Постанова

від 18.04.2012 по справі 28/5005/13995/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р. Справа № 28/5005/13995/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Жаботиної Г.В., Селіваненка В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної

скаргиДніпропетровської міської ради напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2012р. у справігосподарського суду Дніпропетровської області №28/5005/13995/2011 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2" доДніпропетровської міської ради третя особа без самостійних позовних вимог Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про визнання права власності за участі представників сторін:

від позивача -Чимбар А.Д.;

від інших осіб - не з'явилися.

У С Т А Н О В И В:

18.10.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2" звернулися до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання за ними права власності на нежитлове приміщення на підставі ст.344 Цивільного кодексу України.

15.12.2011р. рішенням господарського суду Дніпропетровської області від (суддя Манько Г.В.), залишеним без змін 13.02.2012р. постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Головко В.Г. -головуючий, Стрелець Т.Г., Логвиненко А.О.) позов задоволено. Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2" право власності на адміністративне приміщення літ.А12, загальною площею 458кв.м, яке розташоване на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку №2 по вул.Радистів у м.Дніпропетровськ, право на яке підлягає державній реєстрації відповідно до чинного законодавства в Комунальному підприємстві "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради". Рішення мотивовано доведеністю позивачем наявності правових підстав для визнання за ним права власності за набувальною давністю на майно, яким безперервно володіє більше 10 років.

У касаційній скарзі Дніпропетровська міська рада посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Заявник зазначав, що судами неправильно застосовано положення ст.344 ЦК України та неправомірно визнано за позивачем право власності на майно комунальної власності, яке перебувало у товариства лише на балансі, що було установлено і рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2009р. у справі №25/55-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу №2" до Дніпропетровської міської ради , третя особа ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім.Комінтерну", яким відмовлено позивачу у задоволенні позову про визнання права власності на адміністративне приміщення літ.А12, загальною площею 458кв.м. на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку по вул.Радистів,2.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів погоджується з доводами заявника і приходить до висновку про часткове задоволення його вимог та скасування рішень судів обох інстанцій, ухвалених у порушення норм матеріального та процесуального права з направленням справи для нового розгляду.

Судами обох інстанцій установлено, що 12.08.1987р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів прийнято рішення за №250/25 "Про дозвіл заводу ім. Комінтерну проектування житлового будинку по вул. Радистів", яким, було зокрема, передбачено знесення домоволодіння по вул. Радистів, в якому знаходилося приміщення фабрики індпошиву №2, та виділення останнім у збудованому житловому будинку приміщення на першому поверсі з демонстраційним залом замість знесеного домоволодіння.

08.02.1990р. між Заводом ім. Комінтерну (титулодержатель) та Дніпропетровською фабрикою індпошиву та ремонту одягу № 2 (дольовик) укладено договір на будівництво житлового будинку господарським способом на основі дольової участі, пунктом 1.1 якого сторони передбачели, що Завод ім. Комінтерну здійснює будівництво житлового будинку по вул. Радистів, в якому надає фабриці індпошиву та ремонту одягу № 2 дві квартири (одну двохкімнатну та одну трьохкімнатну). За п. 1.4 та п. 2.2 вказаного договору, титулодержатель взамін звільненої дольовиком будівлі по вул. Радистів зобов'язувався збудувати у житловому будинку приміщення для управління фабрикою та надати його дольовику.

27.11.1991р. рішенням № 46 Дніпропетровської міської ради народних депутатів "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів" затверджено перелік об'єктів комунальної власності Дніпропетровської міської ради народних депутатів, згідно якого підприємства служби побуту, в тому числі і Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2 (разом з приміщенням, розташованим по вул. Радистів, 24 у м. Дніпропетровськ) визнано об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста в особі Дніпропетровської міської ради народних депутатів.

12.10.1994р. затверджено Акт державної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку по вул. Радистів, на першому поверсі якого, відповідно до проектної документації, побудовано адміністративне приміщення загальною площею 458 кв.м., яке виділене в окремий об'єкт нерухомого майна.

У червні 1996р. на підставі акту прийому -передачі спірний об'єкт нерухомого майна передано з балансу ВАТ "Комінмет" (правонаступник заводу ім. Комінтерну) на баланс Колективного підприємства "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2" На підставі зазначеного акту виписана інвентарна справа № 42773.

У 2001 році в результаті поділу КП "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2" утворено ТОВ "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2" (позивач), яке згідно з його Статутом є правонаступником частки прав та обов'язків колективного підприємства відповідно до розподільчого балансу.

Посилаючись на зазначені обставини, якими за висновками суду підтверджено добросовісне заволодіння позивачем спірним майном, який безперервно, відкрито ним володіє з 1996р., що є підставою для визнання права власності за набувальною давністю, з чим не погоджується касаційна інстанція.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом ( ч.1 ст.344 Цивільного кодексу України). Правила зазначеної статті поширюється на випадки фактичного, безтитульного володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, виключає застосування набувальної давності.

Визнаючи за позивачем право власності на адміністративне приміщення за набувальною давністю, попередніми судовими інстанціями, у порушення вимог ст.43 ГПК України не було установлено усі фактичні обставини справи, не наведено правових підстав для застосування ст.344 ЦК України, залишено поза увагою, без належної правової оцінки доводи міськради про належність спірного майна до комунальної власності, яке на час реорганізації КП "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2" не було передано за розподільчим балансом товариству "Дніпропетровська фабрика індпошиття та ремонту одягу № 2", у статуті якого цей об'єкт відсутній у переліку майна, з якого складається статутний фонд товариства. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2009р. у справі №25/55-09, що набрало законної сили, було відмолено товариству у визнанні права власності на спірне адміністративне приміщення літ.А12, яке за висновками суду є комунальною власністю та перебувало лише на балансі товариства. Виходячи з чого, позивач на законних підставах володів спірним майном, що виключало можливість застосування ст.344 ЦК України. Крім того, за положеннями цієї статті право власності за набувальною давністю може набуте на чуже майно, тобто в даному випадку нерухоме майно мало бути зареєстровано в установленому законом порядку, докази чого відсутні у матеріалах справи, на що не було звернуто увагу попередніми судовими інстанціями. Таким чином, судами не було установлено наявності всіх елементів, з якими чинне законодавство пов'язує виникнення права власності за набувальною давністю, тому необґрунтовано дійшли висновку щодо задоволення позову на підставі ст.344ЦК України.

За таких обставин, виходячи з повноважень касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають скасування з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задоволити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2012р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2011р. у справі №28/5005/13995/2011 скасувати, а справу направити для нового розгляду.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяГ.В. Жаботина СуддяВ.П. Селіваненко