відповідачеві вчиняти дії щодо зняття вказаного автомобілю з реєстрації в органах ДАІ, відчуження, передачі в оренду, заставу або обтяження іншим чином підлягають залишенню без задоволення з огляду на таке:

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно до змісту Інформаційного листа №01-8/2776 від 12.12.2006р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики забезпечення позову»при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За змістом ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача, заборони відповідачеві вчиняти певні дії заявником мають бути визначені підстави такого звернення, обставини, за наявності яких виконання імовірного позитивного рішення по справі може стати неможливим, докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Проте, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не доведено наявності обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та встановлення відповідачу заборони вчиняти певні дії.

Зокрема, позивачем до матеріалів справи не представлено жодного доказу, з фактом існування якого позивач пов'язує необхідність застосування заявлених заходів до забезпечення позову, в тому числі, не надано доказів, які б свідчили про намір відповідача вчинити дії стосовно розпорядження спірним майном.

Тобто, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст Інформаційного листа №01-8/2776 від 12.12.2006р. Вищого господарського суду України, заяви №01/07/2 від 01.07.2011р., №27/07/2 від 27.07.2011р., №08/11/3 від 08.11.2011р. позивача підлягають залишенню без задоволення.

Клопотання позивача без номеру та без дати, яке надійшло на адресу господарського суду міста Києва 09.11.2011р., про витребування доказів, за висновками суду не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 38 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Тобто, підставою для витребування документів в порядку названої норми Господарського процесуального кодексу України є обґрунтована відсутність у особи можливості самостійно представити певний доказ.

При цьому, позивачем до клопотання не надано доказів, які б свідчили про відмову відповідача у наданні документів стосовно відчуження, обтяження транспортного засобу та його місця знаходження.

Клопотання відповідача без номеру та без дати, яке надійшло на адресу господарського суду міста Києва 23.11.2011р., про зупинення провадження по справі до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2011р. по справі №7/43, не підлягає задоволенню з огляду на таке:

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому, неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок, непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи чи певної черговості розгляду вимог.

За висновками суду, обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, можуть бути встановлені судом в межах розгляду цієї справи на підставі оцінки доказів, представлених сторонами та третьою особою.

Крім того, на момент прийняття судового рішення по справі №13/249-62-141 постанова від 04.10.2011р. по справі №7/43 набрала законної сили. Одночасно, відповідач не позбавлений права та можливості у разі скасування судового акту суду апеляційної інстанції звернутися із клопотанням про перегляд судового рішення по цій справі за нововиявленими обставинами. Наразі, відповідачем взагалі до матеріалів справи не надано доказів прийняття господарським судом касаційної інстанції зазначеної вище касаційної скарги до розгляду та порушення касаційного провадження з перегляду постанови Київського апеляційного господарського суду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача без номеру та без дати, яке надійшло на адресу господарського суду міста Києва 23.11.2011р., про зупинення провадження по справі підлягає залишенню без задоволення.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за вимогою про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, підлягають віднесенню на відповідача, а за рештою позовних вимог -на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомоторс", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2", м.Київ про:

- визнання права власності на автомобіль марки Skoda модель Octavia А5 2.0, 2008 року випуску, номер кузову/шасі TMBBD41ZX8B159576;

- визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 06.06.2011р., що був зареєстрований в реєстрі за номером №958;

- зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2", м.Київ повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомоторс", м.Київ стягнутий за виконавчим написом нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 06.06.2011р., що був зареєстрований в реєстрі за номером №958, автомобіль марки Skoda модель Octavia А5 2.0, 2008 року випуску, номер кузову/шасі TMBBD41ZX8B159576.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 06.06.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, що був зареєстрований в реєстрі за номером №958.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (04073 м.Київ, пр.Московський, буд.9, корпус 5, офіс 101, ЄДРПОУ 24480657, р/р2600514928 у АТ «ОСОБА_1 ОСОБА_2», МФО 300335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомоторс" (03127 м.Київ, пр.40-річчя Жовтня, буд.100/2, ЄДРПОУ 32524498, р/р26003262900485 в ПАТ «ВіЕйБі Банк»м.Києва, МФО 380537) державне мито в сумі 85 грн. 00 коп., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 78 грн. 66 коп.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

У судовому засіданні 23.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 28.11.2011р.