Постанова

від 24.04.2012 по справі 9/210пн/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 9/210пн/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Воліка І.М., Кролевець О.А., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю "Білокуракинський агропостач" на рішеннявід 01.12.2011 господарського суду Луганської області та на постановувід 08.02.2012 Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 9/210пн/2011 господарського суду Луганської області за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Білокуракинський агропостач" доКомунального підприємства "Теплокомунзабезпечення" провизнання права власності, витребування та повернення майна у власніть В судове засідання представники сторін не прибули. Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 20.04.2011 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий - Волік І.М., судді -Шевчук С.Р., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року позивач -Товариство з додатковою відповідальністю "Білокуракинський агропостач" (надалі -ТДВ "Білокуракинський агропостач") звернулося до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Теплокомунзабезпечення" (надалі - КП "Теплокомунзабезпечення", відповідач) про визнання права власності на автомобіль "ВАЗ-21213", 2001 року випуску, кузов ХТА21213011535430, державний номер 03604 АО за ТДВ "Білокуракинський агропостач"; а також про витребування у відповідача вказаного автомобіля та повернення його у власність ТДВ "Білокуракинський агропостач".

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.12.2011 у справі № 9/210пн/2011 (суддя: Ворожцов А.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2012 (колегія суддів: Склярук О.І. -головуючий, судді -Богатир К.В., Дучал Н.М.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач -ТДВ "Білокуракинський агропостач" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського Луганської області від 01.12.2011 та постанову постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2012 скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, частини 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, з урахуванням чого, судами надано невірну правову оцінку щодо добросовісності набуття відповідачем права власності на спірне майно, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

Сторони у судове засідання суду касаційної інстанції не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлялись належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу зі статуту ТДВ "Білокуракинський агропостач" та статуту ВАТ "Білокуракинський агропостач", Товариство з додатковою відповідальністю "Білокураківський агропостач" створене шляхом реорганізації (перетворення) ВАТ "Білокуракинський агропостач" та є правонаступником його прав та обов'язків.

Звертаючись з позовом про визнання права власності на автомобіль "ВАЗ-21213" та витребування його з чужого незаконного володіння позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що за результатами проведеної у грудні 2010 року інвентаризації майна ТДВ "Білокуракинський агропостач" було виявлено, що автомобіль "ВАЗ-21213", 2001 року випуску, кузов ХТА21213011535430, державний номер 03604 АО, свідоцтво про реєстрацію АІС 470583, який раніше знаходився у власності ВАТ "Білокуракинський агропостач", відсутній.

06.05.2011 позивач звернувся із запитом до Старобільського відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи Управління ДАІ УМВС у Луганській області та отримав відповідь про те, що спірний автомобіль 06.05.2006 був знятий з обліку для реалізації.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 у справі № 2а-4277/11/1270, залишеною в силі ухвалою апеляційної інстанції, дії УДАІ УМВС України в Луганській області щодо зняття спірного автомобіля з обліку для реалізації та щодо його реєстрації за відповідачем були визнані протиправними та зобов'язано Управління ДАІ скасувати запис про зняття з обліку автомобіля та запис про реєстрацію його за КП "Теплокомунзабезпечення.

З посиланням на те, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу АІС 470583 від 28.03.2001 та інвентарної картки № 239 обліку основних засобів, автомобіль "ВАЗ-21213", 2001 року випуску на праві власності належить позивачеві, тому на підставі ст. ст. 316, 386, 387 Цивільного кодексу України просить витребувати у відповідача зазначений автомобіль та повернути його у власність позивачу.

Разом з тим, судами встановлено, що 05.04.2006 між ВАТ "Білокуракинський агропостач" (Продавець) та КП "Теплокомунзабезпечення" (Покупець) укладений договір купівлі-продажу, згідно якого КП "Теплокомунзабезпчення" набувало у власність спірний автомобіль. 05.04.2006 між сторонами складено Акт прийому-передачі автомобіля ВАЗ -21213.

На виконання договору купівлі-продажу від 05.04.2006, КП "Теплокомунзабезпечення" 04.04.2006, 13.04.2006, 05.05.2006, 23.05.2006 та 03.07.2006 здійснив перерахування грошових коштів за придбаний автомобіль у сумі 13 200,00 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів за № 7, № 8, та квитанції без номеру від 05.05.2006, № 10 та № 16.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, якими б спростовувався факт незаконного вибуття спірного автомобіля із його власності.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою стороною, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірний автомобіль вибув із власності позивача за відплатним правочином, який на момент розгляду справи є дійсним, відсутність державної реєстрації на спірний транспортний засіб за відповідачем не позбавляє його права власності, у зв'язку з тим, що чинне на час відчуження автомобіля законодавство не пов'язувало момент виникнення права власності на автомобіль з моментом здійснення реєстрації цього автомобіля за новим власником. В той же час, обов'язок щодо його реєстрації покладався саме на особу, що придбала зазначений автомобіль у власність.

Водночас, прийняття Луганським окружним адміністративним судом постанови від 29.06.2011 по справі № 2а-4277/11/1270, якою, зокрема, було зобов'язано скасувати запис про зняття з обліку автомобіля та запис про реєстрацію його за відповідачем та його виконання ні яким чином не впливає на розгляд цієї справи.

Норми ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача.

При цьому за змістом ст. 388 Цивільного кодексу України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі, що було встановлено судами, виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Такі висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Окрім того, ці доводи зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111 7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, а тому відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Білокуракинський агропостач" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2012 та рішення господарського суду Луганської області від 01.12.2011 у справі № 9/210пн/2011 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : О.А. Кролевець

С.Р. Шевчук